Рішення

від 27.01.2014 по справі 909/1396/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2014 р. Справа № 909/1396/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишин В. В. , при секретарі судового засідання Федорук О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

(АДРЕСА_1; Адреса для листування: АДРЕСА_2)

до відповідача: Тенетниківської сільської ради (вул. І. Франка, 14, с. Тенетники, Галицький

район, Івано-Франківська область, 77116)

про стягнення заборгованості в сумі 31 099, 02 гривень, згідно договору підряду № 12/10 від 01.12.2010 року

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_4 - адвокат (посвідчення № НОМЕР_2 від 24.06.2011 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № НОМЕР_2 від 24.06.2011 року, договір про надання правової допомоги б/н від 26.04.2013 року).

Від відповідача: представники не з'явились.

в с т а н о в и в :

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до відповідача Тенетниківської сільської ради про стягнення заборгованості в сумі 36 099,02 гривень, згідно договору підряду № 12/10 від 01.12.2010 року.

Крім того, позивач просив суд також покласти на відповідача судові витрати у справі у вигляді судового збору та витрати на послуги адвоката.

Ухвалою суду від 28.11.2013 року порушено провадження у справі № 909/1396/13 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 12.12.2013 року.

Крім того, при порушенні провадження у справі судом встановлено, що позивачем невірно визначено ціну позову. Так, у реквізитах позовної заяви позивач вказав ціну позову в розмірі 36 099, 02 гривень. Проте, у прохальній частині позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу у розмірі 31 099, 02 гривень, а також просить стягнути сплачений судовий збір у розмірі 1 800, 00 гривень та 5 000, 00 гривень витрат на послуги адвоката.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем порушено вимоги ст. 55 Господарського процесуального кодексу України в частині визначення ціни позову, у зв'язку із чим до суми боргу вказаної в прохальній частині позовної заяви було додано суму витрат на послуги адвоката.

У відповідності до ч. 3 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Ціна позову - це вартість майна, що витребовується, грошових коштів, що стягуються, або вартість іншого права, що має вартісну оцінку.

У відповідності до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається:

- у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення проводиться у безспірному порядку;

- у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою усіх вимог.

Згідно ч. 2 цієї ж статті в ціну позову включається також вказані у позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені), а якщо вони не вказані, - суми визначаються суддею.

Отже, при порушенні провадження у справі, судом встановлено, що позивачем невірно визначена ціна позову та до суми заборгованості вказаної в прохальній частині позовної заяви було додано витрати на послуги адвоката (31 099, 02 + 5 000, 00 = 36 099, 02). Таким чином, в ухвалі господарського суду Івано-Франківської області від 28.11.2013 року, в графі предмет спору - судом вказано: "про стягнення заборгованості в сумі 31 099, 02 гривень, згідно договору підряду № 12/10 від 01.12.2010 року". Тобто, вказано суму до якої не включено витрати на послуги адвоката.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 12.12.2013 року розгляд справи відкладався на 16.01.2014 року, у зв'язку із неподанням витребуваних судом доказів та необхідністю викликати в судове засідання свідка для дачі пояснень по суті справи.

Ухвалою суду від 16.01.2014 року розгляд справи відкладався на 27.01.2014 року у зв'язку із нез'явленням представників сторін та неподанням позивачем доказів, необхідних для вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

В судовому засіданні 27.01.2014 року представник позивача подав через канцелярію господарського суду Івано-Франківської області заяву (Вх. № 1104/14) про уточнення до позовної заяви про стягнення заборгованості. Згідно поданої заяви позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 23 516, 00 гривень, сплачений судовий збір у розмірі 1 800, 00 гривень та 5 000, 00 гривень витрат на послуги адвоката. Крім того, у тексті заяви про уточнення позовних вимог позивач посилається на ст. 231 Господарського кодексу України та на ст. 625 Цивільного кодексу України, проте в прохальній частині по суті заявлених позовних вимог щодо стягнення пені та інфляційних втрат, не вказано ні про їх зменшення ні про відмову від позову у цій частині.

Суд, розглянувши в судовому засіданні заяву позивача, вказує наступне. У відповідності до п. 3.10. Постанови Пленуму вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" статтею 22 Господарського процесуального кодексу України не передбачено права позивача на подання заяв про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог.

Таким чином, розглянувши заяву позивача про уточнення позовних вимог, суд долучає її до матеріалів справи, проте вказує, що вказана заява не може розцінюватися судом, як заява про зменшення позовних вимог, так як не містить жодних пояснень щодо заявлених раніше вимог по стягненню пені та інфляційних втрат, а лише вказує про стягнення боргу в розмірі 23 516, 00 гривень.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у частині стягнення боргу в розмірі 23 516, 00 гривень.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте в засіданні від 12.12.2013 року подав суду відзив на позовну заяву (Вх. № 19759/13), згідно якого Тенетниківська сільська рада позов не визнає. Відзив мотивовано тим, що між відповідачем та позивачем у 2008 році був укладений договір підряду № 8/09 від 30.09.2008 року по виконанню ремонтних робіт у фельдшерсько-акушерському пункті с. Новий Мартинів (Тенетниківської сільської ради) де були проведені ремонтні роботи. За ремонтні роботи відповідач спочатку перерахував позивачу аванс в сумі 11 320, 50 гривень, що становив 50 % від кошторисної вартості об'єкту, а 27.11.2008 року був проведений повний розрахунок з позивачем. Крім того, відповідач вказує, що у грудні 2010 року сільські фельдшерсько-акушерські пункти в с. Тенетники та в с. Новий Мартинів, відповідно до Бюджетного кодексу України № 2456-VI від 08.07.2010 року були передані на баланс Бурштинської міської лікарні та на фінансування роботи сільських фельдшерсько-акушерських пунктів з районного бюджету. Таким чином, відповідач вважає, що позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості з відповідача за виконання тих самих робіт за які відповідач провів повний розрахунок у 2008 році.

Розглянувши матеріали справи, із врахуванням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, відповідно до приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Між Тенетниківською сільською радою (надалі замовник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (надалі підрядник) укладено договір підряду № 12/10 від 01.12.2010 року, згідно п. 1.1. якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати ремонтні роботи ФАП в с. Н.Мартинів Тенетниківської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області.

У відповідності до п. 2.1. договору вартість виконаних підрядником робіт становить 23 516, 00 гривень.

Згідно п. 3.3. договору оплата виконаних підрядником робіт здійснюється замовником на підставі підписаних сторонами актів здачі - приймання виконаних робіт Ф-2.

У відповідності до п. 6.1 договору за порушення умов договору сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

На виконання умов договору підряду позивач свої зобов'язання виконав належним чином, а саме провів ремонтні роботи фельдшерсько-акушерського пункту в с. Н. Мартинів Тенетниківської сільської ради, а відповідач прийняв відповідні роботи, що підтверджується Актом приймання виконаних підрядних робіт за кошторисом на ремонтні роботи ФАП в с. Н. Мартинів Тенетниківської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області за грудень 2010 року на суму 23 516, 00 гривень. Акт підписаний обома сторонами та містить відтиски круглих печаток.

Однак, всупереч вимогам вищенаведених договорів, відповідач борг не сплатив, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем на суму 23 516, 00 гривень.

Таким чином, за неналежне виконання грошового зобов'язання позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 31 099, 02 гривень, тобто суму основного боргу, інфляційні втрати та пеню.

Суд вважає позов таким, що підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 цього кодексу, зокрема із договорів.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України - якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

За змістом ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений момент пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час.

Приписами ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Між відповідачем Тенетниківською сільською радою та позивачем Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 укладено договір підряду № 12/10 від 01.12.2010 року, згідно п. 1.1. якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати ремонтні роботи ФАП в с. Н. Мартинів Тенетниківської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області.

У відповідності до п. 2.1. договору вартість виконаних підрядником робіт становить 23 516.00 гривень.

Згідно п. 3.3. договору оплата виконаних підрядником робіт здійснюється замовником на підставі підписаних сторонами актів здачі-приймання виконаних робіт Ф-2.

Суд, дослідивши матеріали справи встановив, що позивач свої зобов'язання виконав належним чином, а саме провів ремонтні роботи фельдшерсько-акушерського пункту в с. Н. Мартинів Тенетниківської сільської ради, а відповідач прийняв відповідні роботи, що підтверджується Актом приймання виконаних підрядних робіт за кошторисом на ремонтні роботи ФАП в с. Н. Мартинів Тенетниківської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області за грудень 2010 року на суму 23 516, 00 гривень, кошторисом з розрахунком договірної ціни на суму 23 516, 00 гривень. Вказані документи підписані уповноваженими особами обох сторін та завірені круглими печатками.

В судовому засіданні відповідач заперечив існування заборгованості, та вказав, що між відповідачем та позивачем у 2008 році був укладений договір підряду № 8/09 від 30.09.2008 року по виконанню ремонтних робіт у фельдшерсько-акушерському пункті с. Новий Мартинів (Тенетниківської сільської ради) де були проведені ремонтні роботи. За ремонтні роботи відповідач провів повний розрахунок із позивачем. Крім того, відповідач вказує, що у грудні 2010 року сільські фельдшерсько-акушерські пункти в с. Тенетники та в с. Новий Мартинів, відповідно до Бюджетного кодексу України № 2456-VI від 08.07.2010 року були передані на баланс Бурштинської міської лікарні та на фінансування роботи сільських фельдшерсько-акушерських пунктів з районного бюджету. Таким чином, відповідач вважає, що позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості з відповідача за виконання тих самих робіт за які відповідач провів повний розрахунок у 2008 році.

Суд дослідив документи подані відповідачем, а саме Договір підряду № 8/09 від 30.09.2008 року, у відповідності п. 2.1. якого вартість виконаних генпідрядником робіт становить 22 641, 00 гривень, Кошторис з розрахунком договірної ціни, Кошторис на ремонтні роботи ФАП с. Н. Мартинів, розрахунок вартості матеріалів, виробів та конструкцій згідно кошторису "Кошторис на ремонтні роботи ФАП с. Н. Мартинів, Акт приймання виконаних підрядних робіт за кошторисом на ремонтні роботи ФАП с. Н. Мартинів за листопад 2008 року на суму 22 641, 00 гривень, встановив, що вказані документи не можуть бути належними та допустимими доказами у дані справі, так як стосуються зовсім іншого предмету позову.

У відповідності до п. 2.5. Постанови Пленуму вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" будь - які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

В судовому засіданні представник позивача просив суд стягнути існуючу заборгованість. На час розгляду справи судом, борг відповідача перед позивачем не погашено.

Таким чином, оскільки факт порушення договірних зобов'язань підтверджується матеріалами справи та жодним чином не спростований відповідачем, тому позовні вимоги щодо стягнення 23 516, 00 гривень - заборгованості за виконані роботи, згідно договору підряду № 12/10 від 01.12.2010 року є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Таким чином, враховуючи наведене, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення суми основного боргу.

Щодо стягнення інфляційних втрат та пені то суд зазначає наступне.

Як видно із позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 31 099, 02 гривень, з яких 23 516, 00 гривень - основна заборгованість, 1 560, 43 гривень - пеня та 1 022, 59 гривень - втрати від інфляції.

Досліджуючи вимоги позовної заяви, судом встановлено, що сума основної заборгованості, пені та втрат від інфляції про які позивач вказує у мотивувальній частині позовної заяви, не відповідає сумі, яка вказана позивачем в прохальній частині заяви. Так, при додаванні суми основного боргу (яка підтверджена доказами у справі), зазначеної пені та інфляційних втрат, а саме 23 516, 00 + 1 560, 43 + 1 022, 59 = 26 099, 02 виходить сума, яка є меншою, ніж вказана в прохальній частині позову.

У відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються. Коли вимога про стягнення сум штрафних санкцій, річних, інфляційних втрат є додатковою вимогою до основної і розрахунок зазначених сум відсутній, суд прийнявши позовну заяву, в порядку підготовки справи до розгляду зобов'язує позивача надати такий розрахунок, а в разі їх неподання - з урахуванням обставин конкретної справи застосовує зазначений припис пункту 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку із недоведеністю позовних вимог.

Отже, у зв'язку з невідповідністю розрахунків, які містяться у позовній заяві, ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 28.11.2013 року про порушення провадження у справі зобов'язано позивача подати суду належні розрахунки вказаних сум.

Однак, на час розгляду справи судом, позивач вимоги ухвал суду не виконав та не надіслав належні докази по справі у вигляді розрахунків.

Таким чином, враховуючи наведене, суд приходить до висновку про необхідність залишення позову без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, в частині заявлених вимог про стягнення пені та інфляційних втрат в сумі 7 583, 02 гривень у зв'язку з неподання доказів, які б підтверджували правильність проведених розрахунків та періоди їх нарахування.

У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Згідно ч. 4 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Що ж до вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на послуги адвоката в сумі 5 000, 00 гривень, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Частиною 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Статтею 12 Закону України "Про адвокатуру" передбачено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Судом встановлено, що між адвокатом ОСОБА_4 та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 укладено договір про надання правової допомоги від 26.04.2013 року. Згідно п. 4.1. договору вартість послуг адвоката складає 5 000, 00 гривень, які йому були перераховані, згідно квитанції № ПН 1155 від 26.04.2013 року, оригінал якої міститься у матеріалах справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи (п. 12. роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно - правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи, тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат (п. 11. листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 № 01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права").

Таким чином, при визначенні співрозмірності суми, яка підлягає відшкодуванню за послуги адвоката, суд приходить до висновку, що сума в розмірі 5 000, 00 гривень яку просить позивач відшкодувати за рахунок відповідача, є явно завищеною, враховуючи наступне. Як видно з позовної заяви, вказана заява готувалася безпосередньо адвокатом та містить підпис та відтиск круглої печатки останнього. Однак, як уже неодноразово зазначалось у тексті рішення, позовна заява не відповідає вимогам ст. 54 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, адвокатом, як особою яка уповноважена представляти інтереси позивача у справі, на протязі двох місячного строку розгляду спору, не були виконані вимоги ухвал суду, більше того, представник позивача не брав активної участі в розгляді справи по суті.

Отже, суд дійшов висновку про те, що у матеріалах справи відсутні докази, з яких можна було б зробити повноцінний висновок про обсяг наданих адвокатом послуг. Враховуючи підготовчі дії адвоката, участь адвоката у судовому засіданні, суд дійшов висновку про те, що вказана позивачем оплата є надто високою і не співрозмірною обсягу наданих адвокатських послуг, враховуючи характер спору та кількість витраченого адвокатом часу. А тому, відшкодуванню за рахунок відповідача підлягають витрати на оплату послуг адвоката в сумі 1 500, 00 гривень.

Господарські витрати в частині сплаченого судового збору за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 8, 124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 11, 509, 526, 530, 629, 837, 846, 854 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 48, 49, 54, 55, 81, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до відповідача Тенетниківської сільської ради про стягнення заборгованості в сумі 23 516, 00 гривень, згідно договору підряду № 12/10 від 01.12.2010 року - задовольнити частково.

Стягнути з Тенетниківської сільської ради (вул. І. Франка, 14, с. Тенетники, Галицький район, Івано-Франківська область, 77116, ідентифікаційний код юридичної особи: 04355562) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; Адреса для листування: АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків та інших обов'язкових платежів: НОМЕР_1) - 23 516, 00 гривень (двадцять три тисячі п'ятсот шістнадцять гривень) - заборгованості, згідно договору підряду № 12/10 від 01.12.2010 року, 1 300, 99 гривень (одну тисячу триста гривень дев'яносто дев'ять копійок) - сплаченого судового збору та 1 500, 00 гривень (одну тисячу п'ятсот гривень) - витрат на послуги адвоката.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в розмірі 7 583, 02 гривень - залишити без розгляду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.01.14

Суддя Михайлишин В. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"