Постанова

від 15.04.2014 по справі 911/2799/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 року Справа № 911/2799/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Л. Рогач за участю представників: позивачаКоростій А. С. - довіреність від 13.11.2013 р. відповідачаСолонин І.Ю. - довіреність від 25.09.2013 р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київхімременерго - БЛП" на постановувід 29.01.2014 р. Київського апеляційного господарського суду у справі№ 911/2799/13 господарського суду м. Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Паладін Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київхімременерго - БЛП" простягнення 52 838,71 грн. В С Т А Н О В И В :

У липні 2013 р. ТОВ "Паладін Груп" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до ТОВ "Київхімременерго - БЛП" про стягнення заборгованості у сумі 52 838,71 грн. та 1 721,00 грн. судового збору, посилаючись на те, що ухвалою господарського суду Київської області від 07.12.2010 р. у справі № 9/157-10 було затверджено мирову угоду між позивачем та відповідачем, із встановленням термінів погашення заборгованості з останнім днем - 25.11.2011 р., яка відповідачем у визначені терміни виконана не була, заборгованість не погашена.

Разом з цим позивач зазначав, що постановою ВДВС від 19.02.2013 р. відмовлено у відкритті виконавчого провадження на підставі пункту 8 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" з підстав відсутності у виконавчому документі відомостей щодо строку пред'явлення документу до виконання, і оскільки вказана ухвала суду про затвердження мирової угоди не відповідає Закону України "Про виконавче провадження", а відтак не є виконавчим документом і не може бути пред'явлена до виконання, а чинним законодавством передбачено виправлення описки тільки у наказі суду, вказана ухвала є рішенням суду, яке, в свою чергу, є обов'язковим до виконання, але не виконується, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення суми боргу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.08.2013 р. (суддя Ярема В.А.) матеріали справи передані за територіальною підсудністю до господарського суду м. Києва на підставі статей 15 та 17 Господарського процесуального кодексу України, виходячи із аналізу суб'єктного складу сторін та характеру правовідносин, встановивши місцезнаходження відповідача у місті Києві (а.с. 53-54).

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.08.2013 р. прийнято справу до провадження та призначено до розгляду.

ТОВ "Паладін Груп" 07.10.2013 р. подав до господарського суду м. Києва клопотання про зміну позовних вимог, у якій просив суд у зв'язку із частковою сплатою відповідачем боргу, стягнути з ТОВ "Київхімременерго - БЛП" суму боргу у розмірі 30 838,71 грн. (а.с. 73).

ТОВ "Київхімременерго - БЛП" подало до суду клопотання про припинення провадження у справі відповідно до пункту 7 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України з підстав наявності ухвали господарського суду Київської області від 07.12.2010 р. у справі № 9/157-10, якою затверджено мирову угоду між сторонами, яка ніким не оскаржувалась та набрала законної сили (а.с. 80-81).

Рішенням господарського суду м. Києва від 04.11.2013 р. (суддя Спичак О.М.) позов задоволено, стягнуто з ТОВ "Київхімременерго БЛП" на користь ТОВ "Паладін Груп" 30 838, 50 грн. заборгованості та 1 720,50 грн. судового збору.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності та обґрунтованості позовних вимог встановивши, що відповідач, на виконання укладеної між ним та позивачем та затвердженої ухвалою суду від 07.02.2010 р. мирової угоди у справі № 9/157-10, повинен був сплатити позивачу заборгованість у розмірі 52 832,71 грн., здійснивши тільки часткову оплату у розмірі 22 000,00 грн., а враховуючи те, що ухвала суду від 07.02.2010 р. про затвердження мирової угоди не відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", суд зазначив про законність вимоги ТОВ "Паладін Груп" про стягнення заборгованості на виконання мирової угоди.

За апеляційною скаргою ТОВ "Київхімременерго БЛП" Київський апеляційний господарський суд (судді: Сулім В.В., Рєпіна Л.О., Тарасенко К.В.) переглянувши рішення господарського суду м. Києва від 04.11.2013 р. у даній справі в апеляційному порядку, залишив його без змін з тих же підстав, посилаючись також на пункт 3.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" та положення постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України".

ТОВ "Київхімременерго БЛП" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду м. Києва від 04.11.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2014 р. у даній справі скасувати та припинити провадження у справі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм процесуального права, вказуючи на необхідність припинення провадження у справі на підставі пункту 2 та пункту 7 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник зазначає, що у межах справи № 9/157-10 господарським судом Київської області були розглянуті ті ж самі позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором № 05/03-2010, між тими же сторонами, тобто ТОВ "Паладін Груп" не мав права звертатися до суду про стягнення з ТОВ "Київхімременерго - БЛП" тієї же заборгованості питання щодо сплати якої було вже вирішено, а проблеми, які виникли щодо виконання мирової угоди, позивачем могли бути вирішені шляхом подання позову про спонукання до виконання мирової угоди, а не про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, ухвалою господарського суду Київської області від 07.12.2010 р. у справі № 9/157-10 було затверджено мирову угоду між ТОВ "Паладін Груп" та ТОВ "Київхімременерго-БЛП" в редакції, викладеній у резолютивній частині ухвали та припинено провадження у справі (а.с. 13-19).

