Рішення

від 07.11.2013 по справі 1519/16373/2012

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

07.11.2013

Справа № 1519/16373/2012

Провадження № 2/521/1244/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частини)

06 листопада 2013 року Малиновський районний суд м. Одеси

в складі: головуючого судді - Роїк Д.Я.,

при секретарях судового засідання - Чайковській О.В., Паламарчук І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного професійно-технічного навчального закладу «Одеський професійний ліцей будівництва та архітектури», треті особи ОСОБА_2 про поновлення строку для звернення до суду за вирішенням трудового спору, поновлення на попередній роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,-

встановив:

28 квітня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси з вказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що вона працювала заступником директора з навчально-виховної роботи в професійно-технічному училищі № 20 м. Одеси з 19 квітня 2002 року; з 08 квітня 2008 року училище перейменовано у Державний професійно-технічний навчальний заклад "Одеський професійний будівельний ліцей" (а/с 1) .

12 червня 2009 року директор ліцею Корнійчук Л.М. попередила всіх працівників про його ліквідацію з подальшим переведенням учнів до Державного професійно-технічного навчального закладу "Одеський професійний ліцей будівництва та архітектури".

12 серпня 2009 року всі працівники ліцею, у тому числі і ОСОБА_1, отримали трудову книжку із записом про звільнення від займаної посади у зв'язку з припиненням діяльності юридичної особи Державного професійно - технічного навчального закладу "Одеський професійний будівельний ліцей" (а/с 21) .

З 18 вересня 2009 року по 13 вересня 2010 року позивачка перебувала на обліку в Одеському міському центрі зайнятості (а/с 6).

19 квітня 2010 року позивачка отримала з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців довідку про останнє місце роботи, де дізналася, що Державний професійно-технічний навчальний заклад "Одеський професійний будівельний ліцей" не був ліквідований, як стверджувала керівник Закладу п. Корнійчук Л.М., а був реорганізований шляхом приєднання до відповідача, який є правонаступником даного навчального Закладу і до теперішнього часу не виключений з державного реєстру (а/с 7-9).

Позивачка вважає, що під час звільнення її з роботи відповідач допустив грубе порушення чинного законодавства:

--- вона звільнена з роботи у зв'язку з ліквідацією навчального Закладу, а фактично відбулася його реорганізація шляхом приєднання до ДПТНЗ "Одеський професійний ліцей будівництва та архітектури", який є правонаступником даного навчального Закладу, де вона працювала;

--- вона звільнена з роботи з порушенням ч. 1 ст. 43 КЗпП України, тобто без попередньої згоди виборного органу профспілкової організації, до членів якої вона належить;

--- вона звільнена з роботи з порушенням ч. 6 ст. 179 та ч.3 ст.184 КЗпП України в той час, коли вона мала дитину (сина ОСОБА_4) віком до трьох років;

--- вона вважає, що пропуск строку звернення до суду за вирішенням спору про трудові відносини нею пропущений з поважних причин, оскільки під час звільнення з боку керівництва навчального Закладу серед працівників була розповсюджена інформація про ліквідацію Державного професійно-технічного навчального закладу "Одеський професійний будівельний ліцей" і була проведена процедура звільнення працівників, як при ліквідації, а про фактичну причину: припинення навчального Закладу шляхом приєднання його до Державного професійно-технічного навчального закладу "Одеський професійний ліцей будівництва та архітектури", який є правонаступником ліквідованого навчального Закладу, вона дізналася тільки 19 квітня 2010 року після отримання довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Посилаючись на ці обставини, які позивачка вважає суттєвими, вона просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача, ДПТНЗ "Одеський професійний ліцей будівництва та архітектури", Кулик О.О. проти позову заперечував, а в своїх поясненнях зазначав, що позивачка ОСОБА_1 була звільнена з роботи по п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з припиненням діяльності навчального закладу на законних підставах і у встановленому законом порядку вивільнення працівників. Їй перед звільненням були запропоновані вакантні посади психолога та майстра виробничого навчання, але вона відмовилися від них. Крім того, позивачка пропустила встановлений законом місячний строк на звернення до суду за вирішенням трудового спору без поважних причин. Щодо позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, вважає, що не можуть спільно розглядатися і також заявлені з пропуском строку. Тому представник відповідача вважає, що вимоги позивачки ОСОБА_1 є безпідставними, про що надав до суду письмові заперечення.

Суд встановив, що позивачка ОСОБА_1 знаходилася в трудових відносинах з ПТУ№20, яке 03.01.2006 року було перейменовано в ДПТНЗ «Одеський професійний будівельний ліцей», з 19.04.2002 року по 12.08.2009 року. (т.1 а.с. 4-5)

Наказом Міністерства Освіти і Науки №409 від 15.05.2009 року було:

1. припинено, юридичну особу державного професійно-технічного навчального закладу "Одеський професійний будівний ліцей" (ОПБЛ) шляхом приєднанім його до державного професійно-технічного навчального закладу «Одеський професійний ліцей будівництва та архітекіури» (далі ОПЛБА);

2. встановлено, що ДПТНЗ «Одеський професійний, ліцей будівництва та архітектурні» є правонаступником ДПТНЗ «Одеський професійний будівельний ліцей» і в своїй освітній діяльності використовує раніше видані ліцензії до закінчення терміну їх дії;

3. Начальнику управління освіти і наукової ;діяльності Одеської обласної державної адміністрації Демченку Д.М.:

3.1. Створити комісію з припинення юридичної особи ДПТНЗ «Одеський професійний будівельний ліцей»;

3.2. Провести інвентаризацію наявного майна, основних засобів та матеріальних цінностей припиненої юридичної особи ДПТНЗ «Одеський професійний будівельний ліцей» станом на 01.07.2009 року, здійснити його передачу на баланс ДПТНЗ «Одеський професійний, ліцей будівництва та архітектурні» та до 20.08.2009 року передавальний акт подати на затвердження Міністерству Освіти і Науки України;

3.3. У встановленому законодавством порядку попередити працівників про наступне вивільнення у зв'язку з припиненням юридичної особи ДПТНЗ «Одеський професійний будівельний ліцей» та здійснити заходи працевлаштування працівників які вивільняються;

3.4. Передати контингент учнів припиненої юридичної особи ДПТН «Одеський професійний будівельний ліцей» для завершення навчання з обраною професією та відповідні обсяги; державного замовлення до ДПТН «Одеський професійний ліцей будівництва та архітектури»;

3.5. Внести відповдні зміни до лімітів видатків на, утриманн професійно-технічних начальних закладів області у 2009 році, пов'язані виконанням цього наказу, в межах виділених бюджетних асигнувань;

3.6. Опублікувати у спеціальному друкованому засобі масової інформації повідомлення щодо припинення юридичної особи ДПТН «Одеський професійний будівельний ліцей»;

3.7. Подати відповідні документи про виключення з ЄДР юридичних та фізичних осіб-підприємців ДПТН «Одеський професійний будівельний ліцей».

4. Директору ДПТН «Одеський професійний ліцей будівництва та архітектури» ОСОБА_2:

4.1. У місячний термін внести зміни до статуту навчального закладу та подати його в установленому порядку на затвердження до Міністерства освіти і науки України;

4.2. Подати установчі документи до державного реєстратора для внесення змін до ЄДР юридичних та фізичних осіб-підприємців в установленому порядку.

5. Директору департаменту професійної-технічної освіти Десятову Т.М. :

5.1. Попередити (письмово) до 31 травня 2009 року Корнійчук Ларис Миколаївну, директора навчального зґакладу що у зв'язку з припиненням юридичної особи ДПТНЗ «Одеський професійний будівельний ліцей», з неї будуть припинені трудові відносини відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України;

5.2. Внести в установленому порядку відповідні зміни до мережі професійно-технічних навчальних закладів Одеської області.

6. Контроль за виконанням наказу покладено на директора департаменту професійної технічної освіти Десятова Т.М. (т.1 а.с. 13).

На підставі вищевказаного наказу 03.06.2009 року було прийнято наказ Управління освіти і наукової діяльності №351-ОД «Про приєднання ДПТНЗ «Одеський професійний будівельний ліцей» до ДПТН «Одеський професійний ліцей будівництва та архітектури»». В останньому наказі в п. 1 зазначалося про створення комісії з припинення ДПТНЗ «Одеський професійний будівельний ліцей» та п.3.1 доручалося Директору ДПТНЗ «Одеський професійний будівельний ліцей» Корнійчук Л.М. попередити до 15.06.2009 року під розпис всіх працівників ДПТНЗ «Одеський професійний будівельний ліцей» про їх вивільнення згідно п.1 ст. 40 КЗпП України та вчинити інші дії пов'язані з вивільненням працівників. Пунктом 4.4 вказаного наказу було зобов'язано директора ДПТН «Одеський професійний ліцей будівництва та архітектури» ОСОБА_2 внести зміни до штатного розпису відповідно до типового штатного розпису і кошторису установ. А в пункті 6 наказу доручалося директору ДПТН «Одеський професійний ліцей будівництва та архітектури» ОСОБА_2 та та начальнику відділу ПТО управління освіти і наукової діяльності Одеської обласної державної адміністрації здійснити заходи працевлаштування працівників припиненої юридичної установи. (т. 1 а.с. 17-18)

30.06.2009 року було прийнято наказ Управління освіти і наукової діяльності №402-ОД «Про проведення прийому-передачі припиненої юридичної особи ДПТНЗ «Одеський професійний будівельний ліцей» - ДПТНЗ «Одеський професійний ліцей будівництва та архітектури»». (т.1 а.с. 19-20)

12.06.2009 року Директором ДПТНЗ «Одеський професійний будівельний ліцей» Корнійчук Л.М. було видано наказ №38-к «Про припинення юридичної особи ДПТНЗ «Одеський професійний будівельний ліцей»», згідно якого:

1. До 15.06.2009 року попередити під розпис всіх працівників ДПТНЗ «Одеський професійний будівельний ліцей» про їх вивільнення згідно до ст. 40 КЗпП України, в зв'язку з припиненням діяльності юридичної особи ДПТНЗ «Одеський професійний будівельний ліцей»»;

2. До 15.06.2009 року повідомити службу зайнятості згідно до ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» про вивільнення працівників юридичної особи.

3. До 25.07.2009 року опублікувати у друкованих засобах масової інформації повідомлення щодо припинення юридичної особи ДПТНЗ «Одеський професійний будівельний ліцей». (т.1 а.с. 21-22)

Акт приймання-передачі було складено 13.08.2009 року (т.1 а.с. 60-102)

В зв'язку з виконанням вищевказаних наказів щодо проведення процедури ліквідації директором ДПТНЗ «Одеський професійний будівельний ліцей» було укладено договір про надання юридичних послуг від 04.08.2009 року.

До вищевказаного наказу було надано додаток зі списком працівників ДПТНЗ «Одеський професійний будівельний ліцей»» та підписами про ознайомлення. (т.1 а.с. 23-24)

До матеріалів справи було надано копію Протоколу виїзного засідання адміністрації ліцею на територію ДПТНЗ «Одеський професійний будівельний ліцей» датований 12.08.2010 року виготовлений в рукописному вигляді (т.1 а.с. 51-56). З вказаного протоколу вбачається, що було проведено співбесіду з усім складом працівників ДПТНЗ «Одеський професійний будівельний ліцей» в тому числі з ОСОБА_1 та запропоновано їй дві посади, а остання повернулася та пішла, що було сприйнято комісією, як відмова від пропозиції.

В зв'язку з виконанням вищевказаних наказів щодо проведення процедури ліквідації директором ДПТНЗ «Одеський професійний будівельний ліцей» було укладено договір про надання юридичних послуг від 04.08.2009 року. Про виконання договору було складено відповідний акт від 11.08.2009 року. (т.1 а.с. 104-106)

Акт приймання-передачі майна було складено 13.08.2009 року (т.1 а.с. 60-102)

25.08.2009 року було затверджено новий штатний розпис на серпень-грудень 2009 року Державного професійно-технічного навчального закладу "Одеський професійний ліцей будівництва та архітектури" на загальну кількість 113 одиниць, в якому передбачена 1 посада заступника директора з навчально-виховної роботи. (т.1 а.с. 57-59) До цього діяв штатний розпис на 2009 рік Державного професійно-технічного навчального закладу "Одеський професійний ліцей будівництва та архітектури" на загальну кількість 67,5 одиниць, в якому також передбачена 1 посада заступника директора з навчально-виховної роботи. (т.1 а.с. 107-108)

В судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_8, який пояснив, що: «Він працював в Державного професійно-технічного навчального закладу "Одеський професійний ліцей будівництва та архітектури". Коли було об'єднання та їх приймали на роботу, на самій співбесіді 12.08.2009 року він не був присутній повністю, а лише спочатку,оскільки провіряв особові справи. Входив до складу комісії. Директор ставив задачу розмовляти з усіма та запропоновувати працівникам роботу. Оскільки протокол писала ОСОБА_9 він точно не пам'ятав, але протокол був виготовлений в електронному вигляді, а може переписували коли вже було судове засідання. Протокол точно підписував в день засідання.»

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що : « Що вона була членом комісії, яка проводила співбесіду з працівниками Державного професійно-технічного навчального закладу "Одеський професійний будівельний ліцей". 12.08.2009 року, під час засідання, вона вела протокол, як методист. Під час засідання працівників викликали, заходило по кілька людей та по одному. Під час засідання писала протокол вручну в блокноті. ОСОБА_1 пам'ятає оскільки остання ключами сильно брякала. Під час засідання директор пропонував посади, які і кому не пам'ятає. Підтвердила, що ОСОБА_8 дійсно виходив і повністю не був присутній під час засідання. Протокол в той же день в вечері на роботі набрала на комп'ютері, після роздруківки він був підписаний. Не може стверджувати однозначно чи були звільнені працівники на час співбесіди чи ні. Чому потрібно було переписати протокол в ручну не пам'ятає.»

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що: «Під час співбесіди 12.08.2009 року вона була членом комісії. Один і з члені комісії ОСОБА_8 періодично виходив. Заходили працівники по одинці. Під час засідання пропонували посади всім. Хто відмовлявся, надавали час поміркувати. Точно не пам'ятає була на засіданні ОСОБА_1, оскільки в протоколі зазначено то відповідно була. Протокол підписувала роздрукований на комп'ютері. Коли підписувала не пам'ятає. Протокол підписувала один раз та читала його зміст. Які посади були запропоновані ОСОБА_1 не пам'ятає. Вважає, що реакція ОСОБА_1 на пропозицію роботи відповідає дійсності, оскільки це вказано в протоколі. Пояснила, що після співбесіди залишилися вакантні посади. Не пам'ятає скільки разів підписувала протокол і чому їх два, але підпис дійсно зроблений нею.»

Також в судовому засіданні було допитано директора Державного професійно-технічного навчального закладу "Одеський професійний ліцей будівництва та архітектури" ОСОБА_2, який пояснив, що : «Зустрілись з ОСОБА_1 перший раз на виїзному засіданні коли проводили співбесіду на виконання наказу про працевлаштування звільнених працівників. Всім працівникам звільненим робилася пропозиція щодо працевлаштування. Засідання проводилося складом комісії. ОСОБА_9 фіксувала в блокноті, або на окремих аркушах, всі пропозиції. На час проведення співбесіди був тільки проект нового штатного розкладу. Особи які відмовилися від пропозиції також фіксувалися. ОСОБА_1 мовчазно повернулася та вийшла з зали, що було сприйнято як відмову від пропозиції. ОСОБА_8 періодично виходив, заходив. В ліцеї після набору та роздруківки протокол було підписано. Протокол було переписано в рукописному варіанті через рік для надання на вимогу суду. Працівників вже звільнили до співбесіди. Приймали на роботу через деякий час. ОСОБА_1 пропонувалася посада практикуючого психолога до 25.08.2009 року. Розуміє, що проводилася припинення юридичної особи - ліквідація Державного професійно-технічного навчального закладу "Одеський професійний будівельний ліцей", оскільки проводилося вивільнення. Згідно наказу він повинен був забезпечити працевлаштування. Дані щодо звільнених працівників були часткові. Їх він отримав від директора який проводив звільнення, ще до 12.08.2009 року коли був на нараді працівників Державного професійно-технічного навчального закладу "Одеський професійний будівельний ліцей". Про наявність малолітнього сина у ОСОБА_1 він не знав. Посади пропонувалися які були в наявності згідно проекту об'єднаного штатного розкладу. Його керівництвом було вирішено, що штатний розклад буде затверджено лише після підписання акту приймання-передачі. Станом на 12.08.2009 року затвердженого штатного розкладу не було. Розбіжності в датах протоколу може пояснити тим, що в 2010 році було на вимогу суду надати протокол, тому ОСОБА_9 переписувала і помилково вказала 2010 рік. Щось сталося з протоколом він точно, чомусь не могли його надати, точно не пам'ятає. Роздрукували протокол з комп'ютера та підписали члени комісії. Системи електронного документообігу в ліцеї не має. В електронному вигляді підписів в комп'ютері не зберігається. Оскільки комп'ютера на співбесіді не було, вирішили що для суду необхідно надати в рукописному варіанті. наявність трьох різних довідок з різною заробітною платою може пояснити, тим, що бухгалтер надавала помилково не включив премію. Остання довідка надавалася після перевірки Інспекцією охорони праці. Друга довідка про середній заробіток надавалася на підставі форми 267 для розрахунку суду. З вказаними сумами всі погодилися. Особовим справам працівників не приділялася увага, оскільки їх було звільнено.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснила суду, що під час лікарняного директора Корнійчук Л.М., після нового року, вона виконувала обов'язки директора Державного професійно-технічного навчального закладу "Одеський професійний будівельний ліцей". Кожний четвер в установі проводилися планьорки щодо обговорення майбутнього установи. Наприкінці квітня отримали наказ, який обговорили, а потім ще один наказ, який також обговорювали. В травні місяці обговорювали всі питання щодо ліквідації одночасно проводилася нарада всіх працівників та засідання профспілки. Виступала голова профспілки ОСОБА_12 розповіла про ліквідацію первинної профспілкової організації. В подальшому були зміни до наказу, тому знову всіх працівників було ознайомлено. Засідання вже проводилося директором - Корнійчук Л.М.. На вказаному засіданні була присутня, які і на всіх зборах ОСОБА_1. Всього було 2 накази про реорганізацію. Коли було отримано погодження профспілки про звільнення працівників точно не пам'ятає. Пояснити чому в погодженні іде мова про ліквідацію та скорочення штату не може, оскільки не вона набирала текст. Про наступне звільнення попереджали в кабінеті №2. Пам'ятає, що всього було 3 наради, оскільки були якісь проблеми з розумінням наказів міністерства. Кількість і склад осіб на зборах точно не пам'ятає. Під час припинення діяльності установи робила передачу всієї документації. Під час наради працівників Державного професійно-технічного навчального закладу "Одеський професійний будівельний ліцей" всіх присутніх було познайомлено з наказом про їх вивільнення. Також ОСОБА_2 повідомив всіх про те, що 12.08.2009 року буде зустріч з приводу працевлаштування. На співбесіді повинен був бути весь колектив. Спочатку всіх працівників звільнили, а потім через якісь час прийняли на запропоновані посади.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що на першому засіданні профспілки, яке відбулося у травні, обговорювалося питання щодо розподілу та витрат членських внесків. На другому засіданні, яке відбулося у червні, було отримано згоду на вивільнення працівників. Третє засідання було також в червні. Всього засідань було проведено три засідання на кожному з них була ОСОБА_1 та підписувала всі документи, як і всі працівники після кожного засідання. Також остання виступала на засіданні роз'яснювала, що всіх звільняють, а після цього адміністрація буде проводити співбесіду. Директор Корнійчук Л.М. була відсутня тільки на перших зборах. На кожному з трьох засідань підписувалися документи працівниками. Пам'ятає, що на першому засіданні обговорювали інформацію про об'єднання, на другому - про вивільнення, на третьому - про співбесіду (за участю ОСОБА_2) Профспілкова організація закінчила свою діяльність в червні 2009 року, займалася цим питанням ОСОБА_12.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила, що профспілкові засідання відбувалися три рази. ОСОБА_12 проводила засідання. На кожному засіданні були Корнійчук Л.М. та ОСОБА_1 та після засідання остання підписувалася на всіх документах кожен раз. Погодження про звільнення працівників було отримано на першому засіданні. ОСОБА_1 виступала на засіданні профспілки.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_15, яка пояснила суду: « 12.08.2009 року адміністрацією Державного професійно-технічного навчального закладу "Одеський професійний ліцей будівництва та архітектури" було проведена співбесіда з приводу подальшого працевлаштування. Приблизно за два місяці до цього адміністрацією Державного професійно-технічного навчального закладу "Одеський професійний будівельний ліцей" було проведено засідання трудового колективу, на якому пояснили що ліцей закривають і всіх звільняють. Під час співбесіди погодилася на запропоновану посаду. Працівники заходили по одному, вони були звільнені до співбесіди та їм було видано трудову книжку. ОСОБА_8 під час співбесіди не було. Щодо адміністративні посади всі зайняті і нічого не можуть запропонувати. ОСОБА_1 в цей день на роботі бачила, чи заходила вона на співбесіду чи ні не пам'ятає.»

Позивачка ОСОБА_1 була звільнена з роботи по п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з припиненням діяльності навчального Закладу яке відбулося шляхом (згідно з п. 1 наказу від 15.05.2009 року № 409) приєднання його до Державного професійно-технічного навчального закладу "Одеський професійний ліцей будівництва та архітектури", який, пунктом 2 наказу від 15.05.2009 року № 409 Міністерства освіти і науки України, встановлений правонаступником Державного професійно-технічного навчального закладу "Одеський професійний будівельний ліцей".

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися до суду з заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 отримала трудову книжку 12 серпня 2009 року, а звернулася до суду з позовом про поновлення на попередній роботі 28 квітня 2010 року (а/с 1) , тобто з пропуском встановленого законом строку.

З аналізу пояснень свідків ОСОБА_15, ОСОБА_11 та ОСОБА_2 вбачається, що вони вважали, що проводиться процедура ліквідації підприємства, оскільки накази міністерства були некоректно сформульовані і потребували роз'яснень.

Також суд бере до уваги те, що 12 червня 2009 року директор ліцею Корнійчук Л.М. попередила всіх працівників про їх вивільнення у зв'язку з припиненням діяльності ДПТНЗ "Одеський професійний будівельний ліцей", що підтверджено особистим підписом позивачки в додатку до наказу. В тексті вищевказаного наказу від 12.06.2009 року, з яким ознайомилася позивачка, не зазначено яким чином проводиться припинення діяльності підприємства, а ці відомості вказані лише в назві наказів які передували цьому, з якими позивачу не зважаючи на її адміністративну посаду не було ознайомлено.

19 квітня 2010 року вона отримала з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців довідку про останнє місце роботи, де дізналася, що ДПТНЗ "Одеський професійний будівельний ліцей" був реорганізований шляхом приєднання до відповідача, який є правонаступником, а не ліквідований і не виключений з державного реєстру (а.с. 7-9, 114-117).

До всього вищевказаного суд враховує зміст п. 3.6, п. 3.7 Наказу Міністерства Освіти і Науки №409 від 15.05.2009 року та відомості вказані в договорі про надання юридичних послуг від 04.08.2009 року, суд вважає, що є всі підстави вважати, що ОСОБА_1 була введена в оману щодо підстави звільнення з роботи.

Відповідно до ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний , районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

За таких обставин, суд вважає, що позивачка ОСОБА_1 пропустила строк звернення до суду з заявою про вирішення трудового спору з поважних причин і цей строк підлягає поновленню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання свого майна прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділ, перетворення) або в результаті ліквідації.

Отже дійсно ліквідація юридичної особи є одним із видів змін в організації виробництва і праці і характерними її рисами на відміну від приєднання скорочення всієї численності штату на 100%, а також підприємство припиняє всі свої права і обов'язки, тобто не має правонаступництва, відомості про підприємство виключаються з Державного реєстру підприємств. Під час ліквідації з працівниками проводиться розірвання трудового договору, а також низка вимог, а саме: не застосовується переважне право на залишення на роботі (ст. 42 КЗпП України); не вимагається попередньої згоди профспілкової організації, членом якої є працівник (ст. 43 КЗпП України); на керівника підприємства покладається обов'язок щодо переведення працівників, з їх згоди на іншу роботу (ч.2 ст. 40 КЗпП України).

Другою формою припинення юридичної особи КЗпП України визначає реорганізацію, коли права і обов'язки в порядку правонаступництва переходять до нової юридичної особи.

Отже виходячи з формулювань п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України підставою для розірвання власником трудових договорів являється реорганізація (злиття, приєднання, поділ, перетворення) або перепрофілювання підприємства, організації або установи, що кореспондується з зазначеною вище ст. 104 ЦК України.

Але ч. 3 ст. 36 КЗпП України передбачає, що при зміні власника підприємства а також при його реорганізації (злитті, приєднанні, поділу, перетворенні) дія трудового договору продовжується. Припинення трудового договору по ініціативі власника чи уповноваженого органу можливо лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України). Зазначена норма регулює правоприємство трудових відносин.

Право приймати рішення про скорочення чисельності або штату працівників належить роботодавцю, але профспілкові організації мають повноваження щодо захисту працівників від безробіття.

Аналогічна думка надана в роз'ясненнях Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06 листопада 1992 року (з відповідними змінами та доповненнями), викладеними у абзаці першому п. 19 постанови № 9, у випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (ч.3 ст.36 КЗпП в редакції від 19 січня 1995 року). При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст.40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Належними доказами підтвердження скорочення чисельності або штату працівників конкретної організації являються: штатний розпис з внесеними в нього змінами; рішення про зміну структури організації; відомості про скорочення фонду оплати праці; накази про реорганізацію, довідка про виключення відомостей про організацію з ДРП та інші докази.

Верховний суд звертає увагу на те, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП , суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Власник видає наказ (розпорядження), який проголошується працівнику, який підлягає звільненню під розписку, а працівник на протязі строку попередження повинен виконувати свої обов'язки і підкорятися правилам розпорядку праці.

Одночасно з попередженням про звільнення в зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, тобто за умови настання обставин, передбачених п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України роботодавець повинен запропонувати працівнику іншу роботу на тому самому підприємстві, а у разі відсутності роботи за відповідною спеціальністю, а також у випадку відмови працівника від переходу на іншу роботу на тому ж підприємстві, працівник, за власним розсудом, звертається за допомогою до Державної служби зайнятості, або працевлаштовується самостійно.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Надаючи підсумок вищевказаній правовій позиції, суд вважає, що процедури ліквідації ДПТНЗ "Одеський професійний будівельний ліцей" як юридичної особи не проводилося за відсутністю типових ознак вказаних судом, тому у розумінні вимог КЗпП України зазначена юридична особа була реорганізована шляхом приєднання до відповідача, який є правонаступником, а не ліквідований і не виключений з державного реєстру.

Виходячи з наведених вище міркувань та вимог ч. 3 ст. 36 КЗпП України, суд вважає, що сам по собі факт реорганізації ДПТНЗ "Одеський професійний будівельний ліцей" не може служити підставою для припинення дії трудового договору, укладеного на невизначений строк, по п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України , оскільки процедура скорочення чисельності або штату працівників при звільненні позивачки не проводилася (про це не вказано безпосередньо в жодному наказі, а зазначено вже про вивільнення працівників, що може вважатися наслідком цієї процедури або ліквідації підприємства), а підстава для її звільнення - припинення діяльності ДПТНЗ "Одеський професійний будівельний ліцей" як юридичної особи, не може вважатися вірною виходячи з вимог трудового законодавства та бути зазначена як формулювання в наказі про звільнення.

При аналізі штатного розкладу об'єднаної установи можна побачити, що кількість посад збільшилася на 45,5 одиниць, а у приєднаній установі працювало біля 40 осіб.

Пояснення свідка ОСОБА_2 не можуть вважатися належним доказом на підтвердження рішення Управління освіти і наукової діяльності та Міністерства Освіти і Науки про затвердження нового штатного розкладу тільки після підписання акту приймання-передачі, оскільки таке рішення повинно оформлюватися у вигляді наказу або розпорядження. А в наказі Управління освіти і наукової діяльності №351-Од від 03.06.2009 року навпаки доручено і зобов'язано директора ДПТН «Одеський професійний ліцей будівництва та архітектури» ОСОБА_2 внести зміни до штатного розпису відповідно до типового штатного розпису і кошторису установ та здійснити заходи працевлаштування працівників припиненої юридичної установи.

Тому за таких обставин у суду є всі підстави вважати, що в зв'язку з приєднанням до ДПТН «Одеський професійний ліцей будівництва та архітектури» було проведено збільшення штату посад.

Також суд вважає, що відповідачем по справі не було надано належних доказів того, що позивачці було запропоновано вакантні, оскільки така пропозиція у відповідності до ст. 49-2 КЗпП України повинна бути зроблена в письмовому вигляді разом з наказом про вивільнення через 2 місяці, а не після звільнення та у разі відмови працівника необхідно скласти акт про відмову від підпису.

Враховуючі порушення вищенаведеного порядку а також порушення щодо складання протоколу виїзного засідання адміністрації ДПТН «Одеський професійний ліцей будівництва та архітектури» пов'язані з помилками в датах, неможливістю членів комісії ДПТНЗ «Одеський професійний ліцей будівництва та архітектури» пояснити чітко обставини де підписувався вказаний протокол, протиріччя в свідченнях щодо обставин чому існує два протоколи в рукописному та роздрукованому вигляді, який з вказаних протоколів було підписано в день проведення співбесіди 12.08.2009 року, з яких підстав комісія сприйняла дії ОСОБА_1 відмовою від пропозиції, чому його не було підписано одразу після співбесіди, чи може вважатися цей протокол легітимним у разі відсутності на протязі співбесіди одного з членів комісії, унеможливлює сприйняття судом цього протоколу, як належного доказу.

Виходячи з аналогічних міркувань не можуть бути належним доказом пропонування позивачці вакантних посад і її відмови від них свідчення всіх допитаних по справі свідків, оскільки жоден свідок не підтвердив того, що під час співбесіди 12.08.2009 року ОСОБА_1 письмово було запропоновано вакантні посади та було складено акт про її відмову від підпису, а навпаки підтвердили, що на момент співбесіди всі працівники були звільнені та їм було видано трудову книжку.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Згідно типової форми №267 від 2009 року на ОСОБА_1 вбачається що з її зарплати кожен місяць утримувалися відрахування в розмірі 1%, як з члена профспілкової організації. (т.1 а.с. 103)

14 березня 2013 року на запит суду відповідачем надане та долучено до матеріалів справи звернення Адміністрації ОПБЛ до профспілкової організації з проханням надати згоду на звільнення працівників по скороченню у зв'язку з ліквідацією та приєднанням ОПБЛ до ОПБЛА.

Посилання позивачки по справі ОСОБА_1, що наданий відповідачем документ - звернення Адміністрації до профспілкового комітету ОПБЛ (т.2 а. с. 252), - не відповідає дійсності були підтверджені висновком судового експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в Одеської області №136-п від 04.07.2013 року згідно якого було встановлено наступне:

1. . Підписи від імені ОСОБА_1 у пункті 3 списку працівників ОПБЛ (додаток до наказу № 38-К від 12.06.2009 р.)(а.с. 277 у томі 2 цивільної справи № 519/16373/2012) і у пункті 3 звернення Адміністрації ОПБЛ надати згоду на звільнення по скороченню працівників у зв'язку з ліквідацією та приєднанням ОПБЛ до ОПБЛА (а.с.279, 280 у томі 2 цивільної справи № 519/16373/2012) виконані різними особами;

2. . Підпис від імені ОСОБА_1 у пункті 3 списку працівників ОПБЛ (додаток до наказу № 38-К від 12.06.2009 р.) (а.с. 277 у томі 2 цивільної справи № 519/16373/2012), виконаний самою ОСОБА_1;

3. . Підпис від імені ОСОБА_1 у пункті 3 звернення Адміністрації ОПБЛ надати згоду на звільнення по скороченню працівників у зв'язку з ліквідацією та приєднанням ОПБЛ до ОПБЛА (а.с.279, 280 у томі 2 цивільної справи № 519/16373/2012), виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.

За таких підстав не приймаються до уваги і показання свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 які були допитані в судовому засіданні 16.04.2013 року за клопотанням відповідача для підтвердження обставин присутності ОСОБА_1 на засіданні профспілкового комітету та її звернення до профспілкового комітету щодо надання згоди на звільнення.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що порядок вивільнення позивачки проведений відповідачем з порушенням норм чинного законодавства, в тому числі з порушенням вимог статті 43-1 КЗпП України.

Крім того, у випадку звільнення працівників на підставі п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України діють обмеження на звільнення окремих категорій працівників, а саме відповідно до ч. 3 ст. 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

Вказана норма також кореспондується з ст. 5 Закону України «Про зайнятість населення», яка регулює правовідносини навіть для більшого кола суб'єктів, а саме : що жінки, які мають дітей у віці до 6 років, віднесені до окремої категорії працівників, які потребують соціального захисту і не в змозі на рівні конкурувати на ринку праці.

Отже пряма заборона на звільнення вищевказаних працівників на протязі зазначених строків означає, що вони взагалі не можуть бути кандидатами на звільнення (крім випадків ліквідації підприємства).

З матеріалів справи вбачається, що на момент звільнення з роботи позивачка ОСОБА_1 мала сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с. 118)

Суд не приймає пояснення представника відповідача та свідка ОСОБА_2 щодо того, що їм не було відомо про наявність у позивачки дитини, оскільки згідно до наказів про приєднання ДПТНЗ «Одеський професійний ліцей будівництва та архітектури» є правонаступником всіх прав і обов'язків ДПТНЗ "Одеський професійний будівельний ліцей" тому особові справи, книги наказів звільнених працівників повинні були прийняті у належному вигляді прошиті і пронумеровані, а як особа на яку покладено обов'язок здійснити працевлаштування звільнених працівників ОСОБА_2 повинен був запитати у Корнійчук Л.М. відомості про осіб на яких розповсюджуються обмеження щодо звільнення. Доводи позивачки про наявність в установі відомостей про наявність у неї дитини підтверджуються тим, що вона перебувала на лікарняному по вагітності і пологам у зв'язку з народженням дитини і приступила до виконання своїх обов'язків, про що в книзі наказів повинен бути наказ копію якого надала позивачка №15-к та інші накази (т.2 а.с. 251, 261).

За вищевказаних обставин суд вважає, що позивачка ОСОБА_1 у даному випадку не могла бути звільнена з роботи і підлягає поновленню на попередньої роботі заступника директора з навчально-виховної роботи на підставі ч. 1 ст. 235 КЗпП України , з урахуванням того, що Державний професійно - технічний навчальний заклад "Одеський професійний ліцей будівництва та архітектури" з 11 січня 2011 року перейменований в Державний навчальний заклад "Одеський професійний ліцей будівництва та архітектури", що підтверджується довідкою Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 01 лютого 2012 року за № 715987, 715988, серія АЖ (т.1 а/с 328) .

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Судом з'ясовано, що рішення Апеляційного суду Одеської області від 21 квітня 2011 року, яке набрало законної сили, виконане відповідачем на підставі виконавчого листа, виданого Малиновським районним судом м. Одеси від 12 травня 2011 року по справі № 2-5267/10, яке набрало законної сили 21.04 2011 року. На підтвердження цього факту сторона позивачки надала постанову ДВС про відкриття виконавчого провадження від 13.05.2011р., та закінчення виконавчого провадження від 15.06.2011р. З відповідача стягнуто на користь позивачки грошову суму за вимушений прогул в розмірі 18 702,90 грн. (т.1 а/с. 315).

Але під час повторного розгляду справи судом з'ясовано, що відповідач надав до суду наступні докази: довідку (довідка від 10 листопада 2010 року № 223, а/с 50,194) про розмір середньомісячного заробітку позивачки ОСОБА_1 за останні два місяці роботи, що підтверджується довідкою про середньомісячну заробітну плату позивачки ОСОБА_1, отриманої нею в Одеському міському центрі зайнятості. Крім того, факт нарахування та виплати позивачці іншого розміру середньомісячного заробітку зазначений у відомості про нарахування заробітної плати гр. ОСОБА_1 (типова форма № 267), яка досліджена в судовому засіданні (т.1 а/с 103,195,238) , та довідці № 19 від 04.05.2011 р., надану адміністрацією навчального Закладу на вимогу Одеського міського центру зайнятості (т.1 а/с 196,239) .

Крім того, факт надання хибної довідки доведена Територіальною Державною Інспекцією праці в Одеській області, про що листом від 22.09.2011 року позивачку ОСОБА_1 проінформовано за підписом заступника начальника інспекції п. Козирєвою Н.Л. (а/с 317), аналогічну відповідь одержано від управління освіти і науки Одеської державної адміністрації, від 22 лютого 2013 року за №434/02/22. . Цей факт також зафіксований в витребуваному на клопотання відповідачки доказу з Приморського районного суду м. Одеси - в Акт перевірки № 15-01-023/0364 від 19 вересня 2011 року Територіальної Державної інспекції праці в Одеській області, який складений за результатами перевірки за дорученням прокуратури Приморського району в Одеси та Одеської облдержадміністрації про додержання законодавства про працю та оплату праці в ДНЗ «Одеський професійний ліцей будівництва та архітектури» (т.1 а/с396) .

Але суд не може сприймати належним доказом постанову Приморського районного суду м. Одеси під головуванням судді Гончарова Р.В., про притягнення до адміністративної відповідальності по справі № 3/1522/7973/11 від 19 жовтня 2011 року у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за порушення трудового законодавства на підтвердження стороною позивачки вини посадової особи відповідача - директора Державного навчального закладу "Одеський професійний ліцей будівництва та архітектури" оскільки в тексті постанови не вбачається, що притягненням до адміністративної відповідальності стало порушення саме трудових прав ОСОБА_1

Відповідно до речення другого частини другої статті 235 КЗпП України, якщо заява позивача про поновлення на роботі розглядається більше року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

При цьому суд враховує також, що за час розгляду вказаної справи змінилися певні обставини, так рішення апеляційного суду Одеської області від 21 квітня 2011 року, яке набрало законної сили, позивачка була поновлена на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи. В подальшому, 22.04.2011 року, ОСОБА_1 було звільнено з посади на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України згідно до наказу №26-к від 22.04.2011 року. Але цей наказ про звільнення та запис у трудовій книжці було скасовано 16.05.2011 року згідно наказу №31-к від 16.05.2011 року. Згідно наказу №32-к від 16.05.2011 року ОСОБА_1 було надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею шести років з 16.05.2011 року по 22.01.2012 року. (т.2 а.с. 191-194)

В судовому засіданні сторонами було повідомлено суд про те, що одразу після поновлення на роботі позивачка хворіла про що надано лікарняні листи та після одужання написала заяву про надання відпустки по догляду за дитиною до трьох років. В подальшому 20.10.2011 року на підставі наказу №69-к від 24.10.2011 року ОСОБА_1 була звільнена за власним бажанням, а згідно наказу №73-к від 24.10.2011 року було доповнено причину звільнення «у зв'язку з доглядом за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку». (т.2 а.с. 50)

З 03.01.2012 року позивачка працевлаштувалася на посаду заступника директора ПП «ВС-Сервіс» де працює по теперішній час і знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку з 24.01.2013 року по 23.01.2014 року, що підтверджується копією трудової книжки та наказом №2 від 22.01.2013 року. (т.2 а.с. 29, 119-122, 148)

Вказані обставини також не заперечувалися сторонами тому у відповідності до ч.1 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

З урахуванням причин звільнення вказаних в наказах №69-к від 24.10.2011 року та №73-к від 24.10.2011 року, суд вважає, що потрібно враховувати волевиявлення відповідачки про небажання працювати у ДПТНЗ «ОПЛБА», тому слід виходити з того, що вона знаходилася у вимушеному прогулі до моменту звільнення за власним бажанням 20.10.2011 року. Вказаний висновок суду необхідно враховувати також під час поновлення позивачки на роботі.

