Постанова

від 30.09.2014 по справі 813/9028/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2014 року Справа № 2728/14/876

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

Головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів: Попка Я.С., Сеника Р.П.,

з участю секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці Міндоходів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.01.2014р. у справі № 813/9028/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТМ-Сервіс" до Львівської митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про скасування рішення №209000003/2013/900108/2 від 29.10.2013 року, картки відмови №20912000/2013/00543 та стягнення надмірно сплачених платежів,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТМ-Сервіс" (надалі - ТзОВ "ТМ-Сервіс") звернулося до суду з позовом до Львівської митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, в якому просить:

- скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів 209000003/2013/900108/2 від 29.10.2013 року;

- скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209120000/2013/00543, яка оформлена Львівською митницею;

- стягнути із державного бюджету через Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТМ-Сервіс" суму мита у розмірі 39070,36 грн. та суму податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів в розмірі 164095,51 грн., сплачені на підставі платіжного доручення №293 від 29.10.2013 року, а всього в розмірі 203165,87 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №209000003/2013/900108/2 у зв'язку з тим, зокрема, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку із неподанням декларантом або уповноваженою ним особою, документів згідно переліку та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-3 ст.53 МКУ: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Одночасно прийнято картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209120000/2013/00543.

Вважає такі дії відповідача протиправними та необґрунтованими, оскільки ТзОВ "ТМ-Сервіс" було подано всі документи, відповідно до ст. 53 Митного кодексу України, які підтверджують митну вартість товарів. Документи, на неподання яких вказує митний орган, є додатковими документами, передбаченими ч. 3 ст. 53 МК України, а їх подання можливе лише за наявності у декларанта або уповноваженої особи. Розбіжності, які були виявлені митним органом, не можуть бути підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості та не впливають на числові показники, які зазначені в поданих документах та на можливість здійснення розрахунків за такими числовими показниками з метою визначення митної вартості товару за основним методом. Вказує, що митним органом не виконано вимог ст.54 МК України щодо порядку здійснення процедури митного контролю, а також те, що жодних консультацій з декларантом з приводу визначення ціни товару не проводилось. З урахуванням викладеного, вважає дії відповідача протиправними та не обґрунтованими, а відтак, просить позов задовольнити повністю.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.01.2014р. позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №209000003/2013/900108/2 від 29.10.2013 року. Визнано протиправною та скасовано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №20912000/2013/00543. Стягнуто через головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТМ-Сервіс" суму надмірно сплачених платежів у розмірі 203165 грн. 87 коп.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що декларант подав документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, а тому відповідач не мав правових підстав для використання резервного методу.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, її в апеляційному порядку оскаржив відповідач - Львівська митниця Міндоходів, яка просить оскаржувану постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Як на доводи апеляційної скарги покликається на те, що Львівська митниця правомірно визначила митну вартість ввезеного ТзОВ "ТМ-Сервіс" товару за третім методом, який передбачає, що визначення митної вартості повинно ґрунтуватись на ціні договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Задекларована ТзОВ "ТМ-Сервіс" митна вартість товару не була визнана у зв'язку із неподанням декларантом або уповноваженою особою документів згідно з переліку та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-4 ст. 53 МК України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржувану постанову суду першої інстанції скасувати з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено те, що ТзОВ "ТМ-Сервіс" 15.02.2002 року зареєстроване як юридична особа за адресою: 81130, Львівська область, Пустомитівський район, с.Сокільники, вул.Львівська бічна, будинок № 8, ідентифікаційний номер - 31835813, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії ААВ № 219183.

28.10.2013 року ТзОВ "ТМ-Сервіс" подало до митного оформлення електронну митну декларацію № 209120000/2013/840285 на вантаж (гвинти самонарізні) згідно з додатками №3/1 та №3/2 до контракту № TML1204 від 26.06.2012 р.

На підтвердження заявленої митної вартості товару до митної декларації ТзОВ "ТМ-Сервіс" додані: акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №500060702/2013/010081 від 22.10.2013 року; накладна ЦІМ/УМВС №41118175 від 24.10.2013 року; іменний коносамент №CNTSN006882 від 05.09.2013 року; платіжне доручення в іноземній валюті №65 від 01.08.2013 року; платіжне доручення в іноземній валюті №85 від 16.10.2013 року; довідка про транспортні витрати №6913 від 18.10.2013 року; інвойс №TML1305 від 26.08.2013 року; пакувальний лист б/н від 26.08.2013 року; додаток №3/1 від 23.08.2013 року до контракту №TML1204 від 26.06.2012 року; додаток №3/2 від 30.08.2013 року до контракту №TML1204 від 26.06.2012 року; контракт №TML1204 від 26.06.2012 року; контракт про перевезення №398/12 від 01.08.2012 року; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару; інформація про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару; оригінал сертифікату походження №СCPIT125778682 від 12.09.2013 року; висновок Львівської ТПП №19-09 від 21.12.2012 року; комерційна пропозиція від 20.08.2013 року; митну декларацію країни відправника №020220130520720583 від 30.08.2013 року.

29.10.2013 року Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №209000003/2013/900108/2, згідно з яким, митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-4 ст. 53 Митного кодексу України: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; підпис та печатка відправника в сертифікаті про походження товарів відрізняється від підпису та печатки відправника у фактурі та контракті; у наданому прайс-листі виробника вказано отримувача товару, що суперечить суті прайс-листа, який адресовано необмеженій кількості потенційних покупців; прайс-лист виданий 20.08.2013 року терміном дії 15 днів, отже на момент подання МД прайс-лист недійсний; у митного органу наявна інформація щодо митної вартості імпортованих товарів, яка призвела до сумнівів у правильності визначення митної вартості декларантом.

Підставою для визначення митної вартості була цінова база даних ЄАІС ДМСУ ПІК "Цінова інформація про визначення митної вартості", а саме: МД №400050000/2013/16178 від 09.10.2013 року. Крім того, зазначено, що неможливо застосувати метод 2а з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари.

У зв'язку з прийняттям рішення від 29.10.2013 року, Львівською митницею видано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209120000/2013/00543.

Як наслідок, ТзОВ "ТМ-Сервіс" додатково сплатило мито в розмірі 39070,36 грн. та податок на додану вартість - 164095,51 грн.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 Митного кодексу України наведено перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. Надання додаткових документів є необхідним у разі потреби в підтвердженні задекларованої декларантом митної вартості товару за першим методом, викликаної обґрунтованими сумнівами митного органу в достовірності відомостей, які містяться в поданих до митного оформлення товару документах.

Як зазначено в апеляційній скарзі, при здійсненні порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено (за даними ПІК «Цінова інформація при визначенні митної вартості» ЄАІС ДМСУ) виявлено відхилення у рівні митної вартості товару, митна вартість якого перевірялась, в порівнянні із загальним рівнем цін на подібні товари, однак не вказано з чого виходив і на що вказував митний орган із поданих доводів при визначені митної вартості вказаного товару.

Крім того, вірним є посилання суду першої інстанції на те, що інформацію, яка міститься в ціновій базі даних ПІК "Цінова інформація про визначення митної вартості", а саме в МД №400050000/2013/16178 від 09.10.2013р. неможливо ідентифікувати, зокрема, на підставі якого методу митним органом була визначена (ціна) митна вартість товару, а опис та призначення товару у згаданій МД співпадає з описом та призначенням товару, який ввозив позивач, лише частковою.

Частиною 2 ст. 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Статтею 55 Митного кодексу визначено порядок коригування митної вартості товарів та вимоги що письмового рішення про коригування заявленої митної вартості товарів; право декларанта на проведення консультацій, в тому числі письмових, з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.

Статтею 57 Митного кодексу України врегульовано процедуру визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту за методами, основним з яких є перший метод визначення митної вартості товарів - за ціною договору (вартість операції). Також зазначено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості відповідно до статей 58-63 Митного кодексу України, що повинні застосовувати митні органи.

Виходячи із зазначеного, колегія суддів вважає, що у разі незгоди Митниці із митною вартістю імпортованого товару, вона відповідно до вимог статті 57 МК України зобов'язана провести процедуру консультацій, у ході яких мала б дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів, при цьому кожний наступний метод застосовується у разі неможливості застосування попереднього із наведенням відповідних мотивів, проте ці вимоги закону Митниця не виконала, подані доводи про направлення декларанту повідомлення, щодо наявності інформації визначення за іншою ціною не обґрунтовуються.

Дана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 21 січня, 7 лютого, 14 листопада 2011 року та 6 лютого, 11 вересня 2012 року №№ 21-56а10, 21-76а10, 21-213а11, 21-418а11, 21-245а12 відповідно.

Процедура проведення митного контролю та митного оформлення товарів визначена Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 631, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2012 року за № 1360/21672 (далі - Порядок № 631). Відповідно та на виконання якого, подаються всі передбачені документи до митного органу і який на підставі наданих повноважень здійснює встановлену перевірку.

Згідно з пунктом 2.1 розділу ІІ Порядку № 631 для здійснення митного оформлення товарів Декларант подає до підрозділу митного оформлення митного органу митну декларацію, заповнену згідно з обраним митним режимом, її електронну копію (у разі подання митної декларації на паперовому носії), рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та у випадках, встановлених Кодексом, декларацію митної вартості. При цьому, одним з етапів оформлення митної декларації є здійснення контролю із застосуванням автоматизованої системи аналізу та управління ризиками передбаченими законодавством, щодо їхнього виявлення і вжиття заходів.

Відповідно до частини 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Позивачем надані відповідачу документи до митного оформлення товару за ціною, що визначена у додатку №3/2 від 30.08.2013 року до контракту №TML1204 від 26.06.2012р., тобто за першим методом.

Апеляційний суд приходить до переконання, що позивачем надано митному органу усі необхідні документи, що давали можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту), а тому висновки Митниці щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що посилання митного органу не неподання декларантом документів, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України, а саме: висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та інформації біржових організацій про вартість товару або сировини, не можуть бути підставою для винесення рішення про коригування митної вартості, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України такі документи подаються декларантом або уповноваженою ним особою протягом 10 днів з моменту одержання вимоги митного органу лише за їх наявності у декларанта. В свою чергу, в своєму рішенні про коригування митної вартості митний орган не вказав, чому документів, вже поданих декларантом є недостатньо для здійснення митного оформлення товару.

Крім того, митним органом при проведення процедури митного оформлення товару, було порушено п. 2 ч. 4 ст. 54 МК України, а зокрема не було надано декларанту або уповноваженій ним особі письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнаною.

Верховний Суд України у постанові від 29.05.2012р. по справі № 21-91а12 висловив правову позицію згідно якої, витребування митним органом переліку документів, без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, є необґрунтованим.

Згідно ч.1 ст. 64 Митного кодексу, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Слід зауважити, що визначення митної вартості оцінюваних товарів з використанням резервного методу має відповідати принципам та положенням статті VII ГАТТ «Оцінка товару для митних цілей» та Угоди про застосування статті VII ГАТТ.

Відповідно до пункту 2(а) статті VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару.

Відповідно до пункту 2(Ь) статті під «дійсною вартістю» повинна розумітись ціна, за якою такий або аналогічний товар продасться або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.

Якщо дійсна вартість може бути визначена відповідно до пункту (Ь), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений.

Відповідно до додатка 1 до статті VII формування пунктів (а) і (Ь) дозволяє стороні, що домовляється, одноманітно визначати вартість для митних цілей або на підставі цін окремого експортера на імпортний товар, або на підставі загального рівня цін на подібний (аналогічний) товар.

Отже, в порушення ч.7 ст.54 Митного кодексу Митниця під час проведення митного контролю аргументовано не довела, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Колегія суддів приходить до висновку про те, що подані до митного оформлення документи не містили жодних суперечностей чи розбіжностей в тому числі щодо ціни товару. Митницею не доведено наявність обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей щодо ціни товару, а тому відомості митну вартість є об'єктивними, та такими, що піддаються обчисленню і підтверджуються документально.

Беручи до уваги встановлені факти, колегія суддів вважає, що Митниця здійснивши митне оформлення товарів за шостим (резервним) методом, не надала доказів того, що на підставі поданих документів неможливо було визначити митну вартість за першим методом та не довела, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, були недостатніми чи такими, що в сукупності викликали сумнів в достовірності інформації, в тому числі і щодо ціни, а не проведення консультацій обмежило право позивача щодо застосування методу, відмінного від резервного, що дає суду підстави визнати протиправним та скасувати рішення Митниці про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів через митний кордон України від 29.10.2013 року.

З огляду на те, що картка відмови є похідною від рішення про визначення митної вартості товару, яке визнане протиправним, відповідно картка відмови також підлягає скасуванню.

В результаті прийняття відповідачем спірного рішення про коригування митної вартості товарів №209000003/2013/900108/2 від 29.10.2013 року позивачем надміру сплачено податок на додану вартість в сумі 164095,51 грн. та мито в сумі 39070,36 грн

Щодо стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість та митних платежів колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про задоволення позову в цій частині, оскільки вказані позовні вимоги заявлені передчасно.

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, діючого на час спірних правовідносин, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 р. №618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007р. за №1097/14364 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Щодо надання Висновку про повернення, то він регулюється Порядком взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справляння яких покладається на митні органи, затвердженого Наказом Державної митної служби, Державного казначейства України від 20.07.2007 №611/147 Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007р. за №1095/14362 (далі - Порядок №611/147).

Згідно з п.7 наведеного Порядку відповідний орган Державного казначейства України на підставі отриманого Висновку митного органу про повернення готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Виходячи з наведеного нормативними актами встановлений порядок повернення надмірно сплачених митних платежів, який позивачем не дотриманий, що не дає можливості стягнути спірні митні платежі.

Відповідно до п. 17.1.10 ст. 17 Податкового кодексу України, платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з приписами п. 43.1. статті 43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до п.8 Прикінцевих та перехідних положень Митного кодексу України 2012 року повернення помилково або надміру сплачених до дня набрання чинності цим кодексом сум митних платежів здійснюється у порядку, встановленому цим Кодексом та Податковим кодексом України.

За вимогами ч.1 ст.301 МК України 2012 р. повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України

Згідно з пунктом 187.8 статті 187 ПКУ для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями.

Виходячи зі змісту наведених законодавчих норм встановлений відповідний порядок стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість. Позивачем не дотриманий Порядок стягнення з Державного бюджету надмірно сплаченого податку на додану вартість.

Виходячи з наведеного суд першої інстанції прийшов до необґрунтованих висновків про задоволення позовних вимог щодо стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість та мита, а тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з відмовою в позовних вимогах.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення порушені норми процесуального права в частині задоволення позову щодо стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість та мита, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи докази у справі в їх сукупності, дослідивши усі обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції не повністю з»ясував обставини, що мають значення для справи, прийняв рішення з порушенням норм процесуального права, що відповідно до ст.202 КАС України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Львівської митниці Міндоходів задовольнити частково.

Скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.01.2014р. у справі № 813/9028/13-а в частині стягнення на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ-Сервіс» суму надмірно сплачених платежів у розмірі 203165 грн. 87 коп. та відмовити в цій частині в задоволенні позовних вимог.

В реші постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.01.2014р. у справі № 813/9028/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. На постанову може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуюча суддя Р.Б. Хобор

Судді Я.С. Попко

Р.П. Сеник