Ухвала

від 30.01.2014 по справі 826/13209/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13209/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

30 січня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Троян Н.М., Бужак Н.П.;

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Маркет Ф.К.А.У.» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2013 року, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Свої позовні вимоги мотивував тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, тому позивач вважає рішення прийняте з порушенням норм податкового законодавства та підлягає скасуванню. Зазначив також, що товариство повністю дотрималось норм чинного законодавства та правомірно додало заяву із скаргою на постачальника до податкової декларації за той період, в якому відбулося включення суми податку до податкового кредиту.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 жовтня 2013 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м.Києві від 25.03.2013 року №0003351520.

Зобов'язано відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 367,04 грн. на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Маркет Ф.К.А.У.» (код ЄДРПОУ 35030945) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м.Києві за рахунок бюджетних асигнувань.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вважає, що розгляд справи має бути проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, Дарницькою районною в м.Києві державною адміністрацією 02.04.2007 року зареєстроване як юридичну особу товариство з обмеженою відповідальністю «Реал, - Гіпермаркет Україна», ідентифікаційний код 35030945.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії протоколу №13/13 Позачергових Загальних зборів Учасників ТОВ «Реал, - Гіпермаркет Україна» від 25.07.2013 року прийнято рішення про зміну найменування ТОВ «Реал, - Гіпермаркет Україна» на ТОВ «Трейд Маркет Ф.К.А.У.».

Відповідні зміни зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується копією виписки серії АВ № 315432.

ТОВ «Трейд Маркет Ф.К.А.У.» перебуває на податковому обліку як платник податків в ДПІ у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м.Києві, відповідно до свідоцтва № 200136180 від 14.08.2013 року є платником податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Дарницькому районі проведено камеральну перевірку податкової звітності ТОВ «Реал, - Гіпермаркет Україна» з податку на додану вартість за грудень 2012 року, за результатами якої складено акт № 1005 від 05.03.2013 року.

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки, ТОВ «Реал, - Гіпермаркет Україна» порушило вимоги п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 25 682,57 грн.

На підставі висновків, викладених у вищезазначеному акті, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 25.03.2013 року № 0003351520, яким зменшено ТОВ «Реал,-Гіпермаркет Україна» розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 25 682,57 грн.

Позивач, у відповідності до п.56.2 ст. 56 Податкового кодексу України, вказане податкове повідомлення-рішення від 25.03.2013 року № 0003351520 оскаржив в порядку адміністративного оскарження.

За результатами розгляду первинної та повторної скарг позивача, рішенням Державної податкової служби у м. Києві від 24.05.2013 року № 416/10/12-4-09 та рішенням Міністерства доходів і зборів України від 02.08.2013 року № 8153/6/99-99-10-01-15 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 25.03.2013 року № 000335152. а скарги позивача - без задоволення.

Судом першої інстанції також встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Глобинський свинокомплекс» (Постачальник) укладено договір поставки № 24349 від 01.07.2010 року, за умовами якого Постачальник здійснює поставку товару, а Покупець приймає товар у відповідності до умов поставки, що підтверджується товарними накладними.

На виконання умов договору ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Глобинський свинокомплекс» виписало на користь позивача податкові накладні № 25/2 від 26.11.2012 року на загальну суму 64 709,64 грн., в тому числі, ПДВ - 10 784,94 грн. та № 28/2 від 27.11.2012 року на загальну суму 89 385,78 грн., в тому числі ПДВ - 14 897,63 грн.

Позивачем подано до ДПІ у Дарницькому районі податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2012 року та додаток 8 «Заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних), в якій зазначено, що податкові накладні № 25/2 від 26.11.2012 року та № 28/2 від 27.11.2012 року, виписані ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Глобинський свинокомплекс» не внесені до Єдиного державного реєстру податкових накладних. Також позивачем подано податковому органу документи на підтвердження факту придбання товару у вказаних контрагентів.

Позивач зазначав, що ТОВ «Реал, - Гіпермаркет Україна» отримані зазначені податкові накладні в грудні 2012 року, що підтверджується реєстром виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2012 року.

На підтвердження отримання товару за умовами вищевказаного договору поставки позивачем надано товарні накладні від 26.11.2012 року та № 4501703863 та від 27.11.2012 року № 4501711571, з яких вбачається, що товар отримано позивачем 06.12.2012 року. Доказом оплати товару за договором, позивач надав копії платіжних доручень від 13.12.2012 року №18911, 03.01.2013 року №92,15.01.2013 року № 970.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, необхідно виходити з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Так, відповідно до положень п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно п. 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно положень п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

З аналізу вказаних норм випливає, що Податковий кодекс забороняє включення сум податку до податкового кредиту, якщо вони не підтверджені належним чином оформленими податковими накладними. Як наслідок, у позивача до моменту отримання податкових накладних від постачальника в грудні 2012 року та їх перевірки було відсутнє право на віднесення суми податку по податковим накладним в розмірі 25 862,57 грн. до податкового кредиту за листопад 2012 року.

Разом з цим, необхідно зазначити, що з аналізу положень розділу V Податкового кодексу України вбачається, що податкова накладна, заповнена без порушень порядку її заповнення та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені строки, дає право на включення зазначених в ній сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту покупця у тому податковому періоді, в якому відбулася перша з подій, визначених п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, у разі отримання її у такому звітному періоді.

В разі отримання податкової накладної із запізненням в інших податкових періодах право на включення сум податку на додану вартість, зазначених в ній, до податкового кредиту виникає у покупця в тому податковому періоді, в якому податкова накладна була отримана покупцем, з урахуванням того, що зазначене право зберігається за ним протягом 365 днів з дати виписки такої податкової накладної.

Також, статтею 201 Податкового кодексу України визначено, що у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Враховуючи наведене, можливо вважати, що право на включення сум податку на додану вартість в розмірі 25 862,57 грн. до податкового кредиту у позивача виникло після отримання ним податкових накладних від постачальника, після виявлення факту порушення постачальником порядку реєстрації податкових накладних та після здійснення операцій, що підтверджують факт отримання товару (послуги) та сплати у зв'язку з придбанням такого товару (послуги), а саме у грудні 2012 року. Тобто позивачем правомірно додано заяву зі скаргою на постачальника до податкової декларації за грудень 2012 року, за період, в якому відбулося включення суми податку до податкового кредиту.

За таких обставин, відповідачем безпідставно зменшено позивачу суму від'ємного значення суми податку на додану вартість по декларації за грудень 2012 року в розмірі 25 862,57 грн.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

В той же час, позивачем доведено факт порушення відповідачем положень чинного податкового законодавства України та надано достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м.Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 04 лютого 2014 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Троян Н.М.