Рішення

від 27.01.2014 по справі 310/6973/13-ц

БЕРДЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 310/6973/13-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

27 січня 2014 року Бердянський міськрайонний суд

Запорізької області

в складі: головуючого судді - Крамаренко А.І.

при секретарі - Корнієнко Н.І.

за участю: представника позивача - Ніколенко М.Ю., представника відповідача - ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Приватне підприємство «Астерікс-2007», про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування державної реєстрації права власності,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» звернулось до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 03.08.2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме самочинно збудованого об'єкта нерухомості - індивідуального дачного будинку, який розташований на земельній ділянці площею 0,0775 га по АДРЕСА_1.

Банк вважає, що оскаржуваний договір купівлі-продажу від03.08.2010 року було укладено з порушенням положень ЦК України, що порушує законні права та інтереси банка.

Так, між банком та ОСОБА_6 28.05.2008 року був укладений кредитний договір, відповідно до якого банк зобов'язався надати ОСОБА_6 кредит у розмірі 500000 доларів США, а остання зобов'язалася використати його за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом та повернути кредит банку в порядку та у строки, обумовлені договором.

Виконання зобов'язань за зазначеним кредитним договором також забезпечувалося нерухомим майном, а саме комплексом будівель та споруд, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, відповідно до іпотечного договору від 28.05.2008 року, укладеного між банком та ПП «Астерікс-2007».

У зв'язку з порушенням вимог кредитного договору, 07.12.2010 року Господарським судом Запорізької області було прийнято рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за банком права власності на комплекс будівель та споруд, що розташований по АДРЕСА_2, яке було залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 21.07.2011 року.

Однак права та інтереси банка, як власника предмета іпотеки,порушуються відповідачами по справі, які отримавши спірні об'єкти нерухомості перешкоджають банку реалізувати свої права як власника у зв'язку з укладенням 03.08.2010 року оспорюваного правочину.

ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» просило визнати недійсним договір купівлі-продажу від 03.08.2010 року щодо відчуження самочинно збудованого об'єкта нерухомості, а саме індивідуального дачного будинку, розташованого на земельній ділянці площею 0,0775 га по АДРЕСА_1, що укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №1035.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю Ніколенко Н.Ю. підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Представник ОСОБА_4 за довіреністю ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала та зазначила, що оскаржений договір від 03.08.2010 року відповідав вимогам закону. Так, ОСОБА_4 здійснив самочинне будівництво індивідуального дачного будинку, в судовому порядку визнав на нього право власності та продав ОСОБА_5

ОСОБА_5 та представник ПП «Астерікс-2007» в судове засідання не з'явилися, письмові заперечення на позов не надали.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

28.05.2008 року між ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір №6343782, за яким останній був наданий кредит в сумі 500000 доларів США на умовах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості. В забезпечення виконання зобов'язань за зазначеним кредитним договором між банком та ПП «Астерікс-2007» 28.05.2008 року був укладений іпотечний договір №6445722, за яким банк отримав в іпотеку комплекс будівель та споруд, що розташований за адресою: АДРЕСА_2.

Через невиконання позичальником вимог кредитного договору рішенням Господарського суду Запорізької області від 07.12.2010 року, залишеному без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.07.2011 року у відповідності до вимог іпотечного договору від 28.05.2008 року за банком визнано право власності на комплекс будівель та споруд по АДРЕСА_2.

03.08.2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був укладений нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, за яким у власність покупця перейшов дачний будинок, що знаходиться на земельній ділянці площею 0,775 га по АДРЕСА_1 (а.с. 130).

У відповідності до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 26.11.2010 року право власності на зазначений вище дачний будинок перейшло до ОСОБА_8 (а.с.111).

Позивач як на підставу позовних вимог посилається на порушення своїх прав як іпотекодержателя та власника спірного нерухомого майна.

Згідност.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушений, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст.ст. 11, 15 ЦК України цивільні права і обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Загальний перелік способів захисту суб'єктивних цивільних прав та інтересів визначений в ст. 16 ЦК України.

При цьому, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права визначається законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Позивач як на підставу позовних вимог посилається на порушення своїх прав як іпотекодержателя та власника спірного нерухомого майна.

Недобросовісності у діях ОСОБА_4 та ОСОБА_5 судом не встановлено.

У відповідності до правових позицій, висловлених судовою палатою у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ при перегляді цивільних справ у касаційному порядку у І півріччі 2011 року, права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, установленого статтями 215, 216 ЦК України, якщо особа не була стороною договору. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

Крім того, суд звертає увагу на наступне.