Відповідно до вимог статті 238 КЗпП України, при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу (стаття 235 КЗпП України) , орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.

В результаті невірних даних про розмір середньомісячної заробітної плати позивачки ОСОБА_1, під час розрахунку суми відшкодування за вимушений прогул, що кваліфікується як порушення її цивільного права, позивачці завдано матеріальних збитків, тобто не отриманого доходу, який позивачка могла би реально одержати за звичайних обставин, якби її цивільне право не було порушено. Відповідно до частини 3 статті 22 ЦК України, збитки відшкодовуються у повному обсязі.

09 січня 2013 року разом з клопотанням про уточнення позовних вимог щодо стягнення грошових сум з відповідача, позивачка надала до суду довідку про її заробітну плату за останні шість місяців перед звільненням, в якій уточнена заробітна плата позивачки за травень та червень 2009 року. В судовому засіданні представник позивача та директор ДПТНЗ «ОПЛБА» не заперечували щодо вірних відомостей вказаних саме в цій довідці. (т.2 а.с. 128)

З матеріалів справи вбачається, що середньомісячний заробіток позивачки ОСОБА_1 на момент звільнення, на підставі хибної довідки, становив 1 702, 39 грн., а середньоденний 56,75 грн. (а/с 50,194, част. 36 рішення апеляційного суду).

( за травень 2009 р. - 1 577, 68 грн. + за червень 2009 р. - 1 827, 09 грн.) : 2 = 1 702,39 грн.;

Заборгованість «Відповідача» перед позивачкою за вимушений прогул, який встановлений судом апеляційної інстанції, становить - 19 міс. 21 день.

З 18 вересня 2009 року позивачка ОСОБА_1, як безробітна, перебувала на обліку в Одеському міському центрі зайнятості до вересня 2010 року, і за цей період отримала 14 834,26 грн. (т.1 а.с. 49, част. 37 рішення апеляційного суду) .

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 21.04.2011 року за час вимушеного прогулу з відрахуванням суми, отриманої нею в Одеському міському центрі зайнятості, підрахована сума, яка підлягала стягненню:- 18 702, 90 грн.(част. 38 рішення апеляційного суду)

(1 702,39 грн. Х 19 міс. 21 день = 33 537,16 грн. - 14 834,26 грн. = 18 702,90 грн.)

Фактичний же розмір середньомісячної заробітної плати позивачки ОСОБА_1 на підставі останньої наданої довідки від 10.12.2012р. № 263-л про середньомісячну заробітну плату розраховується з наступного (т.2 а.с. 107,108,116,128) :

(за травень 2009 р. - 1 577,68 грн. + за червень 2009 р. - 4 357,09 грн.) : 2 = 2 967,39 грн.;

Тому фактична сума грошових коштів, яка підлягала стягненню з відповідача за час вимушеного прогулу на підставі вірної довідки № 263-л від 10.12.2012 р., складає розмір - 43 556,32грн.:

2 967,39 грн. Х 19 міс. 21 день = 58 390,58 грн. - 14 834,26 грн. = 43 556,32 грн.

Недоплата грошових коштів з вини «Відповідача» (в результаті подання невірної довідки) на користь позивачки складає розмір - 24 853,42 грн. (двадцять чотири тисячі вісімсот п'ятдесят три грн. 42 коп.) :

43 556,32 грн. - 18 702,90 грн. = 24 853,42 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивачки ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу за період з серпня 2009 року по 21 квітня 2011 року (дату первинного ухвалення судового рішення апеляційним судом Одеської області) підлягає стягненню недоплачена сума середнього заробітку в розмірі 24 853,42 грн. (двадцять чотири тисячі вісімсот п'ятдесят три грн. 42 коп.) .

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, за несвоєчасне виконання зобов'язання щодо виплати заборгованої заробітної плати на час поновлення на попередній роботі за рішенням апеляційного суду Одеської області 21 квітня 2011 року в розмірі 24 853,42 грн., недоплати середньомісячної заробітної плати та її затримку (затримку виплати у повному обсязі належних звільненої працівниці сум заробітної плати під час її звільнення на термін 2,5 роки), відповідач повинен сплатити на користь позивачки три проценти річних від суми боргу , що становить суму:

1864,00 грн.(24 853,42 * 3% * 2,5 роки = 1 864,00грн.)

У зв'язку з тривалістю розгляду справи 20 вересня 2013 року позивачка подала до суду уточнення позовних вимог в яких посилалася на те, що сума грошових коштів не виплачена позивачці під час її звільнення за власним бажанням у жовтні 2011 року, що вважається порушенням правової норми статті 117 КЗпП України. В вимогах позивачка вважає правомірним стягнення з відповідача на її користь за час затримки належних їй грошових коштів за період з 21 квітня 2011 року по 25 вересня 2013 року підлягає стягненню сума середнього заробітку за весь час затримки належних їй грошових коштів по день фактичного розрахунку, що складає термін 29 місяців 04 дня.

Позивачкою було зроблено розрахунок суми (29 місяців 04 днів (з 21 квітня 2011 року по 25 вересня 2013 року) , в розмірі:- 86 449,95 грн. (вісімдесят шість тисяч чотириста сорок дев'ять грн. 95 коп.) ) виходячи з розміру середньої заробітної плати 2967,39 гривень.

Відповідно до ст. 238 КЗпП України, при розгляді трудових спорів у питанні про грошові вимоги, крім вимоги про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.

Суд вважає що до спірних правовідносин було можливо застосувати норму статті 117 КЗпП України та стягнути середній заробіток у зв'язку з затримкою з вини відповідача виплати належних позивачці грошових сум недоплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу у строки встановлені ст. 116 КЗпП України за умови визначення в судовому засіданні точного строку розрахунку при звільнені або пред'явлення вимоги. Так ст. 116 КЗпП України передбачено розрахунок зі звільненим працівником провадиться в день звільнення, а якщо працівник не працював в день звільнення, то всі суми, що належать йому від підприємства сплачуються не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Суду не було надано достовірних даних про те, коли було пред'явлено вимогу до відповідача щодо розрахунку, враховуючи, що ОСОБА_1 не працювала жодного дня з моменту поновлення її на посаді рішенням Апеляційного суду Одеської області; відсутність відомостей про точну дату отримання нею сум розрахунку та пред'явлення вимоги щодо розрахунку до чи після отримання вірної довідки про розмір заробітку від 10.12.2012 року №263-л.

Заява ОСОБА_1 на ім'я директора ДПТНЗ «ОПЛБА» ОСОБА_2 від 24.10.2011 року містить прохання про надання довідки про нараховані суми, належні позивачці при звільненні та містить посилання на ст. ст. 83, 116 КЗпП України. Після звільнення ОСОБА_1 отримала трудову книжку 25.10.2011 року (т.2 а.с. 53, 55). Оскільки в судовому засіданні позивачка пояснила, що після звільнення за власним бажанням 20.10.2011 року, претензій відповідачу щодо отриманих при звільненні сум не заявляла і з нею було проведено повний розрахунок, суд не може вважати вказану заяву належним зверненням позивачки до відповідача з приводу отримання несплачених сум заробітку у зв'язку з наданням невірних довідок про заробіток позивачки.

Довідкою про заробітну плату позивачки за період з квітня 2011 року по момент звільнення 20.10.2011 року, підтверджується, що позивачка не відпрацювала фактично жодного дня і отримала в травні 2011 року страхове відшкодування в розмірі 624,25 гривень та в жовтні під час звільнення 4653,50 гривні - компенсацію за невикористану відпустку. (т.2 а.с. 246, 247)

Крім того порядок обчислення середньої заробітної плати було затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року згідно абз. 4 п. 2, останнього абз. п. 4 працівникам бюджетних установ і організацій, яким відповідно до законів України щомісячно перераховуються посадові оклади (ставки) до рівня не нижчого середньої (подвійної) заробітної плати в промисловості (народному господарстві), розрахунки виплат

у всіх випадках збереження середньої заробітної плати, можуть провадитися, якщо не передбачено у колективному договорі, виходячи з посадового окладу (ставки) того місяця, в якому відбулася подія, пов'язана з відповідними виплатами, з урахуванням постійних доплат і надбавок.

Судом неодноразово зверталася увага представника позивачки на те з яких міркувань він в своїх розрахунках виходить із середнього заробітку, який діяв на момент незаконного звільнення 12.08.2009 року, але відомостей про розмір посадового окладу того місяця в якому відбулося звільнення в 2011 році суду не було надано.

Бухгалтерська довідка компенсації за невикористану відпустку за 71 календарний день з 01.09.2009 року - 15.05.2011 року де зазначена середньоденна заробітна платня позивачки була вирахувана на підставі рішення Апеляційного суду Одеської області від 21 квітня 2011 року на підставі помилкової довідки, у відповідності до вимог вищевказаної Постанови Кабінету Міністрів України також не може вважатися належним доказом на підтвердження розміру середнього заробітку позивачки на момент звільнення за власним бажанням. До того ж на неї не має жодної печатки. (т.2 а.с. 54)

Враховуючи принципи змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, суд вважає, що вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволенню не підлягають.

Порушення законних прав позивачки призвели до її моральних страждань. В неї втратився нормальний життєвий ритм. Тому що вона зазнала глибокі психологічні переживання під час звернення до суду по захист своїх законних прав та інтересів. Під час боротьби за свої порушені права, звернення до адміністративних інстанцій із заявами, ходіння по судових інстанціях, вона постійно відчувала моральне пригнічення.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд вважає, що в процесі неправомірного звільнення позивачки ОСОБА_1І з посади, їй завдано моральної шкоди, тому позовні вимоги, стосовно відшкодування відповідачем моральної шкоди, підлягають частковому задоволенню, а саме з урахуванням конкретних обставин справи належним розміром компенсації позивачці її страждань суд визначає грошову суму 2000 гривень.

За внутрішнім переконанням та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в цивільної справі, суд вважає, що вимоги позивачки ОСОБА_1 є законними, обґрунтованими, справедливими, позовні вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню.

Щодо вимог позивачки про винесення окремої ухвали, суд не вбачає підстав для цього, оскільки процедуру звільнення позивачки проводила директор ДПТНЗ "Одеський професійний будівельний ліцей" Корнійчук Л.М. на підставі наказів які були некоректно сформульовані, що і привело до порушень законних прав позивачки.

Відповідно до частини 5 статті 235 КЗпП України та частини 2 статті 367 ЦПК України суд вважає за можливим звернути до негайного виконання судове рішення в стягнення заробітної плати за один місяць та поновлення на роботі.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, якщо сторона, на користь якої ухвалене рішення, звільнена від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, в тому числі судові витрати по проведенню експертизи.

Суд вважає, що відповідно до ст. 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-14 «Про судовий збір», за розгляд позовної заяви майнового характеру з відповідача у дохід держави підлягають стягненню витрати на оплату судового збору в розмірі 1 відсотку від ціни позову.

Керуючись ст. ст. 1-3, 8,10,11,15,60,110,119,209,211-215, ЦПК України, ст.ст. 4,22,104 ЦК України, та ст. 40, 43, 42, 49-3, 149, 179, 184, 233, 234, 235, 237-1 КЗпП України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Державного професійно - технічного навчального закладу "Одеський професійний ліцей будівництва та архітектури" треті особи ОСОБА_2 про поновлення строку для звернення до суду за вирішенням трудового спору, поновлення на попередній роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду за вирішенням трудового спору.

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи у Державному навчальному закладі "Одеський професійний ліцей будівництва та архітектури", розташованому за адресою: 65045, м. Одеса, вул. Базарна, 63 з дня її неправомірного звільнення - з 12 серпня 2009 року по час звільнення її за власним бажанням - по 20.10.2011 року на підставі наказу №69К.

Стягнути з Державного навчального закладу «Одеський професійний ліцей будівництва та архітектури», ідентифікаційний номер 02546281, розташованого за адресою: 65045, м. Одеса, вул. Базарна, буд. 63 на користь ОСОБА_1 недоплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 24853,42 грн. (двадцять чотири тисячі вісімсот п'ятдесят три), три відсотки річних від недоплаченої суми в розмірі 1 864 грн. (одна тисяча вісімсот шістдесят чотири), та судові витрати які зазнала позивачка у зв'язку з проведенням Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в Одеської області почеркознавчої експертизи у розмірі 910,48 грн. (дев'ятсот десять гривень), а також моральну шкоду в розмірі 2000 грн. (дві тисячі), а всього стягнути 29627 (двадцять дев'ять тисяч шістсот двадцять сім) 90 копійок.

Допустити рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць та поновлення на роботі до негайного виконання.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції, шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: