Ухвала

від 19.12.2013 по справі 826/1027/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" грудня 2013 р. м. Київ К/800/30523/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Усенко Є.А. розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «Альфа-Тент» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2013 року

у справі № 826/1027/13-а

за позовом Приватного підприємства «Альфа-Тент»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі

м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В

Приватне підприємство «Альфа-Тент» (надалі також - «позивач», ПП «Альфа-Тент») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі також - «Відповідач»; «ДПІ») про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 вересня 2012 року № 0001102220 та № 0001112220.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 березня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2013 року апеляційну скаргу Приватного підприємства «Альфа-Тент» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 березня 2013 року у справі № 826/1027/13-а залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 березня 2013 року у справі № 826/1027/13-а - без змін.

ПП «Альфа-Тент» в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2013 року і прийняти нове рішення,яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Фактичною підставою донарахування податкового зобов'язання, згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 19 вересня 2012 року № 0001102220 та № 0001112220, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 31 серпня 2012 року № 2682/22-222-31485469 про порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України , що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 59 202 грн. за червень 2011 року та підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті139 Податкового кодексу України , що призвело до заниження податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року на суму 68 082 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили із того, що документи первинного бухгалтерського обліку, надані Позивачем не підтверджують факту реального здійснення господарських операцій купівлі-продажу, існування яких обумовлене укладенням договору від 6 червня 2011 року №06061 з ТОВ «НВЦ Електропромторг».

Разом з тим, як слідує з матеріалів справи, позапланова виїзна документальна перевірка, висновки якої покладені в основу оспорюваних у вказаній справі податкових повідомлень-рішень, була призначена згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України на виконання постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПС у м. Києві підполковника податкової міліції Бабія О.В. винесеної в рамках кримінальної справи № 54-3414.

Підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час проведення перевірки відповідачем) визначено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності отримання постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Згідно з пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України , пункту 7 розділу IV наказу Державної податкової адміністрації України № 984 від 22 грудня 2010 року «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772 (в редакції, чинній на момент прийняття податкових повідомлень-рішень) у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Пунктом 58.4 статті 58 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент винесення податкових повідомлень-рішень) встановлено, що у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, прийнято обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або прийнято рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Тобто, з аналізу наведених норм законодавства чинного на момент прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, слідує, що матеріали перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку, а статус таких матеріалів перевірки та висновків державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність, при цьому орган державної податкової служби визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає до набрання законної сили обвинувальним вироком, прийнятим судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, або рішенням про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що оскільки пункт 86.9 статті 86 та підпункт 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України , на момент виникнення правовідносин, не конкретизували коло осіб, щодо яких може бути призначено документальну позапланову перевірку за наявності відповідної постанови компетентної особи, винесеної в порядку кримінально-процесуального законодавства, відтак відповідну документальну перевірку за постановою слідчого, прокурора, органу дізнання чи суду може бути проведено щодо будь-яких осіб, а тому пункт 86.9 статті 86 Податкового кодексу України на момент прийняття податкових повідомлень-рішень врегульовував порядок оформлення результатів документальних позапланових перевірок щодо будь-яких осіб, якщо такі перевірки були проведені на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.11 статті 78 Податкового кодексу України , тобто в межах кримінально-процесуального законодавства чи законодавства про оперативно-розшукову діяльність.

Постанова, на підставі якої було призначено перевірку, була прийнята слідчим в рамках слідства по кримінальній справі № 54-3414.

Виходячи з цього, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 19 вересня 2012 року № 0001102220 та № 0001112220 були прийняті на підставі акта перевірки, призначеної відповідно до постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПС у м. Києві підполковника податкової міліції Бабія О.В. та відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України.

Разом з тим, наявна у матеріалах справи постанова Печерського районного суду від 21 вересня 2012 року, яка досліджувалась судами попередніх інстанцій і якою Ількова О.Є. (директора ТОВ «НВЦ Електропромторг») звільнено від кримінальної відповідальності за частиною 2 статті 28, частиною 2 статті 205, частинами 1, 2, 3 статті 358 Кримінального кодексу України, а порушену відносно нього справу закрито, свідчить про те, що прийняття оспорюваних у вказаній адміністративній справі податкових-повідомлень рішень від 19 вересня 2012 року № 0001102220 та № 0001112220, відбулось відповідачем передчасно, та без дотримання положень пункту 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на те, що перевірка позивача була призначена відповідно до кримінально-процесуального закону та за відсутності доказів набрання законної сили судовим рішенням в кримінальній справі, у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття податкових повідомлень-рішень.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що пункт 86.9 статті 86 Податкового кодексу України на момент визначення податкового зобов'язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень визначав, що матеріали перевірки та висновки органу державної податкової служби до дня набрання законної сили відповідним рішенням у кримінальній справі можуть бути оцінені як докази виключно у рамках розслідування та розгляду такої кримінальної справи і не можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення платникові податків розрахованого за результатами такої перевірки грошового зобов'язання.

Вищенаведеному суди попередніх інстанцій уваги не надали, а відтак судові рішення не відповідають критеріям законності та обґрунтованості, що визначені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до положень якої законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи те, що судами не було встановлено всіх важливих обставин справи, що призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення судів попередніх інстанцій у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до положень частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України .

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Альфа-Тент» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2013 року скасувати

Справу № 826/1027/13-а направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі.

Головуюча: Н.Є. Блажівська

Судді: М.В. Сірош

Є.А. Усенко