У відповідності до вимог статті 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником ( заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 574 ЦК України передбачено, що застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До застави, яка виникає на підставі договору, застосовуються положення цього Кодексу щодо застави, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 1 статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або іншої особи і у разі невиконання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення на предмет застави ( ч.1 ст. 589 ЦУ України).

Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За змістом статей 316, 317 ЦК України право на передачу майна в іпотеку належить власникові майна.

Згідно ч. 2 ст. 41 Конституції України право власності набувається в порядку визначеному законом.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Згідно постанови від 19.09.2011 року у справі №3-82 гс11 Верховний Суд України зазначив, що виходячи зі змісту частини першої та другої статті 331 ЦК України, частини першої статті 182 ЦК України та пункту 8 Тимчасового положення про порядок держаної реєстрації прав власності на нерухоме майно, право власності на новостворене нерухоме майно виникає у особи, яка створила це майно, після закінчення будівництва об'єкта нерухомості, введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності.

Отже до прийняття об'єкта новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на цей об'єкт не виникає.

До виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно право власності існує лише на будівельні матеріали, обладнання та інше майно, що було використане в процесі будівництва (частина третя статті 331 ЦК України).

В обгунтування позовних вимог позивач посилається на договір іпотеки від 28.05.2008 р. та рішення господарського суду Запорізької області від 07.12.2010 р., відповідно до якого за позивачем визнано право власності на комплекс будівель та споруд, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, та складається з основної будівлі -сторожки «А», навісу «Б», основної будівлі-кафе «В», основної будівлі (чотирьохповерхової) «Д», навісу «Г».

Відповідно до п. 2.1, п. 4.1 договору іпотеки від 28.05.2008 р., укладеного між позивачем та ПП «Астерікс-2007», право власності останнього на передане в іпотеку майно підтверджувалося рішенням Бердянського міськрайонного суду від 05.05.2008 р. (справа №2-4215/08) та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Бердянським КПТІ 26.05.2008 р. на підставі вказаного судового рішення (а.с. 27-35).

Проте, як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи основна будівля, щодо якої у сторін виник спір у даній справі, не була предметом судового розгляду, сторони у справі щодо неї пояснень та доказів суду не надавали та щодо неї 05.05.2008 р. рішення судом не ухвалювалось (а.с.93, 120).

Крім того, рішення Бердянського міськрайонного суду від 05.05.2008 р. було скасовано ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 15.04.2009 р. із закриттям провадження у справі.

Підстави включення основної будівлі «В» по АДРЕСА_2 (за поясненнями представника позивача основна будівля «А» по АДРЕСА_1) до витягу з реєстру прав власності, виданого 26.05.2008 р. Бердянським КПТІ, судом не встановлено (а.с. 118-120).

Згідно листа Запорізької обласної інспекції ДАБК від 10.12.2013 р. інспекцією зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації на об'єкт будівництва: «Будівництво адміністративної будівлі та кафе у складі комплексу будівель та споруд», який розташований по АДРЕСА_2, від 30.11.2012 року, замовником якого є ТОВ «Парк розваг». Документи дозвільного та декларативного характеру на об'єкти будівництва по АДРЕСА_1 в м. Бердянську в інспекції відсутні.

З огляду на зазначене, суд вважає доведеним, що питання прийняття в експлуатацію основної будівлі -сторожки «А», навісу «Б», основної будівлі-кафе «В», навісу «Г», розташованих по АДРЕСА_2 (основної будівлі»А» по АДРЕСА_1) не було предметом розгляду компетентного державного органу, а отже вказані об'єкти до теперішнього часу є самочинно збудованим нерухомим майном.

Таким чином, ПП «Астерікс-2007» не мало права передавати, а позивач приймати спірне майно, як об'єкт нерухомості, в іпотеку.

Твердження представника відповідача про придбання ОСОБА_4 у ПП «Астерікс-2007» будівельних матеріалів, подальше здійснення ним самочинного будівництва та звернення до суду з позовом про визнання за ним права власності на самочинно збудований індивідуальний дачний будинок, що розташований за адресою: м. Бердянськ, АДРЕСА_1, також позивачем не спростовані.

Таким чином, у суду відсутні підстави для висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення.

Керуючись ст. ст. 11, 15, 57 -61, 212 - 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» відмовити.

Рішення може бути оскаржено через суд першої інстанції до апеляційного суду Запорізької області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А.І. Крамаренко