Ухвала

від 23.01.2014 по справі 801/8039/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/8039/13-а

23.01.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Омельченка В. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Шкляр Т.О. ) від 17.10.13 у справі № 801/8039/13-а

за позовом Приватного підприємства "Арон" (вул. Р. Люксембург, буд.11-а,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.10.13 у справі № 801/8039/13-а позовні вимоги Приватного підприємства "Арон" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задоволені.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби № 0002872204 від 20.02.2013 р., № 0002882204 від 20.02.2013р., № 0003752208 від 14.05.2013 р.

Також судом вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.10.13 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання 23.01.2014 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ПП « Арон » з питань взаємовідносин з ТОВ БВП «Строитель-плюс», Фірма «Капітель Плюс» за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р. за результатами якої складений акт № 759/228/30448536 від 13.02.2013 р., у якому встановлено порушення п.5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (iз змінами та доповненнями ) від 22.05.1997 №283/97-ВР , п.44.1 ст.44 п.138.1. п.138.2 п.138.6, п.138.8, п.п.138.8.1 ст.138, п.п.139.1.9. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-V1 (iз змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 235273 грн., у тому числі:

1 півріччя 2010р. -19147 грн.,3 квартал 2010р.-108201грн.,4 квартал 2010р. - 64144 грн.,3 квартал 2011р.-33063 грн.

Також встановлено порушення п.п.3.1.1., п.3.1. ст.3, п.п. 7.4.1., п.п.7.4.5 п.7.4 п.п.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. №168/97-ВР п.185.1 ст.185. п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 200.1 ст.200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-V1 (з наступними змінами), внаслідок чого перевіркою встановлено заниження суми податку на додану вартість у сумі 140164,00 грн. , у тому числі:

квітень 2010р.-8248 грн., травень 2010р.-4640 грн., червень 2010р.-2429 грн., липень 2010р.-2042 грн., серпень 2010р.-36972 грн., вересень 2010р. -547грн., листопад 2010р.-961 грн., липень 2011р.-15083 грн., серпень 2011р. -667 грн.

На підставі даного акту, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.02. 2013 року № 0002872204 про заниження податку на прибуток по взаємовідносинах з фірмой «Капитель Плюс» и ТОВ БВП « Строитель плюс» за період с 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р. на загальну суму 272428 грн. та податкове повідомлення-рішення від 20.02. 2013 року №0002882204 про завищення податкового кредиту по взаємовідносинах з фірмой «Капитель Плюс» и ТОВ БВП « Строитель плюс» на загальну суму 164486 грн.

ПП «Арон» була подана скарга на податкове повідомлення-рішення № 0002872204 від 20 .02 .2013р. та податкове повідомлення-рішення № 0002882204 від 20.02 .2013 р. в ДПА в АР Крим.

Рішенням ДПА в АР Крим від 26.04.2013 р. № 1082/10/102-14 скарга залишена без задоволення і прийнято додаткове податкове повідомлення-рішення № 0003752208 від 14 .05 .2013р. на загальну суму 60443,75 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач дійшов помилкових висновків відносно порушення позивачем вимог податкового законодавства, визнавши нікчемними угоди позивача з ТОВ БВП "Строитель плюс", фірмою "Капітель плюс".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та переглядаючи постанову в межах доводів апеляційної скарги зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку податкового органу про завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податку на прибуток, сум від`ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та завищення податкового кредиту є їх формування за рахунок угод з контрагентами ТОВ БВП «Строитель-плюс», Фірма «Капитель Плюс», які не спрямовані на настання реальних наслідків та на здійснення господарської діяльності.

Якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках, то відповідно до п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.

Відображення суми податкових зобов'язань проводиться платником податку на підставі результатів господарської діяльності.

Правові засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996.

Згідно з ч. 2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що відомості про господарську операцію та підтвердження її здійснення містяться у первинному документі.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При здійсненні господарської діяльності суб'єктами господарювання проводяться певні господарські операції - дії, що викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємств, про що зазначено у ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.99 р.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно положень Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11. 2011р. № 1379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.11.2011р. за № 1333/20071, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та надає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом 11 Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Отже, зі змісту наведених норм слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Відповідно до п.п. 2.1.1 п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР в редакції від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, що діяв на час здійснення спірних правовідносин за період 2010 р., платниками податку з прибутку підприємств є, зокрема, з числа резидентів - суб'єкти підприємницької діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З аналізу вищенаведених норм, слідує, що підставою для включення витрат з придбання товарів (отримання робіт, послуг) до складу валових з метою обчислення об'єкта оподаткування є належним чином оформлені розрахункові, платіжні та інші первинні документи.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції.

