Постанова

від 30.01.2014 по справі 813/9028/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2014 року Справа № 813/9028/13-а

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючої судді Мричко Н.І.

за участю секретаря судового засідання Щура В.Р.

представників позивача Цацяка А.Р., Мицак О.Р.,

представника відповідача Тістечка Ю.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ-Сервіс» до Львівської митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про скасування рішення №209000003/2013/900108/2 від 29.10.2013 року, картки відмови №20912000/2013/00543 та стягнення надмірно сплачених платежів, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТМ-Сервіс» (надалі - ТзОВ «ТМ-Сервіс») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, в якому просить:

- скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів 209000003/2013/900108/2 від 29.10.2013 року;

- скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209120000/2013/00543, яка оформлена Львівською митницею;

- стягнути із державного бюджету через Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ-Сервіс» суму мита у розмірі 39070,36 грн та суму податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів в розмірі 164095,51 грн, сплачені на підставі платіжного доручення №293 від 29.10.2013 рjre, а всього в розмірі 203165,87 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 28.10.2013 року позивачем для митного оформлення товарів, що імпортуються на митну територію України подано митну декларацію № 209120000/2013/840285 на вантаж: гвинти самонарізні для кріплення гіпсокартону чорних металів (нелегована сталь), хрестоподібним шліцом та загостреним кінцем, з різьбою, гартовані, фосфатовані, в асортименті, згідно електронного інвойсу, із заявленою митною вартістю 102168,08 доларів США. Проте, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 209000003/2013/900108/2 у зв'язку з тим, зокрема, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку із неподанням декларантом або уповноваженою ним особою, документів згідно переліку та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-3 ст.53 МКУ: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Одночасно прийнято картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209120000/2013/00543. Вважає такі дії відповідача протиправними та необґрунтованими, оскільки ТзОВ «ТМ-Сервіс» було подано всі документи, відповідно до ст. 53 Митного кодексу України, які підтверджують митну вартість товарів. Документи, на неподання яких вказує митний орган, є додатковими документами, передбаченими ч. 3 ст. 53 МК України, а їх подання можливе лише за наявності у декларанта або уповноваженої особи. Розбіжності, які були виявлені митним органом не можуть бути підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості та не впливають на числові показники, які зазначені в поданих документах та на можливість здійснення розрахунків за такими числовими показниками з метою визначення митної вартості товару за основним методом. Вказує, що митним органом не виконано вимог ст.54 МК України щодо порядку здійснення процедури митного контролю, а також те, що жодних консультацій з декларантом з приводу визначення ціни товару не проводилось. З урахуванням викладеного, вважає дії відповідача протиправними та не обґрунтованими, а відтак, просить позов задовольнити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, пояснення надав аналогічні до викладеного у позовній заяві. Просить позов задовольнити повністю.

Представник відповідача - Львівської митниці у судовому засіданні позовні вимоги не визнав повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях, пояснення надав аналогічні до викладеного у таких запереченнях. Додатково зазначив, що Львівська митниця правомірно визначила митну вартість ввезеного ТзОВ «ТМ-Сервіс» товару за третім методом, який передбачає, що визначення митної вартості повинно ґрунтуватись на ціні договору щодо подібних (аналогічних) товарів. На думку, Львівської митниці, задекларована ТзОВ «ТМ-Сервіс» митна вартість товару не могла бути визнаною у зв'язку із неподанням декларантом або уповноваженою особою документів згідно з переліку та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 МК України. Про проведення консультацій з декларантом свідчить скерування декларанту в електронному вигляді повідомлення про надання наявної інформації. З урахуванням викладено вважає, посадові особи Львівської митниці при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідач - Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області в судове засідання явки уповноваженого представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, місце та час його проведення, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення. Про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

ТзОВ «ТМ-Сервіс» 15.02.2002 року зареєстроване як юридична особа за адресою: 81130, Львівська область, Пустомитівський район, с.Сокільники, вул.Львівська бічна, будинок № 8, ідентифікаційний номер - 31835813, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії ААВ № 219183.

28.10.2013 року ТзОВ «ТМ-Сервіс» подало до митного оформлення електронну митну декларацію № 209120000/2013/840285 на вантаж (гвинти самонарізні) згідно додатків №3/1 та №3/2 до контракту № TML1204 від 26.06.2012 р.

На підтвердження заявленої митної вартості товару до митної декларації ТзОВ «ТМ-Сервіс» додані: акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №500060702/2013/010081 від 22.10.2013 року; накладна ЦІМ/УМВС №41118175 від 24.10.2013 року; іменний коносамент №CNTSN006882 від 05.09.2013 року; платіжне доручення в іноземній валюті №65 від 01.08.2013 року; платіжне доручення в іноземній валюті №85 від 16.10.2013 року; довідка про транспортні витрати №6913 від 18.10.2013 року; інвойс №TML1305 від 26.08.2013 року; пакувальний лист б/н від 26.08.2013 року; додаток №3/1 від 23.08.2013 року до контракту №TML1204 від 26.06.2012 року; додаток №3/2 від 30.08.2013 року до контракту №TML1204 від 26.06.2012 року; контракт №TML1204 від 26.06.2012 року; контракт про перевезення №398/12 від 01.08.2012 року; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару; інформація про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару; оригінал сертифікату походження №СCPIT125778682 від 12.09.2013 року; висновок Львівської ТПП №19-09 від 21.12.2012 року; комерційна пропозиція від 20.08.2013 року; митну декларацію країни відправника №020220130520720583 від 30.08.2013 року.

29.10.2013 року Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №209000003/2013/900108/2, згідно якого вбачається, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-4 ст. 53 Митного кодексу України: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; підпис та печатка відправника в сертифікаті про походження товарів відрізняється від підпису та печатки відправника у фактурі та контракті; у наданому прайс-листі виробника вказано отримувача товару, що суперечить суті прайс-листа, який адресовано необмеженій кількості потенційних покупців; прайс-лист виданий 20.08.2013 року терміном дії 15 днів, отже на момент подання МД прайс-лист недійсний; у митного органу наявна інформація щодо митної вартості імпортованих товарів, яка призвела до сумнівів у правильності визначення митної вартості декларантом.

Підставою для визначення митної вартості була цінова база даних ЄАІС ДМСУ ПІК «Цінова інформація про визначення митної вартості», а саме: МД №400050000/2013/16178 від 09.10.2013 року. Крім того, зазначено, що неможливо застосувати метод 2а з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари.

У зв'язку з прийняттям рішення від 29.10.2013 року, Львівською митницею видано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209120000/2013/00543.

Як наслідок, ТзОВ «ТМ-Сервіс» додатково сплатило мито в розмірі 39070,36 грн та податок на додану вартість - 164095,51 грн.

Не погодившись з рішеннями Львівської митниці позивач звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору по суті суд виходить з наступного.

Правовідносини, що виникли між сторонами у справі регулюються Митним кодексом України, Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом Держмитслужби України від 13.07.2012 р. № 362 та наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, правил заповнення рішення про коригування митної вартості втоварів та переліку додаткових складових до ціни договору», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 р. № 883/21195.

Згідно з припису норми ст.49 Митного кодексу України (надалі - МК) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст.51 МК митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Як вбачається з припису норми ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1)заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Статтею 53 МК передбачено, що одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст.53 Кодексу передбачено перелік документів, які митний орган може вимагати у декларанта у разі, якщо документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Це, зокрема, транспортні (перевізні) документи, виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару.

Як встановлено судом, позивачем надано Львівській митниці для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені ч. 2 ст. 53 МК України.

На виконання ч. 3 ст. 53 МК України декларант також подав додаткові документи, однак відповідач не вбачав підстав для визначення митної вартості ввезених товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Щодо застосування Львівською митницею методу 2б визначення митної вартості товару, суд зазначає, що згідно ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

В ході судового розгляду судом досліджено документи, надані до митного оформлення товару за ціною, що визначена у додатку №3/2 від 30.08.2013 року до контракту №TML1204 від 26.06.2012р., тобто за першим методом.

З аналізу оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вбачається, що основною підставою невизнання митним органом митної вартості товарів було неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, передбачених ч. 2-3 ст. 53 МК України.

Однак, посилання митного органу не неподання декларантом документів, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України, а саме: висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та інформації біржових організацій про вартість товару або сировини, не можуть бути підставою для винесення рішення про коригування митної вартості, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України такі документи подаються декларантом або уповноваженою ним особою протягом 10 днів з моменту одержання вимоги митного органу лише за їх наявності у декларанта. В свою чергу, в своєму рішенні про коригування митної вартості митний орган не вказав, чому документів, вже поданих декларантом є недостатньо для здійснення митного оформлення товару.

На переконання суду, за наслідками аналізу документів, що були подані декларантом митному органу можна зробити висновок про те, що розбіжності, про які зазначає відповідач в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, не впливають на можливість визначити митну вартість товарів за основним методом, не стосуються числових значень, які використовуються при обчисленні митної вартості товарів.

Суд зазначає, що відмінність підпису та печатки в сертифікаті про походження товарів, який не містить даних про вартість товару, від підпису та печатки в контракті та фактурі, не може бути підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості, оскільки жодним чином не впливає на можливість обчислення вартості товару за основним методом відповідно до ст. 57 МК України. Крім цього, вказані розбіжності є предметом господарської діяльності контрагента - резидента Республіки Китай, а відповідачем не наведено норм чинного законодавства України, якими обґрунтовуються такі доводи.

Суд не бере до уваги посилання відповідача стосовно того, що у прайс-листі виробника вказано отримувача товару, що суперечить суті прайс-листа, який адресований необмеженій кількості потенціальних покупців, а також, суперечить ст. 7 Генеральної угоди з тарифів та торгівлі від 15.04.1994 року. Аналіз ст.7 вказаного нормативно-правового акту не підтверджує доводів відповідача. Крім цього, з пояснень представника позивача суд встановив, що наявність найменування ТзОВ «ТМ-Сервіс» на прайс-листі виробника зумовлена тим, що вказаний документ було направлено саме підприємству позивачу та не може свідчити про те, що вартість товару є такою лише для поставок фірмі «ТМ-Сервіс» на український ринок. Крім цього, позивачем не було доведено, що вказана обставина впливає на можливість обчислення вартості товару за основним методом відповідно до ст.57 МК України або впливає на таке обчислення так як усі перелічені документи надані позивачем, скріплені печаткою підприємства.

З аналізу вказаного прайс-листа суд робить висновок про його чинність на момент укладення між сторонами додатків №3/1 від 20.08.2013 року та №3/2 від 30.08.2013 року до контракту №TML1204 від 26.06.2012 року, а тому відхиляє доводи відповідача про завершення терміну дії прайсу від 15.05.2013 року станом на дату подання митної декларації на товар як такі, що не грунтуються на нормах чинного законодавства та жодним чином не впливають на можливість обчислення вартості товару за основним методом відповідно до ст. 57 МК України.

Крім цього, судом встановлено, що митним органом при проведення процедури митного оформлення товару, було порушено п. 2 ч. 4 ст. 54 МК України, а зокрема не було надано декларанту або уповноваженій ним особі письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнаною.

Крім цього, суд вказує, що митним органом не було реалізовано право, надане йому п. 2 ч. 5 ст. 54 МК України щодо направлення декларанту або уповноваженій особі письмових запитів про відомості, необхідних для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Таким чином, на переконання суду, митний орган, порушуючи ч. 4 ст. 54 МК України та не направляючи письмові запити про надання декларантом або уповноваженою особою відомостей самостійно унеможливив усунення ТзОВ «ТМ-Сервіс» виявлених розбіжностей в процесі митного оформлення товару та унеможливив надання Львівській митниці необхідних для цього додаткових документів або відомостей.

Суд також звертає увагу на те, що коригування митної вартості товару, придбаного позивачем у FABORY SHANGHAI CO., LTD, визначена митним органом на раніше визначених митних вартостях. При цьому, основою для визначення митної вартості було цінова база даних ПІК «Цінова інформація про визначення митної вартості», а саме: МД №500060001/2013/26177 від 28.06.2013р. У згаданій МД міститься інформація наступного змісту: болти без гайок з чорних металів завтовшки більше як 6мм, меблеві болти DIN603, покриті білим цинком наступних розмірів, зокрема, 8х30, 8х60, 6х45, 6х50, 8х80, 6х25, 6х40.

Проте, як видно із додатку №3/2 від 30.08.2013 р. до контракту № TML1204 від 26.06.2012 р. на митну територію України позивачем ввозились гвинти самонарізні для кріплення гіпсокартону з чорних металів (нелегована сталь), хрестоподібним шліцом та загостренним кінцем з різьбою, гартовані, фосфатовані, в асортименті, що, в свою чергу не співпадає з інформацією, що зазначена в МД №400050000/2013/16178 від 09.10.2013р.

Також, із витягу з цінової бази даних ПІК "Цінова інформація про визначення митної вартості" не можливо встановити, за яким методом здійснювався розрахунок митної вартості товару за МД №400050000/2013/16178 від 09.10.2013р.

Отже, суд дійшов висновку, що інформацію, що міститься в ціновій базі даних ПІК "Цінова інформація про визначення митної вартості", а саме в МД №400050000/2013/16178 від 09.10.2013р. неможливо ідентифікувати, зокрема, на підставі якого методу митним органом була визначена (ціна) митна вартість товару, а опис та призначення товару у згаданій МД співпадає з описом та призначенням товару, який ввозив позивач, лише частково.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

В обґрунтування правомірності прийнятого рішення від 29.10.2013 року, Львівська митниця зазначає, що проводила консультації з декларантом щодо застосування другорядного методу визначення митної вартості з причин відсутності вартісної основи для розрахунку вартості товару. Вважає, що про проведення консультацій свідчить скерування йому в електронному вигляді повідомлення-вимоги.

Як вбачається із повідомлення декларанту, митний орган зазначив, що у останнього наявна інформація щодо митного оформлення товарів за рівнем митної вартості, та запропонував ціну товару №1 - 2,82 доларів США за 1 кг. Просив повідомити про наявність у декларанта своєї інформації. Проте, позивач не погодився із запропонованою ціною, та просив провести митне оформлення товару за 1 (основним) методом, оскільки у останнього наявні документи у повному обсязі.

Суд зазначає, що у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст.64 цього Кодексу.. Приймаючи самостійне рішення про визначення митної вартості імпортованого товару за шостим (резервним) методом, відповідач покликається на неможливість застосування попередніх методів.

Перевіряючи правомірність застосування методів визначення митної вартості, суд керується ст. 58 Митного кодексу України, за якою перший метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Оскільки декларант подав документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, суд дійшов висновку, що відповідач не мав правових підстав для використання резервного методу.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ТзОВ «ТМ-Сервіс».

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України понесені позивачем судові витрати (судовий збір) відшкодовуються йому за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 4, 7-11, 14, 69-71, 72, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №209000003/2013/900108/2 від 29.10.2013 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №20912000/2013/00543.

Стягнути через Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ-Сервіс» суму надмірно сплачених платежів у розмірі 203165 (двісті три тисячі сто шістдесят п'ять) грн. 87 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ-Сервіс» сплачений судовий збір в розмірі 543 (п'ятсот сорок три) грн. 97 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 04 лютого 2014 року.

Суддя Мричко Н.І.