Постанова

від 13.11.2013 по справі 804/11543/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2013 р. Справа № 804/11543/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: судді Борисенко П.О, при секретарі судового засідання - Сергієнко В.Ю., за участю представників позивача - Задоя А.В. та Балаян А.Г., представника відповідача - Жаворонкова С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Днепрострой» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Днепрострой» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Новомосковської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 001082202 від 06.08.2013 р., які прийнято на підставі Акту № 246/221/30602474 від 10.07.2013 р.

В обґрунтування адміністративного позову позивачем зазначено, що висновки відповідача про недійсність правочинів вчинених між ТОВ «Днепрострой» та його контрагентами є протиправними, оскільки зроблені на підставі актів перевірок контрагентів ТОВ «Днепрострой» та даний висновок відповідача спростовано первинними документами, долученими до адміністративного позову.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити їх у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача згідно поданих заперечень просив відмовити в задоволенні адміністративного позову з тих підстав, що в ході перевірки не встановлено факту передачі товару від продавців до ТОВ «Днепрострой» (не надано акти приймання-передачі товару, довіреності, документи, що засвідчують транспортування, зберігання товару), ТОВ «Днепрострой» до перевірки не надано первинних документів, які б засвідчували взаємовідносини з його контрагентами постачальниками. Актами перевірок контрагентів позивача встановлено відсутність об'єктів оподаткування податком на додану вартість по ланцюгу постачання товарів (робіт/послуг) з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями. На підставі зазначеного, відповідачем зроблено висновок, що укладені позивачем правочини не спричиняють реального настання наслідків, що вказує на протиправність формування податкового кредиту за даними правочинами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, судом встановлено наступні обставини.

В період з 19 червня 2013 р. по 04 липня 2013 р. Новомосковською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Днепрострой» з питань взаємовідносин з ТОВ «Транс Атлантика Сервіс» (код 32694389), ТОВ «Вертикаль В» (код 35595179), ТОВ «Тиза» (код 33475667), ТОВ «Спецзахист» (код 32652967), ТОВ «Капітель Трейд» (код 35607456), ПП Будівельно-монтажний комплекс «Будсервіс-2000» (код 31102827), ТОВ Будівельна компанія «Кепітал Сіті» (код 34915751) за період з грудня 2011 р. по грудень 2012 р., за результатами якої складено Акт № 246/221/30602474 від 10.07.2013 р. «Про результати позапланової виїзної перевірка ТОВ «Днепрострой» з питань взаємовідносин з контрагентами ТОВ «Транс Атлантика Сервіс» (код 32694389), ТОВ «Вертикаль В» (код 35595179), ТОВ «Тиза» (код 33475667), ТОВ «Спецзахист» (код 32652967), ТОВ «Капітель Трейд» (код 35607456), ПП Будівельно-монтажний комплекс «Будсервіс-2000» (код 31102827), ТОВ Будівельна компанія «Кепітал Сіті» (код 34915751) за період з грудня 2011 р. по грудень 2012 р.» (далі - Акт перевірки), згідно якого встановлено порушення позивачем:

- ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог щодо реального настання правових наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства;

- п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.7, 201.4, 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит за рахунок включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на загальну суму 1272031,13 грн. за правочинами з контрагентами позивача.

На підставі акту перевірки було прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 001082202 від 06.08.2013 р. з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 1267864,68 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 633932,34 грн., всього разом 1901797,02 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. (надалі - Положення № 88), первинні документи складаються на бланках типових форм затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Згідно 2.1. Положення № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до 2.2. Положення № 88 первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Згідно п. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України, 198.3. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податковою обліку та підтверджувати рух активів за відповідними господарськими операціями навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Докази, що можуть свідчити про реальність операцій - дані про існування активу (чи вироблявся, ким і коли), про його рух на шляху до платника податків-набувача (як транспортувався, де зберігався, ким приймався, у тому числі встановлення посадових осіб постачальника і покупця, задіяних у такому процесі), як використовувався далі (чи реалізовувався, чи споживався тощо).

Відповідно до п. 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. N 363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Необхідність оформлення при перевезенні вантажів товарно-транспортних накладних та дорожніх листів вантажного автомобіля передбачена також Переліком документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою КМУ від 25 лютого 2009 р. N 207.

Відповідно до наданих позивачем документів між ТОВ «Днепрострой» та його контрагентами були укладені наступні правочини.

Між ТОВ «Днепрострой» та ПП «Транс Атлантика Сервіс».

Відповідно до податкових накладних та платіжних доручень ПП «Транс Атлантика Сервіс» було реалізовано позивачу товари (будівельні матеріали) та виконано монтажні роботи.

Під час розгляду справи в суді позивачем не було надано договорів на підставі яких здійснювався продаж будівельних матеріалів та виконувалися монтажні роботи, не було надано доказів транспортування будівельних матеріалів, їх зберігання, обліковування на балансі позивача. Позивачем не доведено, що продані йому будівельні матеріали були використані під час виконання монтажних робіт за правочинами з ПП «Транс Атлантика Сервіс» та не надано інших доказів використання чи необхідності використання будівельних товарів в його господарській діяльності.

Відповідно до ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 877 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Позивачем не було надано проектну документацію на виконані монтажні роботи чи інших доказів щодо кількісних та якісних показників монтажних робіт.

Відповідно до ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Позивачем не було надано актів приймання-передачі виконаних монтажних робіт.

Між ТОВ «Днепрострой» та ТОВ «Вертикаль В».

Відповідно до договорів постачання, податкових накладних та платіжних доручень ТОВ «Вертикаль В» поставило позивачу меблі.

Відповідно до п. 1.1 договорів постачання між ТОВ «Днепрострой» та ТОВ «Вертикаль В» «постачальник зобов'язується передати покупцю, а покупець прийняти та оплатити меблі (товар) за найменуванням, кількістю, ціною та вартістю, які вказані у специфікації, що є невід'ємною частиною договору».

Специфікації до договорів постачання позивачем надано не було.

Відповідно до п. 5.2 договорів постачання між ТОВ «Днепрострой» та ТОВ «Вертикаль В» «остаточний розрахунок за даним договором здійснюється після передачі товару покупцеві і підписання відповідного акту прийому товару».

Акти прийому товару до договорів постачання позивачем надано не було.

З огляду на той факт, що договори постачання не містять умов поставки товару (меблів), Позивачем не було надано доказів транспортування меблів. Також не було надано доказів зберігання меблів, їх обліковування на балансі позивача, доказів використання чи необхідності використання меблів в господарській діяльності позивача.

Між ТОВ «Днепрострой» та ТОВ «Тиза».

Відповідно до Договору поставки № 63 від 21.08.2012 р., податкових накладних та платіжних доручень ТОВ «Тиза» реалізувало позивачу товар в асортименті зазначеному в податкових накладних.

Відповідно до п. 3.2 Договору поставки № 63 від 21.08.2012 р. «передача товару проводиться зі складу продавця або за домовленістю. Перевезення продукції зі складу продавця на склад покупця, порядок оплати транспортних послуг перевізника, порядок відшкодування витрат по доставці товару визначається додатковим погодженням сторін».

Відповідно до п. 3.4 Договору поставки № 63 від 21.08.2012 р. «товар вважається прийнятим по кількості відповідно до товарно-транспортних документів».

Відповідно до п. 3.6 Договору поставки № 63 від 21.08.2012 р. «для отримання товару покупець направляє свого представника з довіреністю встановленого зразка на право отримання товару».

Позивачем не було надано товарно-транспортних документів, довіреностей на отримання товару. Також не було надано доказів зберігання товару, їх обліковування на балансі позивача, доказів використання чи необхідності використання товару в господарській діяльності позивача.

Між ТОВ «Днепрострой» та ПП Будівельно-монтажний комплекс «Будсервіс-2000».

Відповідно до податкових накладних та платіжних доручень ПП Будівельно-монтажний комплекс «Будсервіс-2000» виконало для позивача роботи по реконструкції комунального закладу «Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку ім. О. Матросова» Дніпропетровської обласної ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Між ТОВ «Днепрострой» та ТОВ Будівельна компанія «Кепітал Сіті».

Відповідно до податкових накладних та платіжних доручень ТОВ Будівельна компанія «Кепітал Сіті» виконало для позивача будівельно-монтажні роботи.

В порушення вимог 875, 877, 882 ЦК України позивачем не було надано проектну документацію, кошторис, акт приймання-передачі виконаних робіт з виконання робіт по реконструкції комунального закладу «Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку ім. О. Матросова», не було надано інших доказів щодо кількісних та якісних показників робіт з реконструкції.

Позивачем не було надано відповідного договору з ПП Будівельно-монтажний комплекс «Будсервіс-2000» на виконання робіт з реконструкції, не було надано відповідного договору щодо з Дніпропетровською обласною радою з приводу реконструкції комунального закладу «Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку ім. О. Матросова» Дніпропетровської обласної ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Між ТОВ «Днепрострой» та ТОВ Будівельна компанія «Кепітал Сіті».

Відповідно до податкових накладних та платіжних доручень ТОВ Будівельна компанія «Кепітал Сіті» виконало для позивача будівельно-монтажні роботи.

Позивачем не було надано договорів на виконання будівельно-монтажних робіт, на які він посилається в адміністративному позову та які зазначено в податкових накладних.

В порушення вимог 875, 877, 882 ЦК України позивачем не було надано проектну документацію, кошторис, акт приймання-передачі виконаних робіт з виконання робіт по реконструкції комунального закладу «Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку ім. О. Матросова», не було надано інших доказів щодо кількісних та якісних показників будівельно-монтажних робіт.

Позивачем не було надано документів по господарським відносинам з ТОВ «Спецзахист» та ТОВ «Капітель Трейд».

Враховуючи зазначене, суд встановив, що надані позивачем документи (договори, податкові накладні, платіжні доручення) не мають силу первинних згідно положень ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», чим підтверджено висновки відповідача в Акті перевірки про те, що не встановлено факту передачі товару від продавців до ТОВ «Днепрострой» та укладені позивачем правочини не спричиняють реального настання наслідків.

Враховуючи зазначене, судом встановлено, що використання позивачем податкових накладних для формування податкового кредиту за правочинами з зазначеними контрагентами є протиправним.

Правомірність зазначених висновків підтверджено інформаційним листом Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р., згідно якого судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому, приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Щодо висновків відповідача в Акті перевірки про недійсність правочинів між позивачем та його контрагентами на підставі ст. 228 ЦК України суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р., податкових відносинах не може застосовуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи встановлені судом обставини про те, що укладені позивачем правочини не спричиняють реального настання наслідків, та наявні у справі докази вбачається, що господарські операції між позивачем та його контрагентами об'єктивно призвели до порушення інтересів Держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.п. 19 п. 1 ст. 2 «Бюджетного кодексу України» від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п. 2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст.2 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст.203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

Відтак висновки відповідача про недійсність правочинів між позивачем та його контрагентами на підставі ст. 228 ЦК України, яка передбачає нікчемність правочину,є правомірними.

Використання в Акті перевірки актів перевірок контрагентів позивача, згідно яких в контрагентів визнано відсутність об'єктів оподаткування податком на додану вартість по ланцюгу постачання товарів (робіт/послуг) з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями, суд визнав протиправним, оскільки дані акти перевірок були використанні для формування висновків про порушення позивача без дослідження первинних документів, що є порушенням пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 984.

Аналогічної позиції дотримується також Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» згідно яких не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку.

Проте зазначене не спростовує правомірності висновків Акту перевірки про незаконність формування податкового кредиту з ПДВ, оскільки дані висновки підтверджено встановленими судом обставинами та належними доказами позивачем не спростовано.

Згідно ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено правомірність висновків відповідача в Акті перевірки та як наслідок правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 001082202 від 06.08.2013 р. За таких обставин, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 2, 71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Днепрострой» - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складений 18.11.2013 р.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили 18.11.2013р. Суддя П.О.Борисенко П.О.Борисенко