Постанова

від 21.01.2014 по справі 827/1520/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 січня 2014 року Справа №827/1520/13-а

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

судді - Александрова О.Ю., за участю секретаря - Ополєвої О.Г.,

за участю представників:

позивача - Михайлової Наталі Володимирівни, довіреність №24 від 09.01.2014,

відповідача - Бойко Олени Анатоліївни, довіреність №42 від 17.10.2013,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Севастополі адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційне підприємство №17» Севастопольської міської Ради до Державної фінансової інспекції в м. Севастополі про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Ремонтно-експлуатаційне підприємство №17» Севастопольської міської Ради (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом до Державної фінансової інспекції в м. Севастополі (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги №27-06-14-14/1546 від 30.05.2013.

Позовні вимоги мотивовані таким: Державною фінансовою інспекцією в м. Севастополі за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності позивача складений акт №06-21/59 від 25.04.2013 за період з 01.01.2010 по 31.12.2012; за результатами акта ревізії відповідачем на адресу позивача направлено вимогу №27-06-14-14/1546 від 30.05.2013 про усунення порушень, виявлених ревізією:

пунктом 1 вимоги позивача зобов'язано притягнути до відповідальності та звільнити працівників, з вини яких допущено порушення законодавства, але, оскаржуючи за суттю вказані відповідачем порушення, позивач вважає незаконною вимогу за пунктом 1;

пунктом 2 вимоги зобов'язано позивача донарахувати суму квартплати по вул. Адмірала Октябрьського, б. 8, кв. 20, за період, який підлягав ревізії; проте, нарахування квартплати здійснюється відносно житлового фонду, до якого відповідно до статті 4 Житлового кодексу України входять житлові будинки та приміщення, а частину приміщень вказаної квартири виведено зі складу житлового фонду та переведено у нежитловий; відповідно до пункту 6 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право «на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні»; за даними карток паспортного обліку форми 16 та форми 17 по підприємству, у вказаній квартирі відсутні зареєстровані особи, й відповідно, відсутні споживачі житлово-комунальних послуг, у зв'язку з чим виконавець зобов'язаний не здійснювати нарахування житлово-комунальних послуг за період відсутності споживача;

пунктом 3 вимоги зобов'язано позивача повернути на розрахунковий рахунок підприємства надміру виплачені кошти в сумі 25 320,05 грн.; в обґрунтування вимоги відповідачем зазначено надмірне нарахування та виплата заробітної плати майстрам двірників в сумі 10 322,51 грн., комірнику в сумі 2 794,80 грн., водіям моторолерів в сумі 1 875,01 грн., бухгалтеру 1 категорії ОСОБА_8 в сумі 7 691,73 грн., заробітної плати ОСОБА_22 за період з 10.03.2011 по 23.03.2011 у виді різниці в окладах у розмірі 739,08 грн., здійснення працівникам нарахувань та виплат доплати за оформлення документів по приватизації на суму 2 641,22 грн.; пунктом 4.1 Колективного договору підприємства на 2011 -2016 роки визначено, що оплата праці здійснюється на підприємстві відповідно до діючих систем оплати праці, тарифних ставок, та у відповідності з Генеральною угодою між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнським об'єднаннями організацій роботодавців та підприємців та всеукраїнськими профспілками та профоб'єднаннями; у зв'язку із погодженням застосування коефіцієнту співвідношення окладів для майстрів двірників, нарахування та виплата їм була здійснена виходячи із застосування коефіцієнта окладів 1.9, а не 3,4 як зазначено в акті ревізії; коефіцієнт 1.9 включений до штатного розпису, який розробляється та затверджується підприємством самостійно згідно зі статтею 64 Господарського кодексу України, разом з тим, штатний розпис із зазначенням посадових окладів, включений до колективного договору та є його невід'ємними частинами; у зв'язку з тим, що до складу штатного розпису входить у тому числі й визначення окладів, встановлення їх розміру є правом підприємства та визначається ним самостійно; з аналогічних правових підстав є необґрунтованим зазначення відповідачем у якості порушення застосування за галузевою угодою 2010-2012 років розміру коефіцієнту співвідношення окладів для комірника та надмірне нарахування і виплату йому заробітної плати за 2011, 2012 роки; штатним розписом підприємства, що є невід'ємною частиною колективного договору, його сторонами, обґрунтовано та правомірно встановлений оклад водіям моторолерів з урахуванням додатку №1 до галузевої угоди 2007-2009 років та 2010-2012 років, із застосуванням Єдиної сітки міжрозрядних тарифних коефіцієнтів; згідно з кваліфікаційними критеріями та складності виконуваної роботи за посадовою інструкцією посада бухгалтера 1 категорії відповідно до Довідника кваліфікаційних професій та посад (затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України 3336 від 29.12.2004) має відноситися до категорії «професіонал», у зв'язку з чим обґрунтованим є застосування підприємством коефіцієнта співвідношення розміру окладів згідно галузевої угоди у розмірі 2.2 як для професіонала для посади бухгалтера 1 категорії; на період відпустки директора виконання його обов'язків покладалося на ОСОБА_22 наказом ГУЖКГ СМДА №120-В від 08.12.2010; вказаним наказом не обмежувалося покладання виконання обов'язку на ОСОБА_22 на період відпустки та тимчасової відсутності директора конкретними датами, й відповідно, поширення дії наказу здійснюється і на інші періоди тимчасової відсутності директора та покладання виконання його обов'язків на ОСОБА_22; також мав місце наказ підприємства №06 від 31.03.2011 про виплату ОСОБА_22 за роботу у розширеній зоні на час відпустки директора, у зв'язку з чим нарахування та виплата працівнику доплати за розширену зону обслуговування є обґрунтованим; виконання робіт з оформлення документів для приватизації житлових приміщень не входить до посадових обов'язків працівників, й відповідно виконується ними як додаткова робота, за яку відповідно до Закону України «Про оплату праці» та КЗпП України належить здійснити виплати; оплата робіт здійснюється на підставі калькуляції, затвердженої по підприємству 24.09.2009;

пунктом 4 вимоги відповідач зобов'язав позивача провести перерахунок і відповідні взаємозвірки по сумах внесків до Фондів та повернути надміру виплачені кошти в сумі 10 951,45 грн. Даний пункт випливає з пункту 3 вимоги;

