Постанова

від 15.01.2014 по справі 801/8242/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/8242/13-а

15.01.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Дудкіної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 801/8242/13-а за апеляційною скаргою Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Дудін С.О. ) від 21.10.13 у справі № 801/8242/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Октябрський коньячний завод" (вул. Амурська, буд. 35, с. Амурське, Красногвардійський район, Автономна Республіка Крим, 97055)

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. Дзержинського, буд. 30, м. Джанкой, Автономна Республіка Крим, 96100)

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.10.13 у справі № 801/8242/13-а адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Октябрський коньячний завод" до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, - задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000092200 від 12.04.2013 р., винесене Джанкойською ОДПІ АР Крим ДПС, про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Октябрський коньячний завод" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 393750 грн., у тому числі 262500 грн. основного платежу та 131250 грн. штрафних санкцій.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000082200 від 12.04.2013 р., винесене Джанкойською ОДПІ АР Крим ДПС, в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Октябрський коньячний завод" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 375 000 грн., у тому числі 250000 грн. основного платежу та 125000 грн. штрафних санкцій.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Октябрський коньячний завод" (97055, АР Крим, Красногвардійський район, с. Амурське, вул. Амурська, буд. 35, ідентифікаційний код 37349361) судовий збір в сумі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок) шляхом безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим (96000, АР Крим, м. Джанкой, вул. Дзержинського, 30, ідентифікаційний код 38252876).

Покладено на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України обов'язок стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.10.13 та прийняти нове рішення по справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, апелянт посилається на те, що Джанкойською об'єднаною державною податковою інспекцією АР Крим ДПС з 12.02.2013 р. по 12.03.2013 р. проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Октябрський коньячний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2001 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт № 901/22-00/37349361 від 02.04.2013 р. В ході проведення перевірки податковою інспекцією зроблений висновок про порушення позивачем, зокрема: П. 44.1 ст. 44, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 251083,00 грн., у тому числі за січень 2012 р. - 1083,00 грн., жовтень 2012 р. - 125000,00 грн., листопад 2012 р. - 125000,00 грн. П. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 262500,00 грн., у тому числі за 4 кв. 2012 р. - 262500,00 грн.

На думку апелянта, висновки, викладені в акті перевірки позивача є обґрунтованими та засновані на нормах діючого законодавства, а отже й прийняті податкові повідомлення-рішення не підлягають скасуванню.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Головного управління Міндоходів в АР Крим.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Судом першої інстанції встановлено, що Джанкойською об'єднаною державною податковою інспекцією АР Крим ДПС з 12.02.2013 р. по 12.03.2013 р. проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Октябрський коньячний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2001 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт № 901/22-00/37349361 від 02.04.2013 р.

В ході проведення перевірки податковою інспекцією зроблений висновок про порушення позивачем, зокрема:

1. П. 44.1 ст. 44, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 251083,00 грн., у тому числі за січень 2012 р. - 1083,00 грн., жовтень 2012 р. - 125000,00 грн., листопад 2012 р. - 125000,00 грн.

2. П. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 262500,00 грн., у тому числі за 4 кв. 2012 р. - 262500,00 грн.

Спираючись на матеріали акта № 4320/7/22-921/22-6/36838342 від 27.02.2013 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ПК "СДВ-Сервіс" (контрагента позивача), інформацію автоматизованих систем, а також зазначаючи на оформлення товарно-транспортних накладних з порушенням вимог чинного законодавства, податковою інспекцією був сформований висновок щодо притаманності угодам, укладеним позивачем з контрагентами в охоплений перевіркою період, ознак нікчемності.

12.04.2013 р. на підставі акта № 901/22-00/37349361 від 02.04.2013 р. Джанкойською ОДПІ АР Крим ДПС були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000092200 від 12.04.2013 р. про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Октябрський коньячний завод" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 393750,00 грн., у тому числі 262500,00 грн. основного платежу та 131250,00 грн. штрафних санкцій.

- №0000082200 від 12.04.2013 р. про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Октябрський коньячний завод" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 376625,00 грн., у тому числі 251083,00 грн. основного платежу та 125542,00 грн. штрафних санкцій.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

01.10.2012 р. між ТОВ "ПК "СДВ-Сервіс" (продавець) та ТОВ "Октябрський коньячний завод" (покупець), укладено договір купівлі-продажу № 136, предметом якого є придбання мазуту.

У жовтні та листопаді 2012 року, на виконання умов договору купівлі-продажу № 136 від 01.10.2012 р. позивачу було поставлено товар (мазут) у загальній кількості 300 тонн згідно з наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Доставка мазуту від продавця здійснювалась за рахунок ТОВ "Октябрський коньячний завод", яке, в свою чергу, уклало договір № 139 на транспортно-експедиторські послуги від 01.10.2012 р. з ТОВ "Торг консар" (експедитор), відповідно до умов якого експедитор від свого імені та за рахунок замовника (позивача) забезпечує здійснення перевезення вантажів замовника автомобільним транспортом у міському, приміському та міжміському сполученні.

На виконання вимог вказаного договору ТОВ "Торг консар" поставило мазут у кількості 300 тонн, про що свідчать наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні, акти приймання-передавання виконаних робіт та податкові накладні, виписані експедитором.

За фактом настання першої з подій (отримання товару) ТОВ "ПК "СДВ-Сервіс" були виписані податкові накладні:

- № 932 від 31.10.2012 р. на суму 750000,00 грн., у т.ч. ПДВ 125000,00 грн.;

- № 763 від 26.11.2012 р. на суму 95000,00 грн., у т.ч. ПДВ 15833,33 грн.;

- № 764 від 26.11.2012 р. на суму 95000,00 грн., у т.ч. ПДВ 15833,33 грн.;

- № 765 від 26.11.2012 р. на суму 95000,00 грн., у т.ч. ПДВ 15833,33 грн.;

- № 816 від 28.11.2012 р. на суму 95000,00 грн., у т.ч. ПДВ 15833,33 грн.;

- № 817 від 28.11.2012 р. на суму 95000,00 грн., у т.ч. ПДВ 15833,33 грн.;

- № 818 від 28.11.2012 р. на суму 95000,00 грн., у т.ч. ПДВ 15833,33 грн.;

- № 896 від 30.11.2012 р. на суму 90000,00 грн., у т.ч. ПДВ 15000,00 грн.;

- № 897 від 30.11.2012 р. на суму 90000,00 грн., у т.ч. ПДВ 15000,00 грн., які були отримані позивачем, що підтверджується відповідними реєстрами виданих та отриманих податкових накладних.

Суми сплаченого ПДВ у розмірі 250000,00 грн. були включені позивачем до складу податкового кредиту жовтня та листопада 2012 року, про що свідчить Додаток 5 до податкових декларації з ПДВ за вказані періоди.

Крім того, вартість придбаних товарів у загальному розмірі 1250000,00 грн. включена до складу валових витрат 4 кв. 2012 року, що підтверджується відповідною декларацією з податку на прибуток підприємства за вказаний звітний період.

Статтею 185 Податкового кодексу України закріплено визначення об'єкта оподаткування, де у п. б) п.п. 185.1. закріплено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку зокрема з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України).

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Матеріали справи свідчать, що податковий кредит за результатом здійснення господарських операцій з ТОВ "ПК "СДВ-Сервіс" був сформований позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства.

Наявні в матеріалах справи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку є належним доказом здійснення позивачем господарської діяльності з ТОВ "ПК "СДВ-Сервіс" та підставою для відображення сум за угодою в податковому обліку.

Судова колегія зазначає, що податковим органом не було враховано, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Так, одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Крім того, подальше використання мазуту, отриманого від ТОВ "ПК "СДВ-Сервіс" за вищезазначеним договором купівлі-продажу, вказує на правомірність формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість та підтверджує зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку, як одним з обов'язкових елементів встановлення факту здійснення господарської операції.

Так, придбаний у ТОВ "ПК "СДВ-Сервіс" мазут був в подальшому списаний задля забезпечення функціонування котельні, про що свідчать наявні в матеріалах справи матеріальні звіти за листопад та грудень 2012 р., акти списання ПММ в.о. головного інженера Сідорова В.Н., а також журнал реєстрації змін та добових витрат палива за вказані періоди.

Таким чином, рух активів, установлена спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції, господарська мета при вчиненні позивачем правочину з ТОВ "ПК "СДВ-Сервіс", його реальність тощо безпосередньо підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а тому за сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що вести мову про завищення позивачем податкового кредиту в жовтні та листопаді 2012 року та валових витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток за 4 кв. 2012 р. неможливо з огляду на поверховість проведеної перевірки, без врахування та оцінки всіх первинних документів та не дослідження всіх істотних для справи обставин.

На момент взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ "ПК "СДВ-Сервіс", останній був зареєстрований як платник податку на додану вартість, відомості стосовно зазначеного підприємства та його керівництва були зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже сумнівів щодо відсутності спеціальної правосуб'єктності у зазначеного контрагента у позивача не виникало. Будь-які докази протилежного відповідачем не були викладені в акті перевірки та не надані суду під час розгляду справи.

Відносини з приводу нікчемності правочинів врегульовані, зокрема ст. 228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228 ЦК України); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228 ЦК України).

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Акт перевірки не містить посилань на таки факти та не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договору із контрагентами суду не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Окрім того, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом, затвердженим Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Разом з тим, вказані правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна або подорожний лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Більше того, неправильне оформлення контрагентом позивача товарно-транспортних накладних, складених під час перевезення придбаного у ТОВ "ПК "СДВ-Сервіс" мазуту, також не є спростуванням реальності спірних господарських операцій. Так, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У розглядуваному випадку товариство здійснювало операції з придбання товару та не виступало в якості замовника за договором перевезення.

В розумінні п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України зустрічною звіркою вважається порівняння даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами ДПС з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Згідно з п. п. 6, 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. № 1232, у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку. За результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 4.4 - 4.6 наказу ДПА України від 22 квітня 2011 року N 236 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок" у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3), реєструє його та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

При цьому, додаток 3 до Методичних рекомендацій, яким затверджено форму акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, на відміну від додатку 5 (Довідка про результати проведення зустрічної звірки), не передбачає встановлення висновків щодо підтвердження (не підтвердження) здійснення господарських операцій та відображення (невідображення) їх в податковому обліку, оскільки такі висновки можна робити лише за наслідками проведеної зустрічної звірки.

Отже, у податкового органу відсутні повноваження на здійснення в рамках проведення зустрічних звірок (неможливості її проведення) контролю за додержанням податкового законодавства.

Більше того, зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в той час, як функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

За таких обставин, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може бути покладений в основу висновку про фіктивність (безтоварність) операцій між платниками податків, та, як наслідок, не є підставою для здійснення донарахувань податкових зобов'язань.

За таких підстав, судова колегія враховуючи усі обставини справи, приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції.

При таких обставинах справи судова колегія не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції.

Але судова колегія вважає за необхідним змінити постанову суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат у відповідності із положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, понесені позивачем судові витрати суд присуджує на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Головного управління Міндоходів в АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.10.13 у справі № 801/8242/13-а змінити.

Викласти п. 4 (1 та 2 абзац) резолютивної частини постанови в наступній редакції:

"Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Октябрський коньячний завод" (97055, АР Крим, Красногвардійський район, с. Амурське, вул. Амурська, буд. 35, ідентифікаційний код 37349361) судовий збір в сумі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок)".

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.10.13 у справі № 801/8242/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко