Рішення

від 30.01.2014 по справі 913/2549/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

30 січня 2014 року Справа № 913/2549/13

Провадження №2пн/913/2549/13

За позовом

Алчевської виправної колонії № 13 управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області, м. Алчевськ Луганської області

до Публічного акціонерного товариства «Укрроскомплект» , м. Алчевськ Луганської області

3-я особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Залевська Валентина Веніаминівна, м. Алчевськ Луганської області

про виселення

Судова колегія у складі суддів: головуючий - Седляр О.О., Москаленко М.О., Фонова О.С.

Секретар судового засідання Чех Т.М.

у засіданні брали участь:

від позивача : Жихар Н.І., довіреність № б/н від 13.01.2014;

від відповідача: представник не прибув,

від 3-ої особи: представник - не прибув;

В С Т А Н О В И Л А:

Обставини справи: позивачем заявлена вимога про усунення перешкод у користуванні майном-квартирою № 38, що знаходиться за адресою: м. Алчевськ, вул. Паркова, 7 (з урахуванням заяви позивача від 29.10.2013).

Відповідач відзивом та доповненням від 14.10.2013 та від 04.12.2013 позовні вимоги відхилив з підстав зазначених у ньому.

Представник 3-ої особи у судове засідання не прибув, про час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином шляхом надсилання за належною юридичною адресою процесуальних документів господарського суду, ніяких клопотань не заявив.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши представників сторін під час судового розгляду, суд встановив наступне.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що:

Згідно договору купівлі-продажу ВВА № 746664 від 24.12.2004, який посвідчено приватним нотаріусом Алчевського нотаріального округу Луганської області Чигвінцевою Л.В. за реєстровим номером 4554, ним була придбана квартира № 38 , що знаходиться в м. Алчевськ, вул. Паркова, буд. 7, з ціллю використання як службове приміщення( а.с. 6).

Вказана квартира є державної власністю та зареєстрована 21.02.2013 реєстраційною службою Алчевського міського управління юстиції Луганської області, про що свідчить витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно ( а.с.9).

23.07.2013 за № 25/2995 позивачем було направлено запит до КП «АЖЕО» з метою встановлення зареєстрованих осіб за вищевказаною квартирою. З відповіді КП «АЖЕО» від 25.07.2013 вбачається, що у квартирі № 38 по вул. Паркова, 7 ніхто не зареєстрований ( а.с. 15).

03.09.2013 позивачеві надійшов акт КП «АЖЕО» від 19.08.2013, яким встановлено, що квартиру № 38 по вул. Паркова, 7 займає приватна фірма ( а.с. 16).

Як стверджує позивач , що йому стало усно відомо що дану квартиру займає відповідач у справі.

Оскільки позивач стверджує, що він позбавлений свого права володіння та користування майном, яке є державною власністю 3 посиланням на ст. 391 Цивільного кодексу України просить усунути перешкоди у користуванні даним майном.

Відповідач проти позову заперечує.

Оцінивши доводи сторін у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Позивачем заявлено позов про усунення перешкод у користуванні майном, не пов'язаних із позбавленням володіння (негаторний позов) (ст. 391 Цивільного кодексу України).

Аналізуючи дану норму слід зазначити, що підставою даного виду позову є докази, якими позивач підтверджує своє право на користування або розпорядження майном, а також докази, які підтверджують протиправні дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним свого права на користування або розпорядження майном.

В обґрунтування доводів позову про наявність дій відповідача, за результатами яких позивач позбавлений права користування належним йому на праві власності нерухомим майном, останній надав суду акт КП «