Постанова

від 30.01.2014 по справі 916/2793/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2014 р.Справа № 916/2793/13 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді : Савицького Я.Ф.

Суддів : Гладишевої Т.Я.

Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Будному О.В..

за участю представників сторін в судовому засіданні від 30.01.2014р.:

від позивача: Стеценко О.П., за довіреністю б/н від 14.10.2013р.;

від відповідача : Моісєєв Д.А., за довіреністю № 129 від 25.12.2013р.;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"

на рішення господарського суду Одеської області

від 25 листопада 2013 року

по справі №916/2793/13

за позовом: Приватного підприємства "ХАММЕР ГРУПП"

до відповідача: Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"

про стягнення 531223,55 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 30.01.2014р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В с т а н о в и в

Рішенням господарського суду Одеської області від 25.11.2013р. по справі №916/2793/13 (суддя Никифорчук М.І.) частково задоволено позовні вимоги Приватного підприємства "ХАММЕР ГРУПП" до Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" про стягнення 531223,55 грн.: з відповідача на користь позивача стягнуто суму основного боргу у розмірі 324800 грн., пені в розмірі 11027,99 грн., витрат на оплату послуг адвоката в сумі 2500 грн. та судовий збір в сумі 10716,56 грн., припинено провадження в частині стягнення заборгованості у розмірі 200000 грн. з посиланням на те, що відповідач не виконав належним чином зобов'язання за договором поставки №426-0 від 15.05.2013р. в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, факт отримання якого підтверджується товарно-транспортною накладною, довіреністю на отримання шин (промислових), видатковою накладною № РН-0000011 від 02.07.2013р., рахунком - фактурою № СФ-0000006 від 17.05.2013р., внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість у сумі 524800 грн., яка, до того ж є підставою для нарахування відповідачу пені, при цьому, враховуючи часткову оплату заборгованості відповідачем у розмірі 200000 грн., місцевим господарським судом припинено провадження в цій частині, судом першої інстанції обмежено відшкодування витрат позивача на послуги адвоката Стеценко О.П. до суми 2500 грн., оскільки даний спір є простим розрахунковим, не потребує вивчення великої кількості нормативних та доказових документів та фактично вирішено в другому судовому засіданні в межах двомісячного строку.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулось Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати рішення господарського суду Одеської області від 25.11.2013р. по справі №916/2793/13 мотивуючи це тим, що судом першої інстанції неправильно застосовані положення ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України і ст.233 Господарського кодексу України та необґрунтовано залишено без задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені, при цьому, місцевий господарський суд не врахував норми чинного законодавства при розподілі судового збору, тому витрати по його сплаті покладені у повному обсязі на відповідача, скаржник зазначає, що місцевий господарський суд не відобразив в резолютивній частині оскаржуваного рішення про надання чи відмову у наданні відстрочки виконання рішення, яку просив надати відповідач.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт", заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити, а рішення господарського суду змінити з огляду на таке:

Як вбачається з матеріалів справи, 15.05.2013р. між Приватним підприємством "ХАММЕР ГРУПП" (постачальник, позивач) та Державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" (замовник, відповідач) укладено договір поставки шин для перевантажувальної техніки №426-0, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується у 2013-2014рр. поставити замовнику товар в асортименті, обсязі та за цінами, вказаними в специфікації (Додаток №1 до договору, який є невід'ємною його частиною), а замовник зобов'язаний прийняти товар та оплатити його.

Розділом 2 договору сторони погодили умови поставки, зокрема п. 2.2 встановлено, що конкретна партія товару повинна бути поставлена постачальником замовнику протягом 30 робочих днів з дня отримання постачальником заявки замовника із зазначенням асортименту та обсягу товарної партії, заявка направляється постачальнику на його адресу рекомендованим листом з повідомленням про вручення із описом змісту конверту або вручається уповноваженому представнику постачальника під особистий розпис представника на другому екземплярі заявки за умовою засвідчення розпису печаткою постачальника.

За пунктом 2.3 договору при передачі товару постачальник надає замовнику: рахунок-фактуру, товарно-транспортну накладну, податкову накладну, витратну накладну, сертифікат якості або відповідності, невідповідність зазначених документів вимогам чинних нормативно-правових актів є підставою для відмови замовника від прийняття товару без відповідальності за такі дії, при цьому, товар вважається непоставленим з наслідками, передбаченими п.8.2 договору.

Замовник сплачує рахунок постачальника, виставлений по факту поставки партії товару протягом 15 банківських днів від дати поставки кожної партії товару на склад замовника, на підставі рахунку постачальника (п.4.1 договору).

Згідно з п.5.1 договору датою поставки вважається день підписання сторонами товарно-транспортної накладної.

Відповідно до 7.1 договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари; приймати поставлені товари згідно з видаткової, податкової, товарно-транспортними накладними, відповідних сертифікатів цих товарів наданій у заявці на поставку партії товару, та вимогам установлених цим договором.

За положеннями п. 8.4 договору, за прострочення оплати вартості товару замовник зобов'язаний виплатити постачальнику пеню в розмірі однієї облікової ставки Нацбанку України, діючої на день прострочення платежу, від простроченої суми за кожен день прострочення.

Строк дії договору набуває чинності з дня його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін і діє до 30.04.2014р. (п.11.1 договору).

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору відповідно до заявки замовника від 15.05.2013р. позивач поставив відповідачу автопокришки Альянс 20, 5К Е-3 у кількості 16 шт. за ціною 32800 грн. за штуку на загальну суму 524800 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною №11 від 02.07.2013р., видатковою накладною №РН-0000011 від 02.07.2013р, які підписані та скріплені печатками обох сторін, а також податковою накладною від 02.07.2013р., довіреністю на отримання товару №891 від 11.06.2013р., виданою на ім'я агента з постачання ОСОБА_4 та рахунком-фактурою №СФ-0000006 від 17.05.2013р.

Матеріали справи свідчать, що позивач направив на адресу відповідача листи №28 від 19.08.2013р. та №29 від 22.08.2013р. з вимогою оплатити заборгованість у розмірі 524800,00 грн. за отриманий товар за договором поставки шин для перевантажувальної техніки №426-0 від 15.05.2013р.

Проте, в порушення умов договору, відповідач не оплатив за поставлений товар, що стало підставою звернення ПП "ХАММЕР ГРУПП" до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з ДП "Іллічівський морський торговельний порт" основного боргу в розмірі 524800 грн. та пені в сумі 6423, 55 грн.

01.11.2013р. ПП "ХАММЕР ГРУПП" надало до суду першої інстанції змінену позовну заяву, в якій просить разом із сумою основного боргу в розмірі 524800 грн. стягнути пеню в розмірі 11027,99 грн., судовий збір в сумі 10700,56 та витрати на оплату послуг адвоката в сумі 10300 грн.

Матеріали справи свідчать, що 14.11.2013р. відповідачем за вищезазначеним договором було сплачено суму боргу у розмірі 200000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4264 від 14.11.2013р. (арк. спр. 51).

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться у ст. 712 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а також покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За пунктом 4.1 договору замовник сплачує рахунок постачальника, виставлений по факту поставки партії товару протягом 15 банківських днів від дати поставки кожної партії товару на склад замовника, на підставі рахунку постачальника.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до заявки замовника від 15.05.2013р. позивач поставив відповідачу автопокришки Альянс 20, 5К Е-3 у кількості 16 шт. на загальну суму 524800 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною №11 від 02.07.2013р., видатковою накладною №РН-0000011 від 02.07.2013р, які підписані та скріплені печатками обох сторін, а також податковою накладною від 02.07.2013р., довіреністю на отримання товару №891 від 11.06.2013р., виданою на ім'я агента з постачання ОСОБА_4 та рахунком-фактурою №СФ-0000006 від 17.05.2013р.

Відповідач в процесі вирішення спору частково оплатив заборгованість за договором на суму 200000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4264 від 14.11.2013р, тому провадження щодо стягнення цій частині підлягає припиненню.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Таким чином, залишок боргу відповідача перед позивачем складає 324800 грн., отже позовна вимога ПП "ХАММЕР ГРУПП" про стягнення з ДП "Іллічівський морський торговельний порт" основної заборгованості у сумі 324800 грн. підлягає задоволенню.

Як вбачається з позовної заяви (з урахуванням змін до неї), ПП "ХАММЕР ГРУПП", крім основного боргу просило стягнути з ДП "Іллічівський морський торговельний порт пеню у розмірі 11027,99 грн.

Згідно з п. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлена неустойка (пеня, штраф), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором, при цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За положеннями п. 8.4 договору, за прострочення оплати вартості товару замовник зобов'язаний виплатити постачальнику пеню в розмірі однієї облікової ставки Нацбанку України, діючої на день прострочення платежу, від простроченої суми за кожен день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, апеляційний господарський суд вважає його правильним та обґрунтованим.

Вимога скаржника щодо зменшення розміру пені задоволенню не підлягає, оскільки відповідачем не надано доказів, в розумінні ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу, які б свідчили про необхідність зменшення її розміру, крім того, враховуючи, що відповідачем неналежним чином виконувалися зобов'язання щодо своєчасної оплати за договором, а частину боргу ним сплачено вже після відкриття провадження по справі, апеляційний господарський суд зазначає, позовна вимога про стягнення пені підлягає задоволенню в повному обсязі.

Серед іншого, позивач просив стягнути з відповідача витрати по сплаті послуг адвокату у розмірі 10300 грн.

За положеннями ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Пунктом 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

При цьому, окремими положеннями п. 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26 грудня 2011 року передбачено, що вирішуючи питання про розподіл сум інших, крім судового збору, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Згідно з п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/155 від 13.02.2002 р., яким вирішується питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, - господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.

Як свідчать матеріали справи, в даному випадку адвокатом Стеценко О.П. виконано роботи з підготовки позовної заяви та прийнято участь в трьох судових засідання. При цьому, слід зазначити, що даний спір є простим розрахунковим, не потребує вивчення великої кількості нормативних та доказових документів, спір фактично вирішено в другому судовому засіданні в межах двомісячного строку.

З огляду на наведене, апеляційний господарський суд погоджується з судом першої інстанції, що необхідно обмежити відшкодування витрат позивача на послуги адвоката Стеценко О.П. по справі в сумі 2500 грн.

Щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення на 3 роки, у зв'язку із скрутним фінансовим становищем підприємства, слід зазначити, що ДП «Іллічівський морський торговельний порт» є діючим підприємством, згідно з наданим фінансовим звітом підприємство веде звичайну господарську діяльність, крім того, відповідач, в обґрунтування надання відстрочки виконання рішення саме на троки, не надав жодних доказів, а лише посилався на ст. 83 ГПК України, яка надає право господарському суду відстрочити виконання рішення.

При цьому, апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до п.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №16 «Про судове рішення» результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову, відстрочку або розстрочку виконання рішення.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що рішення місцевого господарського суду в цій частині слід змінити, зазначивши про відмову в задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення в розолютивній частині.

Скаржник стверджує, що місцевим господарський суд не врахував положень чинного законодавства щодо розподілу судових витрат.

Колегією суддів апеляційного господарського суду не приймаються твердження скаржника щодо неправомірного стягнення з нього витрат по сплаті судового збору з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням); закриття провадження у справі.

Пунктом 5.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що статтею 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (ст. 80 Господарського процесуального кодексу). Водночас закриття провадження у справі, про яке йдеться у пункті 5 частини першої цієї статті Закону, є поняттям цивільного і адміністративного судочинства, передбаченим відповідно статтею 205 Цивільного процесуального кодексу України і статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України, які господарськими судами у здійсненні судочинства не застосовуються.

Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 Господарського процесуального кодексу), не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

Отже, у місцевого господарського суду відсутні підстави для повернення сплаченої суми судового збору позивачу з Державного бюджету України.

Звертаючи увагу на те, що позивач звернувся до суду через неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, а сума заборгованості частково була сплачена після подачі позовної заяви, апеляційний господарський суд зазначає, що витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду Одеської області від 25.11.2013р. по справі №916/2793/13 слід змінити, а апеляційну скаргу Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 25.11.2013р. по справі №916/2793/13 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

«Позовні вимоги приватного підприємства "ХАММЕР ГРУПП" - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" (68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Праці, 6, код ЄДРПОУ 01125672) на користь приватного підприємства "ХАММЕР ГРУПП" (68000, Одеська область, м. Іллічівськ, смт. Олександрівка, вул. Леніна, буд. 20, код ЄДРПОУ 33647675) - суму основного боргу в розмірі 324800 (триста двадцять чотири тисячі вісімсот) грн., пені в розмірі 11027 (одинадцять тисяч двадцять сім) грн. 99 коп., витрат на оплату послуг адвоката в сумі 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн. та судовий збір в сумі 10716 (десять тисяч сімсот шістнадцять) грн. 56 коп.

Заяву Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" про відстрочення виконання рішення на три роки залишити без задоволення.

Припинити провадження у справі в частині позовних вимог ПП "ХАММЕР ГРУПП" до Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" про стягнення 200000 грн. заборгованості.

В іншій частині вимог - відмовити.»

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 03.02.2014р.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Гладишева Т.Я.

Суддя Лавренюк О.Т.