Постанова

від 20.01.2014 по справі 826/19181/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 січня 2014 року 11:46 № 826/19181/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представника позивача - Карпенко В.Л.,

представника відповідача - Власова А.В.,

розглянувши у судовому засіданні матеріали адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Верекон» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Верекон» (далі - позивач, ТОВ «Верекон») до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.08.2013 року № 0003202207, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податку на додану вартість в загальному розмірі 123 900,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки щодо порушень позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на встановлених в ході перевірки недостовірних фактах, оскільки доводи податкового органу ґрунтуються саме на припущеннях, які не можуть бути самостійною підставою для донарахування підприємству податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій, а тому прийняте відповідачем за результатами перевірки податкове повідомлення-рішення про нарахування та сплату грошового зобов'язання є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову та просив відмовити у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування заперечень проти позову, відповідач зазначив, що з позовними вимогами не погоджується, вважає, що для задоволення позову не має підстав, оскільки реальність вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентом відсутня. За результатами перевірки встановлено, що контрагент позивача не знаходиться за місцем юридичної адреси, відповідно не надав первинних документів для підтвердження фінансово-господарських відносин, а саме наявність фінансово-трудових ресурсів, майна підприємства та податкові накладні, виписані ним не можна вважати належно оформленими звітними документами, які посвідчують придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ТОВ «Верекон» (код ЄДРПОУ 33500834) зареєстровано Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 18.05.2005 року, номер запису про державну реєстрацію 1074102 0000 006784, місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Ежена Потьє, 12, про що зазначено у свідоцтві про державну реєстрацію товариства.

ТОВ «Верекон» взято на податковий облік в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС за №22153 від 18.05.2005 року.

У періоді, за який проводилась перевірка, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 15.06.2005 року №39090902 виданого ДПІ у Шевченківському районі, позивач, зареєстрований як платник податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер № 335008326592.

ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві відповідно до п. 79.1., п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 22.07.2013 року №323, виданого ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів м. Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Верекон» (код ЄДРПОУ 33500834) щодо взаємовідносин з ТОВ «Винбарел» (код ЄДРПОУ 34901878) за період з 01.04.2012 року по 30.06.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 22.07.2013р. №464/22-90/33500834 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Верекон» (далі - акт перевірки).

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем п.198.3, п. 198.6 ст.198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.8, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до занижено податку на додану вартість за період з 01.04.2012 року по 30.04.2012 року та підлягає сплаті в бюджет в загальній сумі 82600,00 грн.

У акті перевірки податковий орган, серед іншого, зазначив про безпідставність віднесення позивачем сум до складу податкового кредиту за господарськими операціями, які здійснені на підставі договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Винбарел» (код ЄДРПОУ 34901878), які не спричиняють реального настання правових наслідків та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом п. 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податків - учасників відповідних операцій.

На підставі висновків, зафіксованих в акті перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.08.2013 року №0003202207 про нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість та штрафних санкцій на загальну суму 123 900,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 82600,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 41300,00 грн.

Не погоджуючись із вищезазначеним повідомленням-рішенням від 06.08.2013 року № 0003202207 позивач подав скаргу від 20.08.2013 року №60 до Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 18.10.2013 року №5430/10/26-15-10-04 у задоволенні скарги ТОВ «Верекон» відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ «Верекон» подало повторну скаргу від 29.10.2013 року № 80 до Міністерства доходів і зборів України.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 18.11.2013 року №15488/6/99-99-10-01-15 податкове повідомлення-рішення від 06.08.2013 року №0003202207 та рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві прийняте за результатом розгляду первинної скарги - залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Позивач вважає, що ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві безпідставно визначила суму грошового зобов'язання ТОВ «Верекон» за результатами перевірки, а також прийняла необґрунтоване рішення, яке підлягає скасуванню.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

З досліджених матеріалів справи, судом встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав договірні взаємовідносини з ТОВ «Верекон» (код ЄДРПОУ 34901878), а саме між позивачем та ТОВ «Винбарел» (код ЄДРПОУ 34901878) укладено договір про виконання робіт № 2.8-01.12 від 13.01.2012 року, відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується протягом визначеного в Договорі строку виконати роботи з обробки продукції Замовника (далі - Роботи), а Замовник зобов'язується прийняти та оплати такі Роботи.

