Рішення

від 15.01.2014 по справі 914/4274/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2014 р. Справа № 914/4274/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М., при секретарі судових засідань Олійник Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень", м.Дніпропетровськ

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Львівхім", м.Львів

про стягнення 9 794,50 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Алєксєєв С.С. представник (довіреність № 28 від 01.01.2014р.).

від відповідача Рущишин Л.А. представник (довіреність №542 від 03.12.2013р.);

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору : Позов заявлено Державним підприємством "Придніпровська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень" до Публічного акціонерного товариства "Львівхім" про стягнення 9 794,50 грн.

Ухвалою суду від 15.11.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 04.12.2013р. Ухвалою суду від 04.12.2013р. розгляд справи відкладено на 18.12.2013р. з підстав викладених в даній ухвалі. Ухвалою суду від 18.12.2013р. продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи на 15.01.2014р. з підстав викладених в даній ухвалі.

Представник позивача подав заяву (від 15.01.2014р. вх.№1327/14) в якій Державне підприємство "Придніпровська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень" просить також стягнути з відповідача судові витрати пов'язані з відрядженням його представника, а саме витрати на проїзд Дніпропетровськ - Львів і Львів - Дніпропетровськ та витрати на проживання в готелі. Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив, в задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Придніпровська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень" просив відмовити повністю з підстав викладених у раніше поданому відзиві на позовну заяву (вх.№54513/13 від 18.12.2013р.).

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд,-

встановив:

У травні 2013р. зі станції Куликів Львівської залізниці Публічне акціонерне товариство «Львівхім» здійснило відправку вагону № 57263675 ЦС на станцію Баглій Придніпровської залізниці, одержувач вантажу - Приватне акціонерне товариство «Хімдівізіон».

На вищевказане відправлення вантажу відправник надав станції відправлення заповнену накладну № 38005062 від 29.05.2013р. У даному документі, відправником в графі "'Одержувач'" було вказано ПрАТ «Хімдівізіон», код одержувача 6237, замість адреси було ще раз зазначено назву одержувача - ПрАТ «Хімдівізіон». Станцією призначення (Придніпровська залізниця) з даного приводу було складено акт загальної форми № 360 від 03.06.2013р. та відправлено телеграму №21 від 03.06.2013р. про уточнення адреси отримувача. На підставі телеграми відповіді №НР 3 від 07.06.2013р. та листа ПАТ «Львівхім» №322/1 від 07.06.13р. на станції призначення у вказаній накладній зроблено уточнення адреси одержувача, повторно вказану назву одержувача ПрАТ «Хімдівізіон» замінено адресою останнього: Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, вул.Горобця, 1.

Як стверджує позивач у позовній заяві, на відправника покладається обов'язок заповнення комплекту перевізних документів, а також надається можливість, до укладання договору перевезення, перевірити внесені до перевізного документу відомості і при необхідності скласти новий документ. Таким чином, на думку позивача, відправник зобов'язання належним чином не виконав.

Позивач у позовній заяві посилається на п.5.5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, в якому зазначено, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

А відповідно до п. 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Як зазначає позивач у позовній заяві, розмір провізної плати становить 1 958,90 грн. Отже, позивач звернувся до господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача штраф у розмірі п'ятикратної вартості провізної плати, а саме 9 794,50 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що накладна № 8005062 від 29.05.2013р. і інші накладні при відправці вагону на адресу ПрАТ «Хімдівізіон» неодноразово перевірялися службовими особами станції відправлення Куликів Укрзалізниці на предмет повноти зазначених в них відомостей, і будь-яких зауважень з приводу відсутності у них адрес вантажоодержувача жодного разу відповідачу не надходило.

Як зазначає відповідач, відсутність адреси ПрАТ «Хімдівізіон» на накладній № 38005062 від 29.05.2013р. та інших накладних, пояснюється виключно недоліками програмного забезпечення «АС Клієнт УЗ (електронний документообіг: вантажні перевезення)».

З огляду на викладене, відповідач просить відмовити в позові в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити повністю з наступних підстав.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 2 статті 908 Цивільного кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Законом України "Про залізничний транспорт'", а саме ст.3 визначається, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", Закону України "Про залізничний транспорт", Статуту залізниць України (Статут) та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст.5 Статуту).

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

У відповідності до ст. 23 Статуту залізниць України відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Відправка вагону № 57263675 ЦС Публічним акціонерним товариством «Львівхім» зі станції Куликів Львівської залізниці на станцію Баглій Придніпровської залізниці (одержувач вантажу - Приватне акціонерне товариство «Хімдівізіон») підтверджується накладною №38005062 від 29.05.2013р.

Оформлення накладної здійснюється у відповідності до Правил оформлення перевізних документів, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. №644

Пунктом 2.1. Правил оформлення перевізних документів передбачено, що відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил.

В п.4.1. Правил оформлення перевізних документів також зазначено, що заповнення накладної під час перевезення здійснюється згідно з додатком 3 до цих Правил.

Відповідно до додатку 3 Правил, графа накладної № 4 «Одержувач» заповнюється у порядку, передбаченому для графи "Відправник".

Графою № 1 «Відправник» визначено, зокрема відомості щодо поштової адреси (назва міста або населеного пункту, району, вулиці та номер будинку, замість повної адреси може бути вказано номер абонентської поштової скриньки). За можливості вказуються номер телефону, факсу, адреса електронної пошти.

Суд звертає увагу відповідача, що графа 4 накладної № 38005062 від 29.05.2013р. не містила жодної інформації зазначеної вище.

Відповідно до п.2.3. Правил оформлення перевізних документів у графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць.

Факт не зазначення в накладній відправником адреси одержувача вантажу був засвідчений актом загальної форми №360 від 03.06.2013р.

В силу приписів ст. 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Згідно п.5.5 Правил оформлення перевізних документів якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Відповідно до статті 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.

Статтею 118 Статуту залізниць України встановлено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У пункті 6.2. Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 р. №04-5/225 роз'яснено, що у застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Збитки (додаткові витрати, якщо вони є), завдані залізниці через допущені відправником порушення, зазначені у статтях 118 та 122 Статуту, підлягають відшкодуванню відправником незалежно від сплати ним штрафу, оскільки згідно зі статтею 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Вартість провізної плати зазначена у накладній та становить 1 958,90 грн.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано штраф в сумі 9 794,50 грн.

Щодо тверджень відповідача про те, що накладна № 8005062 від 29.05.2013р. і інші накладні при відправці вагону на адресу ПрАТ «Хімдівізіон» неодноразово перевірялися службовими особами станції відправлення Куликів Укрзалізниці на предмет повноти зазначених в них відомостей, і будь-яких зауважень з приводу відсутності у них адрес вантажоодержувача жодного разу відповідачу не надходило, а також про те, що відсутність адреси ПрАТ «Хімдівізіон» на накладній № 38005062 від 29.05.2013р. та інших накладних, пояснюється виключно недоліками програмного забезпечення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 24 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Отже з огляду на викладене, перевіряти правильність відомостей внесених до накладних є правом а не обов'язком Залізниці, проте за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених у накладній, відповідальність несе вантажовідправник.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позов обгрунтованим, який слід задоволити повністю.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір сплачений згідно платіжного доручення №21748 від 30.09.2013р. покладається на відповідача і підлягає стягненню на користь позивача в сумі 1 720,50 грн.

Щодо заяви позивача про стягнення на його користь з відповідача судових витрат пов'язаних із явкою представника в судове засідання суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із п.1 ч.5 ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

В пункті 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи . Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться , зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського

суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою. Зазначені витрати не є збитками в розумінні статті 224 Господарського кодексу України та статті 22 Цивільного кодексу України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків.

Ухвалами суду від 15.11.2013р., 04.12.2013р. та 18.12.2013р. явка повноважного представника Державного підприємства "Придніпровська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень" визнавалась обов'язковою.

Представником позивача в підтвердження понесення судових витрат пов'язаних із його явкою у засідання господарського суду надано посадочний документ ФК 326028 на суму 217,67 грн., проїзний документ АС №270648 на суму 184,62 грн., рахунок №2064, чек №553 на суму 570,00 грн. Вказані суми були сплачені позивачем на проїзд Дніпропетровськ - Львів, Львів - Дніпропетровськ та на проживання представника позивача в готелі. Суд розцінює вказані витрати як судові витрати пов'язані із явкою представника позивача в засідання господарського суду.

Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, то суд дійшов висновку стягнути вказані судові витрати на загальну суму 972,29 грн. з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 49, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Львівхім" (79024, м.Львів, вул.Механічна, 2, код ЄДРПОУ 01882344) на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49602, м.Дніпропетровськ, пр.Карла Маркса, 108, код ЄДРПОУ 01073828) в особі відокремленого підрозділу "Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень" штраф за неправильно зазначену адресу одержувача в розмірі 9 794,50 грн., судовий збір у розмірі 1 720,50 грн. та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи в розмірі 972,29 грн.

3. Наказ видати після набрання судовим рішення законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 20.01.2014р.

Суддя Петрашко М.М.