Постанова

від 22.01.2014 по справі 826/17708/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 січня 2014 року 10:43 № 826/17708/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Хилі І.В. за участю представників: позивача - Іванової Х.О, Кулагіна Р.Є., відповідача - Білоцької Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОКОМП СЕРВІС» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06 червня 2013 року № 0008062230, № 0008072230, - На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 22 січня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08 листопада 2013 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОКОМП СЕРВІС» (далі - ТОВ «АВТОКОМП СЕРВІС») з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів м. Києва) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06 червня 2013 року № 0008062230, № 0008072230.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним були виконані усі законодавчі умови для формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Онікс Компані ЛТД», ТОВ «Константа Інкорпорайтед», ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», що підтверджується складеними за результатами їх діяльності первинними документами.

Позивач також зазначає, що його контрагенти на час здійснення господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Окрім цього, позивач також зазначає, що висновки викладені в акті перевірки від 22 травня 2013 року № 1504/22-30/34694129, який став підставою для їх прийняття, не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, оскільки операції були фактичними та реальними, і були підтверджені первинною документацією, яка відповідає всім вимогам законодавства. При цьому, всі товарні операції здійснювалися на підставі чинних цивільно-правових угод, тобто тих угод, що не оспорювалися та не визнавалися недійсними у встановленому законом порядку.

Водночас, позивач зазначає, що основним (єдиним) доводом посадових осіб відповідача стало посилання на вчинення його контрагентами порушень у сфері податкового законодавства, які не пов'язані із господарською діяльністю ТОВ «АВТОКОМП СЕРВІС», а тому не можуть бути підставою для донарахування податкових зобов'язань останньому.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «АВТОКОМП СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 34694129) зареєстроване Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 17 жовтня 2006 року, запис в ЄДР № 1 074 102 0000 020317. Місцезнаходження ТОВ «АВТОКОМП СЕРВІС»: 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 24, кв. 44.

ТОВ «АВТОКОМП СЕРВІС» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 18 жовтня 2006 року за № 26680 та на час перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Згідно зі свідоцтвом від 06 листопада 2007 року № 39133232 (серія НБ № 147001) позивач мав статус платника податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 346941226593).

До видів діяльності ТОВ «АВТОКОМП СЕРВІС» за КВЕД відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 764600 від 06.12.2012 року відносяться: 33.17 Ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів, 29.31 Виробництво електричного й електронного устаткування для автотранспортних засобів, 29.32. Виробництво інших вузлів, деталей і приладдя для автотранспортних засобів, 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами, 45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами, 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортними засобами.

ДПІ у Шевченківському районі у м. Києва ДПС проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «АВТОКОМП СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 34694129) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток при проведенні фінансово-господарської діяльності з ТОВ «Онікс Компані ЛТД» (код за ЄДРПОУ 37817014), ТОВ «Константа Інкорпорайтед» (код за ЄДРПОУ 37817020), ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» (код за ЄДРПОУ 37889288), ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» (код за ЄДРПОУ 47889322) за період з 01.01.2012 року по 31.07.2012 року, за результатами якої було складено акт від 22 травня 2013 року № 1504/22-30/34694129.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 138.2. ст. 138, пп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 розділу III Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755 - VI, із змінами та доповненнями, що мало прояв у включені ТОВ «Автокомп Сервіс» (код ЄДРПОУ 34694129) по взаємовідносинам з ТОВ «Онікс Компані ЛТД» (код ЄДРПОУ 37817014), ТОВ «Константа Інкорпорайтед» (код ЄДРПОУ 37817020), ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» (код ЄДРПОУ 37889288) та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» (код ЄДРПОУ 37889322) до складу витрат вартість послуг в сумі 1 721 335, 00 грн. за II - II кв. 2011 р. на підставі нікчемних документів, в зв'язку з чим завищено валові витрати за II - III кв. 2011 року на суму 1 721 335, 00 грн. та занижено податок на прибуток за II - III квартали 2011 року на суму 361 480, 00 грн.;

- п. 198.1. ст. 198, п. 198.2. ст. 198, п. 198.3. ст. 198, п. 198.6. ст. 198, п. 200.1. ст. 200, п. 200.2. ст. 200, Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755 - VI, (зі змінами та доповненнями), що мало прояв у завищенні ТОВ «Автокомп Сервіс» (код ЄДРПОУ 34694129) по взаємовідносинам з ТОВ «Онікс Компані ЛТД» (код ЄДРПОУ 37817014), ТОВ «Константа Інкорпорайтед» (код ЄДРПОУ 37817020), ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» (код ЄДРПОУ 37889288) та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» (код ЄДРПОУ 37889322) суми податкового кредиту з ПДВ на загальну суму - 344 267, 02 грн., в зв'язку з чим занижено податок на додану вартість на загальну суму - 344 267, 02 грн., в тому числі:

· за січень 2012 р. на суму 72 614, 89 грн.;

· за лютий 2012 р. на суму 1 680, 00 грн.;

· за березень 2012 р. на суму 8 554, 61 грн.;

· за квітень 2012 р. на суму 101 645, 14 грн.;

· за травень 2012 р. на суму 79 732, 14 грн.;

· - за червень 2012 р. на суму 13 549, 11 грн.;

· - за липень 2012 р. на суму 66 501, 13 грн.

06 червня 2013 року на підставі вказаного вище акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі у м. Києва ДПС винесено:

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0008062230, яким згідно пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та абз. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення вимог п. 138.2. ст. 138, пп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 розділу III Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755 - VI (із змінами та доповненнями) ТОВ «АВТОКОМП СЕРВІС» визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 451 850, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 361 480, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 90 370, 00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0008072230, яким згідно пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та абз. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення вимог п. 198.1. ст. 198, п. 198.2. ст. 198, п. 198.3. ст. 198, п. 198.6. ст. 198, п. 200.1. ст. 200, п. 200.2. ст. 200, Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755 - VI, (зі змінами та доповненнями) ТОВ «АВТОКОМП СЕРВІС» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 430 346, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 344 277, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 86 069, 00 грн.

ТОВ «АВТОКОМП СЕРВІС» оскаржено вказані вище податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у м. Києві та до Міністерства доходів і зборів України, які своїми рішеннями від 19.09.2013 року № 3351/10261510-04-04 та від 30.09.2013 року № 12146/6/99-99-10-01-15 податкові повідомлення-рішення залишили без змін, а скарги - без задоволення.

Незгода з вказаними рішеннями обумовила позивача звернутися з позовом до адміністративного суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з доводами ТОВ «АВТОКОМП СЕРВІС», виходячи з наступного.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України визначено, що податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу ( п. 138.6 ст. 138 ПК України).

Згідно з п. 138.8 ст. 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

- прямих матеріальних витрат;

- прямих витрат на оплату праці;

- амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

- вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

- постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

- постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

- ввезення товарів на митну територію України;

- вивезення товарів за межі митної території України;

- виключено;

- постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

- придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

- придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

- отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

- ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідно, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваної операції, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів/податкових накладних або підписання цих документів не уповноваженою особою.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні податкові повідомлення-рішення були винесені податковим органом внаслідок взаємовідносин позивача з ТОВ «Онікс Компані ЛТД» (код ЄДРПОУ 37817014), ТОВ «Константа Інкорпорайтед» (код ЄДРПОУ 37817020), ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» (код ЄДРПОУ 37889288) та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» (код ЄДРПОУ 37889322) в періоді, що перевірявся.

Позивачем в підтвердження права на формування податкового кредиту та права на формування валових витрат надано суду:

- договір купівлі-продажу № 30/30-12 від 30 березня 2012 року, укладений між ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» (Постачальник) та ТОВ «АВТОКОМП СЕРВІС» (Покупець), за умовами якого Постачальник зобов'язується протягом дії Договору поставляти у власність Покупця товари (в тому числі, але не виключно, запасні частини для автомобілів, авто хімію, мастила, супутні товари для автотранспорту та інше) окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількістю, що остаточно погоджується сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною Договору, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість на встановлених Договором умовах. На виконання вказаного договору, позивачем надано суду рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні;

- договір купівлі-продажу від 01 листопада 2011 року № 68, укладений між ТОВ «Онікс Компані ЛТД» (Продавець) та ТОВ «АВТОКОМП СЕРВІС» (Покупець), за умовами якого Продавець зобов'язується організувати поставку, продати та передати у власність Покупця визначені цим Договором товари не продовольчого призначання, аксесуари до них та інші допоміжні матеріали, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах та в строки, визначені цим Договором. На виконання вказаного договору, позивачем надано суду рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні;

- договір про надання послуг від 03 січня 2012 року № К-030112, укладений між ТОВ «Константа ІНКОРПОРЕЙТЕД» (Виконавець) та ТОВ «АВТОКОМП СЕРВІС» (Замовник) за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати йому, у відповідності до умов Договору інформаційно-консультаційні послуги з підготовки документації, згідно тендерних пропозицій відкритих торгів державних закупівель; консультування з питань участі у відкритих торгів державних закупівель; питання з планування участі у відкритих торгах держаних закупівель, а Замовник зобов'язується прийти послуги та оплатити їх. На виконання вказаного договору, позивачем надано суду рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні;

- договір про надання послуг від 01 червня 2012 року № 2-У, укладений між ТОВ Компанією «Мармур ЛТД» (Виконавець) та ТОВ «АВТОКОМП СЕРВІС» (Замовник), за умовами якого Виконавець зобов'язується за завданнями Замовника протягом визначеного в Договорі строку надавати за плату наступні послуги, а саме: комплексну діагностику обладнання станції технічного обслуговування Замовника, технічних нагляд за виробничою безпекою пристроїв та обладнання станції технічного обслуговування, а Замовник зобов'язується оплачувати надані послуги. На виконання вказаного договору, позивачем надано суду рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні;

- договір купівлі-продажу від 05 червня 20112 року № 3/06-12 М, укладений між ТОВ Компанією «Мармур ЛТД» (Продавець) та ТОВ «АВТОКОМП СЕРВІС» (Покупець), за умовами якого Продавець зобов'язується організувати поставку, продати та передати у власність Покупця визначені цим Договором товари не продовольчого призначення, аксесуари до них та інші допоміжні матеріали, а Покупець зобов'язується прийти та оплатити отриманий товар на умовах та у строки, визначені цим Договором. На виконання вказаного договору, позивачем надано суду рахунки-фактури, (надання послуг), податкову та видаткову накладні;

- договір поставки від 04 червня 2012 року № 1-М, укладений між ТОВ Компанією «Мармур ЛТД» (Виконавець) та ТОВ «АВТОКОМП СЕРВІС» (Замовник), за умовами якого Виконавець виготовляє, а Замовник сплачує та приймає Продукцію у виготовлені спецодягу, спецвзуття та витратних матеріалів призначених для станції технічного обслуговування. На виконання вказаного договору, позивачем надано суду рахунки-фактури, (надання послуг), податкову та видаткову накладні.

Однак, вказані документи, судом не приймаються, як належні докази, з огляду на наступне.

Відповідачем в підтвердження нікчемності укладених позивачем з ТОВ «Онікс Компані ЛТД» (код за ЄДРПОУ 37817014), ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» (код за ЄДРПОУ 37889288), ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» (код за ЄДРПОУ 47889322) надано суду акти про неможливість проведення зустрічної звірок вказаних вище контрагентів.

Зокрема, відповідно до акту ДПІ у Солом'янському районі м. Києві ДПС від 15 березня 2013 року № 531/22.4-13/37817014 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Онікс Компані ЛТД» (код за ЄДРПОУ 37817014) щодо підтвердження господарських відносин із підприємствами-продавцями та підприємствами-покупцями за період за період листопад - грудень 2011 року та січень-березень 2012 року» встановлено відсутність у ТОВ «Онікс Компані ЛТД» об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення п. 198.3 ст. 198, п. 193.1 ст. 193, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств-постачальників та операціях з продажу цих товарів (робіт, послуг) підприємствам - покупцям у листопаді-грудні 2011 року та січні-березні 2012 року. Вказаною звіркою ТОВ «Онікс Компані ЛТД» за перевіряємий період документально не підтверджено здійснення господарських відносин із постачальниками. Відповідно до інформації баз даних ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС стан платника податків ТОВ «Онікс Компані ЛТД» - 9 направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням» Службовою запискою ГВПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 12.03.2013 року № 530/7/07-09 повідомлено про відсутність ТОВ «Онікс Компані ЛТД» за адресою реєстрації.

Вказаним актом звірки також встановлено, що згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_4 від 29.08.2012 року, яка числиться засновником ТОВ «Константа Інкорпорайтед», остання до фінансово-господарської діяльності вказаного товариства ніякого відношення не має, жодних реєстраційних документів не підписувала, розрахункових рахунків не відкривала та доручень на вчинення таких дій інших осіб не уповноважувала.

Згідно наданих відповідачем актів ДПІ у Солом'янському районі м. Києві ДПС від 04 березня 2013 року № 438/22.7-37889322 «Про неможливість проведення звірки ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» (код за ЄДРПОУ 47889322) щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року» та від 13 листопада 2012 року № 7593/22-7/37889322 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» (код за ЄДРПОУ 47889322) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.10.2011 року по 30.06.2012 року», встановлено відсутність у ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» об'єктів оподаткування з податку на прибуток, які підпадають під визначення ст. 134 ПК України та відсутність об'єктів оподаткування з податку на додану вартість, які підпадають під визначення ст. 185 ПК України при придбані та продажу товарів (робіт, послуг) за період, що перевірявся.

Окрім цього, актом неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» встановлено відсутність реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна останнього, наявності трудових ресурсів, виробничо-складський приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

При цьому, суд зазначає, що Рішенням від 25 жовтня 2012 року № 23051/10/18-510 ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість.

Згідно наданого відповідачем протоколу допиту від 28.08.2012 року ОСОБА_5 (засновника ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь») останній пояснив, що створив вказане товариство за винагороду, без мети зайняття фінансово-господарської діяльності.

Суд також бере до уваги посилання в акті перевірки позивача на акт від 01.03.2013 року № 429/22.3-17/37889288 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» (код за ЄДРПОУ 37889288) щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за період з 01.01.2012 року по 30.10.2012 року», яким встановлено відсутність у вказаного товариства трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності.

На підставі вказаного податковий орган дійшов висновку, що ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» декларує обсяг реалізації товарно-матеріальних цінностей без підтвердження їх придбання, тобто підприємство є вигодотранспортуючим суб'єктом господарювання, здійснює господарську діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Також, виходячи з аналізу встановлених фактів, суд зазначає наступне.

Згідно п. 83.1 ст. 83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є:

- документи, визначені цим Кодексом;

- податкова інформація;

- експертні висновки;

- судові рішення;

- інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Частиною 1 статті 16 Закону України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 року за № 2657-XII визначено, що податкова інформація - це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Джерела отримання податкової інформації, яка може бути використана Державною податковою службою для забезпечення її діяльності визначені ст. 72 ПК України.

Зокрема, відповідно до пп. 72.1.5 п. 72.1 ст. 72 ПК України податковою службою використовується інформація від підрозділів податкової служби та митних органів - за результатами податкового контролю.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (у редакції чинній на момент спірних правовідносин) в державної податкової служби знаходяться відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями (далі - податкова міліція).

Враховуючи викладене, використання податковим органом під час проведення перевірки та складання за її результатами висновку матеріалів досудового слідства, що здійснюється органами податкової міліції, а також інформації викладеної в актах (довідках) перевірок (звірок) інших платників податків є правомірним, оскільки вони підтверджують або спростовують дані обліку суб'єкта господарювання, який перевіряється та отримані у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Суд зазначає, що наявність у позивача документів, які відповідно до Податкового кодексу України є необхідними для формування податкового кредиту з податку на додану вартість (податкові накладні) та формування валових витрат (акти здачі-прийняття робіт) виданні вказаними вище контрагентами не є безумовною підставою для віднесення їх сум до валових витрат та податкового кредиту, оскільки відомості зазначені в них не підтверджені як під час перевірки податковим органом, так і під час розгляду вказаної адміністративної справи та є такими, що не можливо ідентифікувати для використання в межах господарської діяльності позивача.

Отже, з урахуванням наданих відповідачем доказів та встановлених фактів, суд вважає, що належним чином оформлені (підписані невідомими особами) документи не можуть бути підставою для декларування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданих послуг та поставленого товару.

Окрім цього, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких задекларовано податковий кредит та валові витрати за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на їх формування.

Вказана позиція, зокрема, підтверджується постановою Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11.

Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній в листі від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Про відсутність факту здійснення господарської операції може свідчити, зокрема, те, що результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала, тощо).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21.01.2011 року, де суд підтримуючи позицію податкового органу вказав на неправомірність надання належної правової оцінки судами попередніх інстанцій факту не підписання первинних документів особою, що в них вказана.

А тому, на переконання суду, наявність податкових та видаткових накладних, а також актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) ТОВ «АВТОКОМП СЕРВІС», виписаних постачальниками на поставку продукції (товару) у відповідних періодах не є безумовною підставою для отримання права на податковий кредит та формування валових витрат.

Водночас, згідно акту перевірки від 22 травня 2013 року № 1504/22-30/34694129, за висновками якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідачем зроблено висновок про нікчемність правочинів позивача з контрагентами.

Доводи позивача щодо відсутності компетенції у податкового органу робити такі висновки судом не приймаються з огляду на таке.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вбачається, в своєму акті податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем ч. 5 ст. 203, ч. ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «АВТОКОМП СЕРВІС» при придбанні товарів та отриманні послуг. Товари та послуги по вказаних правочинах не були надані в порушення ст. ст. 662, 655 та 656 ЦК України.

Отже, аналіз норм вищевказаного законодавства дає суду підстави вважати, що податковий орган та його посадові особи під час здійснення податкового контролю, в тому числі і у формі позапланової невиїзної перевірки, вправі використовувати будь-яку податкову інформацію для складання відповідних висновків що стосується дотримання вимог податкового законодавства платниками податків. При цьому, такі висновки ґрунтуються на оцінці посадовою особою органу державної податкової служби певних фактів та відомостей. А тому, визнання в акті перевірки угод укладених позивачем із його контрагентами нікчемними не тягне за собою жодних юридичних наслідків до таких угод та є лише позицією податкового органу, яка за наявності підстав, має бути доведена в суді.

Відповідні докази нікчемності правочинів позивача з контрагентами податковим органом були надані, у зв'язку із чим вищевказані висновки відповідача знайшли своє підтвердження в суді.

Судом також не беруться до уваги посилання на порушення порядку проведення перевірки відповідачем, оскільки позивачем відповідні дії не оскаржуються та, на думку суду, вони не можуть впливати на встановлення наявності чи відсутності факту порушення вимог податкового законодавства останнього.

Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення 06 червня 2013 року № 0008062230, № 0008072230 ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому, скасуванню не підлягають.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятих ним рішень.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Враховуючи положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд вирішив стягнути з позивача 2 294, 00 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОКОМП СЕРВІС» відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОКОМП СЕРВІС» судовий збір у розмірі 2 294, 00 грн. на р/р: 31218206784007, отримувач коштів УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 27.01.2014 р.