Постанова

від 27.01.2014 по справі 801/11611/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 січня 2014 р. Місто Сімферополь, 16 годин 00 хвилин. Справа №801/11611/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Аблякимова Е.Е., за участі секретаря судового засідання Семякіна П.І., представників сторін:

від позивачів - ОСОБА_1,

від відповідача (Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим) - не з'явився,

від відповідача (Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим) - Шевченко Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Ена", ОСОБА_3

до Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим

про визнання незаконними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

25.12.2013 до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим надійшов адміністративний позов Приватного підприємства "Ена" (також далі - ПП "Ена", позивач І), ОСОБА_3 (також далі - ОСОБА_3, позивач ІІ) до Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим (також далі - Залізничний ВДВС Сімферопольського МУЮ в АР Крим, відповідач І), Відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим (також далі - ВПВР ГУЮ МЮУ в АР Крим, відповідач ІІ), в якому просять визнати незаконними та скасувати постанови державного виконавця Залізничного ВДВС Сімферопольського МУЮ в АР Крим від 29.11.2013 про відкриття виконавчого провадження № 41005473, від 29.11.2013 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні № 41005473, від 03.12.2013 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 41005473, від 06.12.2013 про передачу матеріалів виконавчого провадження № 41005473 до ВПВР ГУЮ МЮУ в АР Крим, а також визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця ВПВР ГУЮ МЮУ в АР Крим про прийняття до виконання виконавчого провадження № 41005473.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні постанови відповідачів прийнято ними без достатніх на то правових підстав, в порушення норм Закону України "Про виконавче провадження".

Позивач зазначає про недотримання відповідачем приписів ст. 20 названого Закону, відповідно до яких виконавчі дії проводяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна.

Оскільки юридична адреса боржника за місцем розташуванням належить до Сімферопольського району, то відповідач І мав би, відповідно до статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", відмовити у відкритті виконавчого провадження.

Внаслідок не направлення спірних постанов за місцем реєстрації боржника, отримання спірних постанов за спливом часу, відповідачем І позбавлено позивача І права добровільного виконання судового рішення.

За переконанням позивачів, накладаючи 03.12.2013 арешт, державний виконавець одразу зробив неможливим добровільне виконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.11.2013 у законодавчо встановлений строк, оскільки боржник отримав постанову лише 05.12.2013, а тому строк для добровільного погашення суми боргу спливав лише 10.12.2013. Такі дії, в свою чергу, призводять до сплати виконавчого збору, що також порушує права боржника, який мав намір добровільно погасити суму боргу.

Також, позивачі зазначають, що відповідач І не мав законних підстав для передачі відповідачу ІІ виконавчого провадження.

Протиправні дії відповідачів зачіпають права ОСОБА_3, як засновника ПП "Ена", тому, паралізуючи роботу підприємства своїми незаконними діями, державні виконавці позбавили позивачів можливості отримання прибутку, розпорядження майном підприємства, а також робити інші, не заборонені законом дії, спрямовані на керування підприємством.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.12.2013, постановленою у підготовчому провадженні, частково задоволено заяву представника позивачів про забезпечення адміністративного позову, вжито заходи забезпечення адміністративного позову.

За поданим позовом відкрито провадження в адміністративній справі, проведено підготовчі дії, необхідні для призначення та розгляду у судовому засіданні, закінчено підготовче провадження, справу призначено до розгляду в судовому засіданні, про що постановлено ухвали суду від 25.12.2013.

З огляду на те, що структурний підрозділ органу державної виконавчої служби: відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим - не визначений Законом України "Про державну виконавчу службу" як самостійний орган державної виконавчої служби, що виключає можливість його участі як сторони в адміністративному процесі, ухвалою суду від 15.01.2014 замінено відповідача ІІ - Відділ примусового виконання рішень Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим належним відповідачем - Управлінням державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим .

Відповідач І, в особі Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим, повідомлений належним чином про місце, день і час судового розгляду, явку вповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про поважність причин неявки суд не повідомив.

Відповідач ІІ, в особі Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, надавши суду письмові заперечення на адміністративний позов, проти задоволення позовних вимог заперечив.

Надані суду письмові заперечення у повному обсязі підтримано представником відповідача ІІ в судовому засіданні 22.01.2014. Додатково наданими поясненнями представник відповідача ІІ наголосив на тому, що 29.11.2013 до відповідача І надійшла заява стягувача ОСОБА_4 про стягнення з ПП "Ена" на його користь суми боргу розміром 2 181 533, грн.

Того ж дня, державним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження, зобов'язано боржника добровільно, в п'ятиденний термін з моменту винесення (отримання) постанови, виконати рішення суду. Вказана постанова отримана ПП "Ена" 05.12.2013, про що в матеріалах виконавчого провадження наявне повідомлення про вручення відправлення.

В поданій заяві стягувача заявлено клопотання про накладення арешту на майно боржника, що передбачено приписами ч. 3 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження".

На виконання приписів ст. 19, 57 названого Закону державним виконавцем 29.11.2013 винесено постанову про накладення арешту на все нерухоме майно та оголошено заборону на його відчуження, у межах суми звернення стягнення розміром 2 181 533 грн.

06.11.2013 виконуючим обов'язки начальника УДВС ГУЮ МУЮ в АР Крим прийнято постанову про передачу виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-122/4/2013 з Залізничного ВДВС Сімферопольського МУЮ АР Крим до ВПВР УДВС ГУЮ МУЮ в АР Крим, з підстав складності та інших обставин, що ускладнюють примусове виконання вказаного рішення, та з метою надання практичної допомоги.

Того ж дня, державним виконавцем Залізничного ВДВС Сімферопольського МУЮ АР Крим прийнято постанову про передачу матеріалів виконавчого провадження № 41005473 до ВПВР УДВС ГУЮ МУЮ в АР Крим.

Відповідно до вказаних обставин, представник відповідача ІІ зазначив, що постанови про відкриття виконавчого провадження, про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, про арешт коштів боржника, про передачу виконавчого провадження та про прийняття до виконання виконавчого провадження, винесені з додержанням вимог Закону України "Про виконавче провадження", а дії проводились державним виконавцем у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і названим Законом, а тому в задоволенні адміністративного позову ПП "Ена", ОСОБА_3 просить відмовити.

На підтвердження доводів, наведених в запереченнях та поясненнях, наданих в судовому засіданні представником відповідача ІІ, надано копію матеріалів виконавчого провадження № 517/2 (номер за ЄДРВП: 41005473).

Заслухавши доводи представника позивачів та відповідача ІІ, розглянувши матеріали справи, оцінивши повідомлені сторонами обставини, дослідивши докази зібрані по справі у їх сукупності, враховуючи правові норми, які належить застосовувати до цих спірних правовідносин, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Спірні правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем, врегульовано Законом України "Про виконавче провадження" та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/20802.

Відповідно до статті 1 Закону України від 21.04.1999 № 606-ХІV "Про виконавче провадження" (також далі - Закон), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною першою статті 2 названого Закону визначено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Так, відповідно до положень частини другої статті 2 Закону, примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).

За змістом статей 1, 3 Закону України від 24.03.1998 № 202/98-ВР "Про державну виконавчу службу" примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Названими Законами визначено конкретні форми і способи реалізації відповідачами своїх повноважень у сфері організації та діяльності державної виконавчої служби та умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, які в силу статті 19 Конституції України є вичерпними і дотримання яких є безумовним обов'язком відповідача.

Так, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи відповідно до ст. 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписи статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" зобов'язують державного виконавця здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Реалізація наданих державному виконавцю прав та обов'язків, вчинення дій та прийняття рішень, відповідно до частини першої статті 6 названого Закону, зобов'язує державного виконавця використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

За змістом частин першої - третьої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, у тому числі за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, у якій вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження, у разі виконання рішення про майнове стягнення.

На вимогу частин першої, третьої статті 20 названого Закону виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу. Державний виконавець вправі провадити виконавчі дії щодо виявлення та звернення стягнення на кошти, які перебувають на рахунках та вкладах боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Відповідно до частини першої статті 25 вказаного Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Приписи частини другої названої статті Закону передбачають, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. У разі виконання судового рішення про усунення перешкод у здійсненні права користування державним, комунальним майном чи майном громадських об'єднань у рамках виконавчого провадження, відкритого за заявою прокурора, строк для самостійного виконання рішення у постанові не зазначається, а примусове виконання судового рішення розпочинається невідкладно. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові (частина п'ята статті 25 Закону).

З положень частин другої та третьої статті 27 вказаного Закону у разі якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на майно та кошти боржника, боржник за погодженням з державним виконавцем має право у строк до початку примусового виконання рішення реалізувати належне йому майно чи передати кошти в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разі продажу майна боржника покупець цього майна повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби у строк до початку примусового виконання рішення. Після внесення покупцем коштів арешт з проданого майна боржника знімається за постановою державного виконавця. У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Заходами примусового виконання рішень, з положень статті 32 Закону України "Про виконавче провадження", є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Приписи статті 52 названого Закону визначають порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, відповідно до якого звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Відповідно до статті 57 вказаного Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

- винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

- винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

- винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

- проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Судом встановлено, що 29.11.2013 до Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим представником стягувача - ОСОБА_4 подано заяву, в якій останній, просив відкрити виконавче провадження за виконавчим листом Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим, одразу з яким просив накласти арешт на об'єкт нерухомості, зазначений в заяві, та на грошові кошти боржника, у разі їх наявності (а.с.80).

Відповідно до вказаної заяви, представником стягувача зазначено відомості про адресу боржника: м. Сімферополь, вул. Гагаріна 34-Б, Директор - ОСОБА_3 (АДРЕСА_2), а також про нерухоме майно, що знаходиться у власності боржника: зупиночний павільйон з об'єктами загального обслуговування, розташований за адресою: вул. Гагаріна, 34-Б в м. Сімферополь (а.с.80).

Згідно доданого до заяви виконавчого листа, виданого 28.11.2013 Залізничним районним судом м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у справі № 2-122/4/2013, суд вирішив стягнути з Приватного підприємства Ена" (юридична адреса: 95043, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гагаріна, б. 34-Б, ЄДРПОУ 31038762) на користь ОСОБА_4, паспорт серії НОМЕР_3, виданий Київським РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в Криму 20.12.1996, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (ІНН НОМЕР_1) суму боргу за договором займу від 14.03.2005 року у розмірі 1 998 250 (один мільйон дев'ятсот дев'яносто вісім тисяч двісті п'ятдесят) гривень, три проценти річних в межах заявлених вимог у розмірі 179 842 (сто сімдесят дев'ять тисяч вісімсот сорок дві) грн., на відшкодування судових витрат 3 441 (три тисячі чотириста сорок одна) грн., а всього стягнути 2 181 533 (два мільйони сто вісімдесят одна тисяча п'ятсот тридцять три) грн. (а.с.81-82).

Постановою Залізничного ВДВС Сімферопольського МУЮ АР Крим про відкриття виконавчого провадження № 41005473 від 29.11.2013 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-122/4/2013, виданого 28.11.2013 Залізничним районним судом м. Сімферополя Автономної Республіки Крим про стягнення 2 181 533,00 грн., надано боржнику 5-ти денний строк з моменту отримання даної постанови для добровільного виконання, попереджено про наслідки у разі невиконання добровільно прийнятої постанови (а.с.79).

Як убачається із супровідного листа від 29.11.2013 № 20387/054, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та фіскального чеку 950340376306, названу постанову направлено ПП "Ена" за адресою: Україна, АР Крим, Сімферополь, Гагаріна 34-Б, того ж дня (а.с.65,78).

Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.11.2013 державним виконавцем з метою виконання рішення суду та заяви стягувача на підставі статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ПП "Ена" (а.с.76).

Також, 29.01.2013 державним виконавцем накладено публічне обтяження у вигляді арешту рухомого майна терміном дії до 29.11.2018, про що свідчить Витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 29.11.2013 № 42702090 (а.с.77).

Згідно отриманої на запит від 29.11.2013 № 3017482 про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах боржниками - юридичними особами та/або фізичними особами - підприємцями відповіді від 02.12.2013 № 1002193917 юридична особа, код ЄДРПОУ якої: 31038762 має рахунок № 26003031035001, відкритий у ПАТ "Банк Кіпру", код фінансової установи 320940 (а.с.75), на який 03.12.2013 постановою Залізничного ВДВС Сімферопольського МУЮ АР Крим про арешт коштів накладено арешт на всі кошти в межах суми 2 181 533,00 грн. (а.с.74).

Надаючи оцінку доводам представника позивачів та діям, вчиненим державним виконавцем Залізничного ВДВС Сімферопольського МУЮ АР Крим, на відповідність вимогам Закону України "Про виконавче провадження", судом не встановлено порушення чинного законодавства у сфері примусового виконання рішення суду при відкритті ВП № 41005473 та накладення арештів на майно боржника, у тому числі на всі кошти, що наявні на рахунку в установі банку, в межах суми 2 181 533,00 грн.

Суд, виходячи із встановлених обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, зазначає, що дії державного виконавця Залізничного ВДВС Сімферопольського МУЮ АР Крим відповідають приписам Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, щодо відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документа - виконавчого листа, виданого Залізничним районним судом м. Сімферополя АР Крим; накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження, а також арешту коштів боржника в межах суми стягнення, право на що передбачено положеннями ст.ст. 25, 57 названого Закону.

З аналізу норм, закріплених в статтях 25, 57 вказаного Закону вбачається, що винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження є правом державного виконавця та застосовується ним для забезпечення реального виконання виконавчого документу, у тому числі у разі відповідного звернення стягувача.

З огляду на вказане, відповідачем І, з метою своєчасного та повного виконання виконавчого документу, а також для недопущення можливості відчуження боржником належного йому майна, правомірно прийнято постанови від 29.11.2013 та 03.12.2013 про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження та про арешт коштів боржника в межах суми стягнення розміром 2 181 533,00 грн. у ВП №41005473.

Копії означених постанов були надіслані позивачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення, як того вимагає ч. 1 ст. 31 Закону України про виконавче провадження (а.с.65,73,74). Вказані листи надіслано на адресу ПП "Ена", зазначену у виконавчому документі, а саме на адресу: вул. Гагаріна, 34-Б, м. Сімферополь, АР Крим, Україна, 95000.

Згідно частини першої статті 31 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

З огляду на це, відповідач правомірно надіслав копії постанов про відкриття виконавчого провадження ВП № 41005473 та про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, про арешт коштів боржника на адресу ПП "Ена", вказану у виконавчому документі. Несвоєчасне отримання вказаних постанов відбулось не з вини відповідача І, а тому порушень приписів статей 25, 31 Закону України "Про виконавче провадження" останнім у даному разі не допущено.

Також суд зазначає про неспроможність доводів представника позивачів, що примусове виконання має відбуватись ВДВС Сімферопольського РУЮ АР Крим, оскільки розташування постійно діючого органу ПП "Ена" є: Сімферопольського район, с. Перово, вул. Шкільна, 9, з підстав того, що згідно частини першої статті 20 Закону України "Про виконавче провадження" право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Як убачається із заяви, поданої до Залізничного ВДВС Сімферопольського МУЮ АР Крим представником стягувача (а.с.80), останній розпорядився своїм правом вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби на власний розсуд.

Щодо тверджень представника позивачів про незаконність передачі виконавчого провадження № 41005473 до ВПВР ГУЮ МЮУ в АР Крим та прийняття останнім вказаного провадження до виконання суд зазначає насутпне.

З досліджених судом матеріалів справи убачається, що 06.11.2013 ОСОБА_4 звернувся до Управління ДВС ГУЮ МЮУ в АР Крим із заявою, в якій порушив питання про передачу виконавчого провадження з Залізничного ВДВС Сімферопольського МУЮ АР Крим до ВПВР ГУЮ МЮУ в АР Крим, з підстав невжиття державним виконавцем Залізничного ВДВС Сімферопольського МУЮ АР Крим, в провадженні якого перебуває виконавче провадження за поданим ним виконавчим листом, дієвих заходів щодо стягнення з боржника заборгованості. Також, в заяві зазначено, що у разі подальшого невиконання судового рішення він буде вимушений звернутись до вищих органів із скаргою на дії працівників ДВС (а.с.70-71).

Згідно постанови про передачу виконавчого провадження від 06.12.2013, в.о. начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим ОСОБА_6, при здійсненні контролю за своєчасністю, правильністю, повнотою використання рішень судів та інших органів, у зв'язку із складністю та іншими обставинами, що ускладнюють примусове виконання рішення, та з метою надання практичної допомоги, посилаючись на приписи ч. 3 ст. 21 Закону України "Про виконавче провадження", постановлено про передачу виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-122/4/2013 про стягнення з ПП "Ена" заборгованості 2 199 000,00 грн., на користь ОСОБА_4, ВП № 41005473, з Залізничного ВДВС Сімферопольського МУЮ на виконання до ВПВР ГУЮ МЮУ в АР Крим, надано строк для представлення акта приймання-передавання матеріалів виконавчого провадження для затвердження до 12.12.2013 (а.с.69).

Постановою про передачу матеріалів виконавчого провадження від 06.12.2013 старшим державним виконавцем Залізничного ВДВС Сімферопольського МУЮ АР Крим Коваленко К.П., на підставі постанови УДВС України в АР Крим про передачу виконавчого провадження до ВПВР ГУЮ МЮУ в АР Крим передано матеріали виконавчого провадження № 41005473 з примусового виконання виконавчого листа № 2-122/4/2013, виданого 28.11.2013 Залізничним районним судом м. Сімферополя АР Крим про стягнення 2 181 533,00 грн. у строк до 06.06.2013 (а.с.68).

Постановою головного державного виконавця ВПВР ГУЮ МЮУ в АР Крим Бурнашевим О.В. від 06.12.2012 прийнято до виконання виконавче провадження № 41005473 з примусового виконання виконавчого листа № 2-122/4/2013, виданого 28.11.2013 Залізничним районним судом м. Сімферополя АР Крим (а.с.67).

За змістом частини другої статті 21 Закону України "Про виконавче провадження" на відділ примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі покладається виконання рішень, за якими: 1) боржниками є територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи; 2) сума зобов'язання становить від трьох до десяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

З положень частини третьої названої статті Закону інші виконавчі провадження, що перебувають на виконанні в органах державної виконавчої служби, можуть передаватися до відділів примусового виконання рішень в установленому Міністерством юстиції України порядку.

Відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" та з метою приведення нормативно-правових актів у відповідність до вимог чинного законодавства наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 "Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за № 489/20802, затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (також далі - Інструкція).

На вимогу пункту 6.3 названої Інструкції передача виконавчих проваджень на виконання може здійснюватися: а) до відділу примусового виконання рішень ДВС України, інших органів ДВС та виконавчих груп, утворених при цих органах, - за рішенням Голови ДВС України щодо будь-яких виконавчих проваджень, що перебувають на виконанні в органах ДВС; б) до відділу примусового виконання рішень ДВС України - за рішенням начальника цього відділу щодо будь-яких виконавчих проваджень, що перебувають на виконанні в органах ДВС та виконавчих групах, утворених при цих органах; в) до відділу примусового виконання рішень регіонального органу ДВС, територіальних органів ДВС та виконавчих груп, утворених при цих органах, - за рішенням начальника регіонального органу ДВС щодо виконавчих проваджень, що перебувають на виконанні в територіальних органах ДВС; г) до відділу примусового виконання рішень регіонального органу ДВС - за рішенням начальника цього відділу щодо виконавчих проваджень, що перебувають на виконанні в територіальних органах ДВС; ґ) до виконавчої групи, утвореної в межах органу ДВС, - за рішенням керівника цього органу ДВС; д) від одного державного виконавця до іншого в межах органу ДВС та виконавчої групи - за рішенням відповідних керівників цих органів та керівника виконавчої групи у разі покладення на нього прав та повноважень, встановлених Законом, у виконавчому провадженні для начальників відділів територіальних органів ДВС.

Приписи пункту 6.4 вказаної Інструкції передбачають, що передача виконавчого провадження до іншого органу ДВС або у зв'язку з утворенням виконавчої групи при іншому органі ДВС здійснюється за вмотивованою постановою особи, яка прийняла рішення про передачу матеріалів виконавчого провадження, яка надсилається сторонам виконавчого провадження та до відповідного органу ДВС.

Пунктом 6.5 Інструкції передбачено, що у постанові обов'язково зазначаються обставини, які обумовили передачу виконавчого провадження, особа, якій передаються матеріали виконавчого провадження (керівник виконавчої групи), а також встановлюються строки передачі, які не можуть перевищувати п'яти робочих днів.

З матеріалів справи судом встановлено, що передача виконавчого провадження № 41005473 здійснена у зв'язку із складністю та іншими обставинами, що ускладнюють примусове виконання рішення, та з метою надання практичної допомоги на підставі постанови в.о. начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим від 06.12.2013 при здійсненні контролю за своєчасністю, правильністю, повнотою використання рішень судів та інших органів, в межах визначених нормами чинного законодавства строків (а.с.69).

З огляду на вказане, постанова про прийняття до виконання виконавчого провадження №41005473 від 06 грудня 2013 року винесена у відповідності, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, а позовні вимоги щодо її скасування безпідставні та не підлягають задоволенню.

Подана 11.12.2013 представником ПП "Ена" до канцелярії Залізничного ВДВС Сімферопольського МУЮ АР Крим заява про закриття виконавчого провадження та направлення виконавчого документу до ВДВС Сімферопольського РУЮ АР Крим - за місцем реєстрації боржника, що містить резолюцію про направлення її до ВПВР ГУЮ МЮУ в АР Крим (а.с.64), не є предметом розгляду даної справи, а тому суд не вбачає підстав для надання юридичної оцінки поданої заяви та діям Залізничного ВДВС Сімферопольського МУЮ АР Крим на відповідність вимогам чинного законодавства.

Доводи представника позивачів щодо наміру ПП "Ена" добровільно погасити розмір заборгованості, право на яке, як зазначає представник позивачів, його позбавив державний виконавець Залізничного ВДВС СМУЮ АР Крим, не знайшли свого підтвердження в ході дослідження матеріалів виконавчого провадження № 41005473. У тому числі судом не виявлено в матеріалах ВП № 41005473 заяви боржника, у відповідності до приписів статті 52 Закону України "Про виконавче провадження", якою б він, використавши своє право, передбачене Законом, запропонував державному виконавцю ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу.

Щодо тверджень представника позивачів про оперативність вжитих заходів та про недотримання державним виконавцем приписів закону щодо відкладення виконавчих дій суд зазначає.

Статтею 6 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема частиною першою, на державного виконавця покладено обов'язок використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, у тому числі й щодо здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове його виконання.

Приписи частини першої статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" передбачають відкладення провадження виконавчих дій за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Як убачається з матеріалів справи, заяви стягувача чи боржника державному виконавцю не надходили, а з власної ініціативи державний виконавець провадження виконавчих дій не відкладав.

Крім того, суд зазначає, що положення статей 37, 38 Закону України "Про виконавче провадження", які визначають обставини, що зумовлюють зупинення виконавчого провадження, не містять таких обставин і підстав для зупинення виконавчого провадження, як подання боржником позову до суду щодо оскарження дій державного виконавця, вчинених у ході примусового виконання виконавчого провадження.

На вимогу частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В той же час, приписи частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язують позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

У ході судового розгляду справи, позивачем не надано жодних доказів та не наведено будь-яких підстав, які б свідчили про незаконність дій державного виконавця та прийнятих ним постанов у ході примусового виконання виконавчого провадження № 41005473 чи порушення відповідачем норм Закону України "Про виконавче провадження".

Водночас, представником відповідача ІІ, в провадженні якого перебуває ВП № 41005473, надані докази, які свідчать про законність вчинення державними виконавцями Залізничного ВДВС Сімферопольського МУЮ в АР Крим та ВПВР ГУЮ МЮУ в АР Крим дій та про обґрунтованість прийнятих ними рішень у ході виконання виконавчого провадження № 41005473, які вчинені та прийняті згідно до вимог статей 6, 11, 17, 19, 25, 31, 57 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно статей 8, 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, принципом законності, відповідно до яких вирішує справи відповідно до Конституції та законів України.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачів є не обґрунтованими, не доведеними належними доказами, а доводи наведені представником позивачів спростовані наданими відповідачем ІІ доказами, а тому у суду відсутні правові підстави для задоволення даного позову, з огляду на що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Враховуючи приписи статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати зі сплати судового збору відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 94, 159, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

На постанову прийняту згідно частини третьої статті 160 КАС України (у разі проголошення вступної та резолютивної частин постанови) апеляційна скарга подається протягом 10 (десяти) днів з дня отримання копії постанови.

Постанову може бути оскаржено до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення строку, з якого суб'єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду.

Суддя підпис Е.Е. Аблякимов

Постанову складено у повному обсязі 31.01.2014.