Ухвала

від 01.04.2014 по справі 826/19181/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19181/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

01 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Костюк Л.О.,

за участю секретаря Погребняк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Верекон» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Верекон» (далі - Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003202207 від 06.08.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Позивача щодо взаємовідносин з ТОВ «Винбарел» (код ЄДРПОУ 34901878) за період з 01.04.2012 року по 30.06.2012 року, за результатами якої складено акт від 22.07.2013 року №464/22-90/33500834.

В ході перевірки контролюючим органом виявлено порушення Позивачем вимог п. 198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.7, п.201.8, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), що призвело до занижено податку на додану вартість за період з 01.04.2012 року по 30.04.2012 року та підлягає сплаті в бюджет в загальній сумі 82 600,00 грн.

06.08.2013 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0003202207, яким Позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 123 900,00 грн, в тому числі за основним платежем - 82 600,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями - 41 300,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 06.08.2013 року №0003202207 залишено без змін.

Так, 13.01.2012 року між Позивачем та ТОВ «Винбарел» (код ЄДРПОУ 34901878) укладено договір про виконання робіт №2.8-01.12, за умовами якого Виконавець зобов'язується протягом визначеного в договорі строку виконати роботи з обробки продукції Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти та оплати їх.

Також сторонами укладено додатки до договору №7 від 02.03.2012 року та №8 від 05.03.2012 року.

Згідно пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14 Кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно п.198.1 ст.198.1 Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 Кодексу).

Згідно п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Положеннями ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно положень ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

На підтвердження виконання умов вищевказаного договору в матеріалах справи містяться копії акту приймання-передачі виконаних робіт №7 від 29.03.2012 року, акту приймання-передачі виконаних робіт №8 від 29.03.2012 року, податкові накладні від 29.03.2012 року №49, від 29.03.2012 року №50, платіжні доручення №560 від 25.04.2012 року, №560 від 25.04.2012 року, №602 від 11.05.2012 року, №616 від 16.05.2012 року, видаткові та податкові накладні.

Продукція виготовлялася Позивачем відповідними партіями. Після виготовлення відповідної партії, ТОВ «Винбарел» здійснювалась подальша обробки цієї продукції, після чого продукція відвантажувалась кінцевим замовникам.

До відвантаження замовникам продукція зберігалась в орендованих Позивачем приміщеннях, що підтверджується копіями договорів оренди приміщень.

Друкування замовлення підтверджується наданими Позивачем копіями технологічних карток-замовлень, на підтвердження відвантаження надано копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Таким чином, первинні документи, складені контрагентом Позивача відповідно вимог чинного законодавства, зокрема, Кодексу та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підтверджують реальність здійснення господарських операцій, а тому є підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Положеннями ст.203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В матеріалах справи відсутні докази у підтвердження нікчемності або недійсності укладеного між Позивачем та його контрагентом договору.

Крім того, відсутні докази, які б свідчили, що вищевказаний правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Що стосується акту Броварської ОДПІ Київської області від 23.05.2012 року №58/22-5/34901878 про неможливість проведення зустрічної звірки з ТОВ «Винбарел» з питань підтвердження господарських відносин з підприємствами-постачальниками та підприємствами-покупцями за періоди: лютий 2012 року, березень 2012 року, квітень 2012 року, в якому міститься висновок щодо наявності ознак їх «фіктивності» за лютий 2012 року, березень 2012 року, квітень 2012 року та встановлено відсутність у ТОВ «Винбарел» фізичних можливостей для вчинення задекларованих господарських операцій, відсутність персоналу, відсутність транспортних засобів та будь-якого устаткування для ведення господарської діяльності, а також безпідставне формування податкового кредиту, то постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 вересня 2012 року дії Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «Винбарел» з питань підтвердження господарських відносин з підприємствами-покупцями за вказані періоди, щодо складання акту від 23.05.2012 року № 58/22-5/34901878 визнано незаконними.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо протиправності податкового повідомлення-рішення № 0003202207 від 06.08.2013 року.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Троян Н.М.

Костюк Л.О.

Ухвала складена в повному обсязі 07 квітня 2014 року.

.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.