Рішення

від 28.01.2014 по справі 922/5028/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2014 р.Справа № 922/5028/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Довжик" (с.Довжик, Сумська область) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віват-Стафф" (м.Харків) про стягнення 386016,00 гривень за участю представників:

позивача - Соболєва І.В. (довіреність б/н від 01 січня 2013 року)

відповідача - Чернишова Б.С. (довіреність №1 від 20 вересня 2013 року)

ВСТАНОВИВ:

06 грудня 2013 року позивач, приватне підприємство "Довжик", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Віват-Стафф" 386016,00 гривень заборгованості та 7720,32 гривень судового збору. Заявлену вимогу обґрунтував неналежним виконанням відповідачем договору поставки №28/02-03 від 28 лютого 2012 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 грудня 2013 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 15 січня 2014 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 січня 2014 року було відкладено розгляд справи на 28 січня 2014 року.

Представник позивача у відкритому судовому засіданні 28 січня 2014 року підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача у відкритому судовому засіданні 28 січня 2014 року проти позовних вимог не заперечував.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Отже, суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

28 лютого 2012 року між приватним підприємством "Довжик" (позивачем) та товариством з обмеженою відповідальністю "Віват-Стафф" (відповідачем) було укладено договір поставки №28/02-03. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов договору, продавець (відповідач) зобов'язався передати у власність покупця (позивача) товар, а покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти відповідний товар та оплатити його.

Сторони домовились, що продавець здійснює поставку товару покупцю окремими партіями, за ціною, вказаною у додатках до основного договору. Оплата товару здійснюється згідно додатків до договору (п.3.1 та 4.1. спірного договору).

На виконання умов спірного договору, 28 лютого 2012 року між сторонами було складено, підписано та скріплено печатками підприємств додаток №1 на суму 313800,00 гривень та додаток №2 на суму 684400,00 гривень, згідно з якими, оплата товару повинна відбуватись на умовах 100% передплати на розрахунковий рахунок продавця на протязі 3-х банківських днів з моменту підписання основного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 лютого 2012 року відповідач виставив до сплати позивачу рахунок-фактуру №СФ-000006Е та рахунок-фактуру №СФ-000008Е, а позивач, в свою чергу, здійснив 100% передплату за товар у розмірі 998200,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням №105 від 01 березня 2012 року та платіжним дорученням №111 від 02 березня 2012 року. Також, відповідний факт підтверджується додатковими первинними документами, а саме, податковими накладними, наявними у матеріалах справи.

Факт передачі товару покупцеві виникає в момент приймання товару і підтверджується видатковою накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін і отриманням довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (п.5.3 договору).

Однак, відповідач поставив товар на адресу позивача не в повному обсязі, а саме на суму 612184,00 гривень. Даний факт підтверджується підписаними з обох сторін та наявними у матеріалах справи наступними видатковими накладними:

- в/н №РН-0000010 від 22 березня 2012 року на суму 165524,50 гривень;

- в/н №РН-0000011 від 24 березня 2012 року на суму 178770,00 гривень;

- в/н №РН-0000012 від 28 березня 2012 року на суму 89090,00 гривень;

- в/н №РН-0000013 від 30 березня 2012 року на суму 178799,50 гривень.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив претензію №1 від 09 липня 2012 року на адресу відповідача про сплату виниклої заборгованості у розмірі 386016,00 гривень, але відповіді не отримав. Факт направлення претензії підтверджується наявними у матеріалах справи копіями чеку та поштового опису.

Суд, проаналізувавши обставини, вказані у позовній заяві, дійшов висновку про те, що позивач виконав свої зобов'язання за спірним договором належним чином та у повному обсязі. Проте, відповідач, в свою чергу, зобов'язання за спірним договором не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 386016,00 гривень, яка до цього часу залишається непогашеною.

До того ж, сума відповідної заборгованості підтверджується підписаним з обох сторін актом звірки взаєморозрахунків станом на 25 грудня 2013 року.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі, у матеріалах справи відсутні будь-які докази повернення відповідачем суми попередньої оплати в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 386016,00 гривень нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного та ст.129 Конституції України, ст.ст.599, 612, 629, 693 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Віват-Стафф" (61057, м.Харків, вул.Римарська, 16, кв.11, код ЄДРПОУ 36226142) на користь приватного підприємства "Довжик" (42724, Сумська область, с.Довжик, вул.Адміністративна, 1, код ЄДРПОУ 32364694) 386016,00 гривень заборгованості та 7720,32 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 03 лютого 2014 року.

Суддя Аріт К.В.

справа №922/5028/13