пунктом 5 вимоги відповідачем вказано позивачу відобразити у складі дебіторської заборгованості за не виконання роботи, не надання послуг (різниця вартості виконаних робіт, послуг) та повернення на розрахунковий рахунок підприємства надміру виплачених коштів в сумі 311 768,80 грн.; відповідач відобразив в акті ревізії співставлення даних в актах виконаних робіт перевізників з вивезення твердих побутових відходів і даних з актів виконаних робіт із захоронення твердих побутових відходів КП «Благоустрій»; але, вказані величини не є спів ставними і акти виконаних робіт із захоронення твердих побутових відходів є первинними документами тільки по взаємовідносинах «виконавець житлово-комунальної послуги - КП «Благоустрій»»; разом з тим, відповідачем не взято до уваги, що талони на захоронення твердих побутових відходів на полігоні у Первомайській балці не є документами первинного бухгалтерського обліку, а також, що не всі талони на захоронення були одержані підприємством, а передані перевізникам - повернуті виконавцю»; крім того, відповідачем не взятий до уваги факт крадіжки майна і окремих речей із проникненням у приміщення підприємства, підтверджений постановою слідчого СВ Ленінського РО УМВС України в м. Севастополі від 05.07.2012 про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження, коли були вкрадені певні документи; з врахуванням викладеного та фактів підписання з перевізниками актів виконаних робіт з надання послуг із вивезення твердих побутових відходів, висновок відповідача про відсутність первинних документів та про збитки, завдані підприємству, є безпідставним як і вимога про відображення в обліку дебіторської заборгованості за невиконані роботи та повернення надміру сплачених сум;

пунктом 6 вимоги відповідачем вказано таке порушення з боку позивача, як укладення договору без проведення закупки; але, вказаний пункт вимоги відноситься до КП «РЕП-22» СМР, а не до позивача; згідно із Статутом КП «РЕП №17» СМР воно є підприємством, а поняття «державні кошти» поширюється тільки на установи та організації, не є розпорядником державних коштів, у зв'язку з чим дія Закону України «Про здійснення державних закупівель» не поширюється на періоди, у яких укладалися договори на надання послуг.

Ухвалами суду від 06.06.2013 за вказаним позовом відкрито провадження в адміністративній справі №827/1520/13-а, закінчено підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні 08.08.2013 представник відповідача надав суду письмове заперечення на позов, у якому виклав порушення, які було виявлено проведеною ревізією, а також надав суду письмові пояснення щодо суті деяких з виявлених ревізією порушень /т.2, а.с.27-34/.

У судовому засіданні 16.08.2013 представник позивача надав суду письмове пояснення щодо нарахування та виплати заробітної плати працівникам підприємства /т.2. а.с.43-45/.

У судовому засіданні 12.09.2013 представник позивача надав суду письмове пояснення щодо нарахування квартплати відносно квартири АДРЕСА_1 та оформлення документів для приватизації житлових приміщень/т.2. а.с.117-118/.

У судовому засіданні 22.10.2013 представниками позивача суду надані письмові пояснення щодо розрахунку посадових окладів працівників позивача та щодо розрахунку збитків позивача з вивозу твердих побутових відходів /т.2, а.с.194-195/.

У судовому засіданні 19.11.2013 представник позивача надав суду письмове пояснення щодо нарахування квартплати відносно квартири АДРЕСА_1, одержання послуг з вивозу твердих побутових відходів, нарахування та виплати заробітної плати бухгалтеру підприємства /т.2, а.с.229-230/.

У судовому засіданні 12.12.2013 представник позивача надав суду письмове пояснення щодо одержання послуг з вивозу твердих побутових відходів, нарахування та виплати заробітної плати працівникам підприємства /т.3, а.с.113/.

У судовому засіданні 21.01.2014 представник позивача заявлені вимоги підтримав з підстав, викладених у позові та письмових поясненнях, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.01.2014 проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

У період з 22.07.2013 по 30.07.2013 відповідно до Плану контрольно-перевірочної роботи на 1 квартал 2013 року, на підставі направлень від 19.02.2013 №36, від 26.02.2013 №39, від 10.04.2013 №95, від 16.04.2013 №103, виданих начальником Державної фінансової інспекції в м. Севастополі, працівниками Державної фінансової інспекції в м. Севастополі проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційне підприємство №17» Севастопольської міської Ради за період з 01.01.2010 по 31.12.2012.

За результатами ревізії складений акт №06-21/59 від 25.04.2013 (далі за текстом - Акт ревізії) /т.1, а.с.15-28/.

На підставі вказаного Акта ревізії відповідачем на адресу позивача направлено вимогу від 30.05.2013 №27-06-14-14/1546 про усунення порушень, виявлених ревізією (далі за текстом - Вимога) /т.1, а.с.58-59/.

Пунктом 1 Вимоги позивача зобов'язано опрацювати матеріали ревізії та вжити заходи щодо усунення виявлених порушень, розглянути питання щодо притягнення до відповідальності та звільнення працівників, з вини яких допущено порушення законодавства.

Перелік порушень, які позивачеві приписано усунути, викладено у пунктах 2-6 Вимоги.

Так, у пункті 2 Вимоги зазначено:

- В порушення вимог ч. 1 ст. 3 та ч. 6 ст. 8, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» по квартирі за адресою АДРЕСА_1 квартплата за період, що підлягав ревізії, не нараховувалась, що призвело до недоотримання підприємством доходів у сумі 2 421,36 грн., та викривлення звітності, у зв'язку з чим позивачу приписано зарахувати на розрахунковий рахунок підприємства доходи у сумі 2 421,36 грн.

Щодо способу виконання пункту 2 Вимоги, суд зазначає про його некоректне формулювання, оскільки у якості наслідків порушення вказано не надходження доходів (платником квартплати є споживач комунальних послуг), а вимога про зарахування коштів (без визначення їх джерела) адресована позивачу, який не є платником квартплати (споживачем комунальних послуг) по вказаній квартирі.

Судом встановлено, що 29.01.2004 між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та позивачем укладений договір 331 «З організації обліку та нарахування платежів за житлово-комунальні послуги» (далі - Договір №31) /т.1, а.с.220-225/.

За пунктом 1.1 Договору №31 Підприємство доручає Банку через Інформаційно-розрахунковий центр (у подальшому ІРЦ) прийняти базу даних по особових рахунках абонентів, здійснювати нарахування комунальних платежів, виконання обробки інформації про комунальні платежі, одержані від установ, що приймають комунальні платежі, по централізованій автоматизованій комп'ютерній системі обліку (у подальшому Система) і від установ, що приймають комунальні платежі та не беруть участь у «Системі».

За пунктом 1.2 Договору №31 банк приймає на себе виконання цієї роботи з наданням відповідної інформації підприємству, відповідно до умов цього Договору та оформленням акту виконаних робіт, підписаного сторонами.

Пунктом 2.4 Договору №31 на Банк покладено обов'язок здійснювати щомісячне нарахування плати за житлово-комунальні послуги з урахуванням пільг та призначених субсидій по всіх особових рахунках абонентів, у строк до 06 числа кожного місяця.

Пунктом 2.6 Договору №31 на Банк покладено обов'язок приймати як обов'язкові , всі розпорядження СМДА, відповідні нормативні акти України з питань методології нарахування, оплати, заборгованості.

Також на банк покладено обов'язок підготовлення рахунків на оплату із зазначенням щомісячних нарахувань та загальної суми заборгованості, за житлово-комунальні послуги у строк до 06 числа кожного місяця, що настає за звітним (останній абзац пункту 2.7 Договору №31).

Таким чином, відповідальною особою за нарахування щомісячної плати за житлово-комунальні послуги, на підставі вказаного Договору №31, є Банк, а не позивач.

Крім того, щодо не нарахування та стягнення квартплати по особовому рахунку за адресою АДРЕСА_1, що призвело до недоотримання доходу у вигляді квартплати на суму 2 092,59 грн., в акті ревізії зазначено про усунення цього порушення в ході ревізії шляхом здійснення донарахування квартплати в сумі 2 092,59 грн. /т.1, а.с.19/, а стосовно суми у розмірі 2 421,36 грн., в Акті ревізії використане поняття «плата за надання експлуатаційних послуг» , а не «квартплата», й відсутнє чітке зазначення об'єкту, на який нарахований відповідний дохід та підстави його нарахування, що унеможливлює виконання вимоги в цієї частини.

Згідно письмових пояснень головного спеціаліста КП «РЕП №17» СМР ОСОБА_22, лише 16.04.2013 від власника нежитлового приміщення, яке виникло у результаті реконструкції у тому числі, квартири АДРЕСА_1, надійшли документи: копії розпоряджень Севастопольської міської державної адміністрації №1320-р від 08.12.2006, від 12.01.2009 №02-р, щодо переобладнання квартири в однокімнатну та переведення її частини у нежилу; копія акта Державної приймальної комісії від 12.07.2007 з прийняття в експлуатацію об'єкта - «реконструкції з розширенням магазину «Оазіс» за рахунок двох жилих кімнат кв. АДРЕСА_1», та копія інвентарної справи БТІ від 28.03.2012 /т.2, а.с.97/.

Тобто, про наявність змін у статусі об'єкта нерухомості - квартири АДРЕСА_1, позивачу не було відомо у перевіряємому періоді (01.01.2010 по 31.10.2012), у зв'язку з чим можливі порушення щодо нарахування та сплати експлуатаційних послуг сталися не з вини позивача.

Крім того з матеріалів справи вбачається що договір на участь в витратах на утримування житлового будинку або інші договори, яки могли б бути підставою для нарахування плати за експлуатаційні видатки щодо приміщення за адресою АДРЕСА_1 між позивачем та іншими особами не укладалися.

За таких обставин пункт 2 Вимоги підлягає скасуванню, як такий, що суперечить викладеному в Акті ревізії та викладений у некоректному формулюванні, що унеможливлює його виконання.

У пункті 3 Вимоги зазначено:

- в порушення ст. 97 Кодексу законів про працю України, ст. 15 Закону України «Про оплату праці», ст. 5 Закону України «Про колективні договори і угоди», пункту 3.1.3 і додатка № 4 Галузевої угоди на 2007-2009 роки, пункту 1.1.3, додатка № 3 Галузевої угоди на 2010-2012 роки, пункту 4 Колективного договору на 2000-2003 роки, пункту 4.1 Колективного договору на 2011-2016 роки за період, який ревізується, зайво нарахована і виплачена заробітна плата майстрам двірників у сумі 10 322,51 грн., комірникові ОСОБА_7, зайво нарахована і виплачена заробітна плата у сумі 2 794,80 грн., з якої невідшкодовано 2 050,50 грн., водіям моторолерів зайво нарахована і виплачена заробітна плата в загальній сумі 1 875,01 грн.;

- в порушення ст. 97 КЗпП, ст. 15 Закону України «Про оплату праці» ст. 5 Закону України «Про колективні договори і угоди», пункту 3.1.3 і додатка № 4 Галузевої угоди на 2007-2009 роки, пункту 1.1.3, додатка № 3 Галузевої угоди на 2010-2012 роки, пункту 4.1 Колективного договору на 2000-2003 роки, пункту 4.1 Колективного договору на 2011-2016 роки, у періоді, який ревізується бухгалтеру 1 категорії ОСОБА_8 зайве нарахована і виплачена заробітна плата у загальній сумі 7 691,73 грн.;

- в порушення пункту 1 Роз'яснення № 30/39, п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» зайво нарахована заробітна плата ОСОБА_22. за період з 10.03.2011 по 23.03.2011 року у вигляді різниці в окладах у сумі 739,08 грн.;

- в порушення пункту 3.1.4 та додатка № 5 Галузевої угоди на 2007-2009 роки, 1.1.4 та додатку 6 Галузевої угоди на 2010-2012 роки, пункту 4.3 Колективного договору на 2000-2003 роки, пункту 4.2 Колективного договору на 2011-2016 роки працівникам підприємства проводиться нарахування і виплата доплати за оформлення документів по приватизації, тоді як ні Галузевими угодами, ні Колективними договорами, які діяли в періоді, що ревізується, не передбачена така доплата. У результаті, окремим працівникам КП РЕП №17 зайве нарахована доплата за оформлення документів по приватизації у загальній сумі 2 641,22 грн.,

у зв'язку з чим: повернути на розрахунковий рахунок підприємства зайво виплачені кошти у сумі 25 320,05 грн.

Частиною другою статті 97 Кодексу законів про працю України визначено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті (частина третя статті 97 Кодексу законів про працю України).

Ревізією встановлено, що конкретні співвідношення розмірів мінімальних місячних посадових окладів до мінімальної тарифної ставки робітника 1 розряду у колективному договорі на 2000-2003 не встановлені /т.1, а.с.123-141/. Пунктом 4.1 Колективного договору на 2011-2016 роки передбачено встановлення мінімальної тарифної ставки працівника 1 розряду в розмірі 120 відсотків розміру мінімальної заробітної плати з огляду на положення норм діючого законодавства. Тобто, при встановлені окладів працівників КП «РЕП №17» СМР застосовуються коефіцієнти, передбачені Галузевими угодами .

Однак, майстрам двірників з 01.01.2010 встановлений оклад з урахуванням коефіцієнта співвідношення до посадового окладу працівника 1 тарифного розряду рівний 2.34, тоді як згідно додатка 3 Галузевої угоди на 2007-2009 роки необхідно встановити оклад з урахуванням коефіцієнта 1.8. Внаслідок порушення зайво нарахована та виплачена заробітна плата майстрам двірників у загальній сумі 10 322,51 грн. (у 2010 році - 4 353,44 грн., у 2011 році - 3 054,63 грн., у 2012 році - 2 914,44 грн.), а саме: ОСОБА_10 - 5 208,49 грн., ОСОБА_11 - 5 114,02 грн. /т.1, а.с.21 - оборотна сторінка/.

Пунктом 3.1.3 Галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2007 - 2009 роки визначено, що мінімальна тарифна ставка (оклад) за просту некваліфіковану працю встановлюється у розмірі не нижче визначеної законодавством мінімальної заробітної плати, а мінімальна тарифна ставка робітника I розряду - у розмірі не менше 120 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом.

Встановити:

Єдину сітку міжрозрядних тарифних коефіцієнтів згідно з додатком N 1 до цієї угоди;

коефіцієнти співвідношення мінімальної тарифної ставки робітника I розряду (місячної тарифної ставки) за підгалузями, видами робіт та окремими професіями до встановленої угодою мінімальної тарифної ставки робітника I розряду згідно з додатком N 2 до цієї угоди;

коефіцієнти співвідношення розмірів мінімальних місячних посадових окладів керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців до мінімальної тарифної ставки робітника I розряду основного виробництва (мінімального посадового окладу (ставки) працівника основної професії), встановлених в колективному договорі згідно з додатком N 3 до цієї угоди.

Згідно з додатком 3 до вказаної Галузевої угоди у редакції, що діє з 28.01.2009, «Коефіцієнти співвідношень розмірів мінімальних місячних посадових окладів керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців до мінімальної тарифної ставки робітника I розряду основного виробництва (мінімального посадового окладу (ставки) працівника основної професії), встановлених в колективному договорі», мінімальний посадовий оклад майстра має бути встановлений з урахуванням коефіцієнту 1.8 /т.3, а.с.249 - оборотна сторінка/.

Такий самий коефіцієнт передбачений й додатком 3 до Галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об'єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010 - 2012 роки, яка діє з 15.09.2010 /т.2, а.с.65-74/.

З письмових пояснень економіста КП «РЕП №17» СМР ОСОБА_12 від 18.04.2013 вбачається, що штатним розписом оклад майстра двірників був встановлений з урахуванням коефіцієнту 1,9 (при розрахунку окладу було враховано підвищене емоційне навантаження, ненормований робочий день) /т.3, а.с.122/.

Виходячи з розміру окладу майстра двірників з урахуванням коефіцієнта співвідношення до посадового окладу працівника 1 тарифного розряду, зазначеного в Акті ревізії - 2.34, фактично до окладу майстра застосований коефіцієнт співвідношення 1.95 (1.2 х 1,95 = 2.34).

Представником позивача суду надано копії затверджених на підприємстві Положень з оплати праці із застосуванням коефіцієнтів до місячних посадових окладів, від 31.01.2009 та 31.12.2010, якими передбачено застосування до окладу майстра коефіцієнту 1,8 - 2,0 /т.3, а.с.251, 252/, але суд не приймає їх як доказ виходячи з наступного.

Так, в Акті ревізії відсутнє будь яке згадування про вказані Положення, як і у позові та письмових поясненнях представника позивача.

У штатному розписі, на який посилається позивач як на документ, яким встановлено оклади працівників підприємства, також відсутнє зазначення яких-небудь коефіцієнтів, що застосовуються до окладів, встановлених Галузевими угодами та посилання на вказані Положення.

У запереченнях позивача від 03.05.2013 за вих. №509 на акт ревізії №06-21/59 від 25.04.2013 також відсутнє посилання на назву та дату документу, яким встановлено інший коефіцієнт співвідношення розмірів мінімальних місячних посадових окладів, ніж у Галузевих угодах /т.1, а.с.29-37/.

Вперше справу було призначено ухвалою суду до судового розгляду на 20.06.2013. Після 20.06.2013 справа призначалася до судового розгляду ще 13 разів. Копії Положень з оплати праці із застосуванням коефіцієнтів до місячних посадових окладів, від 31.01.2009 та 31.12.2010 надано суду представником позивача лише в останньому судовому засіданні 16.01.2014 перед судовими дебатами.

Виходячи з викладеного суд критично ставиться до наявності вказаних положень на час проведення відповідачем ревізії фінансово-господарської діяльності позивача, оформленої Актом №06-21/59 від 25.04.2013.

Крім того суд вважає помилковими та такими, що не ґрунтуються на положеннях законодавства України про працю ствердження представника позивача, що штатний розпис є невід'ємною складовою частиною колективного договору.

Відповідно до статті 10 Кодексу законів про працю України Колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Статтею 13 Кодексу законів про працю України передбачено, що зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема:зміни в організації виробництва і праці;забезпечення продуктивної зайнятості;нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.);встановлення гарантій, компенсацій, пільг;участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства, установи, організації (якщо це передбачено статутом);режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку;умов і охорони праці;забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників;гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій трудящих;умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці;забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

Відповідно до статті 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Спираючись на статтю 64 Господарського кодексу України, Мінпраці у своєму листі від 27.06.2007 р. № 162/06/187-07 зазначає, що «штатний розпис - це документ, що встановлює для цього підприємства, установи, організації структуру, штати та посадові оклади працівників».

Згідно Державного класифікатора України «Державний класифікатор управлінської документації» ДК 010-98, затвердженого наказом Держстандарту України від 31.12.1998 № 1024, штатний розпис є організаційно-розпорядчим документом, що використовується для вирішення організаційно-розпорядчих завдань управління.

Тобто, штатний розпис є переліком посад на підприємстві із зазначенням їх кількості та розмірів посадових окладів, окремим документом управлінського характеру та не є складовою частиною колективного договору.

Судом встановлено, що позивачем аналогічно вищенаведеному порядку комірникові з 01.01.2012 встановлений оклад у розрахунках від окладу двірника, тоді як згідно додатка 2 Галузевої угоди на 2010 - 2012 роки необхідно встановити оклад з урахуванням коефіцієнту співвідношення мінімальної тарифної ставки працівника 1 розряду по окремих професіях до встановленої угодою мінімальної тарифної ставки працівника 1 розряду рівної 1.2. Внаслідок порушення комірникові ОСОБА_7, зайво нарахована і виплачена заробітна плата у загальній сумі 4 065,84 грн., у тому числі у 2011 році -1 316,28 грн. у 2012 році - 1 478,52 грн. /т.1, а.с.21 - оборотна сторінка - 22/.

З письмових пояснень економіста КП «РЕП №17» СМР ОСОБА_12 від 18.04.2013 вбачається, що у 2011-2012 роках при розрахунку окладу комірника у штатному розписі неумисно двічі застосований галузевий коефіцієнт, що призвело до завищення окладу. В період проведення перевірки здійснений перерахунок по нарахуванню заробітної плати комірника і згідно його заяви надміру виплачені кошти будуть внесені в касу підприємства /т.3, а.с.124/.

Отже, наявність порушення було визнано відповідальним працівником позивача ще під час проведення ревізії, й вжито заходів щодо його усунення.

Також ревізією встановлено, що водіям моторолерів встановлений оклад із застосуванням міжрозрядного тарифного коефіцієнта 1,08, як працівнику другого тарифного розряду, тоді як водій моторолера не може мати тарифного розряду і йому необхідно встановити оклад рівний окладу працівника першого тарифного розряду. В результаті порушення за період, що ревізується, водіям моторолерів зайво нарахована і виплачена заробітна плата в загальній сумі 1 875,01 грн. (у 2010 році - 1 079,66 грн., у 2011 році - 324,95 грн., у 2012 році - 470,40 грн.), а саме: ОСОБА_6 - 1 404,61 грн., ОСОБА_13 - 470,40 грн.

З письмових пояснень економіста КП «РЕП №17» СМР ОСОБА_12 від 18.04.2013 вбачається, що у 2011-2012 роках при розрахунку окладу водія моторолеру у штатному розписі застосований коефіцієнт 1.08 (враховано категорію класності водія), що призвело до завищення окладу. В період проведення перевірки здійснений перерахунок по нарахуванню заробітної плати водія моторолеру /т.3, а.с.126/.

Слід зазначити, що ані у Колективному договорі, ані у Галузевій угоді на 2010-2012 роки додаткові коефіцієнти водію моторолеру не передбачено, у зв'язку з чим їх застосування позивачем є безпідставним. Фактично оклад водіям моторолерів був встановлений лише Штатним розписом підприємства (позивача) з застосуванням коефіцієнту 1,25, як у працівника поточного ремонту другого розряду з застосуванням міжрозрядного тарифного коефіцієнту 1,08 згідно Додатку № 1 до Галузевої угоди.

Твердження позивача про те, що залежно від категорії водія визначається його розрядність, не підкріплено посиланням на відповідну правову норму та сприймається судом критично.

Ревізією також встановлено, що бухгалтеру 1 категорії ОСОБА_8 встановлений оклад з урахуванням коефіцієнта співвідношення до посадового окладу працівника 1 тарифного розряду рівному 2,2 як професіоналу, тоді як у ОСОБА_8, яка працює на вищезазначеній посаді, немає диплома спеціаліста. Згідно Класифікатора професій ДК 003:2010, затвердженого наказом Дерспоживстандарту України від 28.07.2010 № 327, посада бухгалтера без диплома спеціаліста належить до категорії спеціалістів. Відповідно бухгалтеру 1 категорії без диплома спеціаліста необхідно установити оклад як фахівцю з урахуванням коефіцієнта співвідношення 2,0. Внаслідок порушення у періоді, що ревізується бухгалтеру 1 категорії ОСОБА_8 зайво нарахована і виплачена заробітна плата у загальній сумі 7 691,73 грн., а саме: у 2010 році - 2 205,60 грн., у 2011 році - 3 047,13 грн., у 2012 році - 2 439,00 грн.

Суд зазначає, що дійсно, класифікатором професій ДК 003:2010, затвердженим Наказом Держспожівстандарту України від 28.07.2010 №327, до Розділу 2 «Професіонали» віднесено професію «Бухгалтер» з дипломом спеціаліста.

У преамбулі розділу 2 вказано, що цей розділ вміщує професії, що передбачають високий рівень знань у галузі фізичних, математичних, технічних, біологічних, агрономічних, медичних чи гуманітарних наук. Професійні завдання полягають у збільшенні існуючого фонду (обсягу) знань, застосуванні певних концепцій, теорій та методів для розв'язання певних проблем чи в систематизованому викладенні відповідних дисциплін у повному обсязі.

Засіданням кваліфікаційної комісії підприємства, оформленим протоколом від 30.04.2009 Бухгалтеру 2 категорії ОСОБА_8 присвоєно 1 категорію /т.3, а.с.61/ й наказом №15 від 30.04.2009 її переведено на посаду бухгалтера 1 категорії з 01.05.2009 /т.3, а.с.62/.

Згідно з пунктом 1.3 Посадової інструкції бухгалтера 1 категорії, затвердженої директором КП «РЕП №17» СМР 01.05.2009, на посаду бухгалтера 1 категорії призначається особа, яка має вищу (економічну) освіту без пред'явлення вимог до стажу роботи або особа, яка має середньо-спеціальну освіту з досвідом роботи у системі житлового господарства не менш як 2 роки /т.3, а.с.63/.

За пунктом 1.4 вказаної Інструкції бухгалтер 1 категорії повинен знати:

- законодавчі акти, постанови, розпорядження, накази, керівні, методичні і нормативні матеріали з організації бухгалтерського обліку майна, зобов'язань та господарських операцій і складанню звітності;

- форми та методи бухгалтерського обліку на підприємстві;

- план і кореспонденцію рахунків;

- організацію документообігу на даній ділянці бухгалтерського обліку;

- порядок документального оформлення та відображення на рахунках бухгалтерського обліку надходження основних засобів;

- методи економічного аналізу господарсько-фінансової діяльності підприємства;

- правила експлуатації обчислювальної техніки;

- законодавство про працю;

- правила та норми охорони праці;

- Правила внутрішнього трудового розпорядку.

За своїми функціональними обов'язками бухгалтер 1 категорії виконує роботу, зокрема, з ведення бухгалтерського обліку відповідно до вимог діючого законодавства в частині, що стосується обліку основних засобів (пункт 2.1. інструкції), а також інші обов'язки (пункти 2.2 - 2.10 Інструкції).

Як зазначив позивач, та не спростовано з наданням належних доказів відповідачем, за вказаною інструкцією бухгалтер ОСОБА_8 у період, що ревізувався, виконувала круг обов'язків, який не залежав від наявності диплому кваліфікації «спеціаліст», тобто ті ж самі обов'язки вона б виконувала і за наявності вказаного диплому.

Крім того, відповідно до роз'яснень Міністерства праці та соціальної політики України від 29.05.2008 №133/13/116-08, від 08.12.2009 № 366/13/116-09, від 21.09.2009 №279/13/116-09 не суперечить нормам діючого законодавства про працю призначення (залишення) на посаді та підвищення кваліфікаційної категорії працівників, яки хоч не мають відповідної освіти або стажу роботи, встановлених кваліфікаційними вимогами, але мають достатній практичний досвід та успішно виконують в повному обсязі покладені на них завдання та обов'язки.

Виходячи з викладеного суд дійшов висновку про правомірність застосування позивачем до розміру окладу ОСОБА_8 коефіцієнта співвідношення 2,2.

Також у ході ревізії встановлено, що в порушення пункту 1 Роз'яснення № 30/39, п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» по наказу КП «РЕП №17» СМР від 31.03.2011 № 6, здійснена оплата «по розширеній зоні обслуговування на період відпустки директора підприємства: головному спеціалісту виробничо-технічного відділу ОСОБА_22. Наказ про те, що вона призначена виконуючим обов'язки директора на цей період до ревізії не наданий. Штатним розписом КП «РЕП №17» СМР передбачена посада заступника директора. Присутність на робочому місці заступника директора ОСОБА_14 у період відпустки директора (з 10.03.2011 по 23.03.2011) підтверджено табелем обліку робочого часу за березень 2011 року. У результаті, зайво нарахована заробітна плата ОСОБА_22. за період з 10.03.2011 по 23.03.2011 у вигляді різниці в окладах у сумі 739,08 грн.

Як вбачається з наданих позивачем копій наказів:

- Головного управління житлово-комунального господарства Севастопольської міської державної адміністрації №120-в від 08.12.2010 /т.1, а.с.192/;

- Управління житлово-комунального господарства Ленінської районної державної адміністрації №9 від 29.11.2011 /т.1, а.с.196/;

- Комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційне підприємство №17» Севастопольської міської Ради №40 від 07.12.2011 /т.1. а.с.197/;

- Управління житлово-комунального господарства Ленінської районної державної адміністрації №14 від 31.10.2012 /т.1, а.с.198/;

- Комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційне підприємство №17» Севастопольської міської Ради №91 від 07.11.2012 /т.1. а.с.199/,

на час відпустки директора підприємства виконання його обов'язків покладалося на головного спеціаліста ОСОБА_22 з урахуванням специфіки її функціональних обов'язків.

Наказом-розпорядженням Комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційне підприємство №17» Севастопольської міської Ради №9 від 03.03.2011 директору підприємства надана відпустка з 10.03.2011 по 23.03.2011 /т.1, а.с.193/.

Наказом Комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційне підприємство №17» Севастопольської міської Ради №06 від 31.03.2011 приписано виплатити головному спеціалісту ОСОБА_22 по розширеній зоні обслуговування на час відпустки директора Удодова І.М. у розмірі 30% /т.1, а.с.194/.

З наведених документів вбачається, що на час відпустки директора підприємства виконання його обов'язків завжди покладалося на ОСОБА_22; у березні 2011 року директор підприємства перебував у відпустці і наказ №06 від 31.03.2011 та пояснення представника позивача, які в судовому засіданні відповідачем не спростовані, підтверджують виконання у цей період його обов'язків фактично саме ОСОБА_22

Щодо посилання відповідача в акті перевірки на знаходження на робочому місці у березні 2011 року заступника директора - ОСОБА_14, слід зазначити, що наявність у штаті підприємства заступника директора не виключає можливість виконання обов'язків директора на час його відсутності іншим працівником. Крім того відповідні накази про покладення на ОСОБА_22 обов'язків керівника видаються не підприємством, а управлінням житлово-комунального господарства.

Також, зі змісту Посадової інструкції заступника директора по соціально-правовій роботі, затвердженої директором КП «РЕП №17» СМР 08.07.2009, вбачається що до кругу обов'язків заступника директора входять лише питання з соціально-правової роботи /т.2. а.с.83-84/, у той час як до обов'язків головного спеціаліста ПТО входить круг технічних питань, що є основним напрямком діяльності підприємства /т.2, а.с.79-81/. З урахуванням викладеного виконання обов'язків директора підприємства на час його відсутності саме головним спеціалістом ПТО ОСОБА_22 є законним та слушним.

Також, суд звертає увагу відповідача, що за вказаний в Акті перевірки період сплата ОСОБА_22 згідно наказу №06 від 31.03.2011 проводилася не як в.о. керівника підприємства, а у зв'язку з розширеною зоною обслуговування за час відпустки директора РЕП, в той же час відсутність виконання додаткових обов'язків в цей період ОСОБА_22 відповідачем не доведено.

Також ревізією встановлено, що в порушення пункту 3.1.4 та додатка № 5 Галузевої угоди на 2007-2009 роки, 1.1.4 та додатку 6 Галузевої угоди на 2010-2012 роки, пункту 4.3 Колективного договору на 2000-2003 роки, пункту 4.2 Колективного договору на 2011-2016 роки працівникам підприємства проводиться нарахування і виплата доплати за оформлення документів по приватизації, тоді як ні Галузевими угодами, ні Колективними договорами, що діяли в періоді, що ревізується, не передбачена така доплата. Внаслідок порушення окремим працівникам КП «РЕП №17» СМР зайво нарахована доплата за оформлення документів по приватизації у загальній сумі 2 641,22 грн.

Згідно з пунктом 2.1 Статуту Комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційне підприємство №17» Севастопольської міської Ради, затвердженого рішенням Севастопольської міської Ради №2963 від 05.03.2005, метою діяльності підприємства є забезпечення населення побутовими послугами, належне утримання житлового фонду /т.1. а.с.207-210/.

З матеріалів справи вбачається, що наказами по Комунальному підприємству «Ремонтно-експлуатаційне підприємство №17» Севастопольської міської Ради №9 від 02.01.2009, №4а від 01.03.2010 створено групу працівників для виконання роботи з приватизації житлового фонду у приватну власність /т.1, а.с.184, 189/.

У листі Головного управління житлово-комунального господарства Севастопольської міської державної адміністрації від 23.02.201 за вих. №22/404, зокрема, зазначено:

«Відповідно до статутів, житлові підприємства комунальної форми власності мають право надавати населенню платні послуги, у тому числі і послуги з оформлення документів на приватизацію квартир (будинків), кімнат в гуртожитках.

Виконання даного виду робіт на підприємстві має здійснюватися в рамках Положення з оформлення документів на приватизацію, затвердженого на підприємстві, наказів по підприємству, що передбачають склад робочих груп та порядок розподілу оплати між виконавцями даного виду послуг.

Роботи з оформлення документів з приватизації квартир, як і інші платні послуги населенню, мають виконуватися працівниками підприємства у неробочий час.

Аналогічний підхід має бути й щодо інших послуг, що надаються населенню на платній основі.» /т.1, а.с.190/.

Відповідно до статті 105 Кодексу законів про працю України працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов'язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника. Розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі.

В той же час судом встановлено, що ані Галузевими угодами, ані Колективними договорами що діяли у період, зазначений в Акті ревізії, не було передбачено доплати за виконання працівниками підприємства робіт з оформлення документів з приватизації. При цьому, позивач не був позбавлений можливості внести відповідні зміни до Колективного договору, або прийняті відповідні інші акти, які б врегулювали вказане питання. У зв'язку з цим наявність відповідного порушення з боку позивача відповідачем встановлено обґрунтовано.

Пунктом 4 Вимоги відповідач зобов'язав позивача провести перерахунок і відповідні взаємозвірки по сумах внесків до Фондів та повернути надміру виплачені кошти в сумі 10 951,45 грн. Даний пункт випливає з порушень, вказаних у пункті 3 Вимоги.

Суд зазначає, що до компетенції адміністративних судів входить перевірка законності рішень суб'єктів владних повноважень, а не зміна цих рішень, в тому числі й за вказаних в них підстав, за яких вони були прийняті. Порушення органом державної фінансової служби вимог порядку визначення перерахувань до страхових фондів навіть в частці від загальної суми визначених пунктом 4 оспорюваної Вимоги донарахувань, є підставою для визнання недійсним усього пункту 4 Вимоги. Аналогічні приписи містяться в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.01.2009р. по справі №К-28987/06.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позову в частині позовних вимог, викладених у пункті 3 Вимоги відповідача, що свідчить про неправильність наведеного у вимозі розрахунку, та в той же час не є органом, вповноваженим на проведення розрахунку розміру страхових внесків до страхових фондів, пункт 4 Вимоги також підлягає скасуванню.

Пунктом 5 Вимоги відповідачем вказано позивачу відобразити у складі дебіторської заборгованості за не виконання роботи, не надання послуг (різниця вартості виконаних робіт, послуг) та повернення на розрахунковий рахунок підприємства надміру виплачених коштів в сумі 311 768,80 грн.

Так, ревізією встановлено, що згідно актів виконаних робіт за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 перевізниками здійснено вивіз твердих побутових відходів у кількості 96 929,59 м.куб., тоді як за даними актів виконаних робіт підприємство здійснило захоронення твердих побутових відходів на Первомайському полігоні у кількості 90 490,49 грн., тобто на 6 439,10 м.куб., менше ніж вказано у актах на вивіз відходів. Внаслідок порушення підприємством зайво віднесено до витратної частини витрати з вивозу твердих побутових відходів, які не підтверджені первинними бухгалтерськими документами, актами виконаних робіт, у кількості 6 439,10 м.куб., на загальну суму 125 948,80 грн., у тому числі:

- у 2010 році по ЗАТ «АТП « 2628» 1 664,14 м.куб., на суму 32 550,58 грн., по ВАТ «Озеленитель» 1 424,42 м.куб., на суму 27 861,65 грн.;

- у 2011 році по ВАТ «Озеленитель» 275,39 м.куб., на суму 5 386,63 грн., ТОВ «Чисте місто» 389,80 м.куб., на суму 7 624,49 грн.;

- - у 2012 році по ТОВ «Чисте місто» 2 685,35 м.куб., на суму 52 525,45 грн.

- Крім того, у період 2010-2012 років підприємство уклало договори з надання посліг з вивозу твердих побутових відходів з фізичними особами - підприємцями:

- - ОСОБА_16, договір без номеру від 17.03.2009;

- - ОСОБА_17, договір без номеру від 01.07.2011;

- ОСОБА_18, договір №1 від 04.01.2012.

За умовами вказаних договорів виконавці послуг здійснюють вивіз твердих побутових відходів на полігон ТБО у Первомайській балці по талонам Замовника (КП «РЕП №17» СМР), однак, судом встановлено, що підприємство талони вказаним особам не надавало і корінці талонів щодо підтвердження факту вивозу та захоронення твердих побутових відходів відсутні. Крім того, у договорах вартість виконаних робіт в вивозу відходів визначалася виходячи не з фактичного обсягу вивозу, а з кількості ходок по вивезенню відходів. Таким чином, без підтвердження первинними бухгалтерськими документами виконання робіт з вивозу твердих побутових відходів, підприємство сплатило підприємцям 185 820,00 грн., у тому числі: ОСОБА_16 у 2010 році - 53 060,00 грн., у 2011 році - 10 910,00 грн.; ОСОБА_17, у 2011 році - 10 910,00 грн.; ОСОБА_18 у 2012 році - 113 450,00 грн.

На спростування вказаних відомостей ревізії позивач належних доказів, в том числі жодного з первинних бухгалтерських документів, про відсутність яких зазначено у п. 7.5 Акту ревізії, суду не надав.

При цьому, посилання позивача на факт порушення кримінальної справи № 620976 за фактом крадіжки майна як доказ об'єктивних причин відсутності вказаних документів, суд сприймає критично з огляду на зміст Постанови про порушення кримінальної справи від 05.07.2012, згідно якого, внаслідок крадіжки було викрадено ноутбук, що належить РЕП № 17 та особисті гроші двох громадян /т.1, а.с.182/. Будь яких інших доказів в підтвердження викрадання бухгалтерських та інших документів позивача суду не надано.

Суд зазначає, що відповідачем доведено факт проведення звірки саме актів вивезення ТБВ з перевізниками та актів з КБ «Благоустрій» на підставі відповідної документації, наданої працівниками саме позивача в ході ревізії /т.3 а.с. 137-149/, а не талонів на захоронення твердих побутових відходів на полігоні у Первомайській балці.

В той же час посилання позивача на наказ РЕП-17 від 01.04.2010 № 32, відповідно до п.3 якого передбачено, що здійснення послуг орендарям та власникам вбудованих нежитлових приміщень з вивезення ТБВ проводиться на підстави укладення ними напряму договору з КП «Благоустрій» після надання талонів на утилізацію, як підтвердження вивезення перевізниками на полігон ТБВ більшої кількості відходів, ніж передано від РЕП № 17, спростовується матеріалами справи та поясненнями свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_20.

Так, представник КП «Благоустрій» ОСОБА_21, допитаний у судовому засіданні у якості свідка, пояснив, що талони на захоронення твердих побутових відходів на полігоні у Первомайській балці є документами, на підставі яких дозволяється в'їзд транспорту на полігон. Між позивачем та КП «Благоустрій» як балансоутримувачем полігону укладені договори на захоронення ТБВ. Споживач, тобто, РЕП 17, надсилає заявку, та, відповідно до заявлених обсягів, отримує талони, які надаються перевізнику та є підставою для заїзду на територію полігону з обсягами ТБВ відповідно до талонів. Підставою для оплати послуг є не талони, а Акт виконаних робіт між КП та РЕП, який і є документом бухгалтерського обліку. При цьому свідок спростував факт укладення окремих договорів з КП «Благоустрій» та отримання талонів на захоронення твердих побутових відходів орендарями та власниками приміщень, які обслуговуються РЕП № 17.

Допитаний у якості свідка фізична особа-підприємець ОСОБА_20, пояснив, що є орендарем нежитлового приміщення, де раніш було розташовано фотолабораторію, з РЕП № 17 у нього укладений договір, відповідно до якого РЕП проводить вивезення відходів. Він викидав відходи до сміттєвого баку, РЕП направляв йому рахунки разом з актами виконаних робіт, за якими він сплачував послуги з вивезення сміття. При цьому, будь яких договорів з КП «Благоустрій» або з будь-яким перевізником він не укладав, талонів на захоронення твердих побутових відходів на полігоні у Первомайській балці не отримав, та мав договірні відносини лише з РЕП № 17.

Вказані пояснення повністю узгоджуються з документами, що долучені до матеріалів справи, а саме, зі змістом договорів про утримання та благоустрій території, укладених РЕП № 17 з іншими суб'єктами господарювання, зокрема, ФОП ОСОБА_20, відповідно до яких саме РЕП № 17 бере не себе зобов'язання щодо вивезення ТБВ /т.3, а.с.20-22/, актів виконаних робіт /т.3, а.с.23-35/, договорів між КП «Благоустрій» та позивачем щодо розміщення ТБВ на полігоні, відповідно до яких власником ТБВ, які підлягають захованню, є РЕП № 17 /т.3, а.с.69-75, 151-153, 163-168/, договорів з перевізниками /т.3, а.с.169-202/.

Крім того, висновки акта ревізії №06-21/59 від 25.04.2013 підтверджуються Довідками, складеними відповідачем за результатами зустрічних звірок з Приватним акціонерним товариством «Озеленитель» (№06-21/32 від 26.03.2013, /т.2, а.с.156-162/) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КП Чисте місто» (№06-21/31 від 25.03.2013, /т.2, а.с.163-171/), що підписані посадовцями вказаних юридичних осіб без заперечень та/або зауважень.

Також безпідставними є посилання позивача на рішення господарського суду міста Севастополя, які стосуються господарських правовідносин позивача з іншими суб'єктами господарювання, та не мають жодного відношення до результатів ревізії, які оскаржують ся у даної справі.

У пункті 6 Вимоги зазначено:

- в порушення ч. 21 ст. 1, ст. 2, ч. 4 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель», керівником КП «РЕП №22» СМР, без проведення процедур закупки укладені договори з ДУ «Севастопольська міська санітарно-епідеміологічна станція» на виконання дератизації та дезінсекції від 04.01.2011 №274 на суму 136 313,38 грн., та від 04.01.2012 №881 на суму 136 313,38 грн., у зв'язку з чим зобов'язано позивача в подальшому дотримуватися законодавства про закупівлю товарів, робіт, і послуг за державні кошти.

Щодо назви позивача у пункті 6 Вимоги, представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що у назві допущено описку, - замість «№17», зазначено «№22», тобто даний недолік в оформленні Вимоги має виключно формальний характер.

На думку позивача згідно із Статутом КП «РЕП №17» СМР є підприємством, а поняття «державні кошти» поширюється тільки на установи та організації; позивач не є розпорядником державних коштів, у зв'язку з чим дія Закону України «Про здійснення державних закупівель» не поширюється на періоди, у яких укладалися договори на надання послуг.

Така думка позивача не заснована на законі.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 1 Закону України «Про здійснення державних закупівель» (у редакції, що діяла у період 2011-2012 років) замовники - розпорядники державних коштів, які здійснюють закупівлю в порядку, визначеному цим Законом.

Пунктом 27 частини першої статті 1 Закону України «Про здійснення державних закупівель» визначено, що розпорядник державних коштів - органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, інші органи, установи, організації, визначені Конституцією та іншими актами законодавства України, а також установи чи організації, утворені у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування та уповноважені на отримання державних коштів, взяття за ними зобов'язань і здійснення платежів, а також підприємства та їх об'єднання.

Згідно з пунктом 21 частини першої статті 1 Закону України «Про здійснення державних закупівель» підприємства - підприємства, утворені в установленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування та уповноважені на отримання державних коштів, взяття за ними зобов'язань і здійснення платежів, у тому числі державні, казенні, комунальні підприємства, а також господарські товариства, у статутному капіталі яких державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, їх дочірні підприємства, а також підприємства, господарські товариства, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків належить державним, у тому числі казенним, комунальним підприємствам та господарським товариствам, у статутному капіталі яких державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, об'єднання таких підприємств (господарських товариств).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про здійснення державних закупівель» державні кошти - кошти Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, кошти Національного банку України, державних цільових фондів, Пенсійного фонду України, кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування, кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, кошти, передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», кошти установ чи організацій, утворених у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями чи органами місцевого самоврядування, кошти державних та місцевих фондів, кошти державного оборонного замовлення, кошти державного замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб, кошти державного матеріального резерву, кошти Аграрного фонду, кошти Фонду соціального захисту інвалідів, кошти, які надаються замовникам під гарантії Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування за кредитами, позиками, які надаються іноземними державами, банками, міжнародними фінансовими організаціями або на умовах співфінансування разом з іноземними державами, банками, міжнародними фінансовими організаціями, кошти підприємств та їх об'єднань.

Таким чином, комунальні підприємства підпадають під термін «підприємства», яке визначене в пункті 21 частини першої статті 1 Закону України «Про здійснення державних закупівель», що в свою чергу, зобов'язує їх здійснювати закупівлю товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом, не лише за державні кошти, які передбачені в пункті 4 частини першої статті 1 Закону, а також за інші кошти, отримані ними від фінансово-господарської діяльності.

Таку ж думку викладено у листі Департаменту державних закупівель та державного замовлення Міністерства економіки України від 15.12.2010 р.

Отже, Комунальне підприємство «Ремонтно-експлуатаційне підприємство №17» Севастопольської міської Ради при здійсненні закупівель товарів робіт та послуг, вартістю визначеною частиною першою статті 2 Закону України «Про здійснення державних закупівель», має керуватися положеннями Закону України «Про здійснення державних закупівель».

Вартість послуг з дератизації та дезінсекції, щодо здійснення яких позивач уклав договори з ДУ «Севастопольська міська санітарно-епідеміологічна станція» від 04.01.2011 №274 на суму 136 313,38 грн. та від 04.01.2012 №881 на суму 136 313,38 грн., підпадає під дію частини першої статті 2 Закону України «Про здійснення державних закупівель» й вказані договори мали бути укладені позивачем з дотриманням вимог вказаного Закону.

Суд критично сприймає пояснення позивача, що він протягом 2011-2012 років фактично користувався договором від 20.01.2010 № 541 строком дії до 31.12.2010, з урахуванням відсутності належних доказів можливості його пролонгації за умов невідповідності його змісту вимогам законодавства про здійснення державних закупівель з урахуванням внесених до нього змін.

Окремо слід зазначити, що викладений у пункті 6 Вимоги припис на адресу позивача: «в подальшому дотримуватися законодавства про закупівлю товарів, робіт, і послуг за державні кошти», має загальний (абстрактний) характер та прав і законних інтересів позивача не порушує, у зв'язку з чим підстави для скасування даного пункту Вимоги відсутні.

Суд зазначає, що з урахуванням висновків про часткове задоволення позову, що обумовлює визнання висновків відповідача частково обґрунтованими, пункт 1 Вимоги, яким позивача зобов'язано притягнути до відповідальності та звільнити працівників, з вини яких допущено порушення законодавства, та не містить посилання на провину конкретних осіб, скасуванню не підлягає.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України). За правилом частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються його відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Але, враховуючи немайновий характер спору, судові витрати слід присудити позивачеві у розмірі 34.41 грн.

У судовому засіданні 21.01.2014 оголошено вступну та резолютивну частини постанови, відповідно до вимог частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України постанову складено у повному обсязі 27.01.2014 (26.01.2014 - неробочий день).

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати Вимогу про усунення порушень, виявлених ревізією від 30.05.2013 №27-06-14-14/1546 Державної фінансової інспекції в м. Севастополі в частині: пункту 2; абзаців 2 та 3 пункту 3 відносно зайвого нарахування та виплати заробітної плати бухгалтеру 1 категорії ОСОБА_8 у сумі 7691,73 грн., та ОСОБА_22 в сумі 739,08 грн. та повернення на розрахунковий рахунок підприємства зайво виплачених коштів в сумі 8430,81 грн.; пункту 4.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційне підприємство №17» Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Очаковців, б. 6, ідентифікаційний код 03360503) витрати з судового збору у розмірі 34,41 грн. (тридцять чотири гривні сорок одна копійка).

4. В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Севастополя протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.Ю. Александров