Рішення

від 27.01.2014 по справі 910/17077/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17077/13 27.01.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Екологічна компанія

"ДАНКО"

до Державного підприємства з питань поводження з відходами як

вторинною сировиною

про стягнення 64 223, 06 грн.

Коллегія суддів: Трофименко Т.Ю. (головуюча)

Ващенко Т.М.

Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача Дмиитрук К.Ф. -директор (наказ №1-к від 01.07.2010р..

Від відповідачів Холодар К.В. - по дов. №183 від 12.1.2013р.

Щиголь М.В. - по дов. №38 від 29.03.2013р.

Обставини справи :

Товариство з обмеженою відповідальністю Екологічна компанія "ДАНКО" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Держаного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною про стягнення 64 223,06 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору відповідального зберігання № 5/3-07 від 07.07.2010р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.09.2013р. порушено провадження у справі № 910/17077/13, призначено розгляд справи на 02.10.2013р., сторони зобов'язано вчинити дії та надати документи.

25.09.2013р., через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Екологічна компанія „ДАНКО" 65043,13грн., як відшкодування витрат на зберігання та 31487,73грн. як правові наслідки вчинення правочину під впливом обману. Всього до відшкодування 96530.86грн.

В судовому засіданні 02.10.2013р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 23.10.2013р.

23.10.2013р. через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з Держаного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною 64238,34 грн., як відшкодування витрат на зберігання та 31 487,73 грн. як правові наслідки вчинення правочину під впливом обману. Всього до відшкодування 95726,07 грн.

23.10.2013р. через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позов, відповідно до якого Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною заперечує проти задоволення заявлених позовних вимог в повному обсязі та вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та беззмістовними, адже додаткового договору на який посилається позивач не існує, на всі намагання підприємства забрати своє майно, останнє отримувало відмови та чинились перешкоди. Крім того, такі обставини змушували підприємство неодноразово звертатись до правоохоронних органів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.10.2013р., відповідно до ст. ст. 38, 69, 77 Господарського процесуального кодексу України, строк вирішення спору продовжено на 15 днів, розгляд справи відкласти 06.11.2013р., зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю Екологічна компанія "ДАНКО" надати суду: штатний розклад Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологічна компанія "Данко" за 2010-2013 роки; Форма № Д4 "Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України", а саме Таблиця 6 - Відомості про нарахування заробітної плати (доходу) застрахованим особам - з 2010 року по 23.10.2013р.

В судовому засіданні 06.11.2013р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 18.11.2013р.

18.11.2013р. через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з Держаного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною фактично понесені витрати на забезпечення схоронності майна за Договором № 5/3-07 в сумі 64213,02 грн. та заборгованість за надані послуги по зберіганню в сумі 25,32 грн.

18.11.2013р. через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2013 р. призначено колегіальний розгляд справи № 910/17077/13.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 18.11.2013 р. доручено розгляд справи № 910/17077/13 колегіально у складі: Трофименко Т.Ю. (головуюча), Борисенко І.І., Домнічева І.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.11.2013р. колегія суддів Трофименко Т.Ю. (головуюча), Домнічева І.О., Борисенко І.І. прийняла справу № 910/17077/13 до свого провадження та призначила розгляд справи на 18.12.2013р.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 18.12.2013 р. у зв'язку з тим, що суддя Борисенко І.І. знаходиться у відпустці з доручено розгляд справи колегіально у складі Трофименко Т.Ю. (головуюча), Ващенко Т.М. та Домнічева І.О.

Ухвалою від 18.12.2013р. справа № 910/17077/13 прийнята до провадження колегіює суддів у складі: Трофименко Т.Ю. (головуюча), Ващенко Т.М. та Домнічева І.О.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представникик відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували.

В судовому засіданні 27.01.2014р., відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд:

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

07 липня 2010 року між Державною компанією з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" (далі - Сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екологічна компанія "Данко" (далі - Сторона -2) було укладено договір відповідального зберігання №5/3-07 (далі - Договір №5/3-07).

Відповідно до умов Договору №5/3-07 (п.п. 1.1-1.2) Сторона-1 передає, а Сторона-2 приймає на відповідальне платне зберігання індивідуально визначене рухоме державне майно, яке знаходяться на балансі Тернопільського обласного управління "Тернопільекокомресурси" Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини Кабінету Міністрів України (далі - Майно).

Перелік Майна зазначений в Додатку №1 до цього Договору та передається згідно до акту прийому-передачі, який є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток №2).

Так, пунктами 4.1 та 4.2 Договору №5/3-07, за здійснення відповідального зберігання індивідуально визначеного рухомого державного майна, Сторона 1 сплачує Стороні 2 грошові кошти у сумі 12 грн. 66 коп. (з ПДВ) за один календарний місяць зберігання шляхом перерахунку коштів на рахунок Сторони 2 не пізніше 10 числа місяця, наступного місяцем у якому здійснювалось зберігання.

