Постанова

від 29.01.2014 по справі 826/20513/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 січня 2014 року № 826/20513/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф-КА» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення в частині, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тріумф-КА» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення № 0005702201 від 09.12.2013 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 51 833,33 грн. (основний платіж).

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства не відповідають фактичним обставинам справи. Посилався на наявність належним чином складених первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій з ТОВ «Євро-Імідж» у періоді, що перевірявся. З огляду на що, позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним в частині нарахування суми основного платежу у розмірі 51 833,33 грн., по взаємовідносинам з ТОВ «Євро-Імідж».

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилався на матеріали акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Євро-Імідж», які вказують на укладання даним товариством угод без мети настання реальних наслідків. За таких обставин, відповідач зазначає, що господарські операції позивача з даним контрагентом не мали реального характеру. Вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірним.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідачем на підставі направлення від 15.05.2013 №515, згідно зі статтями 77, 82 Податкового кодексу України, відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Тріумф-КА» (код ЄДРПОУ 32913059) з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012.

За результатами зазначеної перевірки складено акт від 04.06.2013 № 2534/2205/32913059 (далі - акт № 2534/2205/32913059), згідно висновків якого, відповідач встановив ряд порушень ТОВ «Тріумф-КА» вимог податкового законодавства, що призвело до заниження позивачем податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість у періоді, що перевірявся.

Позивач вважаючи протиправними та необґрунтованими висновки акту від 04.06.2013 № 2534/2205/32913059, подав до податкового органу заперечення на даний акт перевірки, за результатом розгляду яких відповідач листом від 20.06.2013 № 556/10/20-406 надав відповідь на заперечення до акту планової виїзної перевірки від 04.06.2013 № 2534/2205/32913059, згідно якої вимоги були частково задоволені та зменшені донараховані суми податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ТОВ «Страховик» (а.с. 64-70).

На підставі акту перевірки № 2534/2205/32913059 відповідач виніс податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 21.06.2013 №0002702250, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 325 609,83 грн., з яких 286 160,53 грн. - основний платіж, 39 449,30 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позивач оскаржив зазначене податкове повідомлення-рішення у порядку адміністративного оскарження, передбаченому статтею 56 Податкового кодексу України.

Рішенням Головного управління Міндоходів у місті Києві від 02.09.2013 № 3938/10/26-15-10-04-04 скарга позивача була задоволена частково, податкове повідомлення-рішення від 21.06.2013 №0002702250 було скасоване в частині застосування штрафних санкцій на суму 357,44 грн. та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 8229,21 грн. (а.с.87-92).

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 23.10.2013 № 23817/6/99-99-10-01-15 скарга позивача задоволена частково. Скасовано рішення, прийняте за результатом розгляду первинних скарг в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 8229,21 грн. та в частині скасування штрафних санкцій з податку на прибуток у розмірі 357,44 грн. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.06.2013 №0002702250 в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 191 827,00 грн. та штрафних санкцій на суму 28 823,30 грн. (а.с. 103-108).

На підставі акту перевірки № 2534/2205/32913059 та рішення про результати розгляду скарг від 23.10.2013 № 23817/6/99-99-10-01-15 відповідач виніс податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 09.12.2013 №0005702201, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 104 959,53 грн., з яких 94 333,53 грн. - основний платіж, 10 626,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції. (а.с. 109).

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 09.12.2013 №0005702201 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 51 833,33 грн. (основний платіж), позивач звернувся до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив, що в періоді, який перевірявся податковим органом, між ТОВ «Тріумф-КА» (Рекламодавець) та ТОВ «Євро-Імідж» (Агентство) укладено Договір про надання послуг по розміщенню реклами в пресі №126/201005/03 від 03.05.2010 (далі - Договір №126/201005/03).

Відповідно до умов Договору №126/201005/03 Рекламодавець замовляє Агентству послуги по розміщенню в пресі рекламного матеріалу Рекламодавця у вигляді та обсязі, вказаних Рекламодавцем.

Згідно медіа-планів рекламної компанії до Договору №126/201005/03, копії яких наявні в матеріалах справи, сторони узгодили, що рекламні матеріали будуть розміщені у виданнях «Будуй свій бізнес», «БудБізнес» та «БізнесКИТ», загальною вартістю послуг у лютому 2011 року - 98 400,00 грн. та у березні 2011 року 150 400,00 грн.

За результатом надання послуг на виконання зазначеного договору, сторонами було підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.02.2011 на суму 98 400,00 грн. та від 30.03.2011 на суму 150 400,00 грн.

Представник позивача надав до матеріалів справи копії сторінок друкованих видань «Будуй свій бізнес», «БудБізнес» та «БізнесКИТ», де були розміщені рекламні матеріали ТОВ «Тріумф-КА».

Оригінали примірників зазначених друкованих видань були досліджені судом в ході судового розгляду справи.

Представник позивача надав копію нотаріально посвідченої заяви від 23.08.2013 Коханівської К.С. (а.с. 174). Згідно даної заяви, Коханівська К.С. підтверджує, що виконуючи обов'язки директора ТОВ «Євро-Імідж» вона уклала Договір №126/201005/03 із ТОВ «Тріумф-КА». Сторонами усі зобов'язання за договором були виконані.

Крім того, позивачем надана копія листа ТОВ «Євро-Імідж», яким позивачу була надана інформація стосовно розповсюдження друкованих видань «Будуй свій бізнес», «БудБізнес» та «БізнесКИТ» (а.с. 176).

Розрахунки за надані послуги, згідно Договору №126/201005/03 здійснювались у безготівковій формі, на підтвердження чого позивач надав суду банківські виписки та платіжні доручення.

За результатами здійснення господарських відносин з ТОВ «Євро-Імідж», позивач включив до валових витрат суму у розмірі 207 333,35 грн.

Суд встановив, що відповідач за результатами перевірки господарських взаємовідносин ТОВ «Тріумф-КА» з ТОВ «Євро-Імідж» дійшов висновку про відсутність у позивача права на їх відображення у податковому та бухгалтерському обліку у зв'язку з тим, що зустрічною звіркою даного контрагента позивача не підтверджено реальність здійснення вищезазначених господарських операцій.

В обґрунтування наведених доводів відповідач посилався на матеріали акту ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 05.07.2011 № 446/23-1/32537601 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Євро-Імідж» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податкових кредит за березень 2011 року (а.с.221-223).

Посилання відповідача на матеріали зазначеного акту суд відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Згідно висновків акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Євро-Імідж» податковим органом встановлено, що даним товариством відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з суб'єктами господарювання, в тому числі ТОВ «Тріумф-КА», без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Однак, як вбачається з цього акту, зустрічна звірка фактично не відбулась, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України та була проведена у приміщенні податкового органу без дослідження первинної документації.

Відповідно до вимог пункту 3 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Таким чином, матеріали вищезазначеного акту, складеного стосовно контрагента позивача не може бути взятий судом до уваги як доказ відсутності реального характеру здійснення господарських операцій ТОВ «Тріумф-КА» з ТОВ «Євро-Імідж».

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та його контрагентом, не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Суд звертає увагу, що відповідач не звертався до суду з позовом про визнання договорів, укладених позивачем з ТОВ «Євро-Імідж» недійсними.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши у сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що господарські відносини між ТОВ «Тріумф-КА» та ТОВ «Євро-Імідж» документально підтверджені та мали реальний характер.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість та валових витрат, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Відповідно до вимог ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Судом встановлено, що на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Євро-Імідж» знаходилось у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, був зареєстрований як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, вироки суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивності вказаних підприємств, відсутні.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ №400031 керівником ТОВ «Євро-Імідж» є Залінян Г.Г., Коханівська К.С. - підписант. (а.с. 134-136).

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 статті 5 (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підпунктом 5.3.9. пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що будь - які витрати не підтверджені розрахунками, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку, не належать до складу валових витрат.

З огляду на те, що в ході розгляду даної справи було встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем валових витрат за результатами господарських відносин із ТОВ «Євро-Імідж» за спірні періоди, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу суми податку на прибуток оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Враховуючи вищевикладене, повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства України, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та наявність підстав для їх задоволення у повному обсязі.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф-КА» задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві № 0005702201 від 09.12.2013 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 51 833,33 грн. (основний платіж).

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 172,05 грн. (сто сімдесят дві гривні 05 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф-КА» (код ЄДРПОУ 32913059) за рахунок Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський