Ухвала

від 23.01.2014 по справі 2а-775/12/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2014 року м. Київ К/800/33068/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Муравйова О.В., Усенко Є.А., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 липня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2013 року

у справі № 2а-775/12/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард-Буд»

до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської

області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авангард-Буд» (надалі також - «Авангард-Буд», позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ, відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової служби у Сихівському районі міста Львова від 23 листопада 2011 року № 000298232.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова № 000298232 від 23 листопада 2011 року.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2013 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби залишено без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2012 року по справі № 2а-775/12/1370 - без змін.

В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуально права, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 липня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2013 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард-Буд» відмовити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Фактичною підставою донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 144875, 00 грн. (в тому числі за основним платежем -128459, 00 грн., за штрафними санкціями -16416, 00 грн.), згідно з податковим повідомленням-рішенням від 23 січня 2013 року № 000038222, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Авангард- Буд» з питань достовірності нарахування податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаєморозрахунків з ТОВ «Сталевий дім», ПП «Воллі» за період з 1 травня 2011 року по 31 липня 2011 року від 8 листопада 2011 року № 4176/23-209/37277664, про порушення позивачем вимог пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (надалі також - «ПК України»; тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у зв'язку з безпідставним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару/послуг, отриманих від ТОВ «Сталевий дім» та ПП «Воллі», оскільки господарські операції позивача із вказаними суб'єктами господарювання вчинені без наміру створення реальних правових наслідків.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ «Авангард- Буд» (Покупець) та ТОВ «Сталевий дім» (Продавець) укладено договір від 20 червня 2011 року № 20/06 (а.с.45), згідно з умовами якого Продавець продає, а Покупець купує товар окремими партіями за назвами, в асортименті, кількості та за ціною згідно із накладними, які з моменту їх підписання сторонами стають невід'ємною частиною договору.

На виконання умов зазначеного договору, позивачем отримано товар згідно видаткових накладних (а.с.89-104) та отримано належним чином оформлені податкові накладні (а.с.236-251). Оплата за придбаний товар проведена позивачем у безготівковому порядку, що підтверджується банківською випискою (а.с.196-197).

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ПП «Воллі» укладено договори на виконання підрядних робіт №14/06 від 14 червня 2011 року (а.с.81-82), № 04/07 від 4 липня 2011 року (а.с.83-86), № 081/07 від 8 липня 2011 року (а.с.115-116), №11/05 від 11 травня 2011 року (а.с.138-139), № 01/07 від 1 липня 2011 року (а.с.153-154), №07/07 від 7 липня 2011 року (а.с.165-168)

Про фактичне виконання зобов'язань за вказаними договорами свідчать долучені до матеріалів справи документи: довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, підсумкові відомості ресурсів, локальні кошториси (46-74, 118-137, 140-152, 156-164, 169-181). Оплату виконаних підрядних робіт позивач здійснив у безготівковому порядку, що підтверджується банківською випискою (а.с. 191-195) та отримав належним чином оформлені податкові накладні (а.с. 252-257).

Зазначені первинні документи підтверджують взаємовідносини позивача з ТОВ «Сталевий дім», ПП «Воллі» та містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для даного виду господарських операцій, містять необхідні відомості про господарську операцію, підтверджують реальність руху активів учасників правовідносин.

Судами також, встановлено що ПП «Воллі» на момент здійснення господарських операцій за укладеними договорами мало відповідний обсяг дієздатності, що підтверджується, виданою 4 квітня 2011 року Інспекцією ДАБК у Львівській області ліцензією на господарську діяльність пов'язану із створенням об'єктів архітектури (а.с.185), для отримання якої законом передбачена наявність у підприємства відповідного персоналу. За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про необґрунтованість доводів податкового органу про неможливість ПП «Воллі» здійснювати господарську діяльність.

На підставі наведених вище доказів, що були досліджені судами попередніх інстанцій та оцінка яким надана з дотриманням положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок про документальне підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Сталевий дім», ПП «Воллі».

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останнього. За умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Згідно з положеннями частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальником) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційній скарзі позиція відповідача не знаходить свого підтвердження матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

За правилами статті 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувані рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 220 1 , 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби відхилити, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 липня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2013 року у справі № 2а-775/12/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238 , 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: О.В. Муравйов

Є.А. Усенко