Також, до вказаного договору сторонами укладено додатки № 7 від 02.03.2012 року та № 8 від 05.03.2012 року.

Згідно акту перевірки, податковий орган прийшов до висновку, що ТОВ «Верекон» безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум податку на додану вартість по податкових накладних, отриманих від ТОВ «Винбарел», перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з виконання робіт (надання послуг) підприємствами, а тому податковий орган стверджує про завищення позивачем податкового кредиту на суму 82600,00 грн.

Однак, суд, дослідивши та надавши оцінку письмовим доказам, наявним у матеріалах справи, не може погодитись з таким висновком податкового органу, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Верекон» здійснює переважно поліграфічну діяльність шляхом виготовлення та переробки поліграфічної продукції у відповідності до укладених із замовниками такої продукції договорів. ТОВ «Верекон» здійснює придбання сировини та залучає для виготовлення замовленої продукції субпідрядників, в тому числі, ТОВ «Винбарел» в якості субпідрядника, для виконання певних етапів виготовлення кінцевої продукції для кінцевих замовників та здійснювало придбання в останнього витратних матеріалів.

Окрім того, як вбачається з досліджених судом письмових доказів у справі, на виконання умов, визначених пунктами 2.2, 3.2 Договору про виконання робіт № 2.8-01.12 від 13.01.2012 року позивачем надано до суду копії акту приймання-передачі виконаної роботи № 7 від 29.03.2012 року, за яким загальна кількість продукції, що була оброблена становить 70 000 кг, загальна вартість робіт становить 252 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 42 000,00 грн.; акту приймання-передачі виконаної роботи № 8 від 29.03.2012 року, за яким загальна кількість продукції, що була оброблена становить 29 000 кг, загальна вартість робіт становить 243 600,00 грн., в тому числі ПДВ - 40 600,00 грн.; податкових накладних від 29.03.2012 року № 49 на загальну суму 252 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 42 000,00 грн., від 29.03.2012 року № 50 на загальну суму 243 600,00 грн., в тому числі ПДВ - 40 600,00 грн.; платіжних доручень № 560 від 25.04.2012 року на суму 252 000,00 грн., № 560 від 25.04.2012 року на суму 252 000,00 грн., № 602 від 11.05.2012 року на суму 170 000,0 грн., № 616 від 16.05.2012 року на суму 73 600,00 грн.

ТОВ «Верекон» надало суду докази на підтвердження фактичного використання придбаних у ТОВ «Винбарел» послуг (робіт) у власній господарський діяльності.

Так, згідно додатку № 7 від 02.03.2012 року до договору про виконання робіт № 2.8-01.12 від 13.01.2012 року, Виконавець у відповідності до умов Договору зобов'язується виконати, а Замовник прийняти та оплатити наступні виробничі послуги на продукції Замовника, а саме контроль якості друку продукції; сортування продукції; укладання продукції (по 1000 штук); пакування продукції у пачки (по 1000 штук в одній пачці); встановлення та пакування на палету. Загальна погоджена кількість продукції, що підлягала обробці складала 70 000 кг. на загальну вартість робіт у сумі 252 000,00 грн.

Продукція виготовлялась у відповідності до договорів із кінцевими замовниками, а саме з метою належного виконання договорів укладених ТОВ «Верекон» з ТОВ «БМБ Бленд» (договір підряду № 12/7/1.1-02.11 від 01.02.2011 року); ТОВ «АДОРІА ГРУП» (договір підряду № 1.1-01.10 від 12.01.2010 року); ТОВ «Асканіа-Пак» (договір про надання послуг № 3/1.1-02.10 від 05.02.2010 року); МППФ «Ямуна» (договір підряду № 9.1-05.10 від 14.05.2010 року); ДПФ «Екотехніка-М» (договір підряду № 6.1-02.11 від 01.02.2011 року); ТОВ «Мономах» (договір підряду № 4.1-02.11 від 01.02.2011 року); ТОВ «Укрмедпродукт» (договір підряду № 4.1-03.12 від 21.03.2012 року); ПП ОСОБА_3 (рахунок-фатура № 1-0000000104 від 12.03.2012 року).

Так, згідно додатку № 7 від 02.03.2012 року до договору про виконання робіт № 2.8-01.12 від 13.01.2012 року, Виконавець у відповідності до умов Договору зобов'язується виконати, а Замовник прийняти та оплатити наступні виробничі послуги на продукції Замовника, а саме контроль якості друку продукції; сортування продукції; укладання продукції (по 1000 штук); пакування продукції у пачки (по 1000 штук в одній пачці); встановлення та пакування на палету. Загальна погоджена кількість продукції, що підлягала обробці складала 70 000 кг. на загальну вартість робіт у сумі 252 000,00 грн.

Продукція виготовлялася ТОВ «Верекон» відповідними партіями. Після виготовлення відповідної партії, ТОВ «Винбарел» здійснювалась подальша обробки цієї продукції, після чого продукція відвантажувалась кінцевим замовникам.

До відвантаження замовникам продукція зберігалась в орендованих ТОВ «Верекон» приміщеннях, що підтверджується копіями договорів оренди приміщень.

Друкування замовлення підтверджується наданими позивачем копіями технологічних карток-замовлень, на підтвердження відвантаження надано копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Після обробки продукції ТОВ «Винбарел» та її повернення позивачу, останню було відвантажено замовникам на підставі видаткових та податкових накладних, що наявні в матеріалах справи. Також, на виконання умов договорів, позивачем виписувались податкові накладні та рахунки-фактури.

Виготовлену продукцію оплачено замовниками, що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

Також, згідно додатку № 8 від 05.03.2012 року до договору про виконання робіт № 2.8-01.12 від 13.01.2012 року, Виконавець у відповідності до умов Договору зобов'язується виконати, а Замовник прийняти та оплатити наступні виробничі послуги на продукції Замовника, а саме контроль якості друку плівки (FPOrBF236 Film White, фольга каширована); ламінування виготовленої Замовником плівки; сортування плівки; встановлення та пакування плівки на палету. Загальна погоджена кількість продукції, що підлягала обробці складала 29 000 кг. на загальну вартість робіт у сумі 243 600,00 грн.

Вищезазначена продукція фактично виготовлялась у відповідності до договорів із кінцевими замовниками, а саме з метою належного виконання договорів укладених ТОВ «Верекон» з: ПАТ «Обухівський Молочний Завод» № 2.1-01.11 від 26.01.2011 р.; ТОВ «Фоззі-Фуд» № 1/1.1-01.11 від 10.01.2011 р.

Продукція виготовлялася ТОВ «Верекон» відповідними партіями. Після виготовлення відповідної партії, ТОВ «Винбарел» здійснювалась подальша обробки цієї продукції, після чого продукція відвантажувалась кінцевим замовникам. До відвантаження замовникам продукція зберігалась в орендованих ТОВ «Верекон» приміщеннях, що підтверджується копіями договорів оренди приміщень.

На підтвердження виконання умов договорів позивачем надано технологічні картки-замовлення, акти приймання-передачі виконаної роботи,видаткові накладні, податкові накладні. Виготовлену продукцію оплачено замовниками, що підтверджуються платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, виконання робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Отже, законодавцем визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

З огляду на зазначене, під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з контрагентом, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного податкового законодавства, отже такі первинні документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій позивача.

Разом з тим, відповідачем при проведенні перевірки отримано акт Броварської ОДПІ Київської області від 23.05.2012 року № 58/22-5/34901878 про неможливість проведення зустрічної звірки з ТОВ «Винбарел» з питань підтвердження господарських відносин з підприємствами-постачальниками та підприємствами-покупцями за періоди: лютий 2012 року, березень 2012 року, квітень 2012 року, відповідно до даних якого зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що ТОВ «Винбарел» присвоєно стан платника « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Як вбачається з зазначеного акту, співробітниками ВПМ Броварської ОДПІ Київської області проведено відпрацювання ТОВ «Винбарел» за лютий 2012 року, березень 2012 року, квітень 2012 року, в результаті чого складено висновок щодо наявності ознак «фіктивності» за лютий 2012 року, березень 2012 року, квітень 2012 року та встановлено відсутність у ТОВ «Винбарел» фізичних можливостей для вчинення задекларованих господарських операцій, відсутність персоналу, відсутні транспортні засоби та будь-яке устаткування для ведення господарської діяльності, а також безпідставне формування податкового кредиту.

Проте, як встановлено судом, ТОВ «Винбарел» оскаржено дії Броварської ОДПІ Київської області Державної податкової служби по проведенню зустрічної звірки, що оформлено актом № 58/22-5/34901878 від 23.05.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.09.2012 року по вказаній справі № 2а-11744/12/2670 визнано незаконними дії Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «Винбарел» з питань підтвердження господарських відносин з підприємствами-покупцями за періоди: лютий 2012 року та березень 2012 року; щодо складання акту від 23.05.2012 року № 58/22-5/34901878 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Винбарел» з питань підтвердження господарських відносин з підприємствами-покупцями за періоди: лютий 2012 року та березень 2012 року та щодо визнання в акті від 23.05.2012 року № 58/22-5/34901878 нікчемних правочинів, укладених ТОВ «Винбарел» з ТОВ «Міжнародний мовний та навчальний центр Евенор Україна» та ТОВ «Рослермед», яка оскаржена не була та набрала законної сили.

В межах розгляду адміністративної справи № 2а-11744/12/2670, судом першої інстанції встановлено, що податковим органом вчасно не було направлено ТОВ «Винбарел» запит, а отже не отримано потрібної інформації, та її документального підтвердження, також що податковим органом під час складення акту не здійснювалося співставлення бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, оскільки такі документи були відсутні, отже, зустрічна звірка фактично не відбулась.

Таким чином, враховуючи те, що в межах зазначеної адміністративної справи встановлено, що викладені в акті від 23.05.2012 року № 58/22-5/34901878 висновки суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог пунктів 1 та 5 ст. 203, пунктів 1 та 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, а саме про нікчемність правочинів , укладених ТОВ «Винбарел» з його контрагентами, зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України при проведенні зустрічних звірок. Крім того, податковим органом було порушено законодавчо встановлений порядок та спосіб проведення зустрічної звірки, передбачений п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України та Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. №1232.

Таким чином, з вищезазначених встановлених обставин та письмових доказів вбачається, що у податкового органу не було належних підстав для того, щоб ставити під сумнів господарські операції між позивачем та ТОВ «Винбарел» на підставі акту, дії щодо складання якого та проведення зустрічної звірки визнано у судовому порядку незаконними, а твердження, викладені в акті перевірки є неперевіреними та безпідставними.

Натомість, суду позивачем надано документи, що підтверджують формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами у період, що перевірявся.

Окрім цього, сукупність наведених вище первинних бухгалтерських документів, досліджених під час розгляду справи підтверджує факт виконання умов договору про виконання робіт та не дає підстав для сумніву щодо реальності його вчинення. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 Цивільного кодексу України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 Цивільного кодексу України).

Тобто, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не було відображено.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За результатом системного аналізу вимог податкового законодавства та встановленими обставинами справи, суд дійшов висновку, що операції позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Таким чином, суд погоджується з позицією позивача, що висновок акту перевірки про завищення позивачем в рядках 10 - 17 Декларації з податку на прибуток підприємств за квітнень 2012 року по взаємовідносинам з ТОВ «Винбарел» в сумі 82600,00 грн. не відповідає дійсним обставинам справи, а відтак, збільшення сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 11, ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, під час розгляду справи належних та допустимих в розумінні ст. 70 КАС України доказів на підтвердження правомірності прийняття рішення податковий орган до суду не надав.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ТОВ «Верекон» підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Верекон» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.08.2013 року № 0003202207.

Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2478,80 грн. на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Верекон» (код ЄДРПОУ 33500834) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 21.01.2014 року.

Суддя В.П. Шулежко