Рішення

від 28.01.2014 по справі 919/1207/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2014 року справа № 919/1207/13 за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(вул. Луначарського,5, м. Севастополь, 99011)

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1, 99007)

про стягнення штрафу в розмірі 17487,00 грн. ,

cуддя Щербаков С.О.

за участю:

представника позивача - Бекетової Н.С., довіреність б/н від 08.01.2014;

представника відповідача - ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_2 виданий Ленінським РВ УМВС України в м. Севастополі 17.06.2000;

Суть спору:

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 21920,08 грн., з яких: 3 774,27 грн. заборгованості з орендної плати за період з 01.09.2012 по 30.09.2013, 216,35 грн. пені, 17 487,00 грн. штрафу та 30% річних у сумі 442,46 грн.; розірвати договір №263-11 оренди нерухомого майна від 15.08.2011, укладеного між сторонами у даній справі та виселити відповідача з вбудованих нежилих приміщень частини 1/1 (з № 2-1 по № 2-4), загальною площею 34,8 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_2.

Позовні вимоги з посиланням на статті 526, 549, 610-611, пункт 2 статті 651 Цивільного кодексу України, статті 26-27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", умови договору оренди нерухомого майна №263-11 від 15.08.2011, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди №263-11 від 15.08.2011, зокрема в частині внесення орендної плати, в зв'язку із чим вважає що є підстави для розірвання даного договору, повернення майна за цим договором, а також стягнення заборгованості за цим договором та штрафних санкцій.

Ухвалою суду від 21.10.2013 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 25.11.2013.

Відповідно до вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи 25.11.2013 відкладався на 11.12.2013.

Ухвалою суду від 11.12.2013 провадження у справі в частині стягнення 3 774,27 грн. заборгованості з орендної плати, 216,35 грн. пені та 30% річних у сумі 442,46 грн. було припинено на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України.

Розгляд справи 11.12.2013 відкладався на 18.12.2013.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Севастополя № 514 від 17.12.2012 у зв'язку із перебуванням судді Альошиної С.М. на лікарняному, був призначений повторний автоматичний розподіл справи №919/1207/13, за результатами якого суддею для розгляду справи визначено Щербакова С.О.

Ухвалою суду від 20.12.2013 справу було прийнято до провадження та призначено її розгляд на 28.01.2014.

У судове засідання 28.01.2014 з`явились представники сторін. Представник позивача підтримав позовні вимоги в частині стягнення суми штрафу в розмірі 17487,00 грн. у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні. Відповідач в судовому засіданні підтримав раніше подані ним письмові додаткові пояснення, в яких був не згоден з нарахованою сумою штрафу, яку просив зменшити до розміру місячної орендної плати - 484,65 грн..

Ухвалою суду від 28.01.2014 провадження у справі в частині вимог про про розірвання договору оренди нерухомого майна №263-11 від 15.08.2011, укладеного між позивачем та виселення відповідача з займаних ним нежитлових приміщень за цим договором оренди було припинено на підставі п.4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні 28.01.2014 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд -

ВСТАНОВИВ :

15.08.2011 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір №263-11 оренди нерухомого майна (далі - Договір), відповідно до п.1.1. якого, в редакції протоколу від 05.02.2013 узгодження змін до цього Договору, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду майно - вбудовані нежитлові приміщення з №2-1 по №2-4, загальною площею 34,8 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_2, що перебуває на балансі КП СМР «Аррікон» (а.с. 16-17, 22).

Відповідно до пункту 2.5 Договору вступ орендаря у користування майном настає одночасно з підписанням акту прийому-передачі об'єкту оренди.

Згідно з пунктом 3.1 Договору в редакції Протоколу від 05.02.2013 узгодження змін до цього Договору, розмір орендної плати визначається у відповідності з Рішенням Севастопольської міської Ради №1617 від 13.03.2007 і складає 5829,00 грн. на рік. Орендна плата визначена, виходячи з орендної ставки - 5% від вартості об'єкту оренди, визначеної незалежною оцінкою вартості майна (Додаток №1). Амортизаційні відрахування і вартість послуг орендодавця не включаються до орендної плати. В орендну плату не включені витрати на комунальні та експлуатаційні послуги, а також сума компенсації витрат балансоутримувача на оплату за користування земельною ділянкою.

Пунктом 3.2 Договору в редакції Протоколу від 05.02.2013 узгодження змін до цього Договору сторони узгодили, що орендна плата складає 485,75 грн. за місяць оренди і перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця на рахунок: місцевий бюджет міста Севастополя р/р 33213870700001 в ДУДК міста Севастополя, МФО 824509, код платежу 22080400. Орендна плата сплачується орендарем щомісячно. З 20.12.2012 орендарем сплачується технічне обслуговування: 3,00 грн. * 34,80 кв.м. = 104,40 грн. у тому числі ПДВ 20% і перераховується орендарем балансоутримувачу щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця на розрахунковий рахунок КП СМР «Аррікон»: р/р 26008000092794 в ПАТ «Укрсоцбанк» м. Київ, МФО 300023, код ОКПО 20711909.

У пункті 3.3 Договору сторони узгодили, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю.

Пунктом 4.4.3 Договору передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендодавцю орендну плату, а також здійснювати інші платежі, передбачені п.4.4.4 Договору, пов'язані з використанням об'єкту оренди, в тому числі плату комунальних і експлуатаційних послуг.

Відповідно до п.7.1. Договору, в редакції Протоколу від 05.02.2013 узгодження змін до цього Договору цей Договір діє до 14.08.2014.

Актом прийому передачі орендованого майна від 15.08.2011, складеним між сторонами, підтверджується передача позивачем відповідачу в оренду нерухомого майна, загальною площею 34,8 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 18).

10.06.2013 на адресу відповідача, позивачем була надіслана вимога про звільнення займаного приміщення та повернення комунальної власності, згідно якої позивач вимагав повернути майно у 30-денний строк в належному стані (а.с. 24). Однак зазначена вимога була залишена без задоволення.

На думку позивача, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині внесення орендної плати за період з 01.09.2012 по 30.09.2013, у позивача виникло право на стягнення з відповідача відповідної суми заборгованості, штрафних санкцій що є підставою для розірвання договору, що і стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 11.12.2013 було припинено провадження в частині вимог про стягнення основної суми заборгованості в розмірі 3774,27 грн., пені в розмірі 216,35 грн. та 3% річних в розмірі 442,46 грн.

В судовому засіданні 28.01.2014 було припинено провадження у справі в частині позовних вимог про розірвання договору оренди нерухомого майна №263-11 від 15.08.2011, укладеного між позивачем та виселення відповідача з займаних ним нежитлових приміщень за цим договором оренди.

Отже, суд розглядає справу в частині вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми штрафу в розмірі 17487,00 грн.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи суд дійшов до наступних висновків.

Нормами статті 509 Цивільного кодексу України визначено поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною шостою статті 283 ГК України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі статтею 759 ЦК України, одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Статтями 10, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною третьою статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та частиною третьою статті 285 ГК України.

Згідно з частиною п'ятою статті 762 ЦК України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Договором оренди № 263-11 від 15.08.2011 встановлено, що орендна плата сплачується орендарем щомісячно.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу частини другої статті 20 ГК України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Згідно з частиною першою статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною другою статті 217 ГК України унормовано, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 ГК України).

Отже, судом встановлено, що відповідач припустився порушення умов Договору щодо своєчасного внесення орендної плати, а тому йому правомірно були нараховані пеня та 3% річних. Однак під час розгляду справи встановлено, що під час розгляду справи відповідачем була погашена сума основного боргу за договором в розмірі 3774,27 грн., пеня в розмірі 216,35 грн. та 3% річних в розмірі 442,46 грн., що також не заперечувалось представниками сторін і підтверджується наявними в матеріалах справи бухгалтерською довідкою позивача (а.с. 42), в зв'язку із чим, провадження в справі в цій частині вимог було припинено. Крім того, судом була прийнята відмова позивача від позовних вимог в частині розірвання договору оренди нерухомого майна №263-11 від 15.08.2011, укладеного між позивачем та виселення відповідача з займаних ним нежитлових приміщень за цим договором оренди.

Позивач також просить стягнути з відповідача суму штрафу у розмірі 17487,00 грн., враховуючи положення пункту 8.7 Договору, згідно з яким у разі, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватись більш ніж 60 календарних днів, орендар сплачує на користь орендодавця поверх збитків штраф в сумі, що дорівнює трьохкратному розмірі річної орендної плати за договором.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Стаття 217 ГК України визначає види правових засобів відповідальності у сфері господарювання (господарські санкції) як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки; такими засобами є: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до частини другої статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 549 ЦК України, статті 230 ГК України неустойкою (штрафом, пенею) є визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя статті 549 ЦК України).

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), і, у разі його порушення настають правові наслідки встановлені договором або законом.

У разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штраф - господарську санкцію у вигляді грошової суми (частина перша статті 230 ГК України).

Згідно з частиною четвертою статті 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Зважаючи на те, що судом встановлено факт порушення виконання відповідачем обов'язку щодо внесення орендної плати, суд вважає правомірним нарахування позивачем штрафу у зв'язку з неналежним та несвоєчасним невиконанням відповідачем грошового зобов'язання.

Для визначення розміру штрафу позивачем за основу взятий розмір річної орендної плати - 4320,20 грн., таким чином загальний розмір штрафу за розрахунком позивача становить 17487,00 грн. (4320,20 грн. * 3 = 17487,00 грн.).

В той же час, стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За приписами частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України також встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстави (підстав) для вчинення зазначеної дії.

Суд звертає увагу на пункт 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за змістом якого, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Суд, вивчивши матеріали справи, враховуючи те, що відповідачем у повному обсязі погашена сума основної заборгованості, пеня та 3% річних, вважає що заявлений до сплати штраф є надмірно великим порівняно із заборгованістю по орендній платі, у зв'язку з чим вважає за можливе зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу, встановивши його в сумі розміру місячної орендної плати за останні два місяці оренди - 965,66 грн. (482,83*2=965,66 грн.).

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню, та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф у сумі 965,66 грн.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Однак, як вбачається з квитанції Севастопольської філії ПАТ «ПриватБанк» 1382.115.3 від 05.12.2013 (а.с. 53) відповідачем був повністю відшкодований сплачений позивачем судовий збір за подачу названого позову в розмірі 4014,50 грн., а тому зазначені витрати позивачу не відшкодовуються.

На підставі наведеного, керуючись статтями 43, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99007, АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського,5, ідентифікаційний код 25750044, р/р місцевого бюджету м. Севастополя 33213870700001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 38022717, код платежу 22080400, або на інший рахунок, зазначений стягувачем) штраф за договором оренди нерухомого майна №263-11 від 15.08.2011 в розмірі 965,66 грн. (дев'ятсот шістдесят п'ять грн. 66 коп.).

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України та підписано 03.02.2014.

Суддя С.О. Щербаков