Ухвала

від 08.12.2014 по справі 826/17708/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" грудня 2014 р. м. Київ К/800/25803/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2014

у справі № 826/17708/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокомп сервіс»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автокомп сервіс» звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 06.06.2013 № 0008062230 та № 0008072230.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2014 в задоволенні позову відмовлено, з мотивів правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2014 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про задоволення позову; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Автокомп сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток при проведенні фінансово-господарської діяльності з ТОВ «Онікс Компані ЛТД», ТОВ «Константа Інкорпорайтед», ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» за період з 01.01 по 31.07.2012, складено акт № 1504/22-30/34694129 від 22.05.2013, в якому зафіксовано порушення: п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що мало прояв у включені ТОВ «Автокомп Сервіс» по взаємовідносинам з ТОВ «Онікс Компані ЛТД», ТОВ «Константа Інкорпорайтед», ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» до складу витрат вартість послуг в сумі 1 721 335 грн. за I-II кв. 2011 року на підставі нікчемних документів, в зв'язку з чим завищено валові витрати за IІ-III кв. 2011 року на суму 1 721 335 грн. та занижено податок на прибуток за II-III квартали 2011 року на суму 361 480 грн.; п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 344 267, 02 грн. та занижено податок на додану вартість в розмірі 344 267,02 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 06.06.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення

- № 0008062230 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 451 850 грн., в т.ч.: 361 480 грн. основного платежу та 90 370 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0008072230 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 430 346 грн., в т.ч.: 344 277 грн. основного платежу та 86 069 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що 30.03.2012 між ТОВ «Автокомп сервіс» (покупець) та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» (постачальник) укладено договір купівлі-продажу № 30/30-12, за умовами якого постачальник зобов'язується протягом дії договору поставляти у власність покупця товари (в тому числі, але не виключно, запасні частини для автомобілів, автохімію, мастила, супутні товари для автотранспорту та інше) окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількістю, що остаточно погоджується сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість на встановлених договором умовах.

01.11.2011 між позивачем (покупець) ТОВ «Онікс Компані ЛТД» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 68, за умовами якого продавець зобов'язується організувати поставку, продати та передати у власність покупця визначені цим договором товари непродовольчого призначання, аксесуари до них та інші допоміжні матеріали, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах та в строки, визначені цим договором.

03.01.2012 між позивачем (замовник) та ТОВ «Константа Інкорпорайтед» (виконавець) укладено договір про надання послуг № К-030112, за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати йому, у відповідності до умов договору інформаційно-консультаційні послуги з підготовки документації, згідно тендерних пропозицій відкритих торгів державних закупівель; консультування з питань участі у відкритих торгах державних закупівель; питання з планування участі у відкритих торгах держаних закупівель, а замовник зобов'язується прийняти послуги та оплатити їх.

01.06.2012 між позивачем (замовник) та ТОВ Компанією «Мармур ЛТД» (виконавець) укладено договір про надання послуг № 2-У, за умовами якого виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надавати за плату наступні послуги, а саме: комплексну діагностику обладнання станції технічного обслуговування замовника, технічних нагляд за виробничою безпекою пристроїв та обладнання станції технічного обслуговування, а Замовник зобов'язується оплачувати надані послуги.

05.06.2012 між позивачем (покупець) та ТОВ Компанією «Мармур ЛТД» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 3/06-12 М, за умовами якого продавець зобов'язується організувати поставку, продати та передати у власність покупця визначені цим договором товари непродовольчого призначення, аксесуари до них та інші допоміжні матеріали, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити отриманий товар на умовах та у строки, визначені цим договором.

04.06.2012 між позивачем (замовник) та ТОВ Компанією «Мармур ЛТД» (виконавець) укладено договір № 1-М, за умовами якого виконавець виготовляє, а замовник сплачує та приймає продукцію у виготовлені спецодягу, спецвзуття та витратних матеріалів призначених для станції технічного обслуговування.

На виконання вказаних договорів були складені рахунки-фактури, податкові та видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), банківські виписки.

Податковий орган в акті перевірки дійшов висновку про нікчемність укладених угод між позивачем та вищевказаними контрагентами на основі висновків актів про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Онікс Компані ЛТД», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД»; протоколів допиту свідка - ОСОБА_2 (засновника ТОВ «Константа ІНКОРПОРЕЙТЕД»), яка пояснила, що до фінансово-господарської діяльності вказаного товариства відношення не має, жодних реєстраційних документів не підписувала, розрахункових рахунків не відкривала та доручень щодо надання таких дій іншим особам не видавала, свідка - ОСОБА_3 (засновника ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь»), який поянив, що створив товариство за винагороду без мети зайняття фінансово-господарською діяльністю.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що підписані невідомими особами документи не можуть бути підставою для декларування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність надання послуг та поставки товарів; за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких задекларовано податковий кредит та валові витрати за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на їх формування.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що відповідачем не надано будь-яких доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій з надання послуг позивачу, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків, не надано доказів на підтвердження доводів щодо відсутності у контрагентів позивача ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» можливостей (технічних, матеріальних, людських ресурсів) на здійснення робіт та послуг за укладеними договорами; на час здійснення господарських операцій з позивачем, контрагенти останнього були правоздатними та дієздатними юридичними особами, створеними та зареєстрованими у відповідності до чинного законодавства України, доказів того, що позивач знав або міг знати про недостовірність відомостей Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців щодо вказаних юридичних осіб суду не надано.

Однак, суд касаційної інстанції з таким висновком апеляційного адміністративного суду погодитись не може, з огляду на наступне.

Відповідно до п. п. 138.2, 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 зазначеного Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 01.11.2011 № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1333/20071, усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Оскільки, в судовому порядку встановлено видачу податкових накладних, які стали підставою для формування ТОВ «Автокомп сервіс» податкового кредиту, особами, які зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням осіб, що заперечують свою участь у створенні та діяльності ТОВ «Компанія Інкорпорайтед» та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», зокрема, й у підписанні будь-яких первинних та бухгалтерських документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є безпідставним.

Також слід зазначити, що відсутність у контрагентів позивача фізичних, технічних та технологічних можливостей виконати договори вказує не тільки на відсутність у сторін наміру здійснити господарську операцію, а і про неможливість її вчинення.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За відсутності ж факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Таким чином, за встановлення в судовому порядку з підтвердженням матеріалів справи відсутності факту здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Онікс Компані ЛТД», ТОВ «Константа Інкорпорайтед», ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», в результаті чого відсутні правові наслідки для обох сторін за договорами, є правомірним нарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Викладене дозволяє погодитись з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи викладене, касаційна скарга Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві підлягає частковому задоволенню, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2014 - скасуванню, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2014 - залишенню в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2014 скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2014.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний