Постанова

від 18.01.2007 по справі 29/218-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

29/218-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

18 січня 2007 р.                                                                                   № 29/218-06  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді:суддів:Добролюбової Т.В.,Гоголь Т.Г.,Продаєвич Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного підприємства "ТМГ", м. Валки, Харківська обл.

на рішення господарського суду Харківської області від 20.07.2006

та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.10.2006

у справі№ 29/218-06

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Легран –Фінанс –Україна", м. Київ

доПриватного підприємства "ТМГ", м. Валки, Харківська обл.

третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю "Агро –Бізнес –Сервіс", м. Київ

простягнення 239800,00грн.

за участю представників сторін:

від позивача:Кривошеєнко О.Ю. за дов. Від 01.09.06

від відповідача:

не з'явились, належно повідомлені про час і місце засідання суду

від третьої особи:

Відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання суду (ухвала Вищого господарського суду України від 08.12.2006, надіслана сторонам у справі 12.12.2006 року).

Доповідач: Продаєвич Л.В.

Від приватного підприємства "ТМГ" надійшла заява про відкладення розгляду касаційної скарги у зв'язку з хворобою директора підприємства.

Розглянувши вказану заяву, колегія суддів відзначає, що ухвалою Вищого господарського суду України від 08.12.2006, якою призначено скаргу до розгляду явка сторін не була визнана обов'язковою.

Крім того, неможливість прибуття у судове засідання директора підприємства не перешкоджала іншій довіреній особі –Козієву О.В., яка була уповноважена довіреністю від 10.05.2006 представляти інтереси скаржника у суді касаційної інстанції.

ВСТАНОВИВ:

17.05.2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Легран–Фінанс–Україна" на підставі договору від 09.12.2005 про відступлення права вимоги, за яким воно прийняло від первісного кредитора –ТОВ "Агро-Бізнес-Сервіс" право вимоги за договором від 01.02.2005 № АБС 1 - 02/05, укладеним між ТОВ "Агро-Бізнес-Сервіс" (покупець) та Приватним підприємством "ТМГ" (продавець), звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "ТМГ" грошових коштів у розмірі 239800,00грн., перерахованих на виконання умов договору від 01.02.2005 в якості попередньої оплати за борошно, яке не отримане, а також 10000,00грн. - вартість послуг адвоката.

Позов вмотивований приписами статей 656, 1212 Цивільного кодексу України.

У відзиві на позов Приватне підприємство "ТМГ" проти позовних вимог заперечувало, просило провадження у справі припинити, посилаючись на те, що перераховані грошові кошти за взаємною усною домовленістю між керівниками Приватного підприємства та ТОВ "Агро–Бізнес–Сервіс" використовуються у господарській діяльності цих підприємств та на складений 15.04.2006 акт звірки взаєморозрахунків, за яким у відповідача відсутня заборгованість перед ТОВ "Легран–Фінанс–Україна", а також на проведення розрахунків з первісним кредитором шляхом передачі простого векселя.

08.06.2006 від Приватного підприємства "ТМГ" надійшло клопотання про залучення до розгляду у справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору–ТОВ "Агро–Бізнес–Сервіс". Крім того, підприємство просило місцевий суд розглянути справу колегіальним складом суду.

Колегіальним рішенням господарського суду Харківської області від 20.07.2006 (судді: Тихий П.В. –головуючий, Жельне С.Ч., Швед Е.Ю.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.10.2006 (судді: Гагін М.В.–головуючий, Бухан А.І., Шевель О.В.) - позов задоволений. З Приватного підприємства "ТМГ" на користь ТОВ "Легран–Фінанс–Україна" стягнуті грошові кошти у сумі 239800,00грн., витрати по сплаті послуг адвоката у розмірі 10000,00 грн. та відповідні судові витрати.

Задовольняючи позовні вимоги суди виходили із доведеності матеріалами справи факту заборгованості ПП "ТМГ" перед ТОВ "Легран –Фінанс-Україна" та із приписів чинного цивільного законодавства.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, Приватне підприємство "ТМГ" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про їх скасування, прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Скаржник вважає, що судом невірно застосовано статті 525, 526 Цивільного кодексу України, не враховано, що ПП "ТМГ" 20.03.2006 року передало ТОВ "Агро–Бізнес–Сервіс" простий вексель на суму 239800,00грн.

Вважає, що судами допущено порушення статті 42, 43 Господарського процесуального кодексу України, статті 129 Конституції України, оскільки оцінка доказів не ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи.

Від ТОВ "Легран–Фінанс–Україна" надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких останнє просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, судові рішення –залишити без змін, вважає висновки суду законними, відповідаючими обставинам справи та приписам чинного законодавства, зокрема, Закону України "Про обіг векселів в Україні".

Колегія суддів Вищого господарського суду України проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке:

Як встановлено господарськими судами, між ТОВ "Агро-Бізнес-Сервіс" (покупець) та ПП "ТМГ" (продавець) 01.02.2005 за № АБС 1 - 02/05 укладено договір, на виконання якого покупцем - ТОВ "Агро-Бізнес-Сервіс" здійснена попередня оплата у загальній сумі 239800,00грн.

Факт перерахування коштів підтверджений наявними у справі платіжними дорученнями та не заперечується сторонами.

09.12.2005 року між первісним кредитором - ТОВ "Агро-Бізнес-Сервіс" та ТОВ "Легран–Фінанс-Україна (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги, за умовами якого до нового кредитора перейшли усі права за договором від 01.02.2005 року.

09.12.2005 ТОВ "Агро-Бізнес-Сервіс" повідомило приватне підприємство "ТМГ" про укладення договору, факт отримання якого засвідчений підписом директора на цьому листі та скріплений печаткою підприємства.

Судами встановлено, що позивачем неодноразово направлялися вимоги до відповідача щодо повернення перерахованих грошових коштів та повідомлялося про те, що у зв'язку з недосягненням між сторонами остаточної домовленості щодо усіх істотних умов договору від 01.02.2005, а саме: найменування, ціни, кількості та вартості товару, що свідчить про його фактичне неукладання, позивач вважав наміри за цим договором щодо передачі невстановленого товару такими, що не досягли своєї мети.

Відповідно до приписів статей 627, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договорів, виборі контрагентів та визначенні умов договорів з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси іншої сторони.

З цими нормами цивільного законодавства кореспондуються і приписи Господарського кодексу України.

В силу частини 1 статті 173 Господарського кодексу України зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

Згідно з частиною 1 статті 174 цього Кодексу господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

При цьому, чинним цивільним законодавством ставляться певні вимоги до змісту договору.

Так, пунктом 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 180 Господарського кодексу України договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду.

Статтями 656, 669, 671, 673, 691 Цивільного кодексу України визначені суттєві умови договору купівлі–продажу, якими є найменування товару, ціна, кількість, асортимент та якість товару.

Згідно з частиною 2 статті 693 цього Кодексу, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З огляду на те, що підстави з яких були перераховані грошові кошти згодом відпали, позивач вправі вимагати їх повернення як безпідставно отриманих.

Господарські суди повно і об'єктивно дослідили всі обставини справи та вірно застосували до спірних правовідносин норми цивільного законодавства, визнавши необґрунтованими доводи підприємства стосовно проведення розрахунків з первісним кредитором шляхом передачі простого векселя.

Погоджуючись з таким висновком судів попередніх інстанцій, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 2 статті 516 Цивільного кодексу України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Як було встановлено судами, відповідач був належно повідомлений про факт відступлення права вимоги.

Твердження скаржника про проведення розрахунку шляхом передачі простого векселя обґрунтовано не прийняті судами попередніх інстанцій та не приймаються до уваги судовою колегією з огляду на те, що Законом України "Про обіг векселів в Україні" встановлено, що вексель може бути виданий лише за поставлені товари, виконані роботи та надані послуги, видача безтоварного векселя цим Законом заборонена.

Наведеним у касаційній скарзі доводам судами попередніх інстанцій дана належна оцінка, а тому беручи до уваги межі перегляду справи, передбачені статею 1117 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі попередніми судовими інстанціями, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення мають бути залишені без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 , 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Харківської області від 20.07.2006 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.10.2006 у справі № 29/218-06 –залишити без змін.

Касаційну скаргу Приватного підприємства "ТМГ" –залишити без задоволення.

Головуючий, суддя

Т. Добролюбова

Суддя

Т. Гоголь

Суддя

Л. Продаєвич