Постанова

від 30.12.2008 по справі 2а-1027/08

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №

2а-1027/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

 30 грудня 2008 р.                                                                                                          м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого- судді Шинкар

Т.І.,

при секретарі - Фейдаш Х.М.,  

за  

участю   представника позивача

ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за

позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення зайво виплачених коштів в сумі

3597,03  грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач

звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з 

ОСОБА_2 зайво виплачених коштів в сумі 3597,03  грн. Позовні вимоги  мотивовані, тим що 11 травня 2006 року в

ОСОБА_1 з метою пошуку роботи звернулася ОСОБА_2. Наказом директора ОСОБА_1 від

18.05.2006 року №НТ060518 ОСОБА_2 визнано безробітною відповідно до ст.2 Закону

України «Про зайнятість населення» та призначено виплату допомоги по безробіттю

згідно п.п.1,3,4 ст. 22, п.1 ст.23 Закону України «Про загальнообов'язкове

державне соціальне страхування України на випадок безробіття». Через помилку працівника центру зайнятості була

нарахована і виплачена відповідачці за період з 18.05.2006 року по 28.03.2007

року сума 3597,03 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позов

підтримав, дав пояснення аналогічні наведеним у позовній заяві, просить позов

задовольнити та стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 зайво виплачені

кошти в сумі 3597,03 грн. 

В судовому засіданні відповідач позов не визнала і

пояснила, що в центр зайнятості нею подані всі необхідні для призначення

допомоги по безробіттю документи, в яких містилися всі правдиві

відомості. Крім того, при скасуванні рішення про виплату оспорюваної

допомоги  центр зайнятості визнав, що

переплата їй допомоги по безробіттю виникла внаслідок помилки

працівника центру зайнятості, а не внаслідок подання нею неправдивих відомостей.

Просить в задоволенні позову відмовити.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу

адміністративного судочинства України в судовому засіданні  30 грудня

2008 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи,

з'ясувавши дійсні обставини справи, 

дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов

не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Спірні

правовідносини регулюються Законом України ««Про

загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від

2.03. 2000 року № 1533-III,          

(далі - Закон №1533),   «Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі

одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької

діяльності», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики

України від 20.11.2000 № 307 (далі - Порядок).

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 була

звільнена з останнього місця роботи за власним бажанням згідно статті 38

Кодексу законів про працю України. Згідно наказу від 18.05.2006 року № НТ060518

ОСОБА_1 їй надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю з

18.05.2006 року.

Відповідно до пунктів 1 та 5 статті 31 Закону №1533 та підпункту 1 пункту 5.3

Порядку, виплата допомоги повинна була

нараховуватися після 90 календарних днів

з дня звернення.

Як вбачається з пояснень представника позивача спеціаліст

центру зайнятості помилково прийняв рішення про призначення позивачці допомоги

з безробіття з 18.05.2006 року.

Окрім того, судом встановлено, що  спеціалістом центру зайнятості в автоматизованому

режимі в графу середньоденного заробітку замість 18,07 грн. внесено

550,00 грн., і як наслідок позивачка за період з 18.05.2006 року по 28.03.2007 року 

отримала матеріальне забезпечення в сумі 6914,38 грн.

Як вбачається з пояснень представника позивача, даний наказ готував спеціаліст,

який допустив помилку, визнав себе винним в неправильному нарахуванні допомоги

з безробіття, і як в покарання був звільнений

з роботи.

Перевіркою було виявлено помилки ведення

баз даних в автоматизованому режимі та 10 січня 2007 року по ОСОБА_1 був

прийнятий наказ № 2 про відміну невірно прийнятого рішення, внесено вірний

розмір середньоденної заробітної плати. Сума, що

підлягала до виплати позивачці становить 3317,35 грн., а надмірно сплачена -

3597,03 грн., яку вона відмовилась повертати в добровільному

порядку.

Суд зазначає, що ні Законом № 1533, ні Порядком, не

передбачено правових підстав  стягнення

із застрахованих осіб надмірно виплаченої допомоги  по безробіттю, яка виплачена з вини

працівників центру зайнятості.

 Крім того, відповідно

до п.9.1 Порядку відповідальність за порушення умов та порядку надання

допомоги по безробіттю у тому числі одноразової її виплати для  організації безробітними підприємницької

діяльності несе керівник центру зайнятості за місцем перебування безробітного на обліку.

Відповідно до  ст. 71  Кодексу адміністративного судочинства

України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її

вимоги та заперечення,  а суд, згідно ст.

86 цього Кодексу,  суд оцінює докази, які

є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх

безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Оскільки

відповідач представила в центр

зайнятості  довідку з правдивими

відомостями щодо середньомісячної і середньоденної зарплатні, а судом

встановлено що допомога по безробіттю 

надмірно виплачена  з вини

працівника центру

зайнятості, то правових підстав стягнення з відповідачки надмірно виплаченої

допомоги по безробіттю у сумі 3597,03 грн. 

немає.

Таким

чином, виходячи  з заявлених позовних

вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів

справи, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги

позивача не ґрунтуються на законі, не доведені у судовому засіданні, а тому у

задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 11-14, 69-71, 86, 158, 160-163,

167 Кодексу адміністративного

судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заява про апеляційне оскарження постанови  суду 

подається  протягом десяти днів з

дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня

складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову  суду подається протягом двадцяти днів після

подання заяви про апеляційне оскарження.

            Заява

про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду

через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається до суду апеляційної інстанції.

Постанова

набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Суддя                                                                                      

Шинкар Т.І.

Повний текст постанови виготовлено 10.01.2009 року.