Постанова

від 29.01.2014 по справі 824/3169/13-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2014 р. м. Чернівці Справа № 824/3169/13-а

13:35 год.

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левицького В.К.,

за участю секретаря судового засідання Жураковської Ю.М.,

представників сторін:

позивача - Пустовіта Ю.О.;

відповідача - Фуштея М.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Технофуд»

до державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області

про скасування податкових повідомлень-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технофуд» (далі - позивач) звернулося до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просило скасувати, як незаконне податкове повідомлення - рішення №0005992201 від 19.12.2013 р. на суму 5556,00 грн.

Позов вмотивовано тим, що акт перевірки, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення, ґрунтується виключно на припущеннях про фіктивність поданих для перевірки документів. Всі подані первинні документи оформленні у відповідності до вимог чинного законодавства України, проте відповідачем не надано жодного доказу, який би доводив недійсність даних документів, чи відсутність реальних наслідків поставок товару. Також вказував, що під час перевірки відповідачем не взяті до уваги первинні документи, які свідчать про реалізацію товарів, а отже висновок ДПІ про відсутність факту придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності є безпідставним, а отже і донарахування ПДВ та штрафних санкцій є незаконним.

Відповідачем до суду подано письмові заперечення проти позову, відповідно до яких, вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд у задоволенні позову відмовити повністю, зазначаючи, що за результатами виїзної позапланової документальної перевірки позивача складено акт від 05.12.2013 р., згідно якого встановлені порушення: п.44.1 ст. 44, п.185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.198.1 а) п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України; занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню і сплаті в бюджет всього на загальну суму 3704 грн., в. т.ч. завищено за червень 2011 р. на суму 163 грн. та занижено за квітень 2012 р. на суму 3867 грн. Крім того, позивачем не надано доказів підтвердження реального здійснення господарських відносин з контрагентом ТОВ «Піраміт Люкс», а саме під час перевірки не надано перевізних документів, які підтверджували факт перевезення товару, а саме відсутні товарно-транспортні накладні та шляхові листи.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити та надав пояснення аналогічні викладеним у запереченнях проти позову.

В судовому засіданні 22.01.2014 р. та 29.01.2014 р., за ініціативою суду, було допитано як свідків головного бухгалтера та директора товариства з обмеженою відповідальністю «Технофуд» ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з питань поставки та оприбуткування товарів придбаних у ТОВ «Піраміт Люкс», а також головних державних ревізорів-інспекторів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з питань проведення позапланової перевірки позивача.

Вислухавши пояснення сторін, покази свідка, дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технофуд» (58000, м. Чернівці, вул. Моцарта, буд. 3 «А», ідентифікаційний код 37416830) зареєстроване виконавчим комітетом Чернівецької міської ради 30.11.2010 р. як юридична особа. Основним видом діяльності за КВЕД - 2010 є оптова торгівля іншими машинами й устаткування (а.с. 9, 15).

На підставі п.п. 20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до направлень № 001704, № 001705 від 22.11.2013 р., наказу ДПІ у м. Чернівцях № 870 від 22.11.2013 р., спеціалістами відповідача проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні господарських відносин із ТОВ «Піраміт Люкс» за червень 2011 р. та квітень 2012 р., за результатами якої 05.12.2013 р. складено акт № 1812/24-12-22-01/37416830 (а.с. 13-36).

Під час перевірки встановлено, що за червень 2011 р. та квітень 2012 р. ТОВ «Технофуд» задекларовано податкові зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 87933,00 грн.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань ТОВ «Технофуд» за червень 2011 р. та квітень 2012 р. встановлено їх завищення всього в сумі 6282,00 грн., в т.ч. за червень 2011 р. - 1305,00 грн. та квітень 2012 р. - 4977,00 грн.

У зв'язку з наведеним, відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, внаслідок декларування податкових зобов'язань з ПДВ за придбаний товар у ТОВ «Піраміт Люкс», який має ознаки фіктивності.

В акті перевірки також зафіксовано, що за червень 2011 р. та квітень 2012 р. ТОВ «Технофуд» задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 78253,00 грн.

Проведеною перевіркою повноти визначення податкового кредиту за червень 2011 р. та квітень 2012 р. встановлено його завищення на загальну суму 9987,00 грн., в т.ч. за червень 2011 р. - 1142,00 грн., квітень 2012 р. - 8845,00 грн.

Зокрема, згідно даних бухгалтерського обліку Д-т рах. 641 К-т рах. 631 та отриманих податкових накладних товариством відображено у складі податкового кредиту 9987,00 грн., в т.ч. за червень 2011 р. - 1142,00 грн., квітень 2012 р. - 8845,00 грн. ПДВ з вартості придбаного у ТОВ «Піраміт Люкс» товару, а саме: тістоміс ТY в кількості 1 шт. на загальну суму 6854,40 грн., в т.ч. ПДВ - 1142,40 грн.; холодильний стіл MSP - 150 Fagor в кількості 2 шт. на загальну суму 26006,40 грн., в т.ч. ПДВ - 4334,40 грн.; холодильну шафу AFP 1402 Fagor в кількості 1 шт. та холодильний стіл MSP - 200 Fagor в кількості 0,5 шт. на загальну суму 27060,60 грн., в т.ч. ПДВ - 4510,10 грн.

Враховуючи висновки, що відображені Новомосковською ОДПІ у акті № 1/222/37066205 від 03.01.2013 р. «Про результати позапланової перевірки ТОВ «Прімат Люкс» (код 37066250) по взаємовідносинах з контрагентами з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та податок на додану вартість з ТОВ «Укрбудтранссервіс» (код 364795398) за період з 01.06.2011 р. по 31.06.2011 р., ПВКФ «РОЗС» (код 21854963) за період з 01.04.2012 р. по 31.04.2012 р.» про завищення ТОВ «Прімат Люкс» податкового зобов'язання з ПДВ на суму 45500,45 грн., відповідачем під час перевірки зроблено висновок про те, що ТОВ «Прімат Люкс» має ознаки фіктивності та не могло здійснити поставку товару ТОВ «Технофуд».

Також у акті перевірки зазначено, що у зв'язку з не наданням до перевірки позивачем товарно-транспортних накладних відсутнє документальне підтвердження транспортування товару.

За результатами перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188, п. 198.1 а) п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню і сплаті в бюджет (ряд. 25 декларації) всього на загальну суму 3704,00 грн., в т.ч. за червень 2011 р. на суму 163,00 грн. та занижено за квітень 2012 р. на суму 3867,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 0001640232 від 19.12.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5556,00 грн., в т. ч. за основним платежем 3704,00 грн. та застосована штрафна санкція в сумі 1852,00 грн. (а.с. 11).

Вважаючи податкове повідомлення-рішення № 0001640232 від 19.12.2013 р. протиправним, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов необхідно задовольнити повністю, з таких підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755- IV (далі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 цього Кодексу (п.198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно приписів п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Підпунктами 201.4 та 201.6 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Враховуючи вищенаведені норми, а також встановлені по справі обставини, суд вважає що позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість за червень 2011 р. - 1142,00 грн. та квітень 2012 р. - 8845,00 грн., оскільки господарські відносини між вказаним контрагентом підтверджені первинними документами, що є підставою для формування податкового кредиту.

Підтвердженням правомірності віднесення позивачем до складу суми податкового кредиту з вартості тістомісу, холодильних столів та холодильної шафи від продавця ТОВ «Піраміт Люкс», є податкові накладні, які оформлені та заповнені відповідно до вимог п. 201.1 ст. 201 ПК України та підтверджують факт понесених витрат іншою особою, а також зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Піраміт Люкс» укладено договір купівлі-продажу № 110501 від 11.05.2011 р., за яким ТОВ «Технофуд» отримало від ТОВ «Піраміт Люкс» тістоміс, холодильні столи та холодильну шафи (далі - товар) на загальну суму 59921,10 грн. (в т.ч. ПДВ - 9987,00 грн.) (а.с. 37).

Так, на отримані товари ТОВ «Піраміт Люкс» позивачу виписано податкові накладні: № 8 від 17.06.2011 р. на суму 6854,10 грн. (в т.ч. 1142,40 грн.), № 18 від 11.04.2012 р. на суму 26006,40 грн. (в т.ч. ПДВ - 4334,40 грн.) та № 19 від 11.04.2012 р. на суму 27060,60 грн. (в т.ч. ПДВ - 4510,10 грн.) (а.с. 41, 49, 60).

З досліджених в судовому засіданні податкових накладних, видаткових накладних та обліково-сальдових відомостей по рахунках 281 та 631 за червень 2011 р., квітень, травень і червень 2012 р. вбачається, що позивач отримав від ТОВ «Піраміт Люкс»: тістоміс ТY в кількості 1 шт. на загальну суму 6854,40 грн., в т.ч. ПДВ - 1142,40 грн.; холодильний стіл MSP - 150 Fagor в кількості 2 шт. на загальну суму 26006,40 грн., в т.ч. ПДВ - 4334,40 грн.; холодильну шафу AFP 1402 Fagor в кількості 1 шт. та холодильний стіл MSP - 200 Fagor в кількості 0,5 шт. на загальну суму 27060,60 грн., в т.ч. ПДВ - 4510,10 грн.

Відтак, сума податку на додану вартість в сумі 9987,00 грн., за вказаними податковими накладними включена позивачем правомірно до податкового кредиту відповідних періодів, яка відображена в реєстрі отриманих податкових накладних та відповідає даним податкових декларацій з податку на додану вартість за червень 2011 р., квітень 2012 р. (а.с. 141-142, 143, 145-146, 147).

Доводи відповідача щодо відсутності доказів на підтвердження реального здійснення господарських відносини між ТОВ «Технофуд» та контрагентом ТОВ «Піраміт Люкс», суд не бере їх до уваги виходячи з наступного.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно ст. 2 цього Закону сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 3 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 4 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік господарських операцій будується на принципі превалювання сутності над формою, згідно якого операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Під терміном первинний документ, згідно ст. 1 Закону № 996-XIV, слід розуміти документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 22 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку, в т. ч. з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (ст. 185 ПК України).

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як слідує з матеріалів справи, фактичне виконання умов договору купівлі-продажу № 110501 від 11.05.2011 р. укладеного між позивачем та ТОВ ««Піраміт Люкс», підтверджується первинними документами, а саме видатковими накладними № РН - 0000027 від 20.06.2011 р., № РН-0000111 від 11.04.2012 р., № РН- 0000167 від 31.05.2012 р. (а.с. 38, 46, 57).

Вказані видаткові накладні свідчать про факт придбання ТОВ «Технофуд» від ТОВ «Піраміт Люкс» товару та в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами та мають необхідні обов'язкові реквізити. Доказів того, що дані видаткові накладні не мають юридичної сили чи визнані недійсними, відповідачем в запереченнях проти позову чи в судових засіданнях не надано.

Також суд зазначає, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

З даної норми слідує, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Відтак, наявність первинних документів свідчить про факт здійснення господарської операції, відповідно, ТОВ «Технофуд» для підтвердження даних податкового обліку використано лише первинні бухгалтерські документи, які складені за наслідком вчинення господарської операції.

Вимога щодо реальності змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України, а саме: в податковому обліку внаслідок придбання сировини відбулося збільшення витрат підприємства в складі собівартості реалізованого товару.

Під час судового розгляду справи відповідач не заперечував відображення в бухгалтерському та податковому обліку придбання товару, однак вказував на те, що ТОВ «Піраміт Люкс» має ознаки фіктивності та, відповідно, не могло здійснювати поставку товарів позивачу. Водночас жодних доказів на підтвердження вказаної обставини представником відповідача під час судового розгляду справи не надано.

Показами свідків ОСОБА_4 (директор) та ОСОБА_3 (головний бухгалтер) встановлено, що транспортування придбаного позивачем товару у ТОВ «Піраміт Люкс» здійснювалося останнім до орендованих складських приміщень, що розташовані в м. Києві по вул. Гараматна, 4. В подальшому, на підставі укладених цивільно-правових угод з фізичними особами про виконання робіт по прийняттю продукції та розвантаження, проводились розвантаження на склад придбаного товару. Також, як зазначив свідки, після прийняття від ТОВ «Піраміт Люкс» по кількості, якості та сумі, отримані накладні на товар та податкові накладні передавалися в бухгалтерію ТОВ «Технофуд» для відображення в бухгалтерському та податковому обліку.

На підтвердження наведених свідками обставин, представник позивача надав до суду копії наступні докази: договори оренди № 16 від 01.02.2011 р., № 21 від 01.02.2011 р. № 12 від 01.01.2012 р. укладені з ТОВ «Активбудінвест» про оренду нежилих приміщень в м. Києві по вул. Гарматній, 4 для розміщення офісу та складу; акти прийому-передачі приміщень від 01.02.2011 р.; платіжні доручення про сплату коштів за оренду приміщень; договори від 10.01.2011 р. на виконання робіт по прийманню продукції, розвантаження укладені з громадянами ОСОБА_7 та ОСОБА_8; оборотно-сальдових відомостей по рахунках 281 та 631 за червень 2011 р., квітень, травень і червень 2012 р. по взаєморозрахунках з ТОВ «Піраміт Люкс» та надходження товару на склад (а.с. 132-139, 164, 184-187, 188, 189-192, 193, 194, 195, 196, 197, 198, 199, 200, 201, 202, 203, 204, 215-224).

Реальність господарських операцій також підтверджується дослідженими в судовому платіжними дорученнями № 169 від 17.06.2011 р., № 156 від 11.04.2012 р. та № 157 від 11.04.2012 р. про оплату коштів за придбаний у ТОВ «Піраміт Люкс» товар (а.с. 40, 48, 59).

Судом також встановлено, що в подальшому придбаний у ТОВ «Піраміт Люкс» товар позивач реалізував ПАТ «Готель «Салют», СМП «Сателіт» та ТОВ «Ерпан» (а.с. 42, 50, 61).

Як зазначалося представником позивача та встановлено судом, при отриманні ТОВ «Технофуд» в червні 2011 р. та квітні 2012 р. товару від ТОВ «Піраміт Люкс» та подальшій його реалізації, позивачем згідно поданих до державної податкової інспекції у м. Чернівцях податкових декларацій, обчислено та сплачено до Державного бюджету суму податку на додану вартість, яка підлягала нарахуванню до сплати до бюджету за підсумками поточних звітних періодів за червня 2011 р. та квітні 2012 р., що підтверджується актом документальної позапланової перевірки від 05.12.2013 р.

Отже, фактичне здійснення господарської операції підтверджено складеними первинними документами, змінами в структурі активів і зобов'язань, власному капіталі ТОВ «Технофуд», що в повній мірі відображає реальність господарської операції і є підставою для формування податкового кредиту підприємства.

На підтвердження реальності та фактичності здійсненої господарської операції за укладеним договором купівлі-продажу товару позивачем були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогам первинності в контексті статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», і являються підставою для бухгалтерського і податкового обліку. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду справи не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірність прийнятого на їх підставі рішення.

З огляду на викладені вище обставини, суд вважає, що первинні документи, що містяться в матеріалах справи підтверджують реальність господарської операції, а тому висновок податкового органу щодо безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 9987,00 грн. по контрагенту ТОВ «Піраміт Люкс» є протиправним.

Таким чином, суд вважає, що позивач не порушував податкове законодавство, та відповідно мав право на включення до складу податкового кредиту по ПДВ вартість товару, придбаного у ТОВ «Піраміт Люкс» .

Більше того, позивач не повинен нести відповідальність за іншу особу. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на право на включення до складу податкового кредиту по ПДВ вартість сировини у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 31.01.2011 р. в адміністративній справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Крім того, така позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також, в рішенні від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. При цьому Суд не прийняв зауваження Уряду щодо загальної практики відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

В ході судового розгляду справи представник відповідача не надав доказів, які б вказували про безпосереднє відношення позивача до зловживань у системі відшкодування податку на додану вартість.

Згідно ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи, що оскаржуване рішення ґрунтується на висновках акту перевірки № 1812/24-12-22-01/37416830 від 05.12.2013 р., які спростовуються, суд, з урахуванням положень ст. 162 КАС України, вважає, що податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Чернівцях №0005992201 від 19.12.2013 р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Судом не беруться до уваги також доводи відповідача про те, що під час перевірки позивачем не надано перевізних документів, які підтверджують факт перевезення товару від ТОВ «Піраміт Люкс» та відсутні товарно-транспортні накладні або інші документи, оскільки їх відсутність не свідчить про нездійснення операції купівлі продажу.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судовим розглядом встановлено порушення зазначених критеріїв відповідачем під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, а тому вказане рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність свого рішення.

Частина 1 ст. 94 КАС України визначає, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Матеріали справи підтверджують понесені позивачем витрати по оплаті судового збору в розмірі 1720,50 грн. (а.с. 8).

Таким чином, враховуючи положення ч. 1 ст. 94 КАС України суд присуджує з Державного бюджету на користь позивача судові витрати по даній справі.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19 та 129 Конституції України, ст. ст. 2, 70, 71, 86, 94, 158 - 163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0005992201 від 19.12.2013 р.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Технофуд» судовий збір в розмірі 1720,50 грн.

Порядок та строки набрання постановою законної сили та оскарження.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова, згідно ст. 186 КАС України, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано судом 03 лютого 2014 р.

Суддя Левицький В.К.