Рішення

від 28.01.2014 по справі 24/130пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.01.2014 Справа № 24/130пн

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Асмановій Е.Е.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю «Будмеханізація», м. Слов'янськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Техцентр-90», м. Краматорськ

про стягнення 4657,03грн. та 9600,00грн. - вартості неповернутої техніки.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився ;

від відповідача: не з'явився ;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов, Відкритим акціонерним товариством «Будмеханізація», м. Слов'янськ, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техцентр-90», м. Краматорськ про стягнення заборгованості в сумі 2620,00грн., інфляційних витрат в сумі 443,60грн., 3% річних в сумі 78,17грн., пені в сумі 315,26грн., неустойки в сумі 1200,00грн. та зобов'язання відповідача повернути причеп-платформу марки У6006 державний номер 22510ЕА, у разі відсутності техніки стягнути вартість техніки у розмірі 9600,00грн.

Заявою від 10.06.2009р. позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 2620,00грн., інфляційні витрати в сумі 443,60грн., 3% річних в сумі 78,17грн., пеню в сумі 315,26грн., неустойку в сумі 1200,00грн. та вартість неповернутої техніки в сумі 9600,00грн., які були прийняті судом до розгляду.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до умов укладеного договору оренди №16 від 18.12.2007р., відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати, однак у встановлений строк та належним чином його не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість з орендної плати в сумі 2620,00грн., що стало підставою для нарахування інфляційних витрат в сумі 443,60грн., 3% річних в сумі 78,17грн., пені в сумі 315,26грн., неустойки в сумі 1200,00грн. Крім того позивач просив суд стягнути з відповідача вартість неповернутої з оренди техніки у розмірі 9600,00грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 17.06.2009р. проти позову заперечує у повному обсязі та зазначив, що спірний договір оренди №16 від 18.12.2007р. та акт приймання-передачі основних засобів уповноваженими особами ТОВ «Техцентр-90» не підписувався, причеп-платформа не приймався. У відзиві на позовну заяву від 03.09.2013р. відповідач вдруге зазначив, що спірний договір оренди уповноваженими особами ТОВ «Техцентр-90» не підписувався, а особи, що підписали договір не значаться у штатному розписі підприємства.

Ухвалою господарського суду від 07.07.2009р. матеріали справи були направлені до прокуратури Донецької області для встановлення наявності чи відсутності в діях посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «Техцентр-90» порушень, які переслідуються в порядку кримінального судочинства. Слов'янською міжрайонною прокуратурою матеріали справи були повернуті на адресу суду із копією постанови про зупинення досудового слідства.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 15.09.2010р. справу, у зв'язку із обранням судді Ломовцевої Н.В. на посаду судді Донецького апеляційного господарського суду, було передано на розгляд судді Мєзєнцеву Є.І.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 05.05.2011р., у зв'язку із обранням судді Мєзєнцева Є.І. на посаду судді Донецького апеляційного господарського суду, справу було передано на автоматичний розподіл, за результатами якого справу передано на розгляду судді Попкову Д.О.

Ухвалою господарського суду від 17.09.2013р. здійснено заміну на стороні позивача з Відкритого акціонерного товариства «Будмеханізація» на його процесуального правонаступника - Товариства з додатковою відповідальністю «Будмеханізація».

Ухвалою від 17.09.2013р. по справі була призначена комплексна технічна та почеркознавча експертиза договору №16 від 18.12.2007р., проведення якої було доручено Донецькому НДІСЕ, для проведення якої були поставлені наступні питання: яким чином виконаний підпис на договорі №16 від 18.12.2007р. від імені директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Техцентр-90" Цвентух Людмили Семенівни - за допомогою факсиміле чи пишучим приладом? якщо підпис на договорі №16 від 18.12.2007р. від імені директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Техцентр-90" виконаний пишучим приладом, встановити, чи виконаний цей підпис власноруч Цвентух Людмилою Семенівною. Ухвалою від 17.09.2013р. було зупинено провадження у справі.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 26.09.2013р., у зв'язку із обранням судді Попкова Д.О. суддею Донецького апеляційного господарського суду, справу №24/130пн було передано на автоматичний розподіл, за результатами якого справу передано на розгляду судді Тоцькому С.В.

Повідомленням №5167, №5168 від 18.12.2013р. судовий експерт повідомив про неможливість проведення судової експертизи, у зв'язку із ненаданням необхідних матеріалів для проведення дослідження та листом від 18.12.2013р. справу №24/130пн було повернену то на адресу господарського суду.

Ухвалою від 24.01.2014р. провадження по справі №24/130пн було поновлено.

За клопотанням представників сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Сторони у судове засідання не з'явились, однак про місце та час судового засідання були повідомлені належним чином. За приписами п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р.№18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" доказом повідомлення сторони про час і місце розгляду справи в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Тобто сторони належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, однак у судове засідання не з'явились, своїх представників не направили, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористались.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Відтак відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Також за приписами п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив :

Між Відкритим акціонерним товариством «Будмеханізація» (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техцентр-90» (Орендар) 18 грудня 2007р. був укладений договір оренди №16, за умовами якого (п. 1.1.) Орендодавець передає, а Орендар приймає у користування та володіння наступну техніку: причеп-платформу, держ. №22510 ЕА, марка У6006.

Відповідно до п.3.2. договору передача техніки в оренду здійснюється спеціалістами за актом приймання-передачі. Орендована техніка вважається переданою Орендарю з моменту підписання акту приймання-передачі(п.4.1. договору).

За умовами п.4.4. договору якщо одна із сторін до спливу строку даного договору не заявить про намір його розірвати, даний договір автоматично пролонгується строком на 1 рік.

Згідно п. 5.1. договору розмір орендної плати складає 600,00грн. в місяць, з урахуванням ПДВ. Орендна плата може сплачуватися як у безготівковій та розрахунковий рахунок, так і в касу Орендодавця не пізніше 30 числа кожного місяця(п.5.2. договору).

Пунктом 9.1. договору оренди встановлено, що у разі прострочення сплати орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми боргу за кожний день прострочення.

Строк дії договору з 18.12.2007р. по 31.12.2008р. Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

Згідно акту приймання-передачі основних засобів №6 від 21.12.2007р. Орендодавець передав, а Орендар прийняв причеп-платформу У6006. Акт підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств.

Для оплати наданих послуг оренди причепу-платформи позивачем були виставлені до оплати рахунки, а саме рахунок №132 від 20.12.2007р. та акт приймання-здачі виконаних робіт, зокрема, за договором №16 від 18.12.2007р. за грудень 2007р. на суму 220,00грн., рахунок №6 від 11.01.2008р. на суму 600,00грн. з ПДВ, рахунок №16 від 26.02.2008р. на суму 600,00грн. з ПДВ, рахунок №27 від 31.03.2008р. на суму 600,00грн., №33 від 16.04.2008р. на суму 600грн. з ПДВ. Всього за оренду причепа-платформи рахунків було виставлено на загальну суму 2620,00грн.

В матеріалах справи наявний лист №0 41 від 08.05.2008р. про розірвання договору №16 від 20.12.2007р. в односторонньому порядку, у зв'язку із порушенням умов п.6.1., 7.1. зазначеного договору. Доказом надіслання даного листа надано опис вкладення до цінного листа та поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.

Позивачем до матеріалів справи надані претензії адресовані відповідачеві з вимогою сплатити заборгованість, зокрема, за договором оренди №16 від 18.12.2007р. Доказів направлення їх на адресу відповідача в матеріалах справи відсутні.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору оренди №16 від 18.12.2007р. за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 2620,00грн., що стало підставою для нарахування інфляційних витрат в сумі 443,60грн., 3% річних в сумі 78,17грн., пені в сумі 315,26грн., неустойки в сумі 1200,00грн. Крім того позивач просить суд стягнути вартість неповернутої техніки в сумі 9600,00грн.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст. 12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до приписів ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно приписів статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами

Згідно положень статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

Статтею 798 ЦК України встановлено, що предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

Згідно приписів статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі.

Договір №16 від 18.12.2007р. укладено між сторонами в письмовій формі, підписано представниками сторін.

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Норми закону відповідає умовам п.5.2 договору, відповідно до якого орендна плата вноситься не пізніше 30-го числа кожного місяця.

Отже, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі по внесенню орендної плати, господарський суд дійшов ґрунтовного висновку про стягнення заборгованості по орендній платі.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за договором оренди №16 від 18.12.2007р. транспортного засобу, а саме причепа належним чином не виконав, орендну плату за період з 18.12.2007р. по 28.04.2009р. не сплатив, у зв'язку із чим за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 2620,00грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості за оренду причепа в сумі 2620,00грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 78,17грн. та інфляційних витрат в сумі 443,60 грн. за період прострочення сплати суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу в розмірі 443,60грн. є обґрунтованим, арифметично вірними та таким, що підлягають задоволенню. Розрахунок 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань в сумі 78,17грн. є обґрунтованим, однак арифметично невірними та за розрахунком суду складає 78,02грн.

Щодо стягнення пені в сумі 315,26грн. на підставі умов п.9.1. договору оренди суд зазначає наступне:

Згідно з ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься у ст.611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст.216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Перевіривши розрахунок пені суд дійшов висновку, що він є арифметично невірним та таким, що підлягає задоволенню частково в сумі 312,68грн.

Щодо стягнення неустойки на підставі приписів передбачених ст.785 ЦК України в сумі 1200,00грн. то судом ці вимог залишаються без задоволення з огляду на наступне:

Головою правління ВАТ «Будмеханізація» Л.М.Ворона листом №0 41 від 08.05.2008р. у зв'язку з неналежним виконанням договірних зобов'язань повідомлено Директора ТОВ «Техцент»-90» Цвентух Л.С. про припинення декількох договорів, але у зазначеному листі не визначено спірного договору оренди №16 від 18.12.2007р.(арк.справи 30).

Зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини 2 ст.291 ГК України вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Як вбачається з матеріалів справи орендар продовжував користуватися об'єктом оренди, а з боку орендодавця жодних заперечень пред'явлено не було, отже враховуючи приписи ст.764 ЦК України та ст.284 ГК України суд дійшов висновку, що договір оренди є поновленим на строк, який раніше був встановлений договором.

Крім того, підпунктом 4.1. п.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» №12 від 29.05.2013р. визначено, що зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

В той же час зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, як це визначено вимогами частини 1 ст.651 ЦК України.

Вимогами частини 3 ст.291 ГК України передбачено, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.782 ЦК України визначено, що у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору, чого не вбачається з наданих сторонами доказів.

Тому суд дійшов висновку, що позивачем не виконано приписи передбачені частиною 2 статті 782 ЦК України, оскільки відповідачем належним чином не отримано повідомлення про відмову від договору і в матеріалах справи відсутні докази, що останнім отримано повідомлення про припинення договору оренди №16 від 18.12.2007р., а тому до відповідача за наявності даних доказів наданих позивачем не можуть бути застосовані приписи ст.785 ЦК України.

Аналогічна правова позиція щодо неналежного повідомлення сторони про відмову від договору висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 21.08.2013року по справі № 904/2093/13.

Щодо стягнення вартості майна, а саме вартості причепу-платформи марки У6006 номер державної реєстрації №22510ЕА, суд зазначає наступне:

Згідно приписів ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно вимог ст.177 ЦК України визначено, що об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Статтею 179 ЦК України визначено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Частиною 2 ст.181 ЦК України передбачено, що рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Приписами частини 1 ст.321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 386 ЦК України визначено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Висновками звіту №380 від 23.12.2005р. встановлено, що вартість причепу-платформи марки У6006 номер державної реєстрації №22510ЕА, який належить позивачу складає 9600грн.

Головою правління ВАТ «Будмеханізація» Л.М.Ворона листом №0 41 від 08.05.2008р. у зв'язку з неналежним виконанням договірних зобов'язань повідомлено Директора ТОВ «Техцент»-90» Цвентух Л.С. про припинення декількох договорів, але у зазначеному листі не визначено спірного договору оренди №16 від 18.12.2007р.(арк.справи 30).

Тому суд дійшов висновку, що позивачем не виконано приписи передбачені частиною 2 статті 782 ЦК України, оскільки відповідачем належним чином не отримано повідомлення про відмову від договору і в матеріалах справи відсутні докази, що останнім отримано повідомлення про припинення саме договору оренди №16 від 18.12.2007р.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, того, що причеп-платформа марки У6006 номер державної реєстрації №22510ЕА, який належить позивачеві - знищено відповідачем, щоб останній сплатив його вартість.

Як вбачається з матеріалів справи орендар продовжував користуватися об'єктом оренди, а з боку орендодавця жодних заперечень пред'явлено не було, отже враховуючи приписи ст.764 ЦК України та ст.284 ГК України суд дійшов висновку, що договір оренди є поновленим на строк, який раніше був встановлений договором.

Крім того, підпунктом 4.1. п.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» №12 від 29.05.2013р. визначено, що зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Отже, суд під час розгляду зазначеної справи дійшов до висновку відмовити позивачу щодо стягнення з відповідача суми вартості техніки у розмірі 9600грн.

Заперечення відповідача висловлені у відзиві на позовну заяву є також безпідставними з огляду на наступне.

Розглядаючи неупереджено зазначену справу у суду виникла необхідність провести ряд судових експертиз.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012р. «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» визначено, що судова експертиза - призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань.

Приписами пункту 1.10. Постанови Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що статтею 31 ГПК України передбачена участь в судовому процесі судового експерта, права, обов'язки і відповідальність якого визначаються цим Кодексом та Законом України "Про судову експертизу".

Пунктом 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012р. «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» визначено, що з урахуванням вимог частини третьої статті 41 ГПК України господарський суд доручає проведення судових експертиз установам та особам, зазначеним у статтях 7, 9 і 10 Закону.

Статтею 41 ГПК України визначено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу.

Статтею 42 ГПК України передбачено, що висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обгрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам.

У Висновках експерта №109 від 22.09.2012р. по першому питанню зазначено: що підписи у договорі №16 від 18.12.2007р. виконано Цвентух Людмилою Семенівною.

У Висновках експерта від 17.07.2012р. зазначено: що на договорі №16 від 18.12.2007р. нанесено відбиток печатки ТОВ «Техцентр-90».

Відповідно до вимог передбачених пунктом 4 частини 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є - змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду зазначеної справи позивачем належним чином доведено вимоги, які викладено ним у позовній заяви частково.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги належним чином доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати покладаються на сторони відповідно до ст.49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вимог передбачених ст.ст.41, 129 Конституції України, пунктів 2, 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012р. «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», п.1.10., Постанови Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", ст.ст. 11-16, 202, 177, 179, 181,321,386, 509, 526, 546, 549, 598, 599, 610-612, 625-627, 629, 759, 761-764, 782, 785, 798, 799 ЦК України, ст.ст.20, 67, 173, 174, 193, 216-218, 230, 283-285, 291 ГК України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 4-7, 12, 15, 20, 22, 25, 28, 32-34, 36, 41-43, 49, 75, 77, 79, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Будмеханізація», м. Слов'янськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техцентр-90», м. Краматорськ про стягнення заборгованості в сумі 2620,00грн., інфляційних витрат в сумі 443,60грн., 3% річних в сумі 78,17грн., пені в сумі 315,26грн., неустойки в сумі 1200,00грн. та вартість неповернутої техніки в сумі 9600,00грн., задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техцентр-90» (84313, м. Краматорськ, бул. Краматорський, б. 39, кв. 156, код ЄДРПОУ23026798) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Будмеханізація» (84100, м. Слов'янськ, вул. Приозерна, 51, код ЄДРПОУ 01352288) заборгованість в сумі 2620,00грн., інфляційні витрат в сумі 443,60грн., 3% річних в сумі 78,02грн., пеню в сумі 312,68грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техцентр-90» (84313, м. Краматорськ, бул. Краматорський, б. 39, кв. 156, код ЄДРПОУ23026798) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Буд механізація» (84100, м. Слов'янськ, вул. Приозерна, 51, код ЄДРПОУ 01352288) витрати по сплаті державного мита в сумі 34,54грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 75,72грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 29.01.2014р.

Суддя С.В. Тоцький