На виконання умов Договору №5/3-07 Сторона-1, передала, а Сторона-2 прийняла на відповідальне платне зберігання індивідуально визначене рухоме державне майно, а саме:

№п/пНайменування ОЗІнвентарний №Державний №Залишкова вартість на 30.06.2010р.Сума плати за відповідальне зберігання, з ПДВ, грн. 1Вага тарна ВТ - 4014-500Ш 106-124 131,37 0,06 2Вага тарна РП- 100Ш13 106-125 82,14 0,04 3Вага платформа 1 тонна 106-126 276,35 0,14 4Решітки тарні 106-764 125,9 0,07 5Автомобіль МАЗ 437040-80 105-47 14139,02 7,07 6Причеп П-5-1 105-123 22011 КА 1432,13 0,72 7Причеп П-5-1 105-124 22012 КА 1432,12 0,72 8Причеп П-5-1 105-125 22000 КА 1432,12 0,72 9Причеп П-5-1 105-126 21999 КА 1432,12 0,72 10Причеп П-5-1 105-127 21998 КА 1432,12 0,72 11Причеп П-5-1 105-128 22001 КА 1435,87 0,72 12Причеп ПП-5-1 105-129 22387 КА 1920,15 0,96 Всього 25 281,45 12,66

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.08.2013 року у справі №910/13825/13 у справі за позовом ТОВ «Екологічна компанія «Данко» до Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною про розірвання Договору відповідального зберігання від 07.07.2010 року № 5/3-07 було встановлено, що згідно п. 4.1 Договору, за здійснення зберігання індивідуально визначеного рухомого майна Сторона 1 сплачує Стороні 2 грошові кошти у сумі 12,66 грн. (з ПДВ) за один календарний місяць зберігання.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Зазначене рішення суду сторонами не оскаржувалося та набрало законної сили, а тому посилання Позивача на вигаданий ним Додаток №2 до Договору не можуть заслуговувати на увагу

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Правовідносини щодо зберігання продукції регулюються нормами глави 66 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Виходячи з аналізу вказаної норми, укладання договору зберігання вимагає узгодження наступних істотних умов: предмет договору зберігання, а саме індивідуальне визначення речі, що передається на зберігання, або визначення обсягу товару, що передається на зберігання, із зазначенням номенклатури щодо речей не визначених індивідуальними ознаками.

При цьому, як слідує з положень глави 66 ЦК України договір зберігання може бути укладено без визначення строку зберігання (ч. 2 ст. 938 ЦК України), а також без визначення вартості послуг, наданих зі зберігання речі/товару (ч. 4 ст. 946, ч. 3 ст. 947 ЦК України). За таких обставин, дані умови - строк та вартість послуги не визначені законом як істотні умови договору зберігання.

З аналізу договору відповідального зберігання №5/3-07 від 07.07.2010р., укладеного між Позивачем та Відповідачем слідує, що такий договір за своєю правовою природою відносяться до договорів зберігання, а отже правовідносини за ним регулюються нормами глави 66 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 946 Цивільного Кодексу України встановлено, плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Так, пунктами 4.1 та 4.2 Договору №5/3-07, за здійснення відповідального зберігання індивідуально визначеного рухомого державного майна, Сторона 1 сплачує Стороні 2 грошові кошти у сумі 12 грн. 66 коп. (з ПДВ) за один календарний місяць зберігання шляхом перерахунку коштів на рахунок Сторони 2 не пізніше 10 числа місяця, наступного місяцем у якому здійснювалось зберігання.

Зазначене встановлено і рішенням Господарського суду м. Києва №910/13825/13 від 14.08.2013р. та зважаючи ст. 35 ГПК України не доводяться при вирішені інших спорів між тими сторонами.

При розгляді справи судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору не сплати позивачу плату по договору зберігання у зв»язку з чим виник борг в сумі 25, 32 грн. ( за травень, червень 201 3року). Даний борг педставниокм відповідача в судовому засілдані визаний повністю.

У зв»язку з вищевикладеним позовні вимоги в частині стягнення боргу по договору зберігання №5/3-07 від 07.07.2010р. в сумі 25, 32 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 64 213, 02 грн. - фактично понесені витрати на забезпечення схоронності майна в період з 01.09.2010 року по 16.08.2013р. за договором №5/3-07 від 07.07.2010р.

Відповідно до ч. 1 ст. 946 ЦК України, плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Відповідно до ч. 1 ст. 947 ЦК України, витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання.

Відповідно до ч. 2 ст. 947 ЦК України, витрати, які сторони не могли передбачити при укладенні договору зберігання (надзвичайні витрати), відшкодовуються понад плату, яка належить зберігачеві.

Відповідно до ч. 3 ст. 947 ЦК України, при безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Для відшкодування надзвичайних витрат необхідна певна належна підстава, оскільки договором зберігання вони не передбачені. Такою підставою може стати будь-який документ, підписаний та скріплений печатками сторін договору зберігання, який засвідчуватиме їх домовленість про факт понесення зберігачем надзвичайних витрат, їх зміст, розмір та порядок відшкодування поклажодавцем.

Фактичні витрати позивача повинні підтверджуватися копіями первинних документів (рахунками на оплату електроенергії, опалення, водопостачання, витягами із штатного розкладу, довідками про виплачену заробітну плату, накладними-вимогами на відпуск матеріалів, актами приймання виконаних робіт та іншими), відповідно до яких документально підтверджуються витрати позивача на зберігання цінностей.

Позивачем в обгрунтування своїх вимог надані договори оренди приміщення за адресою: м. Тернопіль, вул.. Гайова, 8, платіжні доручення про сплату орендних платежів, штатний розпис позивача, звітність про суми нарахованої заробітної плати.

Дані докази судом до уваги не приймаються з огляду на те, що позивачем не не доведено, що дані документи підтверджують витрати позивача саме по збереженню майна відповідача, а не пов»язанні з безпосередньою діяльністю позивача.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

За таких обставин, на підставі викладеного суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Держаного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (20090, м. Київ, вул.. Лобачевського, 23-В, ідентифікаційний код 20077743) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко" (46003, м. Тернопіль, вул.. Вільхова, 17, кв..40, ідентифікаційний код 37076583) 25 грн. 32 коп. основного боргу та судовий збір у розмірі 0 грн. 40 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ .

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 29.01.2014 р.

Коллегія суддів Трофименко Т. Ю. (головуюча)

Ващенко Т.М.

Домнічева І.О.