Ухвала

від 21.01.2014 по справі 820/7762/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2014 р.Справа № 820/7762/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Курило Л.В. , Присяжнюк О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2013р. по справі № 820/7762/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргента Менеджмент"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "Аргента Менеджмент" (далі-позивач) звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.04.2013 р. № 0001462210 та № 0001452210, винесені ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2013 р. позов ТОВ "Аргента Менеджмент" задоволено частково.

Cкасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 0001452210 від 23.04.2013 р. В іншій частині в задоволені позову- відмовлено.

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі-відповідач), не погодившись з судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2013 р. та винести нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач подав заперечення проти апеляційної скарги, вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, просить залишити її в силі, а вимоги апеляційної скарги без задоволення.

В судове засідання сторони не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, поважних причин неявки до суду, не встановлено, в зв'язку з чим справа розглядається в письмовому провадженні відповідно до ст.197 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ "АРГЕНТА МЕНЕДЖМЕНТ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 05.08.2011 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт перевірки № 1424/2210/37763891 від 10.04.2013 р. (т.1, а.с.21- 50).

За висновками акту перевірки позивачем порушено, зокрема:

ст. 185, ст. 189, п. 198.6 ст. 198, п.201.1 ст. 201 ПК України, п. 2 Порядку заповнення податкової накладної №1379, у зв'язку із чим занижено податок на додану вартість на суму 13 994,00 грн.

23.04.2013 р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0001452210 яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 13 994,00 грн. та призначено штрафні санкції - 3 498,50 грн. (т.1, а.с.70).

Підставою збільшення позивачу податкового зобов'язання та призначення штрафу є висновки податкового органу про неправомірне формування податкового кредиту по податковим накладним, складеним з порушенням вимог законодавства, а саме заповнених не державною мовою (по операціям з ТОВ "БЕСТНЕТ"), за відсутністю оригіналу підпису особи, що їх склала (по операціям з ПРАТ "КИЇВСТАР"), також по накладним, що складені за безтоварними операціями з ПП "БУДКОМ-АЛОН".

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкової перевірки про порушення позивачем правил формування податкового кредиту є необґрунтованими, тому податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, виходячи з такого.

Судом встановлено, що за червень-липень 2012 позивачем сформовано податковий кредит, зокрема, на підставі податкових накладних: № 75 від 08.06.2012 р. № 189 від 13.06.2012 р. (ТОВ "БЕСТНЕТ"); № 2 від 14.06.2012 р. (ТОВ "Компанія ТСО"); № 552 від 12.06.2012 р. № 641 від 06.07.2012 (ТОВ "Електронний Світ"); № 449 від 13.07.2012 р. (ПАТ "Євроцемент-Україна").

Реальність господарських операцій, в межах яких складено зазначені накладні, відповідачем не заперечується та підтверджується копіями договорів, рахунків - фактур та платіжних доручень, наданих позивачем (т.2, а.с. 13-41).

Доводи апеляційної скарги, що позивачем неправомірно сформовано податковий кредит по податковій накладній виписаній ТОВ "БЕСТНЕТ" не державною мовою, колегія суддів вважає помилковими.

Вимоги до оформлення податкових накладних регламентовані Податкового кодексу України та Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379 (далі - Порядок № 1379).

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що спірні податкові накладні не містять недоліків формі, змісту або походження, що зумовлюють для них втрату доказової сили в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» або виключають можливість їх використання платником при відображенні при декларуванні та (або) підтвердженні показників податкової звітності.

Так, накладні мають всі необхідні реквізити, закріплені пп. 201.1 ст. 201 ПК України, які дозволяють ідентифікувати сторін операції, характер, зміст, час виконання і вартість поставки товарів (робіт послуг), тому підлягають врахуванні при звітуванні позивачем по податках.

Реальність операцій позивача, відображених в спірних накладних, підтверджено первинними документами.

Згідно п. 2 Порядку № 1379 податкова накладна заповнюється державною мовою за встановленою формою шляхом: або видруковування такої форми з подальшим заповненням її платником податку на додану вартість розбірливим почерком ручкою з чорнилом (пастою) синього або чорного кольору без підчисток і виправлень тексту та цифрових даних; або заповнення її в електронному вигляді з подальшим видруковуванням.

Згідно статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.

Судом встановлено, що спірні накладні заповнені державною мовою, окрім рядка номенклатура товару.

Колегія суддів вважає, що наявність недоліку податкової накладної в частині заповнення рядка "номенклатура товару" російською мовою не є підставою для визнання таких податкових накладних недійсними.

Як встановлено судом, надані позивачу податкові накладні за формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства.

Доказів визнання цих податкових накладних недійсними, відповідачем до суду не надано. Спірні податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно п. 1 Порядок N 1379 податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті. Відповідачем не ставиться під сумнів достовірність підписів сторін угод на спірних податкових накладних.

При цьому, колегія суддів зазначає, що наявність недоліків в оформленні податкових накладних не є підставою для визнання її недійсною. Крім того, з інших первинних документів вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Наявні реквізити у всіх спірних податкових накладних дозволяють ідентифікувати сторін операції, характер, зміст, час виконання і вартість поставки товарів (робіт послуг), тому підлягають відображенню при звітуванні позивачем по податках.

З наведених підстав, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції в частині відхилення доводів відповідача про неправомірне формування податкового кредиту з ПДВ через недотримання п. 2 Порядку №1379.

Судом також встановлено, що у перевіряємий відповідачем період до складу податкового кредиту позивачем віднесено суми податку на додану вартість в розмірі 638,00 грн. по податковим накладним, виписаним ПРАТ "КИЇВСТАР", а саме, №76421/4 від 30.06.12р., №80248/4 від 31.08.12р., №80381/4 від 30.09.12р., №87356/4 від 31.10.12р., №17689/4 від 30.11.12р.

Доводи апеляційної скарги щодо недійсності податкових накладних виданих ПРАТ «Київстар», оскільки на них відсутній оригінал підпису посадової особи, що уповноважена на її підписання зі сторони ПРАТ «Київстар», натомість поставлено факсиміле такого підпису, колегія суддів вважає недоведеними.

З матеріалів справи вбачається, що 22.06.2012 р. між ТОВ "АРГЕНТА МЕНЕДЖМЕНТ" (абонент) та ПРАТ "КИЇВСТАР" (оператор) укладено угоду № 5182131, за умовами якої позивач отримав та оплатив послуги мобільного зв'язку (т.2, а.с.72).

Реальність виконання угоди відповідачем не заперечується.

ПРАТ "КИЇВСТАР" виписано позивачу податкові накладні №76421/4 від 30.06.12р., №80248/4 від 31.08.12р., №80381/4 від 30.09.12р., №87356/4 від 31.10.12р., №17689/4 від 30.11.12р., ПДВ з яких позивачем віднесено до податкового кредиту відповідного періоду.

Відповідно до п. 16 Порядку №1379 усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою

Згідно до п. 1 Порядку №1379 податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Колегія суддів зазначає, що податковим органом ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано належних доказів (зокрема висновку експерта), в підтвердження виконання підпису на податкових наклданих за допомогою факсимиле, а тому зазначені посилання апелянта є припущеннями.

Також податковим органом не надано доказів того, що підпис від імені Оператора здійснено не уповноваженою особою, а тому невизнання податковим органом спірних накладних, нарахування позивачу податкових зобов'язань та штрафних санкцій є необґрунтованим.

Судом також встановлено, що 12.06.2012 р. між ТОВ "АРГЕНТА МЕНЕДЖМЕНТ" (Замовник) та ПП "БУДКОМ-АЛОН" (Підрядник) укладено договір підряду № 12-06, за умовами якого підрядник виконав ремонтні роботи в офісному приміщенні, розташованому у кімнатах № 4-53 та № 4-54 в будівлі № 11по вулиці Бакуліна у м. Харкові, а замовник прийняв та оплати вказані роботи (т2, а.с.124 ).

На підтвердження реальності проведення операцій за угодою позивачем надано податкову накладну, платіжне доручення, договірну ціну, довідку про вартість робіт форми КБ-3, акт прийняття виконаних робіт за формою № КБ-2в, локальний кошторис виконаних робіт із зазначенням їх вартості за кожною позицією (т.2, а.с.134-141).

Факт завершення та прийняття позивачем результатів робіт підтверджується актом прийняття виконаних робіт (Ф КБ-2в).

Позивач та його контрагент є платником ПДВ, ПП "БУДКОМ-АЛОН" має ліцензію на ведення будівельної діяльності, дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки (т.2, а.с. 126-133).

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, необхідною умовою для виникнення у платника податків права на віднесення ПДВ, сплаченого в ціні товарів (робіт, послуг), до додаткового кредиту є факт їх придбання із метою використання в господарській діяльності, та за наявності належно оформлених податкових накладних.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди, є підставою для її отримання.

Колегія суддів зазначає, що як до податкової перевірки, так і до суду позивачем надано первинні документи в підтвердження виконання умов договору.

Надані первинні документі, не містять недоліків форми або змісту чи походження, що зумовлюють для них втрату доказової сили в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» або виключають можливість їх використання платником при відображенні при декларуванні та (або) підтвердженні показників податкової звітності.

З наданих позивачем первинних та інших документів вбачається, що діяльність позивача відповідає умовам спірного договору та видам господарської діяльності контрагента позивача, свідчить про наявність господарської мети при здійсненні господарських операцій .

Відповідачем не надано доказів фізичної відсутності робіт у натурі, а так само використання позивачем робіт не за призначенням, несумісності придбаних робіт з напрямом господарської діяльності. Відповідачем також не спростовано наявності у позивача матеріально-технічної бази, трудових ресурсів, інших умов, необхідних для виконання угоди.

Доводи апеляційної скарги щодо не врахування судом першої інстанції акту податкового органу щодо ПП "БУДКОМ-АЛОН" від 25.07.2012 № 326/153/34951473 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання" та висновку №76 щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ПП"Будком-Алон" (відсутність за місцезнаходження, неповні пояснення директора), колегія суддів вважає необгрунтованими.

Колегія суддів зазначає, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача не є належним доказом безтоварності (нереальності) господарської операції, нікчемності угоди оскільки за умови складення вказаного акту фіксується факт наявності перешкод для здійснення податкового контролю органом ДПС щодо платника, однак реальність господарських операції такого платника не є предметом перевірки.

Відсутність контрагента позивача за юридичною адресою на момент проведення звірки не є доказом безтоварності господарської операції з позивачем, тому як підрядна роботи за договором проведено в червні 2012 р.,проте як акт складено в липні 2012 р.

Колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту зустрічної перевірки чи довідки, в котрих викладені певні висновки про вчинення контрагентом платника порушень податкового законодавства, або відсутність за місцезнаходженням, не звітуванням, та вчинення нікчемних, безтоварних правочинів, які не відбулися, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному виявленню та доведенню факту вчинення платником податків порушень закону.

Твердження відповідача про відсутність у контрагента позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, виробничих ресурсів, не підтвердженого наладженими доказами , а тому не спростовує реальності операцій позивача.

В межах податкової перевірки позивача, а так само при здійсненні податкового контролю контрагента позивача, не досліджено можливість залучення трудових, технічних транспортних та інших ресурсів для здійснення робіт за угодою

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо безпосередній контрагент або інші особи по ланцюгу не виконали свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, відповідальність та відповідні негативні наслідки застосовуються індивідуально саме щодо особи-порушника.

Формування податкового кредиту позивачем є правомірним, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Судом встановлено, що позивачем надано первинні документи в підтвердження виконання умов договорів, а тому маючи від постачальника робіт належно оформлені податкові накладні, з урахуванням підтвердження реального здійснення господарських операцій, правомірно відніс до податкового кредиту суми ПДВ за ними у відповідний звітній період.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів на спростування висновків суду та на підтвердження своїх доводів.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2013 р. в частині задоволення позовних вимог відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2013р. по справі № 820/7762/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б. Судді (підпис) (підпис) Курило Л.В. Присяжнюк О.В.