Ухвала

від 28.01.2014 по справі 826/5641/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5641/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

28 січня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Старової Н.Е.

Мєзєнцева Є.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Промтехсервіс" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2013 року адміністративний позов Приватного підприємства "Промтехсервіс" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень- задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом періоду з 11 березня 2013 року по 15 березня 2013 року працівником ДПІ у Святошинському районі м. Києва була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Промтехсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з рядом суб'єктів господарської діяльності, в т.ч. з ТОВ «БВТФ «Стандарт» і ТОВ «Танкор» з 01 січня 2009 року по 30 вересня 2012 року, за результатами якої складений Акт перевірки від 22 березня 2013 року.

В ході проведення перевірки встановлені взаємовідносини ПП «Промтехсервіс» з ТОВ «БВТФ «Стандарт» за період травень 2009 року по листопад 2010 року (договір від 05 травня 2009 року № 16-усл./09 щодо виконання комплексу земельних і будівельних робіт на об'єктах Замовника) і з ТОВ «Танкор» за період з червня 2011 року по лютий 2012 року (договір від 26 травня 2011 року № 1/05-11 (щодо виконання комплексу земельних, будівельних і монтажних робіт на об'єктах Замовника). За результатами вказаних господарських операцій ПП «Промтехсервіс» віднесло до складу валових витрат загальну суму коштів у розмірі 1 262 423, 00 грн. (в т.ч. за І-е півріччя 2009 року в сумі 294 214, 00 грн., за ІІІ-и квартали 2009 року в сумі 396 528, 00 грн., за І-ий квартал 2010 року в сумі 260 265, 00 грн., І-е півріччя 2011 року в сумі 106 257, 00 грн., за ІІ-ІІІ-ий квартали 2011 року в сумі 460 107, 00 грн., та за ІІ-IV-ий квартали 2011 року в сумі 605 630, 00 грн.), а до складу податкового кредиту за січень-лютий, квітень і серпень 2011 року податок на додану вартість на загальну суму 252 485, 00 грн. (в т.ч. за травень 2009 року в сумі 37 271, 00 грн., за липень 2009 року в сумі 21 572, 00 грн., за вересень 2009 року в сумі 20 463, 00 грн., за березень 2010 року в сумі 52 053, 00 грн., за червень 2011 року в сумі 21 251, 00 грн., за липень 2011 року в сумі 35 608, 00 грн., за жовтень 2011 року в сумі 35 162, 00 грн., за листопад 2011 року в сумі 12 685, 00 грн., та за грудень 2011 року в сумі 16 420, 00 грн.).

На підставі зазначеного акту перевірки, податковим органом прийнято наступні податкові повідомлення-рішення стосовно позивача:

- № 0001772250 від 05 квітня 2013 року, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз. 2 п. 123.1 ст. 123, п. 6 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» цього Кодексу за порушення вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і пп. 14.1.228 п. 14.1 статті 14, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, визначило ПП «Промтехсервіс» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 220 627, 50 грн., в т.ч. 204 361, 00 грн. - основний платіж, 16 266, 50 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- № 0001782250 від 05 квітня 2013 року, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз. 2 п. 123.1 статті 123, п. 7 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» цього Кодексу за порушення вимог пп. 7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2 статті 7, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» і п. 198.3, п. 198.6 статті 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, визначило ПП «Промтехсервіс» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 270 952, 00 грн., в т.ч. 201 036, 00 грн. - основний платіж, 69 916, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Відповідно до п. 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (в редакції на момент спірних правовідносин, що існували в період до 01 квітня 2011 року), який був спеціальним законом з податку на прибуток на момент спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В силу пп.. 5.2.1 п. 5.2 статті 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу пп. 11.2.1 п. 11.2 статті 11 Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Стаття 1 вказаного Закону визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

У відповідності до п 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (застосовується до спірних правовідносин, що виникли після 01 квітня 2011 року) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пп. 138.1.1 п. 138.1 статті 138 цього Кодексу витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції на момент спірних правовідносин, що існували в період до 01 січня 2011 року) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1, п.198.2, п.198.3 статті 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 1 вказаного Закону - первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно статті 9 Закону - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до приписів п.п. 14.1.36 п. 14.1 статті 14 ПК України - господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договором комісії, доручення та агентськими договорами.

В ході судового розгляду було встановлено, що між ПП «Промтехсервіс» (Замовник) і контрагентами ТОВ «БВТФ «Стандарт» і ТОВ «Танкор» (Підрядники) були укладені письмові договори на виконання комплексу підрядних робіт.

На підтвердження виконання зазначених договорів, позивачем було долучено до матеріалів справи наступні копії первинних документів: довідки про вартість виконаних підрядних робіт, акти приймання виконаних підрядних робіт, копі платіжних доручень позивача, оригінали виписок з банківського рахунку позивача, податкові накладні.

Наведені обставини та досліджені судом документальні докази колегія суддів вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції за вказаним договором фактично мали реальний характер, його виконання оформлено відповідно до вимог законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення договору між позивачем та його контрагентами, останні були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтва платника податків на додану вартість у встановленому законом порядку.

Також необхідно зазначити, що невиконання контрагентом зобов'язання по сплаті податку до бюджету не являється підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість.

Крім цього, невиконання контрагентом позивача власних податкових зобов'язань перед бюджетом, тягне відповідну відповідальність саме для нього, і не може вважатися підставою для відповідальності позивача.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до листа Головного управління Міндоходів у м. Києві від 04 червня 2013 року № 6807/09-10, 16 серпня 2012 року відносно ОСОБА_3 порушено кримінальну справу № 54-3414/1 за фактом фіктивного підприємництва, вчиненого повторно за попередньою змовою групою осіб, тобто створення суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), в т.ч. ТОВ «БВТФ «Стандарт» і ТОВ «Танкор», з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 статті 28, ч. 2 статті 205 Кримінального кодексу України, та за фактом підроблення за попередньою змовою групою осіб офіційного документу, який посвідчується підприємством, установою, організацією, приватним нотаріусом чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його як підроблювачем, так і іншою особою, та використання завідомо підробленого документу за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1. ч. 2 та ч. 3 статті 358 КК України, яку прийнято до провадження Слідчим управлінням ДПС у м. Києві.

Також, 16 серпня 2012 року у справі винесено постанову про притягнення як обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 статті 28, ч. 2 статті 205 КК України, а 04 вересня 2012 року винесено постанову про оголошення розшуку обвинуваченого ОСОБА_3

Однак, судом на момент прийняття рішення у справі не встановлено наявність постановлених у судовому порядку обвинувальних вироків стосовно посадових осіб контрагентів за фактом фіктивного підприємництва.

Враховуючи зазначене, та оскільки судом не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентами правочинів, необґрунтованими є висновки викладені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства

А як наслідок, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 липня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Старова Н.Е.

Мєзєнцев Є.І.