Постанова

від 29.01.2014 по справі 2/159

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2014 року Справа № 2/159 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Мачульського Г.М., Полянського А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Інсайт" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 27.11.2013 р. у справі Господарського суду№ 2/159 Донецької області за позовомПриватного підприємства "Донбасзалізобетон" до 1) Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Інсайт", 2) Публічного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" простягнення грошових коштів в розмірі 34 008,41 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з'явились; відповідача-1: відповідача-2: Зубко І.М., дов. № б/н від 01.01.2014 р.; Бичков О.Є., дов. № 11/18/02 від 02.01.2014 р.;

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2011 р. Приватне підприємство "Донбасзалізобетон" (далі - Підприємство) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою, у якій, з урахуванням заяви про зменшення суми позовних вимог № б/н від 11.09.2013 р. (т. 3, а.с. 143-145) просило стягнути на його користь з Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Інсайт" (далі - Фірма) грошові кошти у розмірі 54 726,08 грн., які складаються з основної заборгованості за договором підряду № 6/10Сп від 04.01.2011 р. у розмірі 31 010,09 грн., пені у розмірі 1 182,96 грн., 3 % річних у розмірі 1 815,36 грн. та збитків у розмірі 20 717,67 грн.

Позовні вимоги Підприємство, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України) та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" обґрунтовувало тим, що воно виконало роботи обумовлені в договорі підряду № 6/10Сп від 04.01.2011 р., укладеному з Фірмою, проте остання грошові зобов'язання перед ним за вказаним договором виконало лише частково, у зв'язку із чим має заборгованість, яка підлягає стягненню з урахуванням пені та 3 % річних. Окрім того, в результаті простою опалубки Підприємства йому було завдано збитки, які підлягають відшкодуванню.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 13.03.2013 р. залучено до участі у справі в якості другого відповідача Публічне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" (далі - Товариство).

Рішенням Господарського суду Донецької області від 11.09.2013 р. (суддя Гассій О.В.) позовні вимоги Підприємства задоволено частково. Стягнуто з Фірми на користь Підприємства 31 010,09 грн. основного боргу, 1 182,96 грн. пені та 1 815,36 грн. 3 % річних. У задоволені решти позовних вимог Підприємства відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.11.2013 р. (колегія суддів: Бойченко К.І., Діброва Г.І., Шевкова Т.А.) рішення Господарського суду Донецької області від 11.09.2013 р. залишено без змін.

В частині задоволення позовних вимог вказані рішення та постанову прийнято з мотивів, викладених Підприємством у позовній заяві. В частині відмови у задоволені позовних вимог про стягнення збитків судові рішення мотивовано недоведеністю вини Фірми у їх заподіяні та недоведеністю причинного зв'язку між протиправною поведінкою Фірми та понесеними Підприємством збитками.

Фірма звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.11.2013 р. і рішення Господарського суду Донецької області від 11.09.2013 р. скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові. Викладені у касаційній скарзі вимоги Фірма обґрунтовує посиланням на обставини справи, окремі положення договору підряду № 6/10Сп від 04.01.2011 р., приписи ст. 129 Конституції України, ст.ст. 526, 598, 599, 610, 611, 626-629, 632, 651, 654, 837, 838, 843, 854, 855, 877 ЦК України та ст.ст. 4 2 , 4 3 , 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначаючи про невідповідність висновків господарських судів попередніх інстанцій обставинам справи.

Інші особи, які беруть участь у справі не скористались правом, наданим ст. 111 2 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу Фірми до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Фірми підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Як зазначалося вище, предметом спору у даній справі є позовні вимоги Підприємства про стягнення на його користь з Фірми суми основної заборгованості за договором підряду № 6/10Сп від 04.01.2011 р., пені, 3 % річних та заподіяних неналежним виконанням зобов'язання збитків, при цьому у касаційній скарзі Фірмою оскаржується задоволення місцевим та апеляційним господарськими судами позовних вимог про стягнення з нього суми основної заборгованості, пені та 3 % річних.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- між Фірмою (Генпідрядник) та Підприємством (Субпідрядник) 04.01.2011 р. укладено договір підряду № 6/10Сп, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Субпідрядник бере на себе зобов'язання виконати роботи з реконструкції сульфатного відділення в цеху УЛ-1 з монтажем 2-х збірників розчину у відповідності із затвердженою проектно-кошторисною документацією та в обумовлений цим договором строк, а Генпідрядник зобов'язується надати Субпідряднику будівельний майданчик, проектно-кошторису документацію, прийняти та оплатити виконані роботи. (далі - Договір);

- у пункті 2.1. Договору сторони визначили вартість робіт, які підлягають оплаті, а саме: 620 046,34 грн., в тому числі ПДВ 20% - 103 341,06 грн. Вартість виконаних робіт є твердою (п. 2.2 Договору);

- за умовами п. 3.6. Договору за необхідності внесення змін в порядок виконання робіт або кошторис, Субпідрядник письмово узгоджує ці питання з Генпідрядником;

- пунктом 5.1. Договору сторони погодили, що розрахунки за виконаних комплекс (етап) робіт здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Субпідрядника частками протягом 30-ти календарних днів з дня підписання Акта приймання виконаних будівельних робіт;

- відповідно до п. 6.1. Договору здача-приймання виконаних робіт здійснюється згідно графіку виконання робіт та оформлюється актами виконаних робіт;

- згідно з п. 6.2. Договору акти приймання виконаних робіт Субпідрядник зобов'язується здати Генпідряднику у 2-х примірниках до 20 числа поточного місяця. При цьому Субпідрядник зобов'язаний надати Генпідряднику наступну документацію: копію локального кошторису, виписку з відомостей ресурсів до акту виконаних робіт, акти посвідчення прихованих робіт, прийомо-здавальний акт на передавання основних та допоміжних матеріалів, відомість матеріалів Субпідрядника до актів виконаних робіт, відомість руху товароматеріальних цінностей Субпідрядника на території заводу, копії сертифікатів якості на матеріали, які надаються Субпідрядником при виконанні робіт та документи, що підтверджують витрати на відрядження. Податкова накладна надається у випадку та в строки, передбачені законодавством України;

- у пункті 6.3. Договору передбачено, що до 5 числа наступного місяця Генпідрядник зобов'язаний узгодити та підписати акти приймання виконаних робіт або направити мотивовану відмову від їх підписання, після чого сторонами підписується двосторонній акт з переліком необхідних доробок та строків їх усунення;

- за умовами п. 6.4. Договору якщо з'явиться необхідність збільшити вартість робіт, Субпідрядник зобов'язаний попередити Генпідрядника та узгодити з ним до настання строку здачі наступного етапу робіт. Якщо Субпідрядник не попередить Генпідрядника про збільшення вартості робіт, він виконує роботи, не вимагаючи відшкодування понесених додаткових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно з ч. 1 ст. 878 ЦК України замовник має право вносити зміни до проектно-кошторисної документації до початку робіт або під час їх виконання за умови, що додаткові роботи, викликані такими змінами, за вартістю не перевищують десяти відсотків визначеної у кошторисі ціни і не змінюють характеру робіт, визначених договором.

На підставі матеріалів справи місцевим та апеляційним господарськими судами було встановлено, що:

- в процесі виконання робіт за Договором Генпідрядником (замовником) були внесені зміни до проектно-кошторисної документації, а саме: зміни по влаштуванню перекриття на поз.+13,9 м, які за вартістю складають 9,78 % від договірної ціни, становлять 60 652,48 грн. та не змінюють характеру робіт, визначених Договором;

- вказані зміни були внесені до робочих креслень проектним інститутом "Коксохімпроект". Робочі креслення після виконання робіт Субпідрядником були повернені Генпідряднику у робочому порядку. Підтвердженням погодження змін у кошторисній документації є акти на додаткові роботи та витрати, узгоджені та підписані представниками сторін без будь-яких зауважень;

- на виконання умов Договору у червні 2011 року Підприємством було виконано передбачені внесеними до проектно-кошторисної документації змінами роботи. По завершенню виконання будівельно-монтажних робіт, супровідним листом № 126 від 24.06.2011 р. Підприємство у відповідності до пункту 6.2. Договору направило Фірмі для приймання, узгодження та підписання акти виконаних будівельних робіт № 1 та № 2 за червень 2011 року на загальну суму 41 494,75 грн.;

- у відповідності до п. 6.3 Договору Фірма відмовилась від підписання актів приймання виконаних будівельних робіт №1 та №2 за червень 2011 року з підстав, викладених Фірмою у акті про недоліки від 04.07.2011 р. В подальшому до актів виконаних будівельних робіт № 1 та № 2 за червень 2011 року були внесені зміни, внаслідок чого загальна сума виконаних робіт у червні 2011 року була зменшена до 37 187,09 грн. (акт № 1 на суму 24 250,85 грн. та акт № 2 на суму 12 936,24 грн.);

- заперечуючи факт наявності заборгованості за договором підряду № 6/10Сп від 04.01.2011 р. Фірма відмовилась від підписання направлених їй Підприємством скоригованих актів виконаних будівельних робіт № 1 та № 2 за червень 2011 року.

Враховуючи те, що під час розгляду даної справи між сторонами виникли розбіжності щодо обсягу та вартості виконаних Підприємством робіт, а також те, що в матеріалах справи наявні акти приймання виконаних будівельних робіт № 1 та № 2 за червень 2011 року, які підписані тільки з боку позивача, і відповідач заперечує факт наявності заборгованості за договором підряду № 6/10Сп від 04.01.2011 р., місцевим господарським судом призначались судові будівельно-технічні експертизи, по яких були надані висновки, а саме: висновок будівельно-технічні експертизи № 3594/23 від 10.09.2012 р. та висновок додаткової будівельно-технічної експертизи № 5543/23 від 12.12.2012 р. На підставі проведених у справі судових експертиз господарськими судами попередніх інстанцій встановлено:

- роботи з реконструкції сульфатного відділення в цеху УЛ-1 з монтажем 2-х збірників розчину на території ПАТ "Авдієвський коксохімічний завод", які зазначені в актах приймання виконаних будівельних робіт №1 та №2 за червень 2011 року виконувались. Виконані роботи мають недоробки, які в матеріалах справи відображені неоднозначно;

- за результатами зіставлення вартості робіт, відображеної в актах приймання виконаних будівельних робіт № 1 та № 2 за червень 2011 року з вартістю робіт, відображених у кошторисній документації встановлено, що вартість будівельних робіт в порівнянні з кошторисною, збільшена на 6 177,00 грн.

