Постанова

від 23.01.2014 по справі 822/4503/13-а

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

Справа № 822/4503/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2014 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіФелонюк Д.Л. при секретаріПольовій В.Є. за участі:представників позивача - Пашковський В.П. Драч В.М. за довіреністю від 15.08.2013р. представника відповідача - Максимчук В.Ю. за довіреністю №1420/9/10-014 від 09.09.2013р. представника третьої особи - Крепак Ю.Г. за довіреністю №02-05/42 від 11.01.2014р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Красилівське підприємство хлібопродуктів" до Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - управління Державної казначейської служби України у Красилівському районі Хмельницької області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії, -

У судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини постанови згідно ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Красилівське підприємство хлібопродуктів" (далі - позивач, ВАТ "Красилівське ПХП") звернулось в суд з позовом до Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (далі - відповідач, Красилівська ОДПІ) про визнання протиправною відмови в поверненні надмірно сплаченого грошового зобов'язання від 21.11.2013р. №2257/10/20-224; зобов'язання перерахувати у розпорядження позивача надмірно сплачене грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 149623,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач у зв'язку із завершенням процедури припинення, шляхом ліквідації, та відсутністю господарської діяльності, керуючись пп.17.1.10 п.17.1 ст.17, п.43.4 ст.43 Податкового кодексу України (далі - ПК України) 30.10.2013р. звернувся до відповідача з заявою №190 про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств у сумі 149623 грн., на що отримав відмову (лист від 21.11.2013р. №2906/9/10-014). Таку відмову вважає протиправною, зазначає, що Красилівською ОДПІ у відповідності до вимог пп.78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України у зв'язку з припиненням юридичної особи шляхом ліквідації проведена документальна позапланова перевірка ВАТ "Красилівське ПХП" за результатами якої складено акт №1673-20 від 22.10.2013р.. За даними додатку 3 до акту №1673-20, станом на 21.10.2013 року - позитивне сальдо розрахунків з бюджетом з податку на прибуток приватних підприємств за кодом класифікації доходів бюджету 11021000 становить - 149623 грн., що підтверджує визнання відповідачем факту надмірної сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств. Красилівська ОДПІ листом від 16.10.2013 року №2180/9/22-10-11-22 повідомила голову ліквідаційної комісії позивача, що за даними інформаційних облікових систем в особових картах ВАТ "Красилівське ПХП" податковий борг станом на 10.10.2013 року відсутній. Вважає посилання відповідача на наявність інформації в управлінні Державного казначейства у Красилівському районі про прострочену заборгованість перед бюджетом за бюджетними позичками та фінансовою допомогою ВАТ "Красилівське ПХП" на суму 726375,46 грн., як на підставу для відмови, неправомірним та надуманим у зв'язку з відсутністю документального підтвердження такої заборгованості у судовому порядку. Вказує, що посилання відповідача на незавершення процедури розгляду адміністративних справ, предметом яких є бюджетна позичка - №2-а-7099/10/2270 та №2-а-7034/09/2270, які знаходяться в провадженні Вищого адміністративного суду України із використанням положень п.10 ст.17 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) є такими, що не узгоджується з приписами ч.5 ст.254, ч.1 ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Окрім того, звертає увагу, що Вищий адміністративний суд України при підготовці зазначених справ до касаційного розгляду та в ухвалах про відкриття касаційного провадження не вирішив питання зупинення виконання судових рішень, які оскаржуються, як це передбачено п.5 ч.1 ст.215 КАС України.

Представники позивача в судовому засіданні та поданих письмових поясненнях (вх.№1266 від 16.01.2014р.) просять задоволити позовні вимоги в повному обсязі. Зазначають, що всупереч абз.1 п.43.5 ст.43 ПК України, відповідач не склав висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та не подав його до виконання відповідному органові, що здійснює бюджетне обслуговування бюджетних коштів.

Представник відповідача в судовому засіданні та поданих письмових запереченнях (вх.№36056 від 17.12.2013р.) просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що відповідно до п.43.1 ст.43 ПК України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Згідно інформації управління Державної казначейської служби України у Красилівському районі станом на 03.12.2013р. по ВАТ "Красилівське ПХП" рахується прострочена заборгованість перед державним бюджетом за бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданими на поворотній основі в сумі 726375,46 грн. відповідно копій подань №185-192 від 03.12.2013 року. Пунктом 9 ст.17 БК України встановлено, що прострочена заборгованість суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб'єкта господарювання органами доходів і зборів, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб'єкта господарювання. При цьому позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) не поширюється. Пунктом 10 ст.17 БК України визначено, що якщо за рішенням суду державі (Автономній Республіці Крим чи територіальній громаді міста) відмовлено у стягненні заборгованості перед державою (Автономній Республіці Крим чи територіальній громаді міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету, органи доходів і зборів оскаржують його у встановленому законом порядку до прийняття рішення вищими спеціалізованими судами, Верховним Судом України. До заборгованості за кредитами та позичками не застосовуються норми ст.ст.97, 99 (у частині списання заборгованості), 100, 101 та 102 ПК України, а також не здійснюється списання та розстрочення (відстрочення, реструктуризація) на підставах інших, ніж передбачені ст.17 БК України та постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011р. №174 "Питання обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками / фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості".

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.12.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі та залучено Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, яке в подальшому замінено на управління Державної казначейської служби України у Красилівському районі Хмельницької області.

Представник третьої особи на стороні відповідача в судовому засіданні та поданих письмових запереченнях (вх.№1267 від 16.01.2014р.) просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що за позивачем рахується прострочена заборгованість перед державним бюджетом за бюджетними позичками, наданими на закупівлю сільськогосподарської продукції за держконтрактом (замовленням) у 1994-1997 роках та фінансовою допомогою, наданою за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.09.1997р. №1003 в сумі 726375,46 грн., а саме: основний борг в сумі 433533,05 грн. та нарахована пеня в сумі 292842,41 грн.. Дана сума простроченої заборгованості виникла станом на 01.01.2012 року та рахується станом на 01.01.2014р.. Нарахування пені на вищезазначену суму заборгованості казначейством припинено з березня 2011 року. Відповідно до ст.97.5 ПК України, у разі якщо платник податків, що ліквідується, має суми надміру сплачених грошових зобов'язань або суми невідшкодованих податків з відповідного бюджету, такі суми підлягають заліку в рахунок його грошових зобов'язань або податкового боргу перед таким бюджетом.

Заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, представника третьої особи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку і сукупності, суд вважає, що позовні вимоги належать до задоволення з урахуванням наведеного нижче.

Суд встановив, що відкрите акціонерне товариство "Красилівське підприємство хлібопродуктів" як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа зареєстроване 18.05.1998 року Красилівською районною державною адміністрацією (код ЄДРПОУ 00956767), з 08.08.2013 року перебуває в стані припинення шляхом ліквідації, що підтверджується витягом з Бюлетню державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Державної реєстраційної служби України №257(22) від 19.08.2013р..

22.10.2013 року відповідачем проведено документальну позапланову перевірку ВАТ "Красилівське ПХП" в зв'язку з припинення юридичної особи та у відповідності до вимог пп.78.1.7. п.78.1 ст.78 ПК України. За результатами перевірки відповідачем складено акт від 22.10.2013 року №1673-20. Відповідно до висновків зазначеного акту (додаток до акту №3) позитивне сальдо по податку на прибуток приватних підприємств станом на 21.10.2013 року становить 149623,00 грн..

Голова ліквідаційної комісії позивача 30.10.2013 року звернувся до відповідача (лист за №190 від 30.10.2013 року) з проханням здійснити повернення надміру сплаченого податку на прибуток підприємств у розмірі 149623,00 грн. на рахунок ВАТ "Красилівське ПХП" у відповідності з положеннями пп.17.1.10 п.17.1 ст.17 ПК України за врахуванням відсутності податкового боргу.

Красилівська ОДПІ листом від 21.11.2013 року №2906/9/10-014 відмовила в здійсненні повернення надміру сплаченого податку з посиланням на п.43.1 ст.43 ПК України, відповідно до якого помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Зазначено, що згідно інформації управління Державного казначейства у Красилівському районі станом на 01.11.2013р. по ВАТ "Красилівське ПХП" рахується прострочена заборгованість перед державним бюджетом за бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданими на поворотній основі в сумі 726375,46 грн.. Згідно п.10 ст.17 БК України, якщо за рішенням суду державі (Автономній Республіці Крим чи територіальній громаді міста) відмовлено у стягненні заборгованості перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету, органи доходів і зборів оскаржують його у встановленому законом порядку до прийняття рішення вищими спеціалізованими судами, Верховним Судом України. На розгляді у Вищому адміністративному суді України перебувають справи за позовами Прокурора Красилівського району Хмельницької області в інтересах держави в особі Красилівської МДПІ до ВАТ "Красилівське ПХП", третя особа на стороні позивача - управління державної казначейської служби України у Красилівському районі про стягнення заборгованості: №2-а-7034/09/2270 із сумою позовних вимог 67461,77 грн. та №2-а-10409/09/2270 із сумою позовних вимог 487926,48 грн., в також справа №2-а-7099/10/2270 за позовом ВАТ "Красилівське ПХП" до Красилівської МДПІ, третя особа на стороні позивача - управління державної казначейської служби України у Красилівському районі про визнання протиправними та скасування першої та другої податкової вимоги.

Досліджуючи правомірність відмови відповідача у здійсненні повернення надміру сплаченого податку на прибуток, суд враховує наведене нижче.

Відповідно до пп.14.1.115 п.14.1 ст.14 ПК України, надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Згідно п.п.17.1.10 п.17.1 ст.17 ПК України, платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 43 ПК України визначені умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань. Вказана стаття містить вичерпний перелік умов повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань.

Так, відповідно до п.43.1 ст.43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу (п.43.1 ст.43 ПК України).

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків (п.43.2 ст.43 ПК України).

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (п.43.3 ст.43 ПК України).

Відповідно до п.43.4 ст.43 ПК України, платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Згідно п.43.5 ст.43 ПК України, контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

За змістом ст.43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику за умови відсутності у такого платника податкового боргу.

Суд встановив, що у позивача існує надміру сплачена сума грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 149623,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: акта №1673-2- від 22.10.2013р. (додаток №3); відповіді Красилівської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області від 16.10.2013р. №2180/9/22-10-11-22; обліковими картками платника - ВАТ "Красилівське ПХП" та не заперечується представником відповідача.

Позивач, 30.10.2013 року звернувся до відповідача із відповідною заявою про повернення надміру сплаченого податку на прибуток підприємств у розмірі 149623,00 грн. на що отримав відмову з посиланням на п.43.1 ст.43 ПК України, а саме неможливість здійснити повернення надміру сплаченого податку в зв'язку з наявністю простроченої заборгованості перед державним бюджетом за бюджетними позичками та фінансовою допомогою в сумі 726375,46 грн.. Представник відповідача в судовому засіданні зазначив та підтвердив, що наявність простроченої заборгованості перед державним бюджетом за бюджетними позичками та фінансовою допомогою, унеможливлює повернення позивачу надміру сплаченого податку на прибуток підприємств. На підтвердження наявності простроченої заборгованості позивача перед державним бюджетом за бюджетними позичками та фінансовою допомогою посилається на довідку управління Державної казначейської служби України у Красилівському районі Хмельницької області від 22.01.2014р. №01-39/22, подання управління Державної казначейської служби України у Красилівському районі Хмельницької області.

За змістом ст.43 ПК України умовою повернення платнику надміру сплачених сум грошового зобов'язання є відсутність у такого платника податкового боргу.

Відповідно до пп.14.1.175. п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) пп.14.1.156. п.14.1 ст.14 ПК України.

На підтвердження наявності у позивача податкового боргу та правомірності відмови у поверненні позивачу надміру сплачених сум грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 149623,00 грн. відповідач не надав жодного доказу, при цьому відсутність податкового боргу підтверджується обліковими картками ВАТ "Красилівське ПХП".

Суд вважає, що заборгованість перед державним бюджетом за бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданими на поворотній основі не є податковим боргом.

Крім того відповідачем не доведено, що заборгованість перед державним бюджетом за бюджетними позичками та фінансовою допомогою є узгодженим податковим боргом, що підтверджується постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.02.2012 року у справі №2-а-7034/09/2270, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.06.2012 року, згідно якої відмовлено в задоволенні позову прокурора Красилівського району в інтересах держави в особі Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції третя особа - Управління державної казначейської служби України у Красилівському районі Хмельницької області про стягнення з ВАТ "Красилівське ПХП" заборгованості за фінансовою допомогою в сумі 67461,77 грн.; постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.06.2011 року у справі №2-а-7099/10/2270, згідно якої задоволено адміністративний позов ВАТ "Красилівське ПХП" до Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції третя особа на стороні відповідача - управління Державного казначейства у Красилівському районі про визнання протиправними та скасування першої податкової вимоги № 1/82 від 16.09.2010 року та другої податкової вимоги № 2/97 від 26.10.2010 року про визначення узгодженої суми податкового зобов'язання по бюджетним позичкам, виданих на закупівлю сільгосппродукції за держконтрактами та визнано протиправними та скасувати першу податкову вимогу №1/82 від 16.09.2010 року та другу податкову вимогу №2/97 від 26.10.2010 року Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції (ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.10.2011 року апеляційну скаргу Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.06.2011 року у справі за адміністративним позовом ВАТ "Красилівське ПХП" до Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області, третя особа що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: управління Державного казначейства у Красилівському районі Хмельницької області, про визнання протиправною та скасування податкової вимоги повернуто особі яка її подала); ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.07.2013 року у справі №2-а-10409/09/2270, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.08.2013 року, згідно якої позовну заяву прокурора Красилівського району в інтересах держави в особі Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області до ВАТ "Красилівське ПХП" про стягнення коштів (заборгованість до державного бюджету по бюджетних позичках в сумі 487926,48 грн. в тому числі пеня 147372,78 грн.) залишено без розгляду.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

За змістом ст.255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Стаття 124 Конституції України вказує, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п. 97.6 ст. 97 Податкового кодексу України, у разі якщо суми надміру сплачених грошових зобов'язань або суми невідшкодованих податків з відповідного бюджету перевищують суми грошових зобов'язань або податкового боргу перед таким бюджетом, суми перевищення використовуються для погашення грошових зобов'язань або податкового боргу перед іншими бюджетами, а за відсутності таких зобов'язань (боргу) перераховуються у розпорядження такого платника податків.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування відповідачем до позивача застереження, яке міститься в п.43.1 ст.43 ПК України. В той же час позивачем дотримано всі умови, визначені ПК України, необхідні для повернення надміру сплачених грошових зобов'язань, а відмова відповідача в поверненні надміру сплаченого податку на прибуток підприємств у розмірі 149623,00 грн. за №2906/9/10-014 від 21.11.2013 року є протиправною.

За таких обставин суд враховує, що право на перерахування у розпорядження ВАТ "Красилівське ПХП" надмірно сплаченого грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 149623,00 грн. є невід'ємним правом позивача, захист якого гарантовано ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.1997 р. і відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Неправомірне неповернення надмірно сплаченого грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств порушило право власності юридичної особи, зокрема на законне сподівання мати можливість користуватися своєю власністю, а саме: своєчасно і в повному обсязі і в порядку, визначеному законом, отримати це надмірно сплачене грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств за відсутності з його боку порушень цих законів.

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч.1 ст.2 КАС України, є завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.ст.11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Положення ч.2 ст.71 КАС України передбачають, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення та не довів правомірності відмови в поверненні надміру сплаченого податку та невчинення дій, спрямованих на його перерахування.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 6, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 94, 104, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області в поверненні надміру сплаченого податку №2906/9/10-014 від 21.11.2013 року.

Зобов'язати Красилівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області перерахувати у розпорядження відкритого акціонерного товариства "Красилівське підприємство хлібопродуктів" надмірно сплачене грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 149623,00 (сто сорок дев'ять тисяч шістсот двадцять три гривні).

Присудити на користь відкритого акціонерного товариства "Красилівське підприємство хлібопродуктів" судові витрати у розмірі 3054,08 грн. (три тисячі п'ятдесят чотири гривні 08 коп.), які підлягають обов'язковому стягненню органами Державної казначейської служби України із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 27 січня 2014 року

Суддя /підпис/ "Згідно з оригіналом" Суддя Д.Л. Фелонюк