Постанова

від 24.01.2014 по справі 805/18121/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2014 р. Справа №805/18121/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10 год.45 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мозгової Н.А.

при секретарі Проніні Д.С.

за участю

представника позивача Блінова О.Л.

представника відповідача Пальцун С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за адресою: м. Донецьк, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17 адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Макіївпромтранс» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.12.2013 року № 0002852202,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Макіївпромтранс», звернувся до суду з адміністративним позовом до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.12.2013 року № 0002852202.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що згідно висновків акта №2926/05-18/22-02/34516410 від 18.11.2013року перевіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій платником з ТОВ «Компанія «Сервіс-Ойл» з поставки нафтопродуктів за договором поставки №03/01/ГСМ/6 від 03.01.2013р. Як наслідок, у порушення норм п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.1. ст.201, п.44.1 ст.44, п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України ТОВ «Макіївпромтранс» занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 356880грн., у тому числі 237920грн. - за основним платежем, 118960грн. - за штрафними санкціями за квітень 2013року.

Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення від 04.12.2013 року № 0002852202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 356880грн., у тому числі 237920грн. - за основним платежем, 118960грн. - за штрафними санкціями, прийнято відповідачем з порушенням основних принципів адміністративного процесу та засад діяльності суб'єктів владних повноважень, передбачених ч.3 ст.2 КАС України, вимог чинного законодавства, що є підставою для його скасування.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених в письмових запереченнях. Вказував, що перевіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій позивача по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Сервіс-Ойл» за період квітень 2013 р.

Зазначена інформація підтверджується довідкою ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області від 06.11.2013р. за №395/22-01/33200362 зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Сервіс-Ойл» за період березень, квітень 2013р., згідно висновків якої встановлено, що в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі дизпалива від продавців покупцю, в зв'язку з відсутністю договорів постачання, актів приймання-передачі товару, довіреностей, сертифікатів якості продукції, документів, що засвідчують транспортування, зберігання вищевказаного товару. Таким чином, ланцюги між ТОВ «ТД «Манго-Трейд», ТОВ «Донецька нафтова компанія», ТОВ «НК «Артеміда Трейд» (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару) ТОВ «Компанія «Сервіс - Ойл» та наступне постачання даного товару (дизпалива) ТОВ «Макіївпромтранс» та ТОВ «Південтрансбуд» не підтверджено.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановивши обставини, що мають значення для вирішення спору та перевіривши їх доказами, наданими сторонами, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Макіївпромтранс» зареєстровано в якості юридичної особи 17.07.2006року Виконавчим комітетом Макіївської міської ради.

У період з 11.11.2013 р. по 13.11.2013р. Макіївською ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Макіївпромтранс» з питань виявлення фактів, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія «Сервіс-Ойл» за квітень 2013 р.

За результатами вказаної перевірки був складений Акт №2926/05-18/22-02/34516410 від 18.11.2013року, згідно з яким встановлені наступні порушення:

п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.1. ст.201, п.44.1 ст.44, п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України ТОВ «Макіївпромтранс» занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 356880грн., у тому числі 237920грн. - за основним платежем, 118960грн. - за штрафними санкціями.

Так, згідно висновків акта №2926/05-18/22-02/34516410 від 18.11.2013року, перевіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій платником з ТОВ «Компанія «Сервіс-Ойл» з поставки нафтопродуктів за договором поставки №03/01/ГСМ/6 від 03.01.2013р.

Висновки акта перевірки стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 04.12.2013 року № 0002852202, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 356880грн., у тому числі 237920грн. - за основним платежем, 118960грн. - за штрафними санкціями.

Суд зазначає, що між позивачем та ТОВ «Компанія «Сервіс-Ойл» було укладено договір поставки №03/01/ГСМ/6 від 03.01.2013р., за умовами якого продавець (ТОВ «Компанія «Сервіс-Ойл») зобов'язується передати у власність покупця в строки, обумовлені цим Договором партії нафтопродуктів, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити надану продукцію (арк..с.130).

Згідно специфікацій від 01.04.2013року, від 08.04.2013року, від 10.04.2013року, від 16.04.2013року, від 23.04.2013року, від 26.04.2013року до договору поставки №03/01/ГСМ/6 від 03.01.2013р. предметом постачання є дизтопливо евро на суму 1427517,90грн., в тому числі ПДВ в розмірі 237919,70грн.(арк.с.131).

Постачальником на виконання умов договору надано видаткові накладні від 30.04.2013року за №3004-04М на суму 42350,00грн., від 30.04.2013року за №3004-03Г на суму 42350,00грн., від 29.04.2013року за №2904-01 на суму 146133,76грн., від 26.04.2013року за №2604-02М на суму 146133,73грн., від 25.04.2013року за №2504-02Х на суму 82976,24грн., від 25.04.2013року за №2504-01М на суму 63157,50грн., від 24.04.2013року за №2404-02Г на суму 42350,00грн., від 24.04.2013року за №2404-03Г на суму 42350,00грн., від 18.04.2013року за №1804-01М на суму 146133,75грн., від 17.04.2013року за №1704-02Х на суму 82976,25грн., від 17.04.2013року за №1704-01Г на суму 63157,50грн., від 11.04.2013року за №1104-01 на суму 146133,75грн., від 09.04.2013року за №0904-02Х на суму 83450,40грн., від 09.04.2013року за №0904-01Г на суму 63518,40грн., від 05.04.2013року за №0504-01М на суму 149473,95грн., від 04.04.2013року за №0404-02Х на суму 84872,85грн.

Судом встановлено, що розрахунки між сторонами проводились у безготівковій формі на підставі платіжних доручень від 02.04.2013року за №873 на суму 67127,40грн., від 02.04.2013року за №874 на суму 67127,40грн., від 02.04.2013року за №872 на суму 88191,90грн., від 02.04.2013року за №875 на суму 88191,90грн., від 03.04.2013року за №879 на суму 50479,50грн., від 08.04.2013року за №926 на суму 86295,30грн., від 08.04.2013року за №924 на суму 65683,80грн., від 08.04.2013року за №927 на суму 65683,80грн., від 08.04.2013року за №925 на суму 86295,30грн., від 15.04.2013року за №1034 на суму 149473,95грн., від 15.04.2013року за №1033 на суму 84872,85грн., від 24.04.2013року за №1111 на суму 83450,40грн., від 24.04.2013року за №1110 на суму 63518,40грн.

Транспортування товару за договором №03/01/ГСМ/6 від 03.01.2013р. здійснювалось ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 за рахунок покупця на підставі товарно-транспортних накладних (арк.с.).

На виконання вимог ст.201 Податкового кодексу України ТОВ «Компанія «Сервіс-Ойл» надало Позивачу податкові накладні №28 від 30.04.2013 р. на суму 42350,00грн., №27 від 30.04.2013року на суму 42350,00грн., від 29.04.2013року за №24 на суму 146133,76грн., від 26.04.2013року за №23 на суму 146133,73грн., від 25.04.2013року за №22 на суму 82976,24грн., від 25.04.2013року за №22 на суму 82976,24грн., від 25.04.2013року за №21 на суму 63157,5грн., від 24.04.2013року за №20 на суму 42350,00грн., від 24.04.2013року за №19 на суму 42350,00грн., від 18.04.2013року за №16 на суму 146133,75грн., від 17.04.2013року за №15 на суму 82976,25грн., від 17.04.2013року за №14 на суму 63157,50грн., від 11.04.2013року за №13 на суму 146133,75грн., від 09.04.2013року за №9 на суму 84872,84грн., розрахунок коригування №12 від 10.04.2013року на суму - 1422,46грн., розрахунок коригування №11 від 10.04.2013року на суму - 1082,70грн., від 09.04.2013року за №8 на суму 64601,10грн., від 05.04.2013року за №5 на суму 149473,95грн., від 04.04.2013року за №4 на суму 84872,85грн.

Судом встановлено, що на балансі позивача перебувають 24 тепловози, дрезини, інша колійна техніка, локомотивні та вагонне депо, залізничні колії, які передані згідно договору оренди №7/2009 від 30.03.2009року, укладеним між позивачем та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області.

Так, згідно акта приймання-передання державного майна - цілісного майнового комплексу «Макіїввантажтранс» від 30.03.2009року заступником начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області було передано, а генеральним директором позивача прийнято цілісний майновий комплекс «Макіїввантажтранс».

При цьому, основним видом діяльності позивача є діяльність у сфері залізничних перевезень вантажів (вугілля, коксу, металу тощо) вантажними вагонами переважно великих промислових підприємств м. Макіївки, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ №709992.

З пояснень представника позивача вбачається, що перевезення здійснюється позивачем за допомогою тепловозів, працюючих на дизельному паливі, що в свою чергу підтверджує факт використання придбаних за спірним договором постачання ТМЦ у власній господарській діяльності.

Також, позивачем в підтвердження реальності виконання договору постачання №03/01/ГСМ/6 від 03.01.2013р. надані сертифікати якості на дизельне паливо, журнал виданих довіреностей, журнал аналізів дизельного палива, що надійшло до ГСМ, лімітні карти на відпуск матеріалів.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Вимоги до податкової накладної встановлені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, при цьому акт перевірки позивача не містить посилань на порушення вимог заповнювання спірних податкових накладних.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Оскільки, на підтвердження виконання вищезазначених договорів позивачем суду надані первинні бухгалтерські документи, які свідчать про фактичне здійснення даних господарських операцій, у тому й числі податкові накладні, платіжні доручення, специфікації, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, сертифікати якості на дизельне паливо, журнал виданих довіреностей, журнал аналізів дизельного палива, що надійшло до ГСМ, лімітні карти на відпуск матеріалів, суд приходить до висновку про необґрунтованість висновку податкового органу щодо заниження позивачем суми податку на додану вартість на 237920,00 грн. за період квітень 2013року по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія «Сервіс-Ойл».

Стосовно посилання відповідача на висновки, викладені в довідці ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька ГУ Міндозодів у Донецькій області від 06.11.2013р. за №395/22-01/33200362 зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Сервіс-Ойл» за період березень, квітень 2013р., суд зазначає наступне:

Частиною 4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Зі змісту ч.1 ст.11 КАС України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 ст. 71 цього Кодексу встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В довідці зазначається, що господарські операції з контрагентом ТОВ «Компанія «Сервіс-Ойл» не підтверджуються у зв'язку з відсутністю договорів постачання, актів приймання-передачі товару, довіреностей, сертифікатів якості продукції, документів, що засвідчують транспортування, зберігання вищевказаного товару.

Проте, в вищевказаній довідці відсутня інформація, яка може бути достатньою для формування доказової бази у ході проведення перевірок по ланцюгу постачання ТОВ «Компанія «Сервіс-Ойл».

Так, встановлення ознак «нереальності» правочинів внаслідок відсутності платника за місцезнаходженням, відсутності адміністративно-технічних можливостей для здійснення діяльності є початковим етапом при відпрацюванні таких платників.

Основні вимоги до змісту доказової бази для встановлення правочинів такими, що мають нереальний характер - це інформація посадових осіб щодо фактичного здійснення господарських операцій, визначення товарного, грошового потоків, аналізу документального оформлення проведених операцій, виконання робіт, транспортування, фактичне використання товарів у господарській діяльності, тощо.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів укладення угод між Позивачем та ТОВ «Компанія «Сервіс-Ойл» з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме, рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «нереальності» здійснених контрагентом позивача господарських операцій.

За таких обставин суд не вважає переконливими висновки відповідача щодо відсутності реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Компанія «Сервіс-Ойл».

Суд не приймає до уваги доводи позивача щодо наявності постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013року по справі №805/16712/13-а, якою задоволені позовні вимоги ТОВ «Компанія «Сервіс-Ойл» щодо протиправності дій податкового органу щодо викладення висновків на підтвердження реальності здійснення господарських відносин з придбання товару у контрагентів постачальників за період березень, квітень 2013року, які викладені в довідці ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька ГУ Міндозодів у Донецькій області від 06.11.2013р. за №395/22-01/33200362, оскільки зазначена постанова суду не набрала законної сили.

Враховуючи викладене, суд вважає, що податкове повідомлення - рішення від 04.12.2013 року № 0002852202, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 356818 грн., у тому числі за основним платежем - 237920 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 118960 грн. є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

У відповідності до положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду підлягає стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Макіївпромтранс» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.12.2013 року № 0002852202 задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 04.12.2013 року № 0002852202, відповідно до якого збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 356818 грн., у тому числі за основним платежем - 237920 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 118960 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Макіївпромтранс» (86104, Донецька область, м. Макіївка, вул. Панченко, буд. 27-а, код ЄДРПОУ 34516410) судовий збір в сумі 4588 (чотири тисячі п'ятсот вісімдесят вісім) грн.

Постанову прийнято у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 24.01.2014 року.

Повний текст постанови у відповідності з вимогами ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України виготовлений 29.01.2014 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня отримання постанови апеляційної скарги з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мозговая Н. А.