Згідно з частиною першою ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Таким чином, на підставі наявних у матеріалах справи доказів та проведених по справі судових експертиз господарськими судами попередніх інстанцій з'ясовано, що на виконання умов Договору Підприємство належним чином виконало передбачені внесеними до проектно-кошторисної документації змінами роботи на суму 31 010,09 грн. Доказів оплати вказаних робіт матеріали справи не містять.

Частина перша ст. 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ст. ст. 525 та 526 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин, виходячи зі змісту вищенаведених норм та враховуючи наявність підтвердженої матеріалами справи заборгованості Фірми перед Підприємством саме на суму 31 010,09 грн., колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевий та апеляційний господарські суди правильно задовольнили позовні вимоги Підприємства про стягнення на його користь з Фірми 31 010,09 грн. заборгованості за виконані згідно договору підряду № 6/10Сп від 04.01.2011 р. роботи.

Доводи касаційної скарги Фірми зазначеного вище не спростовують. Посилання скаржника на те, що виконані Підприємством на спірну суму додаткові роботи не були належним чином погоджені між сторонами Договору були предметом дослідження господарських судів попередніх інстанцій та обґрунтовано ними відхилені з огляду на те, що ці роботи були обумовлені внесеними самим Генпідрядником змінами до проектно-кошторисної документації, що відповідає положенням ч. 1 ст. 878 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок заявлених до стягнення 3% річних перевірено та визнано арифметично вірним, тому, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевим господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги Підприємства і в частині стягнення на його користь з Фірми 3 % річних у розмірі 1 815,36 грн.

Між тим, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись із висновками судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості та наявності підстав для задоволення позовних вимог Підприємства про стягнення на його користь пені за неналежне виконання Фірмою договірних зобов'язань, з огляду на наступне.

Підприємством заявлено до стягнення пеню у сумі 1 182,96 грн., нараховану за період з 13.12.2012 р. по 12.06.2013 р. на підставі п. 7.4 Договору та ч. 6 ст. 231 ГК України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За приписами ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін .

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, у п. 7.4 Договору сторони додатково погодили, що Генпідрядник зобов'язаний сплатити неустойку, відшкодувати збитки у випадку невиконання або неналежного виконання ним зобов'язань за договором підряду, якщо не доведе, що порушення умов договору відбулося не з його вини.

З наведеного вбачається, що сторонами у п. 7.4 Договору не погоджено неустойку саме у вигляді пені за порушення строків оплати замовником виконаних робіт, як і не погоджено її розмірів, що виключає можливість стягнення заявленої Підприємством до стягнення пені у розмірі 1 182,96 грн.

Господарські суди попередніх інстанцій наведеного вище не врахували, у зв'язку із чим неправомірно задовольнили позовні вимоги про стягнення пені.

Частиною першою ст. 111 10 ГПК України встановлено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова Донецького апеляційного господарського суду від 27.11.2013 р. та рішення господарського суду Донецької області від 11.09.2013 р. в частині задоволення позовних вимог про стягнення 1 182,96 грн. пені підлягає скасуванню з прийняттям у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог. В іншій частині постанова Донецького апеляційного господарського суду від 27.11.2013 р. підлягає залишенню без змін, оскільки вона відповідає нормам матеріального та процесуального права, а касаційна скарга Фірми не спростовує висновків господарських судів попередніх інстанцій.

Згідно з частиною першою, пунктом 11 частини другої ст. 111 11 Господарського процесуального кодексу України за наслідками розгляду касаційної скарги суд приймає постанову. У постанові має бути зазначено, зокрема новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

У відповідності до ст. 49 ГПК України розподіл судових витрат здійснюється пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 та 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Інсайт" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.11.2013 р. та рішення господарського суду Донецької області від 11.09.2013 р. у справі № 2/159 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 1 182,96 грн. пені скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволені вказаних позовних вимог - відмовити.

В іншій частині постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.11.2013 р. залишити без змін.

Здійснити новий розподіл судових витрат.

Стягнути з Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Інсайт" (83052, м. Донецьк, бул. Шевченко, 93, код ЄДРПОУ 30541286) на користь Приватного підприємства "Донбасзалізобетон" (84609, Донецька область, м. Горлівка, вул. Горлівської дивізії, 91, код ЄДРПОУ 32482453) 2 554 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 48 коп. витрат по оплаті державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та експертизи.

Доручити господарському суду Донецької області видати наказ.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський

Суддя А.Г. Полянський