Рішення

від 27.01.2014 по справі 910/11987/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11987/13 27.01.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Перша універсальна торгова компанія "Кабель-ОК" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Систем Телеком" простягнення 34679,90 грн. Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача:не з'явилися; від відповідача:не з'явилися.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша універсальна торгова компанія "Кабель-ОК" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Систем Телеком" про стягнення 40 767,74 грн. заборгованості, з якої: 30592,18 грн. - основний борг, 183,55 грн. - інфляційні, 1603,03 грн. - 3% річних та 8388,98 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору поставки №0022 від 21.04.2011 поставив відповідачу визначений договором товар, втім відповідач, в порушення умов даного договору, свої зобов'язання по оплаті поставленого товару належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 30592,18 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.06.2013 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 12.08.2013 справу № 910/11987/13 передано на розгляд судді Босому В.П., у зв'язку із перебуванням судді Васильченко Т.В. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.08.2013, на підставі ст.ст. 65, 86 ГПК України, справу № 910/11987/13 прийнято до провадження суддею Босим В.П. та призначено до розгляду.

13.08.2013 відповідач через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, так як поставка здійснювалась у спрощений спосіб на підставі видаткових накладних, а відтак, оскільки позивач з вимогою про оплату не звертався, строк оплати не настав.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 27.08.2013 справу № 910/11987/13 передано судді Васильченко Т.В., у зв'язку із виходом судді Васильченко Т.В. з відпустки.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.08.2013 справу №910/11987/13 на підставі ст.ст. 65, 86 ГПК України прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено до розгляду.

В судовому засіданні 23.09.2013 на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 10.10.2013.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 10.10.2013 справу №910/11987/13 передано на розгляд судді Ломаці В.С., у зв'язку із перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2013, на підставі ст.ст.65, 86 ГПК України, справу № 910/11987/13 прийнято до провадження суддею Ломакою В.С. та призначено до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 28.10.2013 справу № 910/11987/13 передано для розгляду судді Васильченко Т.В., у зв'язку із виходом судді Васильченко Т.В. з лікарняного.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.10.2013, на підставі ст.ст.65, 86 ГПК України, справу № 910/11987/13 прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено до розгляду.

08.11.2013 позивач через відділ діловодства суду подав додаткові письмові пояснення по справі, в яких заперечив проти доводів відповідача викладених у відзиві.

15.11.2013 позивач через відділ діловодства суду подав заяву про зменшення позовних вимог, за змістом якої просить стягнути з відповідача 34679,90 грн., з яких: 30592,18 грн. - основний борг, 697,50 грн. - 3% річних та 3390,22 грн. - пеня.

Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи те, що судом не встановлено, що вищезазначені дії позивача суперечать законодавству або порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву позивача про зменшення позовних вимог до розгляду.

Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є: 34679,90 грн., з яких: 30592,18 грн. - основний борг, 697,50 грн. - 3% річних та 3390,22 грн. - пеня.

В судовому засіданні 25.11.2013 на підставі ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 09.12.2013.

06.12.2013 позивач через відділ діловодства суду подав заяву про часткову відмову від позовних вимог в частині стягнення 3% річних та пені та просить стягнути лишу основну суму боргу в розмірі 30592,18 грн.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 09.12.2013 справу № 910/11987/13 передано на розгляд судді Босому В.П., у зв'язку із перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.12.2013 на підставі ст.ст. 65, 86 ГПК України справу №910/11987/13 прийнято до провадження суддею Босим В.П. та призначено справу до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 16.12.2013 у зв'язку із виходом судді Васильченко Т.В. з лікарняного справу № 910/11987/13 передано на розгляд судді Васильченко Т.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.12.2013 на підставі ст.ст. 65, 86 ГПК України справу №910/11987/13 прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено до розгляду.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 23.12.2013 справу №910/11987/13 передано на розгляд судді Ломаки В.С. у зв'язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.12.2013, на підставі ст.ст. 65, 86 ГПК України, справу №910/11987/13 прийнято до провадження суддею Ломакою В.С. та призначено до розгляду.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 24.12.2013 справу № 910/11987/13 передано на розгляд судді Васильченко Т.В., у зв'язку з виходом судді Васильченко Т.В. з лікарняного.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.12.2013, на підставі ст.ст. 65, 86 ГПК України, справу № 910/11987/13 прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено до розгляду на 27.01.2014.

В судове засідання 27.01.2014 сторони своїх представників не направили, про причини їх неявки суду не повідомили, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 27.01.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

21.04.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша універсальна торгова компанія «Кабель-ОК» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СІСТЕМ ТЕЛЕКОМ» (покупець) укладено договір поставки №0022 купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує товар у кількості, якості й асортименті, зазначений та узгоджений у рахунках або специфікаціях, які додаються до даного договору і складають його невід'ємну частину, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Пунктом 2.1 договору сторони визначили, що ціна товару передбачається у рахунках або специфікаціях, які додаються до даного договору і складають невід'ємну частину цього договору.

Загальна вартість договору визначається сумарною вартістю всіх відвантажених продавцем видаткових накладних, підписаних уповноваженими представниками сторін протягом терміну дії договору, які додаються до даного договору і складають невід'ємну частину цього договору (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору товар повинен бути поставлений продавцем у термін 3-5ти робочих днів від дня попередньої оплати згідно п. 6.2 цього договору, у разі виробництва термін поставки товару може досягти 25-30-ти робочих днів.

При цьому, попередня оплата у розмірі 100% від вартості товару згідно специфікації (замовлення), має бути перерахована продавцю протягом трьох днів після надання замовлення (п. 6.2 договору).

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє один рік, але у будь-якому випадку до повного виконання обома сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Сторонами не оспорювалась правомірність зазначеного договору, а тому в силу встановленої ст. 204 ЦК України презумпції правомірності правочину, цей договір поставки є дійсним, а його положення беруться судом до уваги при розгляді спору.

На виконання умов даного договору, позивач поставив, а уповноважений представник відповідача прийняв узгоджений товар на загальну суму 30592,18 грн., що підтверджується видатковими накладними №402 від 25.08.2011 на суму 2929,20 грн.; №401 від 25.08.2011 на суму 9012,26 грн.; №403 від 25.08.2011 на суму 320,54 грн.; №405 від 25.08.2011 на суму 2229,78 грн.; №404 від 25.08.2011 на суму 360,00 грн.; №406 від 25.08.2011 на суму 1133,16 грн.; №408 від 25.08.2011 на суму 10144,98 грн.; №446 від 31.08.2011 на суму 4462,26 грн., які підписані уповноваженими представниками обох сторін без заперечень, та довіреністю на отримання матеріальних цінностей №0023 від 25.08.2011, які долучені до матеріалів справи.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо поставки визначених товарів.

При цьому, слід зазначити, що товарно-транспортні накладні не містять посилань на договір, однак судом враховано, що за змістом ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, накладна.

Необхідності вказувати в накладній підставу здійснення господарської операції чинне законодавство не визначає.

До того ж, матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що між сторонами існує інший договір, ні ж той, на який посилається позивач, і який є у матеріалах справи. Тим більше, що відповідач не заперечує проти отримання вказаного товару та не надає доказів існування між сторонами іншого договору, на підставі якого цей товар передавався.

Крім того, з метою встановлення підстави відповідних господарських операцій судом досліджено зміст податкових накладних за 2011 рік, які складено позивачем відносно поставки товару та встановлено, що в графі «Вид цивільно-правового договору» вказано: договір купівлі-продажу від 01.04.2011 №0022.

Таким чином, у суду немає підстав для висновку про те, що спірні поставки відбулись на виконання іншого договору, в тому числі укладеного у спрощеній формі, ніж той, на який посилається позивач.

Відповідний правовий підхід до питання визначення підстави поставки, викладений у постановах Вищого господарського суду України від 09.06.2009 у справі № 54/173 та від 21.01.2010 у справі №39/71.

Натомість відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, оплату отриманого товару в повному обсязі не здійснив, внаслідок чого за ним на момент звернення позивача до суду з даним позовом утворилась заборгованість за поставлений товар в сумі 30592,18 грн.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, а за умовами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки відповідачу узгодженого товару та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 30592,18 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 3390,22 грн. пені та 697,50 грн. 3% річних, то позивач в процесі розгляду справи, користуючись правом наданим йому ст. 22 ГПК України, відмовився від них.

Приписами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Зважаючи на п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

Звернення до суду з позовом, як і відмова від нього чи його частини, є формою реалізації прав позивача, а відтак часткова відмова товариства з обмеженою відповідальністю «Перша універсальна торгова компанія «Кабель-ОК» від позову, не суперечить діючому законодавству України та не порушує чиї-небудь права і інтереси.

Відтак, оскільки дана відмова не порушує чиїх-небудь прав і законних інтересів, з правовими наслідками відмови від позову позивач ознайомлений про що свідчить його заява, повноваження на вчинення цих дій перевірені судом, вона приймається судом і провадження у справі в частині цих вимог підлягає припиненню в порядку п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, з покладенням судових витрат в цій частині на позивача, оскільки припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору (п. 5.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, а доводи відповідача викладені у відзиві спростовуються встановленими вище обставинами, тим більш, що за змістом ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець в будь-якому випадку зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, п.4 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення 3% річних у розмірі 697,50 грн. та пені у розмірі 3390,22 грн.

2. В іншій частині позовні вимоги задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Систем Телеком» (03134, м. Київ, вул. Симиренка, 21-А, кв. 46; ідентифікаційний код 35121204) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша універсальна торгова компанія «Кабель-ОК» (01024, м. Київ, вул. Богомольця, 7/14, офіс 182; ідентифікаційний код 36589247) 30592 (тридцять тисяч п'ятсот дев'яносто дві) грн. 18 коп. основного боргу та 1291 (одна тисяча двісті дев'яносто одна) грн. 07 коп. витрат по сплаті судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.01.2014.

Суддя Т.В. Васильченко