Ухвала

від 08.04.2014 по справі 824/3169/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 824/3169/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Левицький В.К.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2014 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Курка О. П. Сторчака В. Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області Міністерства доходів і зборів України на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Технофуд" до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області Міністерства доходів і зборів України про скасування податкових повідомлень-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Технофуд» звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області Міністерства доходів і зборів України про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 29.01.2014 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 29.01.2014 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судове засідання представники сторін не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином. Про причини неявки в судове засідання суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, а також враховуючи те, що їх явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, за наявними у справі матеріалами, при цьому, згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ "Технофуд" зареєстроване як юридична особа 30.11.2010 року.

На підставі п.п. 20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до направлень № 001704, № 001705 від 22.11.2013 р., наказу ДПІ у м. Чернівцях № 870 від 22.11.2013 р., спеціалістами відповідача проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні господарських відносин із ТОВ «Піраміт Люкс» за червень 2011 р. та квітень 2012 р., за результатами якої 05.12.2013 р. складено акт № 1812/24-12-22-01/37416830.

Під час перевірки встановлено, що за червень 2011 р. та квітень 2012 р. ТОВ «Технофуд» задекларовано податкові зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 87933,00 грн.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань ТОВ «Технофуд» за червень 2011 р. та квітень 2012 р. встановлено їх завищення всього в сумі 6282,00 грн., в т.ч. за червень 2011 р. - 1305,00 грн. та квітень 2012 р. - 4977,00 грн.

У зв'язку з наведеним, відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, внаслідок декларування податкових зобов'язань з ПДВ за придбаний товар у ТОВ «Піраміт Люкс», який має ознаки фіктивності.

В акті перевірки також зафіксовано, що за червень 2011 р. та квітень 2012 р. ТОВ «Технофуд» задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 78253,00 грн.

Проведеною перевіркою повноти визначення податкового кредиту за червень 2011 р. та квітень 2012 р. встановлено його завищення на загальну суму 9987,00 грн., в т.ч. за червень 2011 р. - 1142,00 грн., квітень 2012 р. - 8845,00 грн.

За результатами перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188, п. 198.1 а) п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню і сплаті в бюджет (ряд. 25 декларації) всього на загальну суму 3704,00 грн., в т.ч. за червень 2011 р. на суму 163,00 грн. та занижено за квітень 2012 р. на суму 3867,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 0001640232 від 19.12.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5556,00 грн., в т. ч. за основним платежем 3704,00 грн. та застосована штрафна санкція в сумі 1852,00 грн.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення № 0001640232 від 19.12.2013 р. протиправним, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Суть виявлених порушень зводиться до того, що, на думку податкового органу, укладений між ТОВ "Технофуд" та ТОВ "Піраміт Люкс" договір носить безтоварний характер, що пов'язано з відсутністю реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) ТОВ "Піраміт Люкс" до позивача, що свідчить про укладення між останніми угоди без мети настання реальних наслідків.

Розглядаючи даний позов суд першої інстанції дійшов висновку про те, що дії відповідача не відповідають вимогам Податкового Кодексу, тобто є протиправними. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ТОВ «Піраміт Люкс» укладено договір купівлі-продажу № 110501 від 11.05.2011 р., за яким ТОВ «Технофуд» отримало від ТОВ «Піраміт Люкс» тістоміс, холодильні столи та холодильну шафи (далі - товар) на загальну суму 59921,10 грн. (в т.ч. ПДВ - 9987,00 грн.).

Так, на отримані товари ТОВ «Піраміт Люкс» позивачу виписано податкові накладні: № 8 від 17.06.2011 р. на суму 6854,10 грн. (в т.ч. 1142,40 грн.), № 18 від 11.04.2012 р. на суму 26006,40 грн. (в т.ч. ПДВ - 4334,40 грн.) та № 19 від 11.04.2012 р. на суму 27060,60 грн. (в т.ч. ПДВ - 4510,10 грн.).

З досліджених податкових накладних, видаткових накладних та обліково-сальдових відомостей по рахунках 281 та 631 за червень 2011 р., квітень, травень і червень 2012 р. вбачається, що позивач отримав від ТОВ «Піраміт Люкс»: тістоміс ТY в кількості 1 шт. на загальну суму 6854,40 грн., в т.ч. ПДВ - 1142,40 грн.; холодильний стіл MSP - 150 Fagor в кількості 2 шт. на загальну суму 26006,40 грн., в т.ч. ПДВ - 4334,40 грн.; холодильну шафу AFP 1402 Fagor в кількості 1 шт. та холодильний стіл MSP - 200 Fagor в кількості 0,5 шт. на загальну суму 27060,60 грн., в т.ч. ПДВ - 4510,10 грн.

Відтак, сума податку на додану вартість в сумі 9987,00 грн., за вказаними податковими накладними включена позивачем правомірно до податкового кредиту відповідних періодів, яка відображена в реєстрі отриманих податкових накладних та відповідає даним податкових декларацій з податку на додану вартість за червень 2011 р., квітень 2012 р..

Як слідує з матеріалів справи, фактичне виконання умов договору купівлі-продажу № 110501 від 11.05.2011 р. укладеного між позивачем та ТОВ ««Піраміт Люкс», підтверджується первинними документами, а саме видатковими накладними № РН - 0000027 від 20.06.2011 р., № РН-0000111 від 11.04.2012 р., № РН- 0000167 від 31.05.2012 р.

Вказані видаткові накладні свідчать про факт придбання ТОВ «Технофуд» від ТОВ «Піраміт Люкс» товару та в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами та мають необхідні обов'язкові реквізити. Доказів того, що дані видаткові накладні не мають юридичної сили чи визнані недійсними, відповідачем в запереченнях проти позову чи в судових засіданнях не надано.

Показами свідків ОСОБА_2 (директор) та ОСОБА_3 (головний бухгалтер) встановлено, що транспортування придбаного позивачем товару у ТОВ «Піраміт Люкс» здійснювалося останнім до орендованих складських приміщень, що розташовані в м. Києві по вул. Гараматна, 4. В подальшому, на підставі укладених цивільно-правових угод з фізичними особами про виконання робіт по прийняттю продукції та розвантаження, проводились розвантаження на склад придбаного товару. Також, як зазначив свідки, після прийняття від ТОВ «Піраміт Люкс» по кількості, якості та сумі, отримані накладні на товар та податкові накладні передавалися в бухгалтерію ТОВ «Технофуд» для відображення в бухгалтерському та податковому обліку.

На підтвердження наведених свідками обставин, представник позивача надав до суду копії наступні докази: договори оренди № 16 від 01.02.2011 р., № 21 від 01.02.2011 р. № 12 від 01.01.2012 р. укладені з ТОВ «Активбудінвест» про оренду нежилих приміщень в м. Києві по вул. Гарматній, 4 для розміщення офісу та складу; акти прийому-передачі приміщень від 01.02.2011 р.; платіжні доручення про сплату коштів за оренду приміщень; договори від 10.01.2011 р. на виконання робіт по прийманню продукції, розвантаження укладені з громадянами ОСОБА_4 та ОСОБА_5; оборотно-сальдових відомостей по рахунках 281 та 631 за червень 2011 р., квітень, травень і червень 2012 р. по взаєморозрахунках з ТОВ «Піраміт Люкс» та надходження товару на склад.

Реальність господарських операцій також підтверджується дослідженими платіжними дорученнями № 169 від 17.06.2011 р., № 156 від 11.04.2012 р. та № 157 від 11.04.2012 р. про оплату коштів за придбаний у ТОВ «Піраміт Люкс» товар.

Також встановлено, що в подальшому придбаний у ТОВ «Піраміт Люкс» товар позивач реалізував ПАТ «Готель «Салют», СМП «Сателіт» та ТОВ «Ерпан».

При отриманні ТОВ «Технофуд» в червні 2011 р. та квітні 2012 р. товару від ТОВ «Піраміт Люкс» та подальшій його реалізації, позивачем згідно поданих до державної податкової інспекції у м. Чернівцях податкових декларацій, обчислено та сплачено до Державного бюджету суму податку на додану вартість, яка підлягала нарахуванню до сплати до бюджету за підсумками поточних звітних періодів за червня 2011 р. та квітні 2012 р., що підтверджується актом документальної позапланової перевірки від 05.12.2013 р.

Отже, фактичне здійснення господарської операції підтверджено складеними первинними документами, змінами в структурі активів і зобов'язань, власному капіталі ТОВ «Технофуд», що в повній мірі відображає реальність господарської операції і є підставою для формування податкового кредиту підприємства.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що підпунктом «а» п.198.1 ст.198 Податкового Кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Колегія суддів зауважує, що згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Вищий адміністративний суд в Інформаційному листі від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" звертає увагу на необхідність індивідуалізації кваліфікації дій платників податку з формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на добросовісність такого платника.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Наявними в матеріалах справи доказами спростовується висновок податкового органу, що укладений позивачем договір не спрямований на реальне настання господарських наслідків, що обумовлені ним. Судом першої інстанції встановлено факт реальності операції на підставі дослідження наявних у справі доказів.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з вищезазначеним Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області Міністерства доходів і зборів України, - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 січня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий суддя Совгира Д. І.

Судді Курко О. П.

Сторчак В. Ю.