Рішення

від 28.01.2014 по справі 925/1788/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2014 року Справа № 925/1788/13

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі Луговій І.В. за участю представників сторін: позивача - Борисова О.В. за посадою (директор), Близнюка І.Л. за довіреністю, відповідача - Ноговського І.Л. за посадою (арбітражний керуючий - ліквідатор), у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Холдинг» до дочірнього підприємства «Кам'янський цукровий завод» товариства з обмеженою відповідальністю «Руна» про визнання права власності на рухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Холдинг» звернулось в господарський суд Черкаської області з позовом до дочірнього підприємства «Кам'янський цукровий завод» товариства з обмеженою відповідальністю «Руна» (далі - відповідач), в якому просило суд визнати, що у позивача, на момент припинення дії договору оренди цілісного майнового комплексу цукрового заводу від 1 квітня 2006 року, в червні 2006 року виникло право власності на дифузійний апарат ДС-8, який був встановлений відповідачем на Кам'янському цукровому заводі в м. Кам'янка Черкаської області вул. Перемоги, 2. В обґрунтування своїх вимог позивач послався як на підставу набуття права власності на спірне майно на ч. 5 ст. 778 ЦК України, тобто як на виникнення права власності на невід'ємне поліпшення орендованого майна, здійснене орендарем без згоди орендодавця.

В засіданні суду представники позивача позов з підстав, викладених в позовній заяві і письмових поясненнях (вх. № 1503 від 21.01.2014 року), підтримали і просили суд задовольнити.

Відповідач позов не визнав і в його задоволенні просив суд позивачу відмовити з мотивів, викладених у письмовому відзиві (а.с. 62) і поясненнях його представника в засіданні суду, а саме - безпідставності і необґрунтованості позовних вимог.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд в задоволенні позову відмовляє повністю з наступних підстав.

Із договору купівлі-продажу від 15.06.2004 року, посвідченого нотаріусом і зареєстрованого в реєстрі за № 1599, витягу із реєстру про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 3905433 від 18.06.2004 року (а.с. 9-21, 22) вбачається, що позивач купив і набув у власність комплекс будівель, споруд та виробничого обладнання, що становить цілісний майновий комплекс, який знаходиться в місті Кам'янка, вулиця Перемоги, 2 Черкаської області. Відповідно до п. 2 абз. 2 договору, п. 150 додатку до договору в складі цілісного майнового комплексу знаходилось виробниче обладнання - дифузійний апарат ЛПДС-20.

01.04.2006 року позивачем, як орендодавцем, і відповідачем, як орендарем, було укладено договір оренди № 182 цілісного майнового комплексу цукрового заводу з підсобними (допоміжними) спорудами та необхідним для його функціонування технологічним устаткуванням і обладнанням (далі іменується «об'єкт оренди»), строк оренди за договором складає 11 місяців з дати прийняття об'єкта оренди за актом передання-примання. Перелік майна цілісного майнового комплексу та місцезнаходження зазначені в Акті № 1 і Акті № 2, що додаються до даного договору. За актом № 2 на підставі договору оренди № 182 від 01.04.2006 року позивач передав, а відповідач прийняв у користування технологічне устаткування і допоміжне обладнання, зокрема, відповідно до п. 150 акта № 2 - дифузійний апарат ЛПДС-20. Перелічене в акті № 2 майно знаходиться за адресою: Черкаська область, місто Кам'янка, вулиця Перемоги, 2 (а.с. 23-32).

08.02.2006 року на підставі договору № 0802/02 купівлі-продажу відповідач купив і набув у власність дифузійний апарат в комплекті марки ДС-8, бувший у використанні. Демонтаж і доставка товару за договором здійснювались за рахунок покупця (а.с. 41-42).

18.05.2011 року комісією у складі працівників позивача і відповідача складено акт огляду майнового комплексу цукрового заводу в м. Кам'янка. Із акта вбачається, що в приміщенні цеху знаходиться дифузійний апарат ДС-8, який, зі слів працівника відповідача Ярошенка Ю.М., було привезено з Березінського цукрового заводу і в червні 2006 року встановлено замість дифузійного апарату ЛПДС-20, визнаного непридатним до використання. Залишки апарату ЛПДС-20 знаходились на території заводу (а.с. 43).

Вищенаведені обставини підтвердили і представники сторін в засіданнях суду.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 20.06.2011 року у справі № 17-11-05/306 відмовлено повністю у позові дочірнього підприємства «Кам'янський цукровий завод» товариства з обмеженою відповідальністю «Руна» до товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Холдинг» про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, зокрема, - дифузійним апаратом ДС-8 в комплектності в кількості 1 шт. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2011 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 07.02.2012 року, частково скасоване рішення господарського суду Черкаської області від 20.06.2011 року у справі № 17-11-05/306, прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково, зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Холдинг» усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні майном, яке належить дочірньому підприємству «Кам'янський цукровий завод» товариства з обмеженою відповідальністю «Руна» на праві власності, зокрема, - дифузійним апаратом ДС-8 в комплектності в кількості 1 шт. (а.с. 33-36, 37-40, 73-78).

Із акта державного виконавця відділу ДВС Кам'янського РУЮ, складеного 04.04.2012 року, вбачається, що при виході на місце знаходження майна по вул. Перемоги, 2 в м. Кам'янка встановлено відсутність на даній території дифузійного апарата ДС-8.

Ухвалою суду від 28.01.2014 року (в протоколі судового засідання) в задоволенні клопотання позивача (вх. № 1504 від 21.01.2014 року) відмовлено, на підставі ст.ст. 41, 86 ГПК України, за відсутністю дійсної потреби.

За змістом з ст.ст. 11, 16 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Статтями 20, 144 ГК України також передбачено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом визнання наявності або відсутності прав; майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати, зокрема, внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом, з інших обставин, з якими закон пов'язує виникнення майнових прав та обов'язків суб'єктів господарювання.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, ст. 328 ЦК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 778 ЦК України, якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості. На зазначену норму закону позивач посилається як на правову підставу своїх вимог.

Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 778 ЦК України, якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. За змістом зазначеної норми права, якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Таке право надається наймачеві незалежно від того, чи були зроблені поліпшення за згодою наймодавця, чи без його.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

За змістом ст. 1 ГПК України, право звернення до господарського суду мають особи, права і охоронювані законом інтереси яких порушено.

Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з ч. 4 ст. 35 ГПК України, рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

За встановлених обставин справи та викладених приписів законодавства суд вважає, що правові підстави визнання права власності за позивачем на спірне рухоме майно, з зазначених в позові підстав, та порушення права позивача відсутні, тому надає перевагу запереченням відповідача, а позов визнає необґрунтованим і в його задоволенні з цих підстав відмовляє повністю.

На підставі ч. 2 ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня підписання.

Повний текст рішення складено і підписано 03.02.2014 року.

Суддя В.М. Грачов