Рішення

від 30.01.2014 по справі 909/1470/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2014 р. Справа № 909/1470/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , при секретарі судового засідання Озарко Л. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Корона Карпат", вул. Довженка, 26, м. Івано-Франківськ, 76026;

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Авангард", вул. Підгірка, с. Загвіздя, Тисменицький район, Івано-Франківська область,77450;

про стягнення 111315 грн. 92 коп., з яких 110835 грн. основного боргу, 90 грн. 17 коп. 3 % річних, 390 грн. 75 коп. пені;

за участю представників сторін:

Від позивача: Лебедь О.О. - начальник аналітичного відділу, (довіреність вих.№ 140 від 01.11.13);

Від відповідача: Різнічук О. І. - представник (довіреність вих. № 2 від 10.01.14).

ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Корона Карпат" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Авангард про стягнення 111315 грн. 92 коп., з яких 110835 грн. основного боргу за надання охоронних послуг, 90 грн. 17 коп. 3 % річних, 390 грн. 75 коп. пені.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить суд позов задовольнити. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань (згідно договору № 3464 про надання охоронних послуг від 12.08.13) в частині оплати наданих послуг за жовтень - листопад 2013 р. За неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань позивачем нараховано 90 грн. 17 коп. 3 % річних, 390 грн. 75 коп. пені. Щодо заперечень відповідача про недостачу товаро-матеріальних цінностей внаслідок неналежної охорони, зазначає про те, що п.5.1 договору визначено повний перелік збитків, які в такому випадку могли б мати місце. Починаючи з 12.08.2013 року та станом на сьогоднішній день позивач не отримав від відповідача жодної претензії, повідомлення чи будь-якого іншого документа, який би свідчив про наявність будь-яких порушень при наданні послуг охорони, незважаючи на те, що у п. 5.3 договору зазначено наступну умову: «Відшкодування Замовнику заподіяних з вини Охоронного агентства збитків здійснюється за поданням Замовника із зазначенням розміру збитків, або по постанові органу слідства або рішення суду...». Факт крадіжки товаро-матеріальних цінностей, вина позивача, наявність та розмір збитків, на думку позивача, не є доведеними належними засобами доказування.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив в частині заборгованості за листопад 2013 р. У відзиві на позов № 78 від 30.01.14 (вх. № 1502/14 від 30.01.14) зазначає, що за період листопада 2013 р., позивачем неналежно було виконано свої зобов'язання згідно умов укладеного договору № 3464 від 12.08.2013, не забезпечено належної охорони ТМЦ відповідача. Відповідно до п. 1.7 договору позивач (Охорона) забезпечує збереження товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ), переданих «Охороні» у відповідності з актами прийому передачі. Балансова вартість і конкретизація ТМЦ відбувається на підставі даних бухгалтерського обліку відповідача. Пунктом 1.5 договору встановлено, що ТМЦ - матеріальні активи, які утримуються на Об'єкті охорони з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам.

В листопаді 2013 відповідачем було проведено інвентаризацію поголів'я птиці, що знаходиться в приміщеннях пташників на Об'єкті охорони. В результаті проведеної інвентаризації було виявлено значну нестачу живої птиці. 23.11.2013 результати виявленої нестачі були пред'явлені директору ТзОВ «Корона Карпат» для ознайомлення та затвердження у вигляді актів. Останній вказані акти підписувати відмовився.

Таким чином відповідач вважає, що позивач в листопаді 2013 неналежно виконував взяті на себе обов'язки щодо збереження майна на Об'єкті охорони (п.3.1.1. договору), що підтверджується випадком виявленої нестачі.

Як наслідок цього керівництво відповідача не погоджується із тим, що надані послуги з охорони в листопаді 2013 виконані в повному обсязі та відповідають вимогам замовника цих послуг. Тому Акт наданих послуг № 155 від 23.11.2013 підписаний не був. Причини його непідписання були доведені до відома особисто директору ТзОВ «Корона Карпат» - Максиміву Т.Б. 23.11.2013.

Враховуючи вищевикладене, представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ТзОВ «Корона Карпат» в частині заборгованості по оплаті послуг охорони за листопад 2013 в сумі 63135 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

12.08.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Корона Карпат" та Публічним акціонерним товариством "Авангард" було укладено договір № 3464 про надання охоронних послуг .

У відповідності до п. 2.1. договору, охоронне агентство (позивач) зобов'язується забезпечити не проникнення на об'єкт охорони, що передається замовником (відповідачем) під охорону згідно акту прийняття об'єкту під охорону (додаток № 4 до договору), а замовник (відповідач) зобов'язується щомісячно сплачувати охоронному агентству згідно протоколу погодження договірної ціни, що є додатком № 3 до договору.

Пунктом 2.2. договору встановлено, що об'єкт, який передається під охорону визначається в дислокації, що є додатком № 1 до договору та є його невід'ємною частиною.

Згідно п. 2.3. охорона об'єкта здійснюється у дні і години, вказані у дислокації (Додаток № 1 до Договору) та згідно інструкції про охорону об'єкта Замовника (відповідача) (додаток №2).

Пунктом 1.5 договору встановлено, що ТМЦ - матеріальні активи, які відповідач утримує на Об'єкті охорони з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій.

Відповідно до п. 1.7 Договору позивач (охорона) забезпечує збереження товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ), переданих позивачу у відповідності з актами прийому передачі. Балансова вартість і конкретизація ТМЦ відбувається на підставі даних бухгалтерського обліку відповідача.

Згідно п. 7.1. договору сума оплати по договору визначається на підставі розрахунку, який додається до договору (додаток 3).

У відповідності до п. 7.4. договору, оплату щомісячної суми договору здійснюється до 10 числа місяця, що слідує за звітним.

Пунктом 7.5. встановлено, що позивач зобов'язаний надати відповідачу акт про надання охоронних послуг до 2 числа місяця наступного за звітним. Відповідач зобов'язаний протягом 5 робочих днів розглянути поданий акт та підписати його або надати заперечення щодо викладеного в акті. У разі не підписання відповідачем акту протягом встановленого строку та відсутності заперечень щодо викладеного в акті, такі послуги вважаються наданими належним чином.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем надано, визначені договором № 3464 від 12.08.2013 р. охоронні послуги в жовтні 2013 р. на суму 82350 грн., та в листопаді 2013 р. на суму 63135 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи актами наданих послуг: № 138 від 31.10.13 р., № 155 від 23.11.13.

В порушення договірних зобов'язань відповідач за надані послуги в повному обсязі та своєчасно не розрахувався - частково оплатив надані охоронні послуги за жовтень 2013 р. в сумі 34650 грн., внаслідок чого утворився борг в сумі 110835 грн.

Позивачем було направлено відповідачу листи (повідомлення) вих. № 142 від 20.11.13, вих. № 144 від 21.011.13 з вимогою оплатити суму простроченої заборгованості, а також було повідомлено про те, що відповідно до вимог п. 8.2. договору дія останнього буде достроково припинена з 01.12.13 (через 10 днів з моменту повідомлення) та надання послуг з охорони об'єктів відповідача буде припинене.

Крім того, 25.11.13 відповідачу було направлено акт № 155 надання послуг від 23.11.13 та рахунок-фактура № 155 від 23.11.13 про оплату отриманих відповідачем послуг по забезпеченню безпеки господарської діяльності та охорони об'єкту відповідача за період з 01.11.13 по 23.11.13 на суму 63135 грн.

Акт № 155 надання послуг від 23.11.13 відповідачем протягом 5 робочих днів не підписано, заперечення щодо викладеного в акті не надано, а отже у відповідності до умови встановленої пунктом 7.5. договору, такі послуги згідно акту вважаються наданими належним чином.

З огляду на вказане, борг відповідача перед позивачем за надані охоронні послуги згідно актів наданих послуг № 138 від 31.10.13 р., № 155 від 23.11.13 становить 110835 грн.

На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що між сторонами виникло цивільно-правове зобов'язання. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених Цивільним Кодексом, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Господарського Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

В силу ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків передбачених законом.

Згідно зі ст. ст. 610, 625 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні облікові документи повинні мати назву документа, дату і місце його складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції; особистий підпис та інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В розумінні вказаного Закону акти надання послуг є первинними документом, що підтверджує факт здійснення господарської операції.

Як встановлено господарським судом, акт № 155 надання послуг від 23.11.13 відповідачем протягом 5 робочих днів не підписано, заперечення щодо викладеного в акті не надано, а отже у відповідності до умови встановленої пунктом 7.5. договору, такі послуги згідно акту вважаються наданими належним чином.

З огляду на вказане, заперечення відповідача про відмову в підписанні акту наданих послуг № 155 від 23.11.2013 та зазначення відповідачем про доведення до відома причини не підписання акту особисто директору ТзОВ "Корона Карпат" є необґрунтованими, та такими, що не підтверджуються будь-якими документальними доказами.

Таким чином, відповідачем не надано суду належних доказів в підтвердження доводів про невиконання позивачем зобов'язань за договором № 3464 про надання охоронних послуг від 12.08.2013 р.

Відповідачем також не спростовано наступні доводи позивача.

Як вбачається з додатково поданих доказів та відображено у доповненні до позову вих. № 5 від 30.01.14 (вх. № 1503/14 від 30.01.14), позивачу стало відомо у судовому засіданні 14.01.2014 року про надання відповідачем суду в якості заперечення до позову актів про недостачу курей, про що до моменту ознайомлення в судовому засіданні. Відповідачем не подано будь-яких доказів повідомлення позивача про проведення інвентаризації товаро-матеріальних цінностей, будь-яку недостачу курей, так і про будь-якої документації, яка стосується їх кількості та наявності при передачі об"єктів на охорону. Підтвердження вказаного факту слугує ненадання суду з сторони відповідача жодного документу, який би підтверджував приймання позивачем під власну відповідальність певної кількості курей, контроль та перевірку такої кількості під час надання послуг, передачу вказаної кількості курей після припинення надання послуг (акти приймання-передачі, додатки до Договору, інші документи, тощо).

У доданих до матеріалів справи Додатках до Договору № 1 та 2 чітко визначено перелік об'єктів охорони та дії, які дозволено проводити щодо організації їх охорони.

Крім того, всі дії щодо проведення охорони також викладено в ст. 3 Договору.

Таким чином, ні по тексту Договору, ні додатками до нього не визначено ні те, що предметом охорони є певна кількість та асортимент курей, ні будь-які дії, які б вказували на обов'язок позивача стосовно будь-якої охорони конкретно курей.

Відповідно до п.1.7 Договору «Охорона» забезпечує збереження ТМЦ, переданих «Охороні» у відповідності з Актами прийому-передачі ТМЦ (додаються). Такий Акт є Додатком № 4-5 до Договору.

Наданий до матеріалів справи Додаток № 4-5 - Акт ( прийому-передачі ) майна ПАТ «Авангард», переданого ПП «Агентство журналістських розслідувань» (попередня охорона) та прийнятого ТОВ «Корона Карпат» (наступна охорона), затверджений Інспектором Служби Безпеки ТОВ «Аграрний холдинг «Авангард» Р.В.Чут від 12.08.2013 року, чітко визначає перелік приміщень, наданих під охорону та перелік ТМЦ, які знаходяться в даному приміщенні та приймаються під охорону виконавцем - ТОВ «КОРОНА КАРПАТ».

В матеріалах справи знаходиться такий самий Акт від 23.11.2013 року здачі-приймання об'єкту ПАТ «Авангард» з охорони від ТОВ «Корона Карпат» до ВДСО при УМВС України в Івано-Франківській області, складений в присутності директора ПАТ «Авангард» С.І.Луцюка, та інспектора СБ ПАТ «Авангард» Р.В.Чута, причому в даному Акті чітко зазначено «Претензій від сторін немає». Як видно з вказаних документів, кількість та номенклатура курей не приймалася під охорону при прийнятті об'єкту відповідача під охорону, а також і не передавалися наступний охоронній фірмі.

Заперечення відповідача щодо неналежного збереження майна на об'єкті охорони позивачем в листопаді 2013 р., у зв'язку з випадком виявленої нестачі, яке на думку відповідача є підтвердженням факту не надання охоронних послуг та підставою не сплачувати їх вартість , є необґрунтованими з огляду на наступне.

При наданні послуг з боку виконавця вчиняються певні дії або здійснюється певна діяльність, які не мають матеріального результату. Тому за договором щодо надання послуг оплачується не сам результат певної діяльності, а вчинені виконавцем дії. У даному випадку такі дії позивача передбачені розділом 3 договору. Матеріалами справи підтверджується факт вчинення вищевказаних дій протягом спірного періоду.

Суд також зазначає, що пунктами 5.1 - 5.1.4 договору передбачено повна матеріальна відповідальність позивача за збитки, спричинені внаслідок неналежного виконання ним своїх зобов'язань:

- заподіяні розкраданням товарно-матеріальних цінностей під час знаходження об'єкту під охороною, здійснені шляхом крадіжки, грабежу, в результаті незабезпечення належної охорони або внаслідок невиконання позивачем встановлено на об'єкті порядку вносу-виносу (ввозу-вивозу) товарно-матеріальних цінностей;

- нанесені знищенням або псуванням майна (в тому числі шляхом підпалу) сторонніми особами, які проникли на об'єкт внаслідок неналежного виконання позивачем взятих за договором зобов'язань;

- щодо своєчасного повідомлення відповідача про зупинку вентиляційної системи пташників, виникнення пожеж або інших обставин про які позивач мав би повідомити відповідача для уникнення спричинення шкоди ТМЦ відповідача.

- пошкодження або розкрадання майна відповідача співробітниками позивача.

У відповідності до п. 5.3. договору відшкодування відповідачу (замовнику) заподіяних з вини позивача (охоронного агентства) збитків здійснюється за поданням відповідача (замовника) із зазначенням розміру збитків, або по постанові органу слідства або рішення суду, який встановив факт крадіжки, грабежу, розбою, знищення або пошкодження майна сторонніми особами, котрі проникли на об'єкт, що охороняється, або внаслідок пожежі.

Згідно п. 5.4. договору відшкодування заподіяних з вини позивача (охоронного агентства) збитків здійснюється на підставі двохстороннього акту, складеного уповноваженими представниками позивача (охоронного агентства) та відповідача (замовника). Розмір збитків повинен бути підтверджений відповідними документами і розрахунками вартості викрадених, знищених чи пошкоджених товарно-матеріальних цінностей. У разі якщо позивач (охоронне агентство) ухиляється від складання двохстороннього акту з відповідачем (замовником), такий акт складається відповідачем (замовником) в односторонньому порядку. Складений акт є підставою для сплати штрафу.

Як вбачається з вищенаведеного, договором № 3464 про надання охоронних послуг від 12.08.13 р. передбачено порядок відшкодування збитків, спричинених внаслідок крадіжки. З наведених умов договору слідує, що у разі заподіяння матеріальних збитків, спричинених внаслідок розкрадання товаро-матеріальних цінностей, відповідачу необхідно вчинити ряд дій для підтвердження факту заподіяння збитків з вини позивача та встановлення їх розміру.

Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 даної статті наведено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, якими є: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Предметом позову є позовні вимоги позивача про стягнення боргу, що утворився внаслідок неналежного виконання відповідачем договору № 3464 про надання охоронних послуг від 12.08.13 р. в частині оплати за надані позивачем послуги.

Таким чином у даній справі має місце звернення позивача до суду за захистом цивільних прав та інтересів у спосіб примусового виконання обов'язку, натомість заперечення відповідача, які ґрунтуються на доводах щодо відсутності обов'язку відповідача оплачувати охоронні послуги внаслідок виявлення нестачі птиці, а отже заподіяння відповідачу збитків позивачем не можуть бути предметом дослідження та розгляду у даній справі, оскільки відшкодування збитків є окремим способом судового захисту.

З огляду на вказане, навіть у разі заподіяння позивачем матеріальних збитків, відповідач не позбавляється обов'язку оплати за надані позивачем охоронні послуги, а факти наявності чи відсутності заподіяння збитків та їх розмір підлягать встановленню у разі звернення відповідача із позовом про стягнення збитків.

У відповідності до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що матеріалами справи підтверджується факт надання позивачем охоронних послуг за жовтень-листопад 2013 р., отже позивачем обґрунтовано заявлено позовну вимогу про стягнення 110835 грн. основного боргу.

З огляду на викладене, а також на те, що відповідачем не надано доказів щодо невиконання зобов'язань позивачем, не наведено належних спростувань доводів позивача, суд вважає позовну вимогу про стягнення 110835 грн. основного боргу за договором № 3464 про надання охоронних послуг від 12.08.2013 обґрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарським судом встановлено факт прострочення грошового зобов'язання відповідачем, здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку 3 % річних.

З огляду на обґрунтованість позовних вимог в цій частині та правильність поданого розрахунку, позовні вимоги про стягнення 90 грн. 17 коп. 3 % річних підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 5.7. договору, сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати відповідачем вартості послуг Охоронного агентства згідно договору, відповідач зобов'язаний сплатити Охоронному агентству пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми оплати за кожен день прострочення.

На підставі вказаного пункту договору, за несвоєчасну оплати відповідачем вартості послуг, позивач просить стягнути з відповідача 390 грн. 75 коп. пені.

Господарським судом здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку пені. З огляду на обґрунтованість поданих розрахунків, позовні вимоги про стягнення 390 грн. 75 коп. пені підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи встановлені господарським судом обставини, позов слід задовольнити, стягнути з відповідача 110835 грн. основного боргу, 90 грн. 17 коп. 3 % річних, 390 грн. 75 коп. пені.

У відповідності до ст. 49 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 16, 509, 525, 526, 610, 611, 625, 629, 901 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 218, 230 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 43, 49, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Корона Карпат" до Публічного акціонерного товариства "Авангард" про стягнення 111315 грн. 92 коп. задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Авангард" вул. Підгірка, с. Загвіздя, Тисменицький район, Івано-Франківська область,77450 (ідентифікаційний код 00853582) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корона Карпат", вул. Довженка, 26, м. Івано-Франківськ, 76026 (ідентифікаційний код 23800810) 110835 (сто десять тисяч вісімсот тридцять п'ять) грн. - основного боргу, 90 (дев'яносто) грн. 17 коп. - 3 % річних, 390 (триста дев'яносто) грн. 75 коп. - пені, 2226 (дві тисячі двісті двадцять шість) грн. 32 коп. - судового збору, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.02.14

Суддя Неверовська Л. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"