Ухвала

від 20.01.2014 по справі 801/8905/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/8905/13-а

20.01.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Воробйової С.О.,

суддів Курапової З.І. ,

Кобаля М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Панов О.І.) від 23.10.13 року у справі №801/8905/13-а

за позовом ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)

до Головного управління Державної казначейської служби України в АР Крим (вул. Севастопольська, 19, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95015)

про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 23.10.2013 року адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Державної казначейської служби України в АР Крим про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій задоволено.

Визнані протиправними дії Головного управління Державної казначейської служби України в АР Крим щодо повернення поданого позивачем виконавчого листу Київського районного суду м. Сімферополя від 22.01.2013 року по справі №2а-3/2010 з доданими до нього документами.

Зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України в АР Крим прийняти до виконання виконавчий лист Київського районного суду м. Сімферополя від 22.01.2013 року по справі №2а-3/2010 та здійснити виконання за вказаним виконавчим документом.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 34, 41 грн.

Не погодившись із вищевказаною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 23.10.2013 року та винести нове рішення по справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

У судове засідання 20.01.2014 року позивач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, надав до суду письмові заперечення, у яких мотивовано заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача у судове засідання 20.01.2014 року не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, в апеляційній скарзі просив розглянути її за його відсутності.

Згідно з частиною 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Судова колегія, розглянувши справу в порядку статей 195, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Головного управління Державної казначейської служби України в АР Крим, уточнивши позовні вимоги у порядку статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України, про визнання протиправними дії відповідача щодо повернення позивачу поданих ним виконавчого листу Київського районного суду м. Сімферополя від 22.01.2013 року по справі №2а-3/2010 з доданими до нього документами; зобов'язання відповідача прийняти до виконання виконавчий лист Київського районного суду м. Сімферополя від 22.01.2013 року по справі №2а-3/2010 та здійснити виконання за вказаним виконавчим документом. Позовні вимоги мотивовані тим, що листом за №11.0-10.2/669-6661 від 21.08.2013 року позивачу були повернуті подані ним документи щодо виконання виконавчого листа Київського районного суду м. Сімферополя від 22.01.2013 року по справі № 2а-3/2010. При поверненні зазначених документів Головне управління Державної казначейської служби України в АР Крим посилалось на підпункт 1 пункту 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного і місцевого бюджетів або боржників, мотивуючи тим, що у виконавчому листі невірно вказано код ЄДРПОУ боржника. Такі дії відповідача позивач вважає протиправними, оскільки ним до виконавчого листа було додано копію витягу з ЄДРПОУ, згідно якого код ЄДРПОУ боржника - 00047935, що безпосередньо вказано у виконавчому листі. У зв'язку з наведеним, позивач вважає відмову Головного управління Державної казначейської служби України в АР Крим у прийнятті до виконання поданих ним виконавчих документів безпідставною та такою, що не заснована на законі.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що Головне управління державної казначейської служби України в АР Крим, повертаючи позивачу виконавчий лист з доданими до нього документами, діяло без дотримання норм чинного законодавства та протиправно.

Судова колегія погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Матеріали справи містять відомості про те, що постановою Київського районного суду м. Сімферополя від 20.04.2010 року частково задоволений адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління справами Ради Міністрів АР Крим, Міністерства культури АР Крим, Міністерства культури та мистецтв АР Крим про скасування розпорядження, зміну підстави звільнення, стягнення суми, відшкодування моральної шкоди. Розпорядження голови ради Міністрів АР Крим від 14.11.2003 року №398-р про звільнення ОСОБА_3 з посади заступника міністра культури АР Крим на підставі частини 6 статті 30 Закону України «Про державну службу» скасовано. Визнано ОСОБА_3 звільненим з підстав пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України з 02.02.2010 року у зв'язку з ліквідацією підприємства. Стягнуто з Міністерства культури АР Крим на користь ОСОБА_3 за вимушений прогул 148098,42 грн., у відшкодування моральної шкоди 5000 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено (а.с.8-10).

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2011 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.11.2012 року, постанову Київського районного суду м. Сімферополя від 20.04.2010 року у справі 2а-3/10 змінено, викладено абзаци другий та третій резолютивної частини у наступній редакції: розпорядження голови Ради Міністрів АР Крим від 14.11.2003 року №398-р про звільнення ОСОБА_3 з посади заступника міністра культури АР Крим на підставі частини 6 статті 30 Закону України «Про державну службу» скасувати. Визнати ОСОБА_3 звільненим з підстав пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України з 12.05.2005 року у зв'язку з ліквідацією установи. Стягнути з Міністерства культури АР Крим на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.11.2003 року по12.05.2005 року, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи, вирахувані в порядку постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»: червень та липень 2003 року в сумі 33498,88 грн. без урахування утриманих податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів та моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн. (а.с.11-16, 17-20).

22.01.2013 року Київським районним судом м. Сімферополя по справі №2а-3/2010 виданий виконавчий лист про стягнення з Міністерства культури АР Крим на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 18.11.2003 року по 12.05.2005 року, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи, вирахувані в порядку постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»: червень та липень 2003 року в сумі 33498,88 грн. без урахування утриманих податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів та моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн. (а.с.7).

Листом Головного управління Державної казначейської служби України в АР Крим №11.0-10.2/669-6661 від 21.08.2013 року було повернуто позивачу подані ним документи на підставі підпункту 1 пункту 9 Порядку виконання рішень про списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845, оскільки у виконавчому листі Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 22.01.2013 року по справі №2а-3/2010 не вірно вказаний код ЄДРПОУ боржника (правильно - 33656475) (а.с.6).

Частиною 2 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999 року встановлено, що рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно з частиною 1 статті 25 Бюджетного кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року №460/2011, передбачено, що Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр).

Відповідно до пункту 2 зазначеного Положення, Казначейство України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства фінансів України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України і Міністра.

Згідно з пунктом 4 цього ж Положення, Казначейство України відповідно до покладених завдань, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду; здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Частинами 1 та 2 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» №4901-VI від 05.06.2012 року встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.

Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або божників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 року №45) (далі - Порядок).

Підпунктом 1 пункту 9 Порядку визначено, що орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли: виконавчий документ: не підлягає виконанню органом Казначейства; подано особою, що не має відповідних повноважень; пред'явлено до виконання з пропущенням установленого строку; видано або оформлено з порушенням установлених вимог; рішення про стягнення коштів не набрало законної сили, крім випадків, коли судове рішення про стягнення коштів допущено до негайного виконання в установленому законом порядку; суми коштів, зазначених у судовому рішенні про стягнення коштів, повернуті стягувачеві за поданням органу, що контролює справляння надходжень бюджету, або за рахунок таких коштів виконано грошові зобов'язання чи погашено податковий борг стягувача перед державним або місцевим бюджетом; відсутній залишок невідшкодованого податку на додану вартість, узгоджений із стягувачем; стягувач відмовився від виконання виконавчого документа або відкликав його без виконання; наявні інші передбачені законом випадки.

Колегія суддів зауважує, що зазначений перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах відсутні належні підстави для застосування підпункту 1 пункту 9 Порядку виконання рішень про списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845.

Щодо доводів заявника апеляційної скарги про те, що у виконавчому листі невірно вказаний код ЄДРПОУ боржника колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, боржником за виконавчим документом є Міністерство культури Автономної Республіки Крим, ЄДРПОУ якого значиться у виконавчому листі як 00047935.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 31.07.2013 року код ЄДРПОУ Міністерства культури АР Крим - 00047935 та з 13.07.2005 року юридична особа перебуває у стані припинення за рішенням засновників (а.с.22-23).

Водночас, як вірно було зазначено судом першої інстанції, перебування боржника в стані припинення підприємницької діяльності не є перешкодою для виконання судового рішення, оскільки відповідно до положень частини 4 статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, колегія суддів зазначає, що оскільки до єдиного державного реєстру не внесено запис про припинення боржника Міністерства культури АР Крим з ЄДРПОУ 00047935, то ця юридична особа не припинена та є правоздатною.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2011 року, яка набрала законної сили, встановлено, що Міністерство культури Автономної Республіки Крим з ЄДРПОУ 33656475 є іншою юридичною особою.

Так, Міністерство культури Автономної Республіки Крим постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим «Про структуру Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, системі органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим і внесення змін до деяких нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим» від 12.05.2005 року №1283-4/05 ліквідовано та створено Міністерство культури та мистецтв Автономної Республіки Крим.

Пунктом 7 постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим «Про склад Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, структуру органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, апарату Ради Міністрів Автономної республіки Крим ті внесення змін до деяких нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим» №216-6/11 від 16.02.2011 перейменовано Міністерство культури та мистецтв Автономної Республіки Крим в Міністерство культури Автономної Республіки Крим. (а.с.14 зв.)

Вищенаведені обставини не підлягають доказуванню відповідно до положень частини 1 статті 72 Кодексу адміністративно судочинства України.

Згідно довідки Головного управління статистики в АР Крим №03.3-14/1076 від 09.10.2013 року, Міністерство Культури АР Крим з ЄДРПОУ 33656475 зареєстроване 27.07.2005 року. До 21.03.2011 року суб'єкт значився з назвою Міністерство культури і мистецтв АР Крим (а.с.39), що також підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА №461626 (а.с.31).

Отже, Міністерство Культури АР Крим (код ЄДРПОУ - 33656475) є юридичною особою відміною від боржника за виконавчим листом, виданим Київським районним судом м. Сімферополя 22.01.2013 року по справі №2а-3/2010.

Таким чином, враховуючи усе вищезазначене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що дії Головного управління державної казначейської служби України в АР Крим щодо повернення позивачу виконавчого листа, виданого Київським районним судом м. Сімферополя 22.01.2013 року по справі №2а-3/2010, з доданими до нього документами є протиправними.

З урахуванням наведеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог позивача.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо неповного з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та невідповідності висновків суду обставинам справи є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною 3 статті 24, статтями 160, 167, частиною 1 статті 195, статтею 197, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.10.2013 року у справі №801/8905/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.10.2013 року у справі №801/8905/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя підпис С.О. Воробйова

Судді підпис З.І.Курапова

підпис М.І. Кобаль

З оригіналом згідно

Суддя С.О. Воробйова