Підтвердження постачання товару від контрагентів позивача на адресу позивача за перевіряємий період відповідно до укладених договорів, підтвердження факту оприбуткування вказаного товару за перевіряємий період, підтвердження факту сплати за вказаний товар за перевіряємий період, підтвердження використання в господарській діяльності вказаного товару за перевіряємий період, може свідчити про реальність вчинення відповідних господарських операцій, а відтак, доводити правильність визначення податкового зобов'язання та нарахування податкового кредиту.

Частина 1 ст. 79 КАС України визначає, що письмовими доказами є документи (у тому числі, електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

В матеріалах справи наявні документи, надані позивачем на підтвердження реальності здійсненого правочину по періодах, зазначених в акті перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що між ПП "Арон" та його контрагентами було укладено низку договорів по господарським правовідносинам, договори виконані, за ними настали правові наслідки.

Матеріалами справи підтверджується: придбання, отримання, сплата товарів (робіт, послуг) позивачем по господарських взаємовідносинах з контрагентами: ТОВ БВП "Строитель плюс", фірмою "Капітель плюс".

Згідно з даними Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр", на офіційному сайті якого розміщені дані з ЄДРПОУ згідно Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", з яких судом встановлено, що на момент вчинення відповідних господарських операцій у перевіряємий період контрагенти позивача, зокрема: ТОВ БВП "Строитель плюс", фірма "Капітель плюс", - не перебували в процесі припинення; знаходились за адресою, вказаною в податкових накладних.

В матеріалах справи докази відсутності у перевіряємий період у контрагентів позивача, зокрема: БВП "Строитель плюс", фірма "Капітель плюс", - на час вчинення спірних господарських операцій статусу платника ПДВ - відсутні.

Отже порушення в частині оформлення податкових накладних за наявними в матеріалах справи доказами не підтверджуються; відсутні докази того, що постачальник товарів, придбання яких було підставою формування податкового кредиту позивачем у вказаному в акті перевірки періоді, не був зареєстрований як платник ПДВ на момент вчинення відповідних господарських операцій. Останнє виключає одну з ознак нікчемності укладених позивачем правочинів з огляду на підтвердження податкового статусу постачальника товарів.

Придбання певного виду товару суб'єктом господарської діяльності повинно бути характерним для виробничої діяльності такого платника податку, що є однією з ознак підтвердження реальності вчинення господарських операцій, підтвердження використання в господарській діяльності відповідних товарів.

З урахуванням вищевикладеного, порушення вимог чинного податкового законодавства будь-яким суб'єктом господарювання по ланцюгу постачання при здійсненні господарських операцій не повинно тягти за собою відповідальність іншого учасника господарських взаємовідносин. Тобто один суб'єкт господарювання не відповідає за дії (бездіяльність) іншого у разі порушення останнім норм відповідного законодавства.

Колегія суддів зазначає, що взаємовідносини ПП "Арон" та його контрагентів: ТОВ БВП "Строитель плюс", фірми "Капітель плюс", - у перевіряємому періоді не містять в собі ознак нікчемності правочину та відсутності відповідної господарської мети стосовно постачання/отримання товарів (послуг, робіт).

Наданими документами бухгалтерського та податкового обліку ПП "Арон" факти придбання, отримання, перевезення, сплати, використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) за господарськими операціями з: БВП "Строитель плюс", фірмою "Капітель плюс", - по придбанню яких позивачем сформовано податковий кредит у відповідному періоді, підтверджуються.

Отже, матеріалами справи підтверджується реальний рух активів в процесі здійснення господарської операції (первинними документами, а також фізичними, технічними, технологічними можливостями контрагентів за змістом здійснюваної господарської операції); податковий статус контрагента позивача як платника ПДВ на час здійснення господарської операції; наявність безпосереднього зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю позивача; наявність господарської мети при укладенні правочинів з контрагентом позивача, тобто, матеріалами справи та наявними доказами підтверджується: постачання товару від контрагентів позивача: БВП "Строитель плюс", фірми "Капітель плюс", - на адресу позивача за перевіряємий період; підтверджується факт отримання вказаного товару за перевіряємий період; підтверджується факт сплати за вказаний товар за перевіряємий період; підтверджується використання в господарській діяльності вказаного товару за перевіряємий період.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів, які підтверджують відсутність у контрагентів позивача достатніх трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торговельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення господарської діяльності.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується здійснення позивачем та його контрагентами господарських операцій у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, підтверджує правомірність сформування складу валових витрат позивачем у перевіряємому періоді.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга не містить доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції, ці доводи були предметом дослідження та не знайшли свого правового підтвердження.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.10.13 у справі № 801/8039/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна