Постанова

від 01.04.2014 по справі 24/130пн

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.03.2014 справа №24/130пн

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Марченко О.А. суддівТатенко В.М., Шевкової Т.А. за участю представників сторін: від позивача: не з'явився від відповідача:ОСОБА_1 - керівник; Цвентух Є.К. - довіреність б/н від 04.03.2014р. Спіцина Т.М. - довіреність б/н від 04.03.2014р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техцентр-90", м. Краматорськ на рішення господарського судуДонецької області від 28.01.2014р. (повний текст рішення підписано 29.01.2014р.) по справі№ 24/130пн (суддя Тоцький С.В.) за позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Будмеханізація", м. Слов'янськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техцентр-90", м. Краматорськ простягнення 4657,03грн. та 9600,00грн. - вартості неповернутої техніки

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 28.01.2014р. у справі №24/130пн позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "Будмеханізація", м. Слов'янськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техцентр-90", м. Краматорськ про стягнення 4657,03грн. та стягнення 9600,00грн. вартості неповернутої техніки - задоволені частково; з відповідача на користь позивача стягнуто 2620,00 грн. боргу, 443,60 грн. інфляційних втрат, 78,02 грн. 3% річних та пеню в сумі 312,68 грн.; в іншій частині позову-відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині задоволених позовних вимог, Товариство з обмеженою відповідальністю "Техцентр-90", м. Краматорськ звернулось з апеляційною скаргою, в якій останнє просить скасувати судове рішення у зв'язку з тим, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи; висновки, викладенні у рішенні суду, не відповідають обставинам справи; судом порушені та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що місцевим господарським судом порушено право відповідача на судовий захист, принцип процесуальної рівності і змагальності сторін; прийнято як доказ наявності орендних правовідносин сторін документи, що не відповідають вимогам чинного законодавства у сфері бухгалтерського обліку та Цивільного кодексу України.

Скаржник в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду - скасувати та відмовити у позові в повному обсязі.

Позивач наданим йому правом не скористався, у судове засідання не з'явився, поважних причин нез`явлення не представив. Про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів, та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України - справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, переглянувши в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи № 24/130пн; розглянувши доводи апеляційної скарги; заслухавши пояснення представників скаржника; перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Техцентр-90", м. Краматорськ та скасування рішення господарського суду Донецької області від 28.01.2014р. у справі №24/130пн з огляду на наступне.

Так, 18.12.2007р. між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладений договір оренди №16, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у користування та володіння наступну техніку: причеп-платформу, держ. №22510 ЕА, марка У6006.

Відповідно до п.3.2. договору №16 від 18.12.2007р. передача техніки в оренду здійснюється спеціалістами за актом приймання-передачі. Орендована техніка вважається переданою орендарю з моменту підписання акта приймання-передачі (п.4.1. договору №16 від 18.12.2007р.).

Згідно п. 5.1. договору №16 від 18.12.2007р. розмір орендної плати складає 600,00грн. в місяць, з урахуванням ПДВ. Орендна плата може сплачуватися орендодавцю як у безготівковій формі на розрахунковий рахунок, так і в касу не пізніше 30 числа кожного місяця (п.5.2. договору №16 від 18.12.2007р.).

Пунктом 11.3. договору №16 від 18.12.2007р. встановлено строк дії договору з 18.12.2007р. по 31.12.2008р. Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

Якщо одна із сторін до спливу строку даного договору не заявить про намір його розірвати, даний договір автоматично пролонгується строком на 1 рік. (п.4.4. договору № 16 від 18.12.2007р.)

Оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження звернення будь-якої сторони договору до іншої сторони з заявою про припинення цього договору або перегляд його умов, колегія суддів вважає, що у спірний період сторони знаходились у договірних відносинах. Інших доказів закінчення строку дії договору суду не представлено.

Судом першої інстанції встановлено, що факт передачі позивачем об'єкта оренди за договором № 16 від 18.12.2007р. та приймання його відповідачем підтверджується актом приймання-передачі основних засобів №6 від 21.12.2007р., який підписаний сторонами та скріплений печатками юридичних осіб.

За твердженням позивача, відповідач в узгоджені строки та в узгоджених розмірах орендну плату не вносив, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість за договором № 16 від 18.12.2007р. за період з 22.12.2007р. по 30.04.2008р. в розмірі 2620,00 грн.

Відповідач, заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи апеляційну скаргу, наполягає, зокрема, на тому, що договір оренди № 16 від 18.12.2007р. та акт приймання-передачі основних засобів №6 від 21.12.2007р. відповідачем не укладались. Підпис на договорі оренди № 16 від 18.12.2007р. не відповідає зразками підпису керівника відповідача; акт приймання-передачі основних засобів №6 від 21.12.2007р. від імені відповідача підписано особами, які не перебувають з відповідачем у трудових відносинах; довіреностей на підписання вказаних документів та отримання об'єкта оренди відповідачем не видавалось, в подальшому правочин відповідачем не схвалено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає помилковими наведені вище заперечення відповідача зважаючи на наступне.

Так, в силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

За умовами ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Згідно з ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 181 Господарського Кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відтак, згідно з нормами Цивільного та Господарського кодексів України підпис на договорі підтверджує лише форму (письмову) правочину, а сам факт вчинення правочину підтверджується наявністю печатки.

Матеріали справи свідчать, що договір № 16 від 18.12.2007р. скріплено печаткою відповідача. Відповідачем не доведено належними та допустимими в розумінні ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України доказами обізнаності позивача щодо відсутності у осіб, які підписали правочин та акт № 6 від 21.12.2007р., права на представництво інтересів відповідача в момент вчинення таких правочинів. Крім того, за умовами п. 3.2. договору № 16 від 18.12.2007р. передбачена передача об'єкта оренди відповідними спеціалістами, а не керівником юридичної особи.

Загальним нормативно-правовим актом, що встановлює основні правила виготовлення і використання печаток, є Інструкція про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затверджена наказом МВС України від 11.01.1999 р. № 17, яка була чинна станом на час виникнення спірних правовідносин - 18.12.2007р.

Відповідно до пункту 3.4.1. вказаної Інструкції відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.

Доказів втрати печатки підприємства відповідача, скаржником суду не представлено.

Водночас, в матеріалах справи містяться висновки експерта від 17.07.2011р. та № 109 від 22.09.2012р., проведені в рамках кримінальної справи № 44-03-11-1111 за ознаками ч. 5 ст. 191 КК Кримінального кодексу України за фактом розтрати належної позивачеві техніки, з яких вбачається, що в результаті проведення судово-почеркознавчої експертизи встановлено, що підпис на договорі № 16 від 18.12.2007р. від імені орендаря виконано ОСОБА_1 Також, в результаті проведеної судово-технічної експертизи документів встановлено, що відбиток печатки на договорі № 16 від 18.12.2007р. нанесено круглою печаткою ТОВ «Техцентр-90».

Наведені висновки експертів, надані в рамках кримінальної справи, не є висновком експерта в розумінні ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, однак розглядаються та оцінюються судом як письмові докази відповідно до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України.

Наразі, відповідачем не спростовано належним чином висновки експертиз від 17.07.2011р. та № 109 від 22.09.2012р., проведених в рамках кримінальної справи № 44-03-11-1111, протилежного відповідачем не доведено.

Виходячи з чого, колегією суддів не приймаються до уваги заперечення відповідача щодо неправомірності правочину у зв'язку з відсутністю на останньому підпису уповноваженої особи - директора ОСОБА_1

Крім того, відповідач посилається на невідповідність наданих позивачем в якості доказів документів вимогам норм чинного законодавства про бухгалтерський облік.

Акт № 6 приймання-передачі від 21.12.2007р. оформлений відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку», затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995р. № 88, щодо зазначення обов'язкових в ньому реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа (форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та\або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис скріплений печаткою.

З вищенаведеного вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв об'єкт оренди без будь-яких зауважень, тому твердження відповідача щодо невідповідності акта-приймання-передачі вимогам чинного законодавства про бухгалтерський облік не приймаються колегією суддів до уваги.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що заборгованість відповідача за договором № 16 від 18.12.2007р. за період з 22.12.2007р. по 30.04.2008р. становить 2620,00 грн. Доказів протилежного суду не надано.

Частинами 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як зазначено вище, у пункті 5.1., 5.2. договору № 16 від 18.12.2007р. сторонами погоджено, що Орендар за орендоване майно оплачує Орендодавцеві 600,00 грн. щомісячно, не пізніше 30 числа поточного місяця авансовим платежам за наступний місяць.

Разом з тим, доказів на підтвердження проведення оплати орендної плати за договором оренди № 16 від 18.12.2007р. за період з грудня 2007 року по квітень 2008 року суду не представлено.

Виходячи з наведеного, оскільки відповідачем не надано доказів сплати орендної плати за договором оренди № 16 від 17.12.2008р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Техцентр-90» допущено порушення вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України щодо належного виконання договірних зобов'язань. З урахуванням встановленого, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за договором № 16 від 18.12.2007р. за період з грудня 2007 року по квітень 2008 року в розмірі 2620,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 78,17 грн. за період прострочення з 01.05.2008р. по 28.04.2009р. та інфляційних втрат в розмірі 443,60 грн. за період з травня 2008 року по березень 2009 року включно.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, апеляційна інстанція погоджується з правильністю висновків місцевого господарського суду щодо часткового задоволення вимоги про стягнення 3% річних в розмірі 78,02 грн. за період прострочення з 01.05.2008р. по 28.04.2009р. з огляду на невірність розрахунків позивача та обґрунтованості заявленої суми інфляційних втрат в розмірі 443,60 грн. за період прострочення з травня 2008 року по березень 2009 року включно, які підлягають стягненню на користь позивача.

Одночасно, позивач заявляє вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 315,26 грн. за період прострочення з 01.01.2008р. по 30.04.2009р.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

Відповідно до ст.ст. 216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 9.1. договору №16 від 18.12.2007р. встановлено, що у разі прострочення сплати орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми боргу за кожний день прострочення.

Разом з тим, позивачем нарахована пеня в розмірі 315,26 грн. із застосуванням подвійної облікової ставку НБУ, що узгоджується з вимогами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" щодо обмежень розміру пені.

Наразі, розглянувши розрахунок позивача, судова колегія вважає правомірним висновок місцевого господарського суду, що згідно з вірним арифметичним розрахунком до стягнення підлягає пеня в розмірі 312,68 грн. за загальний період з 01.01.2008 р. по 01.11.2008 р. окремо від суми заборгованості за кожний місяць з додержанням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Наряду з зазначеним, позивач заявляє вимоги про стягнення з відповідача 1200,00 грн. неустойки на підставі ст. 785 Цивільного кодексу України за несвоєчасне повернення відповідачем орендованого майна та 9600,00 грн. вартості об'єкта оренди, визначеної на підставі звіту суб'єкта оціночної діяльності № 380 від 23.12.2005р., зважаючи на його не повернення відповідачем на вимогу позивача.

Разом з тим, за змістом статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини 2 ст.291 ГК України після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Договором № 16 від 18.12.2007р. встановлений строк його дії з 18.12.2007р. по 31.12.2008р. з можливістю пролонгації у випадку відсутності заперечень орендодавця про його поновлення.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження припинення договору № 16 від 18.12.2007р. у зв'язку з закінченням строку на який його укладено, розірвання цього договору за згодою сторін чи в судового порядку, отже договір № 16 від 18.12.2007р. є діючим.

Водночас, за приписам ст. 785 Цивільного кодексу України стягнення неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю передбачено у випадку невиконання приписів чинного законодавства щодо повернення предмета оренди після закінчення строку договору оренди.

Таким чином, оскільки, як встановлено вище, договір № 16 від 18.12.2007р. діє підстави для стягнення з відповідача неустойки в розмірі 1200грн. на користь позивача відсутні.

У зв'язку з наведеним, місцевим господарським судом правомірно залишені без задоволення вимоги позивача щодо стягнення неустойки у розмірі 1200грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача вартості неповернутої техніки в розмірі 9600,00 грн., колегія суддів погоджується з висновком господарського суду з огляду на наступне.

За умовами ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Водночас, згідно зі статтею 772 Цивільного кодексу України наймач, який затримав повернення речі наймодавцеві, несе ризик її випадкового пошкодження.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, лист №041 від 08.05.2008р., на який посилається позивач як на вимогу про повернення об'єкта оренди не містить посилання на спірний договір оренди №16 від 18.12.2007р., доказів втрати об'єкта оренди суду не представлено, отже вимога позивача про стягнення з відповідача 9600,00 грн. Вартості предмета оренди є передчасною.

В той же час, в апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, оскільки розгляд справи № 24/130 пн на 28.01.2014р. призначено ухвалою господарського суду Донецької області від 24.01.2014р. про поновлення провадження у справі № 24/130 пн.

Розглянувши доводи, наведені в апеляційній скарзі, судова колегія дійшла висновку про їх обґрунтованість та наявність підстав для скасування рішення господарського суду Донецької області від 28.01.2014р. у справі №24/130пн зважаючи на наступне.

Пунктом 3.9 Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду (пункт 2 частини другої статті 104 ГПК).

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК (п. 3.9.1. постанови).

В разі якщо ухвалу у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Пунктом 2.6.15. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої Наказом державної судової адміністрації № 28 від 20.02.2013р. визначено, що на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалу господарського суду Донецької області від 24.01.2014р. про поновлення провадження у справі № 24/130пн, якою призначено розгляд справи на 28.01.2014р., направлено сторонам 25.01.2014р. (відмітка у лівому нижньому куті вказаної ухвали).

Враховуючи нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку № 1149 від 12.12.2007, вказане дає підстави вважати, що господарським судом було порушено норми процесуального законодавства.

Зважаючи на те, що розгляд справи призначався судом першої інстанції без урахування розумного строку пересилання поштових відправлень, судова колегія вважає, що сторони не було належним чином повідомлено про день, час та місце розгляду справи.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про невідповідність оскаржуваного судового акта нормам процесуального права, тому рішенням господарського суду Донецької області від 28.01.2014р. у справі №24/130пн підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню з мотивів, викладених у даній постанові.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги підлягають віднесенню на заявника по скарзі.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техцентр-90", м. Краматорськ задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 28.01.2014р. у справі № 24/130пн скасувати.

Прийняти нове рішення у справі, яким позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "Будмеханізація", м. Слов'янськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техцентр-90", м. Краматорськ задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техцентр-90" (84313, м. Краматорськ, бул. Краматорський, б. 39, кв. 156, код ЄДРПОУ 23026798) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Будмеханізація" (84100, м. Слов'янськ, вул. Приозерна, 51, код ЄДРПОУ 01352288) заборгованість в сумі 2620,00грн., інфляційні витрат в сумі 443,60грн., 3% річних в сумі 78,02грн., пеню в сумі 312,68грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 34,54грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 75,72грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Господарському суду Донецької області видати наказ у відповідності до вимог, які встановлені до виконавчого документу Законом України „Про виконавче провадження".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

У судовому засіданні 18.03.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови підписаний 21.03.2014р.

Головуючий О.А. Марченко

Судді: В.М. Татенко

Т.А.Шевкова