Рішення

від 28.01.2014 по справі 918/1798/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2014 р. Справа № 918/1798/13

Господарський суд Рівненської області у складі судді Торчинюка В.Г., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України"; банк)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Млинок" (далі - ТОВ "Млинок"; товариство)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнекульттовари" (далі - ТОВ "Рівнекульттовари"; боржник; позичальник)

про стягнення в сумі 3 516 245 грн. 80 коп.

Представники сторін:

від позивача: Гарщаль Г.В (за довіреністю № 010-01/616 від 24 липня 2012 року);

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2013 року ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з ТОВ "Млинок" 3 516 245 грн. 80 коп., з яких: 2 923 621 грн. 06 коп. основного боргу, 558 843 грн. 96 коп. відсотки за кредитом, 11 998 грн. 80 коп. комісія за управління кредитом, 21 781 грн. 98 коп. комісія за зобов'язанням, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ВАТ "Рівнекульттовари"

В обґрунтування позовних вимог банк послався на те, що на виконання умов кредитного договору № 8608К7 від 28 травня 2008 року, укладеного між позивачем та ВАТ "Рівнекульттовари" , останньому було надано кредит з лімітом заборгованості 5 555 000 грн. 00 коп. і з кінцевим строком погашення основного боргу 27 травня 2013 року. Про те, в порушення умов договору ВАТ "Рівнекульттовари" взяті на себе обов'язки згідно кредитного договору не виконало і не погасило кредит. В результаті таких дій за останнім утворилася заборгованість. В якості забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором № 8608К7 від 28 травня 2008 року між банком та товариством було укладено договір поруки № 8608Р1 від 29 травня 2008 року відповідно до умов якого товариство зобов'язалося виконати усі зобов'язання ВАТ "Рівнекульттовари" перед банком. З урахуванням усього зазначеного у позовній заяві банк, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 526, 543, 553, 554, 625 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, ст. 1, 2, 12 Господарського процесуального кодексу (далі ГПК) України просить суд позов задоволити і стягнути відповідні суми боргу, відсотків та комісій з товариства.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 27 листопада 2013 року порушено провадження у справі № 918/1798/13, розгляд якої було призначено на 10 грудня 2013 року.

10 грудня 2013 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представник позивача подав супровідний лист з документами в додатках, частина яких витребовувалися ухвалою суду від 27 листопада 2013 року.

Ухвалою від 10 грудня 2013 року розгляд справи відкладено на 24 грудня 2013 року, окрім того залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ТОВ "Рівнекульттовари".

Ухвалою від 24 грудня 2013 року розгляд справи відкладено на 21 січня 2014 року.

Представник позивача в судовому засіданні 21 січня 2014 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Ухвалою суду від 21 січня 2014 року продовжено строк розгляду справи № 918/1798/13 на п'ятнадцять днів, та відкладено на 28 січня 2014 року.

28 січня 2014 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представник позивача подав супровідний лист з документами в додатках, частина яких витребовувалися ухвалою суду від 21 січня 2014 року, а саме статут товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнекульттовари", відповідно до якого товариство являється правонаступником майнових прав, грошових коштів, зобов'язань та інших прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства "Рівнекульттовари".

У судовому засіданні 28 січня 2014 року представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав зазначених у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

У судові засідання призначені на 24 грудня 2013 року, 21 січня 2014 року та 28 січня 2014 року представник третьої особи не з'явився, хоча про дату, місце та час судового засідання був належним чином повідомлений, вищезазначене стверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 70).

В судові засідання, призначені на 10 грудня 2013 року 24 грудня 2013 року та 28 січня 2014 року представник відповідача не з'явився про причини не явки суд не повідомив.

У відповідності з п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011року № 18 (далі - постанова № 18) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України. У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

З урахуванням зазначеного, судом була направлена ухвала про порушення провадження у справі від 27 листопада 2013 року та ухвали про відкладення розгляду справи від 10 грудня 2013, 24 грудня 2013 року та 21 січня 2014 року на повідомлену позивачем у позовній заяві адресу відповідача, яка відповідає адресі яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 33001, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Дворецька, будинок 93.

Ухвала про порушення провадження у справі була отримана відповідачем 02 грудня 2013 року, зазначене стверджується матеріалами справи, зокрема повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 43). Ухвали про відкладення розгляду справи також були надіслані відповідачу на вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу, проте конверт з ухвалою від 10 грудня 2013 року був повернутий з відміткою "по закінченню строку зберігання" (а.с. 57, 58), а конверт з ухвалою від 24 грудня 2013 року був повернутий з відміткою "організація вибула" (а.с. 67, 68) усе зазначене вище свідчить про те, що відповідач був належним чином та своєчасно повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до п. 3.9.2 постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Розгляд справи триває понад місяць, проте відповідач не скористався наданими йому статтями 22 та 59 ГПК України правами і відповідно жодних доказів, заяв, клопотань чи відзиву на позовну заяву не подав, а відтак керуючись ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

28 травня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України") та ВАТ "Рівнекульттовари" (правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнекульттовари") було укладено кредитний договір № 8608К7 (далі - кредитний договір, договір).

Вищезазначений кредитний договір підписаний повноважними представниками банку та позичальника і скріплений відтисками печаток останніх.

Відповідно до пункту 3.1. кредитного договору банк відкриває позичальникові невідновлювану кредитну лінію на умовах забезпеченості, повернення, відкличності, строковості, платності та цільового характеру використання відповідно до положень та умов цього договору.

Пунктами 3.2.1. - 3.2.4. кредитного договору визначено, що ліміт кредитної лінії: 5 555 000 (п'ять мільйонів п'ятсот п'ятдесят п'ять тис. гри. 00 коп.) грн.; кінцевий термін погашення кредиту: "27" травня 2013 року; вид кредиту: невідновлювана відклична кредитна лінія; цілі кредиту: фінансування інвестиційного проекту реконструкції та модернізації приміщення під торгівельно-офісний центр.

Відповідно до пункту 3.3.1. договору кредит надається у безготівковій формі в межах наданого забезпечення і тільки після набуття чинності гарантійними документами та отримання банком документів (витяги з відповідних державних реєстрів), що підтверджують пріоритетність права банку на звернення стягнення на майно, яке надається банку в заставу / іпотеку згідно з гарантійними документами, а також належного підтвердження набуття чинності договорами страхування майна, що надається в заставу / іпотеку банку, як це зазначено в пункті 3.9. цього договору.

Кредит використовується на умовах та на цілі, передбачені в пункті 3.2. цього договору фінансуванню підлягають контракти (договори, правочини), що відповідають вимогам чинного законодавства України та банку. Позичальник зобов'язаний надати банкові документи, що підтверджують поставку та відвантаження продукції, що сплачується за рахунок кредитних коштів: накладні, рахунки-фактури, інвойси, вантажно - митні декларації та на вимогу банку інші документи.

Надання кредиту проводиться на підставі наданих позичальником платіжних доручень та / або реєстрів платежів, та / або листів позичальника, та/або отриманих від позичальника засобами програмно-технічного комплексу "Банк-Клієнт" електронних заяв на перерахування кредитних коштів у гривні відповідно до умов укладених контрактів, шляхом попередньої оплати, за фактом поставки на підставі реєстру платежів з метою оплати укладених договорів і рахунків-фактур по системі "Банк-Клієнт" з одночасним утворенням заборгованості за кредитом на позичкових рахунках позичальника, відкритих згідно з пунктом 3.8. цього договору.

У разі здійснення платежів з надання кредиту на підставі отриманих від позичальника реєстрів платежів та / або листів позичальника, та/або на підставі отриманих від позичальника засобами програмно-технічного комплексу "Банк-Клієнт" електронних заяв на перерахування кредитних коштів позичальник, напередодні таких платежів, надає до банку документи, що є підставою для їх здійснення (контракт, вантажно-митна декларація, інвойс, рахунки, накладні, акти виконаних робіт тощо), та їх належним чином завірені копії.

Платежі за цим договором здійснюються на підставі отриманих від позичальника засобами програмно-технічного комплексу "Банк-Клієнт" електронних заяв на перерахування кредитних коштів протягом поточного банківського дня в разі їх отримання з 8.30 до 17.00, або наступного банківського дня в разі їх отримання з 17.00 поточного дня до 8.30 наступного дня, але не раніше ніж після отримання від позичальника документів, що є підставою для їх здійснення (контракт, вантажно-митна декларація, інвойс, рахунки, накладні, акти виконаних робіт тощо), та їх належним чином завірених копій, з урахуванням часу для їх перевірки Банком.

Відповідно до пункту 3.7.1. кредитного договору усі погашення за цим договором повинні здійснюватися без зустрічних вимог та претензій, добровільно і повністю без відрахувань на будь-які витрати чи за рахунок будь-яких існуючих та майбутніх податків, відрахувань та утримань і всіх зобов'язань стосовно цього. У випадку, коли позичальник відповідно до чинного законодавства України повинен буде робити відрахування або утримання із платежів, належних до сплати банку за цим договором, позичальник повинен одночасно з таким платежем сплатити банкові таку додаткову суму коштів, що приведе до отримання останнім повної суми, належної до сплати за цим договором.

Пунктом 3.7.4. кредитного договору визначено, якщо сума, що вноситься у рахунок погашення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та інших плат за цим договором, недостатня для погашення кредиту разом з процентами та іншими платами за цим договором, то платежі за цим договором здійснюються у такому порядку:

1) сплата прострочених сум плати за управління кредитом;

2) сплата прострочених сум плати за управління кредитом;

3) сплата прострочених сум плати за зобов'язання;

4) сплата прострочених сум плати за зміну умов Договору (за ініціативою позичальника);

5) сплата процентів за користування кредитом;

6) сплата плати за управління кредитом;

7) сплата плати за зобов'язання;

8) сплата плати за зміну умов договору (за ініціативою позичальника);

9) погашення простроченої заборгованості по основному боргу за кредитом;

10) строкові платежі з погашення строкової заборгованості за кредитом;

11) пені;

12) дострокові платежі за кредитом

Відповідно до п. 3.8. кредитного договору банк відкриває позичальникові такі рахунки:

№ 2073501861254/980 позичковий рахунок;

№ 3739701861254/980 для сплати процентів за користування Кредитом, плати за управління.

У разі порушення строків погашення кредиту, чи строків сплати процентів за кредитом, чи строків сплати будь-якої плати за цим договором, банк відкриває відповідні рахунки для обліку сум простроченої заборгованості позичальника та письмово повідомляє позичальника про номери цих рахунків.

Пунктами 4.1. - 4.1.2. визначено, що позичальник зобов'язаний сплатити банкові такі плати за цим договором: плату за надання кредиту у розмірі, зазначеному в пункті 3.2. цього договору. Така плата сплачується одноразово у національній валюті України за курсом Національного банку України на дату платежу на рахунок, вказаний у пункті 3.8. цього договору, протягом 10 днів з дати підписання цієї угоди, але не пізніше дня надання кредиту.

Плату за управління кредитом у розмірі, зазначеному в пункті 3.2. цього договору.

Плата за управління кредитом нараховується за період нарахування плати за управління кредитом у національній валюті за курсом Національного банку України на дату нарахування і підлягає сплаті щомісяця до 7 числа місяця наступного за розрахунковим, на рахунок, зазначений у пункті 3.8. цього договору. Плата за управління кредитом за останній період нарахування плати управління підлягає сплаті не пізніше наступного банківського дня після погашення основного боргу за кредитом.

Відповідно до пункту 5.1.1. кредитного договору позичальник зобов'язався своєчасно та у повному обсязі погашати банкові заборгованість за кредитом, сплачувати проценти за користування кредитами та інші платежі за цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи, банк відкрив позичальнику кредитну лінію, і надав кошти в користування, що стверджується випискою по рахунку № 2073501861254 ВАТ "Рівнекульттовари" за період з 28 травня 2008 року по 22 листопада 2013 року відповідно до якої боржник дійсно користувався кредитними коштами розраховувався за товари та послуги. Матеріали справи містять докази отримання позичальником коштів.

Згідно з пунктом 6.1.1. кредитного договору подією невиконання зобов'язання вважається, коли позичальник не сплатив банкові у строк платежі з погашення кредиту чи будь-яку суму. належну до сплати згідно з цим договором, або не виконав будь-які інші умови та/або зобов'язання за цим договором.

Позичальник зобов'язується виконувати вимоги цього договору. Позичальник несе відповідальність за невиконання цього договору згідно з положеннями цього договору та чинним законодавством України (пункт 7.1. кредитного договору).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позичальник не виконав покладені на нього згідно кредитного договору обов'язки та не сплатив вчасно суми які підлягали до сплати згідно графіку надання та погашення кредиту (додаток 1 до кредитного договору, а.с. 16), в результаті чого за останнім утворилася заборгованість в розмірі 2 923 621 грн. 06 коп.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 1054 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1046 за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з статтею 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Окрім того, судом також встановлено, що з метою належного виконання вказаного кредитного договору було укладено договір поруки № 8608Р1 від 29 травня 2008 року (далі - договір поруки) між Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України") (далі - кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Млинок" (далі - поручитель), відповідно до умов якого поручитель зобов'язується перед кредитором солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання боржником (ВАТ "Рівнекульттовари") основного зобов'язання, а також відшкодовувати витрати, що будуть визначатися на момент фактичного задоволення, в т.ч. суму кредитів, відсотки, пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання Основного зобов'язання, інші понесені витрати внаслідок невиконання або несвоєчасного (неповного) виконання Основного зобов'язання. У випадку невиконання боржником основного зобов'язання передбаченого відповідними положеннями кредитної угоди, кредитор має право вимагати виконання цього зобов'язання у поручителя або звернути стягнення на належне йому майно чи грошові кошти відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до пункту 4.1.1. договору поруки кредитор має право вимагати від поручителя задоволення своїх вимог у повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи відсотки суми кредитів, пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання основного зобов'язання, інші понесені витрати внаслідок невиконання або несвоєчасного (неповного) виконання основного зобов'язання.

Згідно з пунктами 4.4.1., 4.4.2. договору поруки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання та/або в разі виникнення у кредитора права вимагати обов'язкового дострокового виконання основного зобов'язання погасити, без будь-яких заперечень, заборгованість боржника перед кредитором у повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи відсотки, пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання основного зобов'язання, інші понесені витрати внаслідок невиконання або несвоєчасного (неповного) виконання основного зобов'язання. Нести солідарну відповідальність за невиконання боржником основного зобов'язання, включаючи сплату відсотків, пені за несвоєчасне виконання зобов'язань, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання основного зобов'язання, інші понесені кредитором витрати внаслідок невиконання або несвоєчасного (неповного) виконання боржником основного зобов'язання.

Частиною 1 статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частинами 1, 2 статті 533 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У той же час частиною 4 статті 559 ЦК України унормовано, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

З матеріалів справи вбачається, що договір поруки підписаний повноважними представниками кредитора та поручителя і скріплений відтисками печаток останніх.

З урахуванням усього наведеного вище, суд зазначає, що матеріали справи містять належні та допустимі докази того, що ВАТ "Рівнекульттовари" не виконало покладених на нього обов'язків згідно кредитного договору і не повернуло банку кошти в розмірі 2 923 621 грн. 06 коп., таким чином банк має законне право на повернення вищезазначеної суми, а оскільки для забезпечення договору кредиту був укладений договір поруки, то банк має право на стягнення неповернутої суми кредиту з поручителя.

Відтак, суд прийшов до висновку, що позов в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 2 923 621 грн. 06 коп. є законним, обґрунтованим, таким який підтверджений належними та допустимими доказами і так, як відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які б могли свідчити про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд задовольняє позов в цій частині.

Окрім того, позивач покликаючись на пункти 3.5.1., 3.2.6., 3.2.5., 3.2. кредитного договору нарахував відповідачу відсотки за користування кредитом в розмірі 558 843 грн. 96 коп., комісію за управління кредитом в розмірі 11 998 грн. 80 коп. та комісію за зобов'язанням 21 781 грн. 98 коп.

Пунктом 3.2. кредитного договору визначено ліміти кредитної лінії, строки користування кредитом, призначення кредиту та умови кредитування.

Відповідно до пункту 3.5.1. кредитного договору позичальник сплачує банкові проценти за користування кредитом у розмірі зазначеному в п. 3.2. кредитного договору.

Згідно з пунктом 3.2.5. кредитного договору процентна ставка за кредитом 18,5 % річних. Коригування процентної ставки здійснюється щоквартально, починаючи з 01 жовтня 2008 року.

Розмір плати за управління кредитом 0,018 % від ліміту кредитної лінії, визначеного у пункті 3.2.1. кредитного договору (щомісячно) (пункт 3.2.6. кредитного договору).

Відповідно до пункту 7.5. кредитного договору сплата пені, штрафу, плати за зобов'язання не звільняє Позичальника від обов'язку щодо виконання зобов'язань перед Банком, передбачених цим Договором, у повному обсязі та відшкодування Банку збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням умов цього Договору та / або Гарантійних документів. Збитки підлягають стягненню в повній сумі понад пеню.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Договір позики вважається безпроцентним, якщо: 1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін; 2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 6 постанови пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання. Якщо договором або чинним законодавством не передбачено розміру процентів за користування чужими коштами, то припис частини другої статті 625 ЦК України може бути застосований господарським судом лише за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.

Оскільки позивач та відповідач підписали договір, вони відповідно, погодили усі його пункти, зокрема і пункти про відсотки за кредитом, комісію за управління кредитом та комісію за зобов'язанням, відтак позивач правомірно нарахував ВАТ "Рівнекульттовари" суми відсотків за користування кредитом в розмірі 558 843 грн. 96 коп., комісію за управління кредитом в розмірі 11 998 грн. 80 коп. та комісію за зобов'язанням в розмірі 21 781 грн. 98 коп.

Оскільки, матеріали справи містять договір поруки, укладений між позивачем та відповідачем і відповідно до якого поручитель зобов'язався солідарно відповідати не тільки за основним зобов'язанням, а й відшкодовувати витрати, що будуть визначатися на момент фактичного задоволення, в тому числі суму кредитів, відсотки інші понесені витрати внаслідок невиконання або несвоєчасного (неповного) виконання основного зобов'язання, а відтак позов в частині стягнення вищевказаних сум, а саме за користування кредитом в розмірі 558 843 грн. 96 коп., комісію за управління кредитом в розмірі 11 998 грн. 80 коп. та комісію за зобов'язанням в розмірі 21 781 грн. 98 коп. є правомірними, арифметично вірно нарахованим і тому підлягає до задоволення.

Згідно зі ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

В силу вимог ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, положення норм ст.ст. 32, 33, 34, 43 ГПК України, та оцінюючи усі докази, які містяться у матеріалах справи у сукупності, господарський суд дійшов висновку про те, що позивачем надано суду докази, які достовірністю підтверджують факт неналежного виконання ВАТ "Рівнекульттовари" кредитного договору і враховуючи положення договору поруки позовні вимоги підлягають до задоволення.

Судовий збір на підставі ч. 1 ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись ст. ст. 4 3 , 32 - 34, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Млинок" (33001, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Дворецька, будинок 93, ідентифікаційний код 32230354) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (03150, місто Київ, Голосіївський район, вулиця Горького, будинок 127, ідентифікаційний номер 00032112) в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Луцьк (43025, місто Луцьк, вулиця Б.Хмельницького, будинок 5, ідентифікаційний код 26196437) - 2 923 621 (два мільйони дев'ятсот двадцять три тисячі шістсот двадцять один) грн. 06 коп. основного боргу, 558 843 (п'ятсот п'ятдесят вісім тисяч вісімсот сорок три) грн. 96 коп. відсотків за кредитом, 11 998 (одинадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто вісім) грн. 80 коп. комісії за управлінням кредиту, 21 781 (двадцять одну тисячу сімсот вісімдесят одну) грн. 98 коп. комісії за зобов'язанням та 68 820 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено "31" січня 2014 року

Суддя Торчинюк В.Г.