Відповідно до пункту 4 мирової угоди, затвердженої судом, сторони домовились, що під мировою угодою у судовому провадженні розуміється домовленість між сторонами щодо виконання відповідачем невиконаних зобов'язань за договором № 05/03-2010 про надання послуг з охорони об'єктів та збереження майна й матеріальних цінностей від 05.03.2010 р.

Згідно пункту 6 угоди відповідач здійснює погашення заборгованості в сумі 52 838,71 грн. частинами згідно графіку погашення заборгованості.

Умовами мирової угоди сторони погодили, що останній платіж, згідно графіку погашення заборгованості, повинен бути здійснений відповідачем з 25.10.2011 р. до 25.11.2011 р.

Здійснюючи судовий розгляд даної справи судами було встановлено, що ТОВ "Київхімременерго-БЛП" частково сплачена заборгованість у розмірі 22 000,00 грн. (а.с. 74).

Судами також встановлено, що у лютому 2013 року ТОВ "Паладін Груп" звернувся до Відділу державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції з заявою про примусове виконання ухвали господарського суду Київської області від 07.12.2010 р. у справі № 9/157-10. Проте, постановою Відділу державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції від 19.02.2013 р. було відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали господарського суду Київської області від 07.12.2010 р. у справі № 9/157-10, на підставі пункту 8 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" з підстав відсутності у виконавчому документі відомостей щодо строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога ТОВ "Паладін Груп" про стягнення з ТОВ "Київхімременерго - БЛП" боргу у сумі 30 838,71 грн. (з урахуванням зменшення позовних вимог у зв'язку з частковою сплатою відповідачем боргу), з посиланням на те, що оскільки ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди не відповідає Закону України "Про виконавче провадження", а відтак не є виконавчим документом і не може бути пред'явлена до виконання, а чинним законодавством передбачено виправлення описки тільки у наказі суду, вказана ухвала є рішенням суду, яке, в свою чергу, є обов'язковим до виконання, але не виконується, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення боргу на виконання укладеної між сторонами та затвердженої судом мирової угоди.

Згідно зі статтями 28 та 78 Господарського процесуального кодексу України одним із способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову. Мирова угода підписується особами, уповноваженими представляти сторони в господарському суді.

За приписами процесуального законодавства, мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не призводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, а досягнувши угоди між собою, припиняють спір, відмовившись при цьому від судового захисту, самостійно врегулювавши розбіжності на погоджених умовах.

Частинами 3 та 4 статті 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову. Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження у справі припинено.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Згідно з пунктом 2 частини 2 вказаної норми відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, як ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлені вимоги до виконавчого документу, зокрема, строк пред'явлення виконавчого документа до виконання (пункт 6 частини 1 вказаної норми).

У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди після закінчення строку (настання терміну) виконання нею своїх обов'язків за цією угодою, якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини 2 статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою.

З матеріалів справи вбачається, що постановою ВДВС Васильківського міськрайонного управління юстиції від 19.02.2013 р. було відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали господарського суду Київської області від 07.12.2010 р. у справі № 9/157-10, на підставі пункту 8 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" з підстав відсутності у виконавчому документі відомостей щодо строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Разом з цим, чинним процесуальним законодавством передбачено, що якщо ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ.

Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та було встановлено судами, позивач фактично звернувся з позовом майнового характеру про спонукання виконання мирової угоди шляхом стягнення заборгованості визначеної в мировій угоді, строк остаточного погашення якої, згідно умов мирової угоди, на момент звернення з позовом настав.

Враховуючи викладене та приписи законодавства, колегія суддів вважає правомірним висновок судів першої та апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог ТОВ "Паладін Груп" до ТОВ "Київхімременерго - БЛП" про стягнення заборгованості на виконання мирової угоди, вважає судові рішення у даній справі такими, що відповідають приписам процесуального законодавства, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Доводи скаржника стосовно того, що суди зобов'язані були припинити провадження у справі на підставі пунктів 2 та 7 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України судова колегія вважає такими, що не відповідають приписам законодавства та матеріалам справи, оскільки відповідно до пункту 2 частини 1 статті 80 вказаного Кодексу, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Проте, предметом судового розгляду у справі № 9/157-10 була заборгованість відповідача за договором № 05/03-2010 р. від 05.03.2010 р., а предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за мировою угодою, зобов'язання за якою підлягають виконанню на загальних підставах, про що правомірно було зазначено і судом апеляційної інстанції під час розгляду справи.

При цьому, одночасне застосування пункту 2 та пункту 7 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України як підстави для припинення провадження не передбачене чинним законодавством.

Будь - яких інших доводів стосовно порушення чи неправильного застосування судами норм процесуального права касаційна скарга не містить.

Керуючись пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 5 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2014 р. у справі № 911/2799/13 та рішення господарського суду м. Києва від 04.11.2013 р. залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач