Постанова

від 28.01.2014 по справі 914/3448/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2014 р. Справа № 914/3448/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Мельник Г.І.

суддів Михалюк О.В.

Новосад Д.Ф.

розглянувши апеляційну скаргу Торгово-виробничої корпорації "Гірметмаш"

№ 38/13 від 20.11.2013р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 31.10.2013р.

у справі № 914/3448/13 (суддя Козак І.Б.)

за позовом Прокурора Сколівського району Львівської області в інтересах держави в

особі Сколівської районної державної адміністрації Львівської області,

м. Сколе Львівська область

до відповідача Торгово-виробничої корпорації "Гірметмаш", м. Дніпропетровськ

про розірвання договору оренди земельної ділянки, повернення земельної

ділянки та стягнення судових витрат

за участю представників сторін:

прокурор - не з'явився

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 31.10.2013 року у справі № 914/3448/13 (суддя Козак І.Б.) позов задоволено повністю; розірвано укладений 09.08.2004 року між Сколівською районною державною адміністрацією Львівської області та Торгово-виробничою корпорацією "Гірметмаш" Договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 5,51 га, вартістю 68 527 грн. 68 коп., розташованої за адресою: Львівська область, Сколівський район, с. Пшонець із земель запасу Головецької сільської ради (сіножаті) наданої для будівництва рекреаційного комплексу "Круг", зареєстрований у Сколівському районному відділі Львівської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.08.2004 року №040446000016; зобов'язано боржника: Торгово-виробничу корпорацію "Гірметмаш" повернути стягувачу: Сколівській районній державній адміністрації Львівської області земельну ділянку площею 5,51 га, розташовану за адресою: Львівська область, Сколівський район, с. Пшонець із земель запасу Головецької сільської ради в порядку, встановленому пунктами 2.4. та 4. укладеного між позивачем та відповідачем 09.08.2004 року Договору оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення, який зареєстровано у Сколівському районному відділі Львівської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.08.2004 року №040446000016; стягнуто з боржника: Торгово-виробничої корпорації "Гірметмаш" в дохід Державного Бюджету України 2 867 грн. 50 коп. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що сплата орендної плати за користування орендованою за договором земельною ділянкою в 2013 році відповідачем здійснена лише в травні та серпні 2013 року, відтак суд першої інстанції дійшов до висновку про систематичність невиконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати орендної плати за договором, а також місцевим господарським судом звернуто увагу на те, що підставою для розірвання договору оренди землі є факт використання землі не за цільовим призначенням.

Не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого господарського суду Торгово-виробнича корпорація "Гірметмаш" оскаржила його в апеляційному порядку, звернувшись до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 38/13 від 20.11.2013р., в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 31.10.2013 року у справі № 914/3448/13 про розірвання договору оренди земельної ділянки, повернення земельної ділянки та стягнення судових витрат та прийняти нове рішення у справі № 914/3448/13 про скерування даної справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки вважає, що судове рішення не відповідає чинним нормам матеріального та процесуального права та винесене при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи.

Свої доводи скаржник аргументує, зокрема тим, що подану прокурором заяву про зміну підстав позову відповідач отримав лише 13.11.2013р., тобто після винесення судового рішення 31.10.2013р., а тому останній не зміг скористатися своїми процесуальними правами для надання пояснення та заперечень щодо такої заяви.

Також, скаржник покликається на те, що судом не було прийнято до уваги той факт, що позивач у заяві про зміну підстав позову доповнив її посиланням щодо використання землі не за цільовим призначенням, разом із збереженням первісних обставин на які було посилання у позовній заяві. Таким чином, апелянт вважає, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, чим порушив норми Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року.

Позивач правом, наданим ст. 96 ГПК України, не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Розгляд справи відкладався з підстав, наведених в ухвалі суду від 23.12.2013р.

В дане судове засідання учасники судового процесу участі уповноважених представників не забезпечили, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 23.12.2013р.

Відповідно до ч. 1 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Враховуючи строк розгляду апеляційної скарги та те, що сторони належним чином були повідомлені про час, місце розгляду апеляційної скарги та наслідки неявки в судове засідання, беручи до уваги пояснення прокурора надані у попередньому судовому засіданні, а також враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників учасників судового процесу.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 31.10.2013р. у справі № 914/3448/13 слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Аналізом матеріалів справи встановлено, що 09 серпня 2004 року між Сколівською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та Торгово-виробничою корпорацією "Гірметмаш" (Орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення із змінами, внесеними Додатком до Договору оренди земельної ділянки №040446000016 від 10.08.2004 року (надалі - Договір) (а.с. 24-30), відповідно до умов якого Орендодавець на підставі розпорядження голови обласної державної адміністрації від 09 серпня 2004 року № 628, передає в оренду, а Орендар приймає в оренду на термін 49 років земельну ділянку за адресою: Львівська область, Сколівський район, с. Пшонець із земель запасу Головецької сільської ради (сіножаті), для будівництва рекреаційного комплексу "Круг" загальною площею 5,51 га (осередок Н пл. - 0,76 га; осередок D пл. - 0,4670 га; осередок Е пл. - 0,5100 га; осередок А пл. - 0,3800 га; осередок В пл. - 0,5231 га; витяг 6, верхня станція пл. - 0,1000 га; витяг 6, нижня станція пл. - 0,1000 га; витяг 7, верхня станція пл. - 0,1000 га; витяг 7, нижня станція пл. - 0,1000 га; осередок М пл. - 0,3750 га; осередок С пл. - 0,4900 га; осередок L1 пл. - 0,4500 га; осередок L2 пл. - 0,1800 га; осередок J пл. - 0,4250 га; осередок F пл. - 0,3600 га; осередок G пл. - 0,1900 га) (п. 1.1.).

Пунктом 2.2. Договору сторони встановили, що договір укладається на термін сорок дев'ять років, починаючи з дати його реєстрації.

Відповідно до п. 2.3. Договору орендна плата за використання земельної ділянки складає трьох кратний розмір до ставки земельного подарку, що становить 68 527,68 грн. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 5 710,64 грн. щомісячно на розрахунковий рахунок № 33216812700511, ГУДК у Львівській області, МФО 825014, ЗКПО 23968514, одержувач Головецька сільська рада, код надходжень 13050200.

Згідно з п. 2.4. Договору у разі припинення або розірвання договору Орендар зобов'язаний провести рекультивацію та повернути Орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому у порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду.

У відповідності до п. 3.1. Договору Орендодавець має право, зокрема, вимагати від орендаря використання земельної ділянки у відповідності до мети, визначеної у пункту 2.1. договору та своєчасного внесення орендної плати.

Пунктом 4. Договору передбачено, що сторони домовилися, зокрема, що договір втрачає чинність у разі його припинення або розірвання. Так, сторони визначили, що підставою розірвання договору є, в тому числі, вимога однієї із сторін у випадку невиконання іншою стороною обов'язків передбачених договором.

В разі відсутності взаємної згоди сторін щодо зміни цього договору, його дострокового розірвання на вимогу заінтересованої сторони, ці питання вирішуються у судовому порядку.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів та умов договору.

Статтею 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

У відповідності до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користуватися на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Згідно статей 21 та 24 Закону України "Про оренду землі", орендодавець земельної ділянки, серед іншого, має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням та своєчасного внесення орендної плати за землю і визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Умовами укладеного між сторонами Договору з'ясовано, що Орендар зобов'язаний вносити плату за користування земельною ділянкою у грошовій формі та в розмірі 5 710,64 грн. щомісячно. Проте, Орендарем не виконуються належним чином умови договору оренди землі, які стосуються сплати орендної плати, та порушуються норми законодавства України та права орендодавця земельної ділянки - Сколівської районної державної адміністрації Львівської області. Разом з тим, невиконання Орендарем умов Договору оренди землі в частині несплати орендної плати призводить до ненадходження коштів у міський бюджет Сколівського району Львівської області.

Відповідно до частини другої статті 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

З'ясуванням доказів у справі встановлено, що позивач звертався до відповідача з претензіями № 02/04-08-1242 від 15.05.2013 року (а.с. 31) та № 02/04-08-2021 від 13.08.2013 року (а.с. 32) із вимогою про сплату заборгованості зі сплати орендної плати, проте дані вимоги залишились без належного реагування з боку відповідача.

Пунктом 2.23. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" передбачено, що, розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Враховуючи викладене матеріалами справи встановлено, що факт невиконання відповідачем грошового зобов'язання зі сплати орендної плати підтверджується довідками Стрийської Об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 15.08.2013 року № 288/15-00/10-103 (а.с. 21-22), від 29.08.2013 року № 481/15-00/10-167 (а.с. 15), а також Листом-відповіддю Стрийської Об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 14.10.2013 року №1296/15-00/432 (а.с. 76), з яких вбачається, що сплата орендної плати за орендовану за договором земельну ділянку за 2013 рік здійснювалась відповідачем лише у травні та серпні 2013 року.

Приписами статті 782 ЦК України встановлено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, враховуючи те, що сплата орендної плати за користування орендованою за Договором оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення земельною ділянкою в 2013 році відповідачем здійснена лише у травні та серпні 2013 року, що суперечить п. 2.3. Договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не виконує належним чином умови укладеного між Сторонами Договору щодо сплати орендної плати.

Пунктом "д" статті 141 Земельного кодексу України встановлено, що однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Статтею 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до пункту 4. Договору сторони домовилися, зокрема, що договір втрачає чинність у разі його припинення або розірвання. Так, сторони визначили, що підставою розірвання договору є, в тому числі, вимога однієї із сторін у випадку невиконання іншою стороною обов'язків передбачених договором.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність заявлених вимог та задоволення позову, шляхом розірвання договору та повернення земельної ділянки, в порядку визначеному Договором оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 09.08.2004 року.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Предметом позову у даній справі є, зокрема, розірвання Договору оренди земельної ділянки, у зв'язку з несплатою орендної плати.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів зазначає, що заслуговують на увагу покликання апелянта на те, що подану прокурором заяву про зміну підстав позову відповідач отримав лише 13.11.2013р., тобто після винесення судового рішення 31.10.2013р., а тому останній не зміг скористатися своїми процесуальними правами для надання пояснення та заперечень щодо такої заяви.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу на те, що розгляд справи у господарському суді Львівської області відкладався ухвалами суду від 24.09.2013р. (а.с. 54-55) та від 10.10.2013р. (а.с. 70-71), зокрема, у зв'язку з поданням відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи.

У відповідності до абз. 5 п. 12 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.05.2011р. № 7 (із змінами та доповненнями) "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

Враховуючи викладене, та перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині покликання апелянта на те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та порушив норми Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, оскільки судом не було прийнято до уваги той факт, що позивач у заяві про зміну підстав позову доповнив її посиланням щодо використання землі не за цільовим призначенням, разом із збереженням первісних обставин на які було посилання у позовній заяві, колегія суддів зазначає наступне.

З судового рішення у справі вбачається, що мотивувальна частина рішення обґрунтована систематичним невиконанням відповідачем грошового зобов'язання з оплати орендної плати за Договором оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 09.08.2004 року.

При цьому, покликання суду першої інстанції на заяву про зміну підстав позову та невиконання відповідачем умов договору щодо використання землі за цільовим призначенням, судова колегія не вважає виходом за межі позовних вимог враховуючи наступне. З аналізу та побудови судового рішення у даній справі вбачається, що підставою для розірвання Договору оренди земельної ділянки є несплата орендної плати, а не використання земельної ділянки не за цільовим призначенням. При цьому, покликання суду на Акт від 23.10.2013р. складений комісією Сколівської райдержадміністрації не береться судом до уваги, оскільки вказаний Акт констатує лише відсутність будівель на орендованій земельній ділянці.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги з посиланням на невиконанням відповідачем грошового зобов'язання з оплати орендної плати за Договором оренди земельної ділянки від 09.08.2004 року.

Разом з тим, з прохальної частини апеляційної скарги вбачається, що скаржник просить прийняти нове рішення у справі № 914/3448/13 про скерування даної справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Статтею 103 ГПК України передбачено повноваження апеляційної інстанції, а статтею 104 ГПК України визначено перелік підстав для скасування або зміни рішення. При цьому, апеляційна інстанція не наділена повноваженнями для направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції при скасуванні рішення господарського суду.

Поряд з цим, у п. 3. прохальної частини апеляційної скарги апелянт просить скасувати рішення господарського суду Донецької, а не Львівської області від 31.10.2013 року у справі № 914/3448/13, таке покликання скаржника колегія суддів вважає помилковим, оскільки згідно деталізованого аналізу апеляційної скарги, а саме: вступної, мотивувальної та пунктів 1, 2 прохальної частин, а також з матеріалів справи № 914/3448/13 встановлено, що таке рішення 31.10.2013 року було винесено саме господарським судом Львівської області.

З огляду на викладене та враховуючи матеріали справи, колегія суддів вважає, що скаржником у справі не доведено обставини на які він покликається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 31.10.2013р. відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а інші зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 02.12.2013р. та від 23.12.2013р. скаржника зобов'язано надати суду докази зарахування судового збору за подання апеляційної скарги до спеціального фонду Державного бюджету України. Проте, скаржник вимог ухвал Львівського апеляційного господарського суду не виконав. Тому, колегія суддів відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, вважає за необхідне покласти на скаржника судовий збір за перегляд рішення господарського суду Львівської області в апеляційному порядку, оскільки скаржником не подано суду належних доказів правильності сплати судового збору в частині щодо зарахування останнього до спеціального фонду Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 31.10.2013р. у справі №914/3448/13 залишити без змін, апеляційну скаргу Торгово-виробничої корпорації "Гірметмаш" № 38/13 від 20.11.2013р. - без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку покласти на скаржника та стягнути з Торгово-виробничої корпорації "Гірметмаш" (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1, код ЄДРПОУ 31384421) у спеціальний фонд Державного бюджету України - 1 433,75 грн. (одна тисяча чотириста тридцять три гривні 75 коп.) судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

3. Господарському суду Львівської області видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи скеровуються в Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складений 31.01.2014р.

Головуючий-суддя Мельник Г.І.

Суддя Михалюк О.В.

Суддя Новосад Д.Ф.