Постанова

від 10.02.2015 по справі 925/1788/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2015 року Справа № 925/1788/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е., суддівКорнілової Ж.О., Цвігун В.Л., за участю представників: позивача -Губаренко Ю.М., відповідача -Аньол О.М., Гавюк М.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДП "Кам'янський цукровий завод" ТОВ "Руна" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 у справі№925/1788/13 за позовомТОВ "Нова Холдинг" доДП "Кам'янський цукровий завод" ТОВ "Руна" провизнання права власності на майно встановив:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 28.01.2014 (суддя Грачов В.М.) в позові відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 (судді: Власов Ю.Л., Самсін Р.І., Корсакова Г.В.) рішення скасовано, позов задоволено - на підставі ч.5 ст.778 ЦК України визнано за ТОВ "Нова Холдинг" право власності на дифузійний апарат ДС-8, що був встановлений Дочірнім підприємством "Кам'янський цукровий завод" ТОВ "Руна", як на невідокремлюване поліпшення орендованого цілісного майнового комплексу цукрового заводу, що знаходиться по вул. Перемоги,2 у м.Кам'янка Черкаської області.

ДП "Кам'янський цукровий завод" ТОВ "Руна" в поданій касаційній скарзі та доповненнях до неї просить постанову скасувати, рішення залишити без змін, посилаючись на порушення та неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.328,778 ЦК України та ст.ст.35,42,43,101 ГПК України. Зокрема, скаржник вказує на належність йому права власності на дифузійний апарат ДС-8 внаслідок правомірного набуття (придбання у ТОВ "Укрпромтех") за договором купівлі-продажу від 08.02.2006 №0802/02 і цей факт як такий, що не підлягає доведенню, встановлено постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2011 у справі №17-11-05/306 між тими ж сторонами. При цьому, вказаною постановою також встановлено відсутність здійснення орендарем (відповідачем) поліпшення об'єкта оренди - цілісного майнового комплексу цукрового заводу по вул. Перемоги,2 у м.Кам'янка. Крім того, заявник вважає, що покладений в основу оскаржуваної постанови висновок судової товарознавчої експертизи №14176 від 20.10.2014 містить розбіжності щодо технічної можливості (демонтажу) дифузійного апарату ДС-8 без пошкодження приміщень та іншого технологічного обладнання цукрового заводу (з одного боку) та водночас неможливості відокремлення вказаного апарату без пошкодження об'єкта оренди (з іншого боку). На думку заявника, цей висновок складено експертом-товарознавцем Чередніченком П.В., кваліфікація та спеціалізація якого не надавала йому права проводити технологічну експертизу, призначену апеляційним судом. Крім того, скаржник наголошує на тому, що дифузійний апарат ДС-8 є обладнанням (рухомою річчю), яким згідно з п.7.2 договору оренди від 01.04.2006 №182 орендар має право обладнати об'єкт оренди без надання згоди орендодавцем.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню із залишенням без змін рішення від 28.01.2014 з наступних підстав.

Скасовуючи первісне рішення про відмову в позові та приймаючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

01.04.2006р. між позивачем і відповідачем був укладений договір оренди цілісного майнового комплексу цукрового заводу №182, за умовами якого позивач передав відповідачеві у строкове платне користування, а відповідач прийняв зазначений цілісний майновий комплекс. При цьому, відповідно до п.7.1 договору оренди відповідач зобов'язався не здійснювати без письмової згоди позивача перебудову, добудову та перепланування, поліпшення об'єкта оренди, а згідно з п.8.7 договору відповідач зобов'язаний був повернути об'єкт оренди позивачу у тому ж стані, в якому він був переданий в оренду.

01.04.2006р. між сторонами були підписані акти №1 та №2, згідно яких позивач передав, а відповідач прийняв в оренду вказаний цілісний майновий комплекс, у складі якого був дифузійний апарат ЛПДС-20.

В подальшому, відповідачем без згоди позивача було зроблено поліпшення орендованого майна, а саме замість дифузійного апарату ЛДПС-20 був встановлений дифузійний апарат ДС-8, який відповідач придбав у власність згідно з договором купівлі-продажу №0802/02 від 08.02.2006.

20.06.2011р. рішенням господарського суду Черкаської області від у справі №17-11-05/306 відмовлено повністю у позові відповідача до позивача про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, зокрема, дифузійним апаратом ДС-8 в комплектності в кількості 1 шт.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2011, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 07.02.2012, рішення господарського суду Черкаської області від 20.06.2011 у справі №17-11-05/306 частково скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково шляхом зобов'язання позивача усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні майном, яке належить відповідачу на праві власності, зокрема, дифузійним апаратом ДС-8 в комплектності в кількості 1 шт.

09.09.2011р. між позивачем та виробничо-комерційним підприємством "Ківгор" був укладений договір купівлі-продажу, за умовами якого позивач передав у власність виробничо-комерційного підприємства "Ківгор" комплекс будівель і споруд, що знаходиться по вул.Перемоги,2 в м.Кам'янка Черкаської області.

24.04.2012р. арбітражний керуючий відповідача звернувся до позивача з вимогою №58/04, в якій вимагав повернути майно, в тому числі, дифузійний апарат ДС-8.

Відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи №14176 від 20.10.2014 відокремити даний дифузійний апарат ДС-8 від об'єкту оренди цілісного майнового комплексу цукрового заводу, без пошкоджень цього об'єкту оренди не можливо, тому що його відокремлення призведе до втрати принципової технологічної операції цукробурякового виробництва - вихолоджування бурякової стружки (екстрагування цукру методом дифузії) і принципово унеможливить роботу цукрового заводу як цілісного майнового комплексу.

За вказаних обставин, апеляційний суд зазначив, що зроблене відповідачем без згоди позивача поліпшення (встановлення дифузійного апарату ДС-8) не може бути відокремлено від цілісного майнового комплексу цукрового заводу без його пошкодження, відповідно в силу ст.778 ЦК України відповідач не може вилучити дане поліпшення та не має права на відшкодування вартості цього поліпшення.

Враховуючи викладене апеляційний суд вважає, що позивач набув право власності на вказаний дифузійний апарат ДС-8, яке не визнається та оспорюється відповідачем, тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Проте, колегія не може погодитися з висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Згідно вимог ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до приписів ч.ч.1,2,3,5 ст.778 ЦК України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення . Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості .

Колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за змістом ч.2 ст.778 ЦК України право на вилучення відокремлюваних поліпшень без пошкодження орендованого майна надається орендаря незалежно від того, були здійснені поліпшення за згодою орендодавця чи без такої згоди.

Як встановлено місцевим господарським судом, з акта від 04.04.2012р., складеного державним виконавцем ВДВС Кам'янського РУЮ, вбачається, що при виході на місце знаходження майна по вул. Перемоги,2 у м. Кам'янка встановлено відсутність на даній території дифузійного апарату ДС-8.

В обґрунтування заявленого позову орендодавець послався на набуття ним на підставі ч.5 ст.778 ЦК України права власності на встановлений відповідачем на території цукрового заводу дифузійний апарат ДС-8 як на невідокремлюване поліпшення орендованого цілісного майнового комплексу цукрового заводу, що знаходиться по вул.Перемоги,2 у м. Кам'янка Черкаської області.

Застосовуючи норму ч.5 ст.778 ЦК України в обґрунтування підстав визнання за позивачем права власності на дифузійний апарат ДС-8, апеляційний суд помилково не врахував того, що вказана норма не передбачає автоматичного виникнення у орендодавця права власності на невідокремлювані поліпшення, тобто не визначає підстав набуття права власності на них в розумінні ст.328 ЦК України, а лише встановлює відсутність у орендаря права на відшкодування вартості таких поліпшень.

Крім того, в основу оскаржуваної постанови апеляційним судом помилково покладено виключно висновок судової товарознавчої експертизи №14176 від 20.10.2014 з огляду на наступне.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі .

Відповідно до ч.5 ст.42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Зі змісту наявних у справі ухвал Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2014, від 02.09.2014, від 16.09.2014 та листа ТОВ "Київський експертно-дослідний центр" від 29.09.2014 №14154 в їх сукупності вбачається призначення судом комплексної технологічно-товарознавчої експертизи, на вирішення якої поставлено питання: "Чи можливо відокремити дифузійний апарат ДС-8 від об'єкту оренди за договором оренди №182 від 01.04.2006р., а саме цілісного майнового комплексу цукрового заводу, що знаходиться за адресою: 20800, Черкаська обл., м.Кам'янка, вул.Перемоги,2, без пошкодження цього об'єкту оренди?".

Як роз'яснено в абзаці 2 п.8, абзаці 2 п.10 та абзаці 2 п.18 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", якщо судова експертиза проводитиметься державною спеціалізованою експертною установою, призначення конкретного експерта здійснюється керівником такої установи, що, однак, не позбавляє господарський суд права зазначити в ухвалі про призначення експертизи конкретного експерта, якому має бути доручено проведення експертизи. В останньому випадку, а також у випадках призначення експертом у справі атестованої як судовий експерт особи, яка не є працівником експертної установи, судам слід перевіряти (за реєстром атестованих судових експертів), чи атестована така особа як судовий експерт з тієї спеціальності (спеціальностей), до якої (яких) відносяться питання, які потребують роз'яснення . Експертиза, для вирішення питань якої необхідно знання з різних галузей знань або різних напрямів у межах однієї галузі знань, є комплексною. У перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з'ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства у призначенні та проведенні судової експертизи ; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта, якщо проведення судової експертизи доручено окремій особі, і чи не вийшов він за межі своїх повноважень ; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи ; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

За таких обставин, колегія погоджується з твердженням скаржника про те, що висновок судової товарознавчої експертизи №14176 від 20.10.2014 містить суперечливі судження щодо технічної можливості відокремлення (демонтажу) дифузійного апарату ДС-8 (рухомого майна) без пошкодження приміщень та іншого технологічного обладнання цукрового заводу (абзац 4 стор.6 висновку - а.с.33 том 2) та водночас неможливості відокремлення вказаного апарату без пошкодження об'єкта оренди, оскільки таке відокремлення принципово унеможливить технологічну роботу цукрового заводу як цілісного майнового комплексу (абзац 5 стор.6 висновку - а.с.33 том 2). Останнє судження експерта лягло в основу його підсумкового висновку про неможливість відокремлення дифузійного апарату ДС-8 без пошкодження об'єкта оренди.

Вказані судження експерта, що переконливо свідчать про неузгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи, мають взаємовиключний характер, а тому не дають однозначних підстав для застосування положень ч.5 ст.778 ЦК України до спірних правовідносин.

До того ж, цей висновок складено експертом-товарознавцем Чередніченком П.В., кваліфікація та спеціалізація якого не дозволяла йому проводити технологічну експертизу, в той час як згідно ухвали від 16.09.2014 та листа ТОВ "Київський експертно-дослідний центр" від 29.09.2014 №14154 апеляційним судом було призначено комплексну технологічно-товарознавчу експертизу, якою вирішувалися передусім питання, пов'язані з технологічним процесом виробництва цукру.

Таким чином, висновок апеляційного суду про те, що в силу ст.778 ЦК України відповідач не може вилучити здійснене поліпшення у вигляді змонтованого дифузійного апарату ДС-8, суперечить як змісту висновку судової експертизи №14176, так і фактичним обставинам справи.

За вищенаведених обставин, вказаний висновок судової експертизи не може вважатися належним доказом, який би міг підтверджувати набуття позивачем права власності на спірне обладнання, встановлене відповідачем, як на невідокремлюване поліпшення орендованого цілісного майнового комплексу цукрового заводу, що знаходиться по вул.Перемоги,2 у м.Кам'янка Черкаської області.

Водночас, слід зазначити, що відповідно до ст.181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Судом першої інстанції достеменно встановлено та апеляційним судом не спростовано той факт, що згідно комісійного акту огляду від 18.05.2011р., складеного працівниками сторін на ухвалою господарського суду Черкаської області від 11.05.2011, на території цілісного майнового комплексу Кам'янського цукрового заводу, а саме в приміщенні цеху, знаходиться дифузійний апарат ДС-8, який був привезений з Березінського цукрового заводу і в червні 2006 року встановлено замість дифузійного апарату ЛПДС-20, визнаного непридатним для використання, а залишки апарату ЛПДС-20 знаходилися на території заводу (а.с.43 том 1).

Крім того, судом апеляційної інстанції не враховано п.7.2 договору оренди від 01.04.2006, згідно якого орендар має право обладнати об'єкт оренди на власний розсуд. Тобто орендар може самостійно здійснювати заміну обладнання без згоди орендодавця.

Таким чином, апеляційний суд помилково ототожнив невід'ємні поліпшення орендованого майна з проведеною орендарем заміну одного обладнання на інше обладнання, яке згідно експертного висновку є рухомим майном, технічно можливим для демонтажу без пошкодження орендованого цілісного майнового комплексу.

З огляду на викладене, касаційна інстанція вважає, що апеляційний суд необґрунтовано визначив дифузійний апарат ДС-8 в якості невідокремлюваного поліпшення орендованого майна, яке в розумінні ч.5 ст.778 ЦК України стало власністю орендодавця, так як цей апарат, будучи рухомим майном (обладнанням), був встановлений у червні 2006 року після демонтажу попереднього непридатного обладнання (дифузійного апарату ЛПДС-20), переданого в складі орендованого цілісного майнового комплексу.

Оскільки дифузійний апарат ДС-8 є рухомим майном (неспоживною та замінною річчю), яке може монтуватися та демонтуватися, відповідач як власник цього майна, набутого за договором купівлі-продажу від 08.02.2006, на підставі ч.2 ст.778 ЦК України має право вилучити його зі складу орендованого цілісного майнового комплексу Кам'янського цукрового заводу, оскільки останній належить позивачу (орендодавцю).

Разом з тим, апеляційним судом при прийнятті постанови безпідставно не враховано імперативні приписи ч.3 ст.35 ГПК України (в редакції, чинній з 08.05.2014р.), відповідно до яких обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2011 у справі №17-11-05/306 між тими ж сторонами встановлено той факт, що в період дії договору оренди №182 від 01.04.2006, в тому числі й на час встановлення та знаходження дифузійного апарату ДС-8 на території орендованого цілісного майнового комплексу Кам'янського цукрового заводу, вказаний дифузійний апарат належить на праві власності не ТОВ "Нова Холдинг", а саме ДП "Кам'янський цукровий завод" ТОВ "Руна" як такий, що придбаний останнім за договором купівлі-продажу від 08.02.2006. Крім того, згаданою постановою у справі №17-11-05/306, з посиланням на лист Голови правління ЗАТ Холдінгова компанія "Укргазгруп" від 06.12.2010 №1/12, встановлено відсутність придбання спірного апарату орендодавцем (ТОВ "Нова Холдинг"), а також факт нездійснення орендарем поліпшень об'єкта оренди.

Таким чином, в силу приписів ст.35 ГПК України вищезазначені факти як такі, що мають преюдиціальне значення, не підлягають доведенню при розгляді даної справи, в якій беруть участь ті ж самі сторони. Вказані факти спростовують бездоказові доводи позивача про набуття ним права власності на дифузійний апарат ДС-8 на підставі ч.5 ст.778 ЦК України.

Отже, в обґрунтування підстав для відмови в задоволенні позову місцевий господарський суд правомірно послався на встановлений судовим рішенням у іншій справі факт належності відповідачу спірного обладнання на праві власності на момент його встановлення на території орендованого ЦМК цукрового заводу, тобто під час дії договору оренди від 01.04.2006.

В порушення вимог ст.ст.35,43,101,105 ГПК України судом апеляційної інстанції належним чином не відхилено та не спростовано вказаний вище висновок місцевого господарського суду.

Зважаючи на вищенаведене, апеляційна інстанція дійшла неправильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до п.6 ст.111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

З огляду на те, що підставою скасування рішення від 28.01.2014 судом апеляційної інстанції стало порушення та неправильне застосування останнім норм ст.ст.328,770,778 ЦК України та ст.ст.1,35,41,42,43,101,105 ГПК України, а судом першої інстанції достовірно встановлено належність відповідачу спірного рухомого майна на праві власності та недоведеність права власності позивача на це майно, як на невідокремлюване поліпшення орендованого цілісного майнового комплексу, і ці обставини не спростовано апеляційним господарським судом, первісне рішення про відмову в позові є правомірним та підлягає залишенню без змін.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.111 5 ,111 7 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ДП "Кам'янський цукровий завод" ТОВ "Руна" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 у справі №925/1788/13 скасувати, а рішення господарського суду Черкаської області від 28.01.2014 у даній справі залишити без змін.

Витрати ДП "Кам'янський цукровий завод" ТОВ "Руна" у вигляді судового збору в сумі 2758,83 грн., сплаченого за подання касаційної скарги, покласти на ТОВ "Нова Холдинг".

Наказ доручити видати господарському суду Черкаської області.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Ж.Корнілова

В.Цвігун