Постанова

від 29.01.2014 по справі 911/2799/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2014 р. Справа№ 911/2799/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Рєпіної Л.О.

Тарасенко К.В.

за участю представників сторін

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Солонін І.Ю. - представник за дов. б/н від 25.09.2013р.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київхімременерго-БЛП"

на рішення Господарського суду м. Києва від 04.11.2013 р.

у справі № 911/2799/13 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністью "Паладін Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київхімременерго-БЛП"

про стягнення 52838,71 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністью "Паладін Груп" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київхімременерго-БЛП" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу 30838,71 грн. та 1721,00 грн. судового збору (з урахуванням уточнення позовних вимог).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2013р. у справі №911/2799/13 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київхімременерго БЛП" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Паладін Груп" 30838,50 грн. - заборгованості, 1720,50 грн. - судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Київхімременерго-БЛП" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2013р. у справі №911/2799/13 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, а саме повинен був звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, а не про стягнення суми заборгованості.

Крім того, апелянт зазначає, що провадження в даній справі підлягає припиненню на підставі ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2013р. у справі №911/2799/13, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

22.01.2014р. в судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду було оголошено перерву на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представники позивача в засідання Київського апеляційного господарського суду 29.01.2014р. не з'явився, був належним чином повідомлений про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується розпискою позивача.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України», порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року).

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, позивач не скористався належними йому процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 29.01.2014р., Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника позивача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2013р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Київхімременерго-БЛП" - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.12.2010 р., у справі №9/157-10 за позовом Товариством з обмеженою відповідальністью "Паладін Груп" до Товариством з обмеженою відповідальністю "Київхімременерго-БЛП" про стягнення 52 838,71 грн. за договором №05/03-2010 від 05.03.2010р., було затверджено мирову угоду (далі - угода) між Товариством з обмеженою відповідальністью "Паладін Груп" (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київхімременерго-БЛП" (далі - відповідач). Провадження у зазначеній справі припинено.

Відповідно до п. 4 угоди сторони домовились, що під мировою угодою у судовому провадженні розуміється домовленість між сторонами щодо виконання відповідачем невиконаних зобов'язань за договором №05/03-2010 про надання послуг з охорони об'єктів та збереження майна й матеріальних цінностей від 05.03.2010 р.

Згідно п. 6 угоди відповідач здійснює погашення заборгованості в сумі 52838,71 грн. частинами згідно графіку погашення заборгованості.

Умовами угоди сторони погодили, що останній платіж, згідно графіку погашення заборгованості, повинен бути здійснений відповідачем з 25.10.2011 р. по 25.11.2011 р.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач сплатив заборгованість частково в сумі 22 000,00 грн.

В зв'язку з викладеним 18.02.2013 р. позивач в свою чергу звернувся до Відділу державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції з заявою про примусове виконання ухвали Господарського суду Київської області від 07.12.2010 р. у справі №9/157-10.

Постановою Відділу державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції від 19.02.2013 р. було відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали Господарського суду Київської області від 07.12.2010 р. у справі №9/157-10, оскільки у виконавчому документі відсутні відомості щодо строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.

В зв'язку з чим, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до п. 3.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" одним із способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову (частини перша і третя статті 78 ГПК).

Відповідно до ч. 4 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються, зокрема, строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що ухвала Господарського суду Київської області від 07.12.2010 р. у справі №9/157-10 про затвердження мирової угоди не відповідає вимогам ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження, оскільки в ній не зазначено строк пред`явлення такої до виконання.

Відповідно до п. 3.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено. У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди: якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження, то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах; якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про зобов'язання виконати мирову угоду, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника що позивач відповідно до пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» повинен був звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, а не про стягнення суми заборгованості, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 7.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», якщо ухвала про затвердження мирової угоди не відповідає вимогам, встановленим для виконавчих документів (стаття 18 Закону України "Про виконавче провадження"), і державним виконавцем з цих підстав буде відмовлено у відкритті виконавчого провадження, заінтересована сторона вправі звернутися до господарського суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, в разі задоволення якого господарським судом видається відповідний наказ.

Так, позивач не обмежений правом звернутися до суду з даним позовом, оскільки позов може мати як майновий так і не майновий характер відповідно до п. 3.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", тобто позивач фактично звернувся з позовом майнового характеру про спонукання виконання мирової угоди, шляхом стягнення заборгованості визначеної в мировій угоді, суд також враховує, що строк остаточного погашення заборгованості згідно мирової угоди на момент звернення з позовом - настав.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що суд першої інстанції повинен був припинити провадження у даній справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про зобов'язання виконати мирову угоду (див. постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18).

Так, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідач, на виконання, укладеної між ним та позивачем, та затвердженої ухвалою Господарського суду Київської області від 07.12.2010 р. у справі №9/157-10, мирової угоди, зобов`язаний був сплатити позивачу заборгованість в сумі 52 838,71 грн. до 25.11.2011 р., проте, сплатив заборгованість лише в сумі 22000,00 грн., заборгованість в сумі 30838,71 грн. відповідачем сплачена не була.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в повному обсязі, а саме, в сумі 30838,71 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, ухвала суду першої інстанції відповідає законодавству та матеріалам справи.

Доводи апелянта щодо неправильного застосування норм процесуального права не знайшли свого підтвердження.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийнята господарським судом ухвала відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2013р. у справі №911/2799/13 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Київхімременерго-БЛП" - задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київхімременерго-БЛП" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2013р. у справі №911/2799/13 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/2799/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді Л.О. Рєпіна

К.В. Тарасенко