Постанова

від 24.03.2014 по справі 909/1470/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2014 р. Справа № 909/1470/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Зварич О.В.

суддів Гриців В.М.

Скрипчук О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Авангард" (надалі ПАТ "Авангард") за № 104 від 14.02.2014р. (вх. № 01-05/806/14 від 19.02.2014р.)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.01.2014р.

у справі № 909/1470/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Корона Карпат" (надалі ТзОВ "Корона Карпат")

до відповідача: ПАТ "Авангард"

про стягнення 111315,92 грн.,

за участю:

від позивача: Лебедь О.О. - представник (довіреність № 14 від 21.03.2014р.);

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 30.01.2014р. у справі № 909/1470/13 (суддя Неверовська Л.М.) позов задоволено. Стягнуто з ПАТ "Авангард" на користь ТзОВ "Корона Карпат" 110835,00 грн. - основного боргу, 90,17 грн. - 3% річних, 390,75 грн. - пені та 2226,32 грн. - судового збору.

В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що відповідач належно не виконав своїх зобов'язань щодо оплати вартості отриманих охоронних послуг, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 110835,00 грн. Суд визнав правомірним нарахування 3% річних в сумі 90,17 грн. та 390,75 грн. пені.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, неповно з'ясував обставини справи та не дослідив доказів у даній справі. Вказує, що позивач в листопаді 2013 року належно не виконав взяті на себе зобов'язання щодо збереження майна на об'єкті охорони, актами комісії підтверджується факт виявлення нестачі живої птиці в пташинниках. Не визнає позовні вимоги в частині стягнення з нього заборгованості за листопад 2013 року. Просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 30.01.2014р. у справі № 909/1470/13 та прийняти нове обґрунтоване рішення.

Позивач у запереченні на апеляційну скаргу вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду є законним, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні. Звертає увагу на те, що ТзОВ "Корона Карпат" звернулось до суду в якості позивача за захистом цивільного права та інтересів у спосіб примусового виконання обов'язку по оплаті охоронних послуг. Натомість, заперечення ПАТ "Авангард", в якості відповідача, ґрунтуються на доводах щодо відсутності обов'язку оплачувати охоронні послуги внаслідок виявлення нестачі птиці. Стверджує, що заподіяння позивачем збитків відповідачу не може бути предметом дослідження та розгляду у даній справі, оскільки відшкодування збитків є окремим способом судового захисту. Вказує, що навіть у разі заподіяння позивачем матеріальних збитків, відповідач не позбавляється обов'язку щодо оплати отриманих послуг. Просить залишити без змін рішення господарського суду Івано-Франківської області від 30.01.2014р. у справі № 909/1470/13, а апеляційну скаргу ПАТ "Авангард" - без задоволення.

Відповідач не забезпечив явки в судове засідання уповноваженого представника, про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги належно повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 24.02.2014р.

Ухвалою ЛАГС від 21.02.2014р. у даній справі явка повноважних представників в судове засідання не визнавалась обов'язковою.

Відповідно до положень ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заперечення на апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду Івано-Франківської області від 30.01.2014р. у справі №909/1470/13, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 12 серпня 2013 року між ТзОВ "Корона Карпат" (охоронне агентство або охорона) та ПАТ "Авангард" (замовник) укладено договір про надання охоронних послуг № 3464, за умовами якого охоронне агентство зобов'язується забезпечити не проникнення на об'єкт охорони, що передається замовником під охорону згідно акта прийняття оберту під охорону (додаток 4до договору), а замовник зобов'язується щомісячно сплачувати охоронному агентству згідно протоколу погодження договірної ціни, що є додатком № 3 до договору (а.с.10-13).

В розділі 1 договору визначено терміни даного договору. Зокрема, вказано, що об'єкт охорони - це будинок, споруда, приміщення (сукупність приміщень) чи ділянка місцевості та майно на цій території чи в приміщенні, що перебуває під охороною. Товарно-матеріальні цінності (ТМЦ) - це матеріальні активи, які замовник утримує на об'єкті охорони з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій. «Охорона» забезпечує збереження ТМЦ, переданих їй у відповідності з актами прийому-передачі ТМЦ (додаються). Балансова вартість і конкретизація ТМЦ відбувається на підставі даних бухгалтерського обліку замовника. У випадку нестачі, втрати, знищення, псування ТМЦ, вказаних в п. 1.7 цього договору, матеріальна відповідальність охорони складає повну балансову вартість ТМЦ.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що об'єкт, який передається під охорону визначається в дислокації, що є додатком № 1 до договору та є його невід'ємною частиною.

Згідно п. 2.3 договору охорона об'єкта здійснюється у дні і години, вказані у дислокації (додаток № 1 до Договору) та згідно інструкції про охорону об'єкта замовника (додаток № 2).

У відповідності до п. 2.5 договору перед прийняттям об'єкта замовника під охорону сторонами складається акт обстеження технічного стану об'єкта (додаток 5). Після підписання акта технічного стану об'єкта замовник передає об'єкт під охорону, що засвідчується складанням і підписанням відповідного двохстороннього акта (додаток 4).

Розділом 3 договору передбачено права та обов'язки охорони. Зокрема, охоронне агентство зобов'язане організовувати та забезпечувати цілодобову охорону об'єкта охорони згідно даного договору та Інструкції по охороні об'єкта замовника шляхом контролю за цілісністю об'єкта та схоронністю майна, що на ньому зберігається (п.3.1.1 договору).

Обов'язки замовника відображені в розділі 4 договору.

Пунктами 5.1.1-5.1.4 договору передбачено, що охоронне агентство несе повну матеріальну відповідальність за збитки, спричинені внаслідок неналежного виконання ним своїх зобов'язань: заподіяні розкраданням товарно-матеріальних цінностей під час знаходження об'єкту під охороною, здійснені шляхом крадіжки, грабежу, в результаті незабезпечення належної охорони або внаслідок невиконання охороною встановленого на об'єкті порядку вносу-виносу (ввозу-вивезення) товарно-матеріальних цінностей; нанесені знищенням або псуванням майна (в тому числі шляхом підпалу) сторонніми особами, які проникли на об'єкт внаслідок неналежного виконання охоронним агентством взятих за договором зобов'язань; щодо своєчасного повідомлення замовника про зупинку вентиляційної системи пташників, виникнення пожеж або інших обставин, про які охоронне агентство мало б повідомити замовника для уникнення спричинення шкоди ТМЦ замовника; пошкодження або розкрадання майна замовника співробітниками охоронного агентства.

Відповідно до п. 5.3 договору відшкодування замовнику заподіяних з вини охоронного агентства збитків здійснюється за поданням замовника із зазначенням розміру збитків, або по постанові органу слідства або рішення суду, який встановив факт крадіжки, грабежу, розбою, знищення або пошкодження майна сторонніми особами, котрі проникли на об'єкт, що охороняється, або внаслідок пожежі.

Згідно п. 5.4 договору відшкодування замовнику заподіяних з вини охоронного агентства збитків здійснюється на підставі двохстороннього акта, складеного уповноваженими представниками охоронного агентства та замовника. Розмір збитків повинен бути підтверджений відповідними документами і розрахунками вартості викрадених, знищених чи пошкоджених товарно-матеріальних цінностей. У разі якщо охоронне агентство ухиляється від складання двохстороннього акта з замовником, такий акт складається замовником в односторонньому порядку. Складений акт є підставою для сплати штрафу.

Сторони погодили, що у випадку несвоєчасної сплати замовником вартості послуг охоронного агентства згідно договору, замовник зобов'язаний сплатити охоронному агентству пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми оплати за кожен день прострочення. Затримка платежу з вини банків не підлягає штрафним санкціям і сплата пені не звільняє замовника від сплати заборгованості (п. 5.7 договору).

В пункті 7.1. договору вказано, що сума оплати по цьому договору визначається на підставі розрахунку, який додається до договору (додаток № 3).

У відповідності до п. 7.4. договору оплату щомісячної суми договору здійснюється до 10 числа місяця, що слідує за звітним.

Пунктом 7.5 договору передбачено, що охоронне агентство зобов'язане надати замовнику акт про надання охоронних послуг до 2 числа місяця наступного за звітним. Замовник зобов'язаний протягом 5 робочих днів розглянути поданий акт та підписати його або надати заперечення щодо викладеного в акті. У разі не підписання замовником акта протягом встановленого строку та відсутності заперечень щодо викладеного в акті, такі послуги вважаються наданими належним чином.

Суперечки не вирішені шляхом переговорів між договірними сторонами, вирішуються згідно з чинним законодавством (п. 8.1 договору).

Відповідно до п. 10.1 договір набирає чинності з 12 серпня 2013 року і діє до 12 серпня 2014 року.

В додатках до договору № 1 та № 2 (дислокація постів, які передаються під охорону ТзОВ "Корона Карпат" та Інструкція щодо організації охорони об'єкта) сторони визначили перелік об'єктів охорони та дії, які дозволено вчиняти щодо організації їх охорони (а.с.53-56).

Додатком № 3 до договору № 3464 від 12.08.2013р. (протокол узгодження договірної ціни на надання послуг з охорони об'єкта від 12.08.2013р.) передбачено, що розмір вартості послуг охорони за один календарний місяць становить 82350,00 грн. з ПДВ. Вартість надання послуг з розрахунку оплати послуг однієї години роботи охорони погоджена сторонами та становить 15,00 грн. Протокол є підставою для проведення розрахунків між замовником і охоронним агентством; невід'ємною частиною договору та діє разом з договором (а.с.57).

Додатком № 4 до договору № 3464 від 12.08.2013р. є акт прийому-передачі майна від замовником охоронному агентству (а.с.58-59).

Договір про надання охоронних послуг № 3464 від 12.08.2013р. та додатки до нього підписані і скріплені печатками обох сторін, що свідчить про погодження ними всіх істотних умов даного договору.

На виконання вимог договору № 3464 від 12.08.2013р. позивач в період з 01.10.2013р. по 31.10.2013р. надав відповідачу послуги по забезпеченню безпеки господарської діяльності та охорони об'єкта, що підтверджується належним чином оформленим актом наданих послуг № 138 від 31.10.2013р. на суму 82350,00 грн. (а.с. 14).

Відповідач провів часткову оплату наданих йому послуг по охороні об'єкта (за жовтень 2013 року) в сумі 34650,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №18196 від 29.10.2013р., № 18218 від 31.10.2013р., № 18225 від 01.11.2013р. та № 18228 від 04.11.2013р., копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.15-16), як наслідок у відповідача виник борг перед позивачем за надані послуги по охороні об'єкта (за жовтень 2013 року) в сумі 47700,00 грн.

20.11.2013р. позивач надіслав відповідачу повідомлення за № 142 від 20.11.2013р., в якому зазначив, що станом на 20.11.2013р. за ПАТ "Авангард" рахується прострочена з 12.11.2013р. заборгованість в сумі 47700,00 грн. Вимагав провести оплату простроченої заборгованості не пізніше 3-х банківських днів з моменту отримання даного попередження та достроково припинити дію договору № 3464 від 12.08.2013р. відповідно до умов п. 8.2 договору, у зв'язку з систематичним порушенням п. 4.6 та 7.4 даного договору, попередивши про виставлення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення оплати по сумі, 3% річних та компенсацію судового збору у випадку звернення до суду (а.с.18-19).

Вказану вимогу відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву та зі змісту апеляційної скарги у даній справі, відповідач не заперечує та не оспорює наявної заборгованості перед позивачем за отримані охоронні послуги в жовтні 2013 року в розмірі 47700,00 грн.

25.11.2013р. позивач надіслав відповідачу для підписання акт наданих послуг № 155 від 23.11.2013р. на суму 63135,00 грн. за забезпечення безпеки господарської діяльності та охорони об'єкта з 01.11.2013р. по 23.11.2013р. та рахунок для оплати № 155 від 23.11.2013р. (25-26).

В матеріалах справи відсутні докази підписання відповідачем акта наданих послуг №155 від 23.11.2013р. на суму 63135,00 грн., відсутні будь-які письмові заперечення щодо його змісту та докази оплати надісланого позивачем рахунку.

Отже, у відповідності до умов п.7.5 договору, послуги згідно вищевказаного акту вважаються наданими належним чином.

За даними позивача загальний розмір заборгованості за охоронні послуги згідно актів наданих послуг №138 від 31.10.2013р. та № 155 від 23.11.2013р. становить 110835,00грн.

Підставою звернення ТзОВ "Корона Карпат" до місцевого господарського суду з даним позовом слугувало нененалежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань по оплаті отриманих охоронних послуг. В позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача 110835,00 грн. основного боргу, 90,17 грн. 3% річних та 390,75 грн. пені.

При винесенні постанови, колегія суддів керувалася наступним:

Згідно ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В частині 1 статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості

У відповідності із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В ході розгляду апеляційної скарги ПАТ "Авангард" колегією суддів встановлено, що на виконання умов укладеного між сторонами договору про надання охоронних послуг №3464 від 12.08.2013р. позивач в жовтні та листопаді 2013 року надав відповідачу охоронні послуги вартістю 145485,00 грн., що підтверджується вищеописаними актами наданих послуг № 138 від 31.10.2013р. та № 155 від 23.11.2013р.

Відповідач оплатив отримані послуги частково в сумі 34650,00 грн., неоплаченим залишився борг в розмірі 110835,00 грн.

Проаналізувавши вищенаведені приписи ЦК України та оцінивши докази у справі, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 110835,00 грн. боргу по оплаті за надання охоронних послуг за договором №3464 від 12 серпня 2013 року.

В апеляційній скарзі відповідач визнає факт наявності боргу перед позивачем в розмірі 47700,00 грн. за охоронні послуги надані позивачем в жовтні 2013р. Одночасно, оскаржує рішення суду в частині стягнення заборгованості за листопад 2013 року в сумі 63135,00 грн., покликаючись на те, що в листопаді 2013 року позивач неналежно виконав свої договірні зобов'язання, не забезпечив належну охорону ТМЦ, внаслідок чого виявлено факт нестачі живої птиці в пташниках в кількості 16894 голів, що підтверджується інвентаризаційними описами та актами затвердження результатів. Вказує, що вартість відсутньої птиці згідно бухгалтерського обліку становить 516321,59грн. без ПДВ.

З наведеного вище вбачається, що, на думку відповідача, підставою для неоплати вартості охорони об'єкта в листопаді 2013 року є неналежне збереження позивачем майна на об'єкті охорони у вказаний період, що призвело до нестачі птиці, тобто заподіяння відповідачу збитків.

Однак, вказані заперечення є необґрунтованими, з огляду на таке.

При наданні послуг виконавцем вчиняються певні дії або здійснюється певна діяльність, які не мають матеріального результату. Тому, за договором про надання послуг оплачується не результат певної діяльності, а вчинені виконавцем дії. У даному випадку такі дії позивача передбачені розділом 3 договору і факт вчинення вищевказаних дій протягом спірного періоду підтверджується матеріалами справи.

Пунктами 5.1.1-5.1.4 договору передбачено повну матеріальну відповідальність позивача за збитки, спричинені внаслідок неналежного виконання ним своїх зобов'язань.

Договором про надання охоронних послуг № 3464 від 12.08.2013р. передбачено також і порядок відшкодування збитків, спричинених внаслідок крадіжки (п.п.5.3-5.4).

Колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що предметом даного позову є вимога позивача про стягнення боргу, що виник внаслідок неналежного виконання відповідачем договору про надання охоронних послуг № 3464 від 12.08.2013р. щодо оплати за надані позивачем послуги.

Відтак, заподіяння позивачем збитків відповідачу не може бути предметом дослідження та розгляду у даній справі, оскільки відшкодування збитків є окремим способом судового захисту та повинно становити окремий предмет позову.

Одночасно, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково зазначив в мотивувальній частині оскаржуваного рішення про те, що: «Ні по тексту договору, ні додатками до нього не визначено ні те, що предметом охорони є певна кількість та асортимент курей, ні будь-які дії, які б вказували на обов'язок позивача стосовно будь-якої охорони конкретно курей».

Наведене твердження спростовується положеннями розділу 1 договору, де передбачено, що товарно-матеріальні цінності (ТМЦ) - це матеріальні активи, які замовник утримує на об'єкті охорони з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій. Балансова вартість і конкретизація ТМЦ відбувається на підставі даних бухгалтерського обліку замовника. «Охорона» забезпечує збереження ТМЦ, переданих їй у відповідності з актами прийому-передачі ТМЦ.

З наявних у справі актів приймання-передачі підрощеного молодняку вбачається, що вони приймались та підписувались за участю представників «Охорони» (а.с.76-89).

Відповідно до умов договору у випадку нестачі, втрати, знищення, псування ТМЦ, вказаних в п.1.7 цього договору, матеріальна відповідальність охорони складає повну балансову вартість ТМЦ.

Однак, ця помилка не призвела до прийняття неправильного рішення у даній справі, тому колегія суддів не вбачає підстав для його скасування або зміни.

Разом з тим, законним та обґрунтованим є оскаржуване рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних, з врахуванням такого.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позовних вимог, розмір 3% річних за період з 11.11.2013р. по 03.12.2013р. становить 90,17 грн. Даний розрахунок є арифметично правильним, апелянтом не спростований (а.с.5).

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 390,75 грн. пені за період з 11.11.2013р. по 03.12.2013р., слід зазначити наступне.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. №543/96-ВР з наступними змінами та доповненнями передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, який обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.7 договору у випадку несвоєчасної сплати замовником вартості послуг охоронного агентства згідно договору, замовник зобов'язаний сплатити охоронному агентству пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми оплати за кожен день прострочення.

Враховуючи вказані обставини, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 390,75 грн. пені за період з 11.11.2013р. по 03.12.2013р.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Всупереч вимог ст.33 ГПК України апелянтом не надано доказів на підтвердження правомірності заявлених ним вимог.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги слід покласти на скаржника згідно вимог ст.49 ГПК України.

Керуючись, ст. ст. 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 30.01.2014р. у справі №909/1470/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Справу повернути в господарський суд Івано-Франківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

Головуючий суддя Зварич О.В.

судді Гриців В.М.

Скрипчук О.С.