Ухвала

від 26.02.2014 по справі 805/18121/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Мозгова Н.А.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2014 року справа №805/18121/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Юрко І.В., Блохіна А.А., секретаря судового засідання Манаєва М.В., за участі представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, представників відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 січня 2014 року у справі № 805/18121/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Макіївпромтранс» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.12.2013 року № 0002852202,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 18.12.2013 року звернувся до суду з адміністративним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що податковим органом було складено акт перевірки № 2926/05-18/22-02/34516410 від 18.11.2013 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань виявлення фактів, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Сервіс-Ойл» за квітень 2013 року. У вказаному акті було зроблено висновок про порушення позивачем податкового законодавства. На підставі акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04 грудня 2013 року № 0002852202, яке позивач просив суд скасувати.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 січня 2014 року позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 04.12.2013 року № 0002852202, відповідно до якогопідприємству збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 356 818,00 грн., у тому числі за основним платежем - 237 920,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 118 960,00 грн.

Не погодившись з судовим рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою і просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт посилався на положення ст. 44 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», на норми Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, ст.ст. 69, 159, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначав, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції та відповідно до чинного законодавства.

Представники відповідача у судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги.

Представники позивача у судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги та надали письмові пояснення, які підтримали.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

Макіївською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Макіївпромтранс» з питань виявлення фактів, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сервіс-Ойл» (код за ЄДРПОУ 33200362) за квітень 2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 18 листопада 2013 року № 2926/05-18/22-02/34516410. В акті перевірки вказано на порушення позивачем пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем безпідставно сформовано податковий кредит в квітні 2013 року за рахунок суми податку на додану вартість по податкових накладних, отриманих від підприємства ТОВ «Компанія «Сервіс-Ойл» на суму 237 919,70 грн., у зв'язку із встановленням нереальності здійснення господарської операції між ТОВ «Макіївпромтранс» та ТОВ «Компанія «Сервіс-Ойл» (том 1 а.с. 92-96).

Вказаний акт підписан позивачем із запереченнями.

ТОВ «Макіївпромтранс» 25.11.2013 року звернувся до відповідача із запереченнями № 02-06-12/1434 на вказаний акт (том 1 а.с. 97-103).

29.11.2013 року податковим органом за результатами розгляду вказаних заперечень надано відповідь, якою акт перевірки залишено без змін (том 1 а.с. 108-112).

Податковим органом 04 грудня 2013 року на підставі вказаного акту перевірки було прийняте податкове повідомлення - рішення № 0002852202, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем 14010100 податок на додану вартість у розмірі 356 880,00 грн., з якої основний платіж - 237 920,00 грн. та штрафні санкції - 118 960,00 грн. (том 1 а.с.21).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову щодо протиправності прийнятого податкового повідомлення - рішення з наступних підстав.

Проблемним питання даного спору є правомірність сумніву податкового органу щодо реальності господарських операцій, укладених позивачем з ТОВ «Компанія «Сервіс-Ойл».

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704).

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності із статтею 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3); якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4); не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Колегія суддів вважає, що позивачем правомірно віднесено сплачені суми до податкового кредиту по фінансово-господарських відносинах з ТОВ «Компанія «Сервіс-Ойл».

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Макіївпромтранс» та ТОВ «Компанія «Сервіс-Ойл» було укладено договір поставки нафтопродуктів № 03/01/ГСМ/6 від 03.01.2013 року, за умовами якого продавець (ТОВ «Компанія «Сервіс-Ойл») зобов'язується передати у власність покупця в строки, обумовлені цим Договором, партії нафтопродуктів відповідно до специфікацій до договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити надану продукцію (том 1 а.с.127-129).

Згідно специфікацій від 01.04.2013 року, від 08.04.2013 року, від 10.04.2013 року, від 16.04.2013 року, від 23.04.2013 року, від 26.04.2013 року до договору поставки № 03/01/ГСМ/6 від 03.01.2013 року предметом постачання є дизтопливо євро (том 1 а.с.131-136).

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано наступні документи:

- видаткові накладні (том 1 а.с. 25, 28, 31, 36, 41, 44, 47, 50, 53, 56, 59, 62, 65, 68, 71, 74);

- платіжні доручення (том 1 а.с. 77-89);

- товарно-транспортні накладні, відповідно до яких транспортування товару за договором № 03/01/ГСМ/6 від 03.01.2013 року здійснювалось ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_7 (том 1 а.с. 26, 29, 32, 37, 42, 45, 48, 51, 54, 57, 60, 63, 66, 69, 72, 75);

- податкові накладні, розрахунки коригування (том 1 а.с. 27, 30, 33, 34-35, 38, 39-40, 43, 46, 49, 52, 55, 58, 61, 64, 67, 70, 73, 76).

Крім того, колегія суддів зазначає, що позивачем на підтвердження реальності настання правових наслідків за вищевказаним договором надані сертифікати якості на дизельне паливо, журнал виданих довіреностей, журнал аналізів дизельного палива, що надійшло до ГСМ, лімітні карти на відпуск матеріалів, реєстр виданих та отриманих накладних (том 1 а.с. 154-160, 167-169, 197-200, 219-243).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача відсутні підстави для здійснення висновку про неправомірність віднесення позивачем сплачених сум до податкового кредиту, оскільки позивачем були надані всі необхідні копії первинних документів, що підтверджують право формування податкового кредиту. З огляду на що посилання апелянта на відсутність фактичних обставин, які б підтверджували реальність здійснення господарських операцій, є безпідставними.

Також колегія суддів зазначає, що посилання відповідача на довідку від 06.11.2013 року № 395/22-01/33200362 зустрічної звірки ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області по ТОВ «Компанія «Сервіс-Ойл», у якій вказано, що факт передачі дизпалива продавців покупцю не підтверджено в зв'язку з відсутністю актів приймання-передачі товару, довіреностей, сертифікатів якості продукції, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товару, є безпідставним, оскільки позивач у відповідності до положень Податкового Кодексу України не повинен відповідати за діяльність не тільки свого контрагента, а і по всьому ланцюгу постачальників. Крім того, довідка зустрічної перевірки не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання (том 1 а.с. 198-200, 202-214, 217-230).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. При розгляді даної справи податковий орган не надав жодного доказу на підтвердження правомірності своїх дій і рішень.

Угоди між позивачем та його контрагентами в судовому порядку не оспорені, податковому органу жодним нормативно-правовим актом не надано права ревізувати умови укладених договорів. Наявні окремі недоліки первісних документів бухгалтерського та податкового обліку не є такими, що тягнуть їх невизнання як доказів в розумінні ст. 79 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції були правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

З огляду на вищезазначене та керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 січня 2014 року у справі № 805/18121/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 січня 2014 року у справі № 805/18121/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Макіївпромтранс» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.12.2013 року № 0002852202 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції - Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено 03 березня 2014 року.

Головуючий суддя: Г.М. Міронова

Судді: І.В. Юрко

А.А. Блохін