Постанова

від 22.01.2014 по справі 801/8956/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/8956/13-а

22.01.14 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Дудкіної Т.М.

Розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тоскіна Г.Л. ) від 05.11.13 у справі № 801/8956/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Контур" (вул. Ж. Дерюгіної, буд.10, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95020)

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду АР Крим звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Контур" (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (далі - відповідач) з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим від 06.09.2013 №0009532270, №0009522270.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.11.13 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Контур" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим про спонукання до виконання певних дій, - задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим №0009532270 від 06.09.2013; №0009522270 від 06.09.2013.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Контур" (ідентифікаційний номер юридичної особи - 32992078) 1414,00 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.11.13 та прийняти нове рішення по справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, апелянт посилається на те, що відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Контур" з питань взаємовідносин з ВКП "Ватра" за період квітень 2012 року та відображення їх у податковій звітності. На підставі висновків акта перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення: №0009532270 від 06.09.2013 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 72383,75 грн., у тому числі за основним платежем - 57907 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 14476,75 грн.; №0009522270 від 06.09.2013 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 68937,50 грн., у тому числі за основним платежем - 55150 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 13787,50 грн.

На думку апелянта, висновки, викладені в акті перевірки позивача є обґрунтованими та засновані на нормах діючого законодавства, а отже й прийняті податкові повідомлення-рішення не підлягають скасуванню.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Контур" (ідентифікаційний номер юридичної особи - 32992078) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 30.04.2004.

Відповідно до довідки серії АА № 527139 від 23.04.2012 основними видами економічної діяльності підприємства є, зокрема, електромонтажні роботи (КВЕД 43.21), виробництво електродвигунів, генераторів і трансформаторів (КВЕД 27.11), установка та монтаж машин і устаткування (КВЕД 33.20) та інша діяльність.

Позивач зареєстрований в податковому органу платником податків та зборів, в тому числі є платником податку на прибуток та податку на додану вартість.

Посадовими особами податкового органу була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Контур" з питань взаємовідносин з ВКП "Ватра" за період квітень 2012 року та відображення їх у податковій звітності.

За результатами перевірки був складений акт від 12.08.2013р. №619/22.7/32992078 (далі акт перевірки).

На підставі висновків акта перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0009532270 від 06.09.2013 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 72383,75 грн., у тому числі за основним платежем - 57907 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 14476,75 грн.;

- №0009522270 від 06.09.2013 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 68937,50 грн., у тому числі за основним платежем - 55150 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 13787,50 грн.

Сума донарахування зобов'язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 72383,75 грн., у тому числі за основним платежем - 57907 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 14476,75 грн. визначена податковим органом внаслідок порушення ТОВ "Енергетична компанія "Контур" п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 Податкового кодексу України, а саме у зв'язку з завищенням витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування у 2 кварталі 2012 рок, на загальну суму 275750 грн.

Сума донарахування зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 68937,50 грн., у тому числі за основним платежем - 55150 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 13787,50 грн. визначена податковим органом внаслідок порушення ТОВ "Енергетична компанія "Контур" п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3., п.198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим встановлено завищення задекларованого податкового кредиту за період квітень 2012 року на загальну суму 55150 грн.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що витрати по операціях з ВКП "Ватра" були сформовані позивачем у 2 кварталі 2012р., отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ІІІ розділу Податкового кодексу України "Податок на прибуток підприємств", який набрав чинності з 01.04.2011.

Згідно з п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу

Підпунктом 138.1.1. пункту 138.1 ст. 138 встановлено, що витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

ТОВ "Енергетична компанія "Контур" до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування, у 2 кварталі 2012 р. були включені витрати по операціям з придбання товарів у ВКП "Ватра".

Відповідно до висновків акта перевірки, податковим органом було встановлено, що у ході перевірки ВКП "Ватра" за інформацією Кременчуцької ОДПІ не підтверджено наявність здійснення послуг та передачі товарів від підприємств-постачальників, що, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, в тому числі щодо сплати належних сум податків та обов'язкових платежів.

У зв'язку з чим податковий орган зробив висновок, що такі угоди носять фіктивний характер. При цьому платником податків порушенні ч. 1, ч. 5 статті 203, статті 215, ч. 1 статті 216, статті 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ВКП "Ватра" та ТОВ "Галактика М" ТОВ "ВК Віконні системи", ТОВ "Матодор" за період 01.01. 2012 по 31.12.2012.

Крім того, податковий орган також вказує, що фактично товари від перелічених контрагентів ВКП "Ватра" не отримало, а лише було здійснено документальне оформлення вказаних операцій. Вказаний товар був у подальшому реалізований ряду підприємства, зокрема ТОВ "Енергетична компанія "Контур". Враховуючи зазначене, податковий орган зробив висновок про відсутність отримання товару від ВКП "Ватра" ТОВ "Енергетична компанія "Контур".

Між ТОВ "Енергетична компанія "Контур" та ФВКП "Ватра" було укладено договір поставки продукції №22 від 01.03.2012, відповідно до умов якого постачальник здійснює поставку, а покупець приймає електротехнічну продукцію в асортименті та кількості і за цінами, вказаними у рахунках - фактури та підтвердженими специфікаціями, і зобов'язується сплатити вартість товару на умовах визначених цим договором. Відповідно до п. 8.1. Договору поставка здійснюється на умовах - склад Постачальника.

Отримання електротехнічних матеріалів та комплектуючих ТОВ "Енергетична компанія "Контур" підтверджується наступними видатковими накладними: № ФВ-0000041 від 12.04.2012 на суму 90900,00 грн., в тому числі ПДВ 15149,98 грн., вартість без ПДВ 75750,02 грн.; № ФВ-0000051 від 28.04.2012 на суму 240000,00 грн., в тому числі ПДВ 40000,00 грн., вартість без ПДВ 200000,00 грн.

ВКП "Ватра" є орендарем складських приміщень, що належать на праві власності позивачу, відповідно до умов договору оренди №03-001 від 16.01.2012 та акту приймання-передачі нежитлових приміщень від 16.01.2012 року. Отже, вказана обставина свідчить, що позивачем отриманий товар за місцем знаходження складу постачальника та власного приміщення, що відповідає умовам укладеного договору поставки продукції №22 від 01.03.2012.

ТОВ "Енергетична компанія "Контур" повністю сплачена вартість товарів, отриманих від ВКП "Ватра", що підтверджується копією платіжного доручення №367 від 11.04.2012 на суму 90900,00 грн., в тому числі ПДВ 15149,98 грн., №440 від 27.04.2013 на суму 240000,00 грн., в тому числі ПДВ 40000,00 грн.

Виходячи з наведених норм податкового законодавства, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до довідки серії АА № 527139 від 23.04.2012 основними видами економічної діяльності підприємства є, зокрема, електромонтажні роботи (КВЕД 43.21), виробництво електродвигунів, генераторів і трансформаторів (КВЕД 27.11), установка та монтаж машин і устаткування (КВЕД 33.20) та інша діяльність).

Між позивачем та ТОВ "Торгсервіс" укладений договір підряду №02-003 від 21.03.2012, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання виконати підрядні роботи, пов'язані з монтажем та демонтажем обладнання ТП-690, перекладкою з заміною КЛ-10кВ, прокладкою КЛ-04кВ та інші електромонтажні роботи.

На виконання умов вказаного договору позивачем був укладений договір поставки продукції №22 від 01.03.2012 з ВКП "Ватра" та отримані електротехнічні матеріали та комплектуючи, які у подальшому були у повному обсязі використані під час виконання умов договору підряду №02-003 від 21.03.2012.

Зазначена обставина підтверджується актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2012 року форми КБ-2, калькуляціями на виготовлення ЩО-09-лінія, КСО 393-12В від 02.03.2013.

Вказані господарські операції з придбання товарів, їх сплата та наступне використання у власній господарської діяльності в оподаткованих операціях відображена в регістрах бухгалтерського обліку.

Крім того, вчинена господарська операція з придбання товарів у ВКП "Ватар" та у подальшому їх використання під час виконання договору підряду призвела до зміни в структурі активів та зобов'язань платника податків - позивача у справі.

Отже, отримання позивачем від ВКП "Ватра" товарно-матеріальних цінностей та їх використання під час виконання підрядних робіт з метою отримання прибутку відповідає основним видам діяльності позивача за КВЕД, спрямовано на виконання взятих на себе зобов'язань за договором підряду №02-003 від 21.03.2012 з метою отримання прибутку під час здійснення господарської діяльності, що є основним принципом та метою підприємницької діяльності.

Витрат, понесені по операціям з ВКП "Ватра", були включені позивачем до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування, у тому звітному періоді, в якому отриманий дохід від господарської діяльності.

У зв'язку з чим, витрати у сумі 275750,00 грн. по взаємовідносинах з ВКП "Ватра" правомірно віднесені позивачем до складу витрат, що враховуються при обчислені об'єкту оподаткування, у 2 кварталі 2012 р.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що ТОВ "Енергетична компанія "Контур" виконані усі умови, передбачені Податковим кодексом України, для віднесення до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування, витрат, пов'язаних з придбанням товарів у ВКП "Ватра" на суму 275750,00 грн., оскільки товар (електротехнічні матеріали) використані під час виконання будівельних робіт за договором підряду №02-003 від 21.03.2012.

Отже, позивачем обґрунтовано до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування, було віднесено суму у розмірі 275750,00 грн., у зв'язку з чим, збільшення податковим органом грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 72383,75 грн., у тому числі за основним платежем - 57907 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 14476,75 грн. є протиправним.

Окрім того, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 185 Податкового кодексу України закріплено визначення об'єкта оподаткування, де у п. б) п.п. 185.1. закріплено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку зокрема з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України).

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За висновками акта перевірки податковим органом було встановлено, що у ході перевірки ВКП "Ватра" за інформацією Кременчуцької ОДПІ не підтверджено наявність здійснення послуг та передачі товарів від підприємств-постачальників, що, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, в тому числі щодо сплати належних сум податків та обов'язкових платежів.

У зв'язку з чим податковий орган зробив висновок, що такі угоди носять фіктивний характер. При цьому платником податків порушенні ч. 1, ч. 5 статті 203, статті 215, ч. 1 статті 216, статті 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ВКП "Ватра" та ТОВ "Галактика М" ТОВ "ВК Віконні системи", ТОВ "Матодор" за період 01.01. 2012 по 31.12.2012.

Крім того, податковий орган також вказує, що фактично товари від перелічених контрагентів ВКП "Ватра" не отримало, а лише було здійснено документальне оформлення вказаних операцій. Вказаний товар був у подальшому реалізований ряду підприємства, зокрема, ТОВ "Енергетична компанія "Контур". Враховуючи зазначене, податковий орган зробив висновок про відсутність отримання товару від ВКП "Ватра" ТОВ "Енергетична компанія "Контур".

Проте, доказами, наявними в матеріалах справи, спростовуються висновки податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту в сумі 55150 грн.

Як було зазначено вище між ТОВ "Енергетична компанія "Контур" та ФВКП "Ватра" було укладено договір поставки продукції №22 від 01.03.2012, відповідно до умов якого постачальник здійснює поставку, а покупець приймає електротехнічну продукцію в асортименті та кількості і за цінами, вказаними у рахунках - фактури та підтвердженими специфікаціями, і зобов'язується сплатити вартість товару на умовах визначених цим договором. Відповідно до п. 8.1. Договору поставка здійснюється на умовах склад Постачальника.

Отримання електротехнічних матеріалів та комплектуючих ТОВ "Енергетична компанія "Контур" підтверджується наступними видатковими накладними: № ФВ-0000041 від 12.04.2012 на суму 90900,00 грн., в тому числі ПДВ 15149,98 грн., вартість без ПДВ 75750,02 грн.; № ФВ-0000051 від 28.04.2012 на суму 240000,00 грн., в тому числі ПДВ 40000,00 грн., вартість без ПДВ 200000,00 грн.

З матеріалів справи встановлено, що ТОВ "Енергетична компанія "Контур" повністю сплачена вартість товарів, отриманих від ВКП "Ватра", що підтверджується копією платіжного доручення від 11.04.2012 №367 на суму 90900,00 грн., в тому числі ПДВ 15149,98 грн., №440 від 27.04.2013 на суму 240000,00 грн., в тому числі ПДВ 40000,00 грн.

Таким чином, у перевіряємому періоді за датою зарахування коштів від покупця на банківський рахунок як оплата товарів вартістю 330900 грн., у тому числі ПДВ 55150 (вартість без ПДВ 275750,00 грн.), у продавця (ВКП "Ватра") відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 55150 грн.

За датою виникнення податкових зобов'язань ВКП "Ватра" виписала позивачу податкові накладні: № 9/001 від 11.04.2011 на суму 90900,00 грн., в тому числі ПДВ 15149,98 грн., №25/001 від 27.04.2012 на суму 240000,00 грн., в тому числі ПДВ 40000,00 грн. Судом встановлено, що вказані податкові накладні були включені позивачем до розділу І "Отримані податкові накладні" реєстру податкових накладних за квітень 2012 року.

У зв'язку з чим, по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України у позивача виникло право на формування податкового кредиту у звітному податковому періоді квітня 2012 р. по взаємовідносинах з ВКП "Ватра" в сумі 55150 грн., що підтверджено податковими накладними, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні та перераховані грошові кошті в оплату отриманих товарів.

Постачальник - ВКП "Ватра" відповідно до п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України мав право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Матеріали справи свідчать, що податкові накладні, які стали підставою для нарахування податкового кредиту у звітному періоді квітня 2012 р. по взаємовідносинам з ВКП "Ватра" містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Отже, матеріалами справи підтверджується реальний рух активів в процесі здійснення господарської операції; податковий статус контрагента позивача як платника ПДВ на час здійснення господарської операції; наявність безпосереднього зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю позивача; наявність господарської мети при укладенні правочинів з контрагентом позивача.

Окрім того, щодо доводів апелянта, відносно нікчемності правочинів позивача з його контрагентами, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодуванні

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При цьому згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Окрім того, судова колегія зазначає, що відповідачем не надано вироку у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності позивача, його контрагентів, з яких би вбачався зв'язок та обізнаність позивача щодо можливої протиправної діяльності та щодо можливої спрямованості певних угод на ухилення від сплати податків.

При таких обставинах справи судова колегія не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції.

Але судова колегія вважає за необхідним змінити постанову суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат у відповідності із положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, понесені позивачем судові витрати суд присуджує на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.11.13 у справі № 801/8956/13-а змінити.

Викласти п. 3 резолютивної частини постанови в наступній редакції:

"Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Контур" (ідентифікаційний номер юридичної особи - 32992078) 1414,00 грн. судових витрат".

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.11.13 у справі № 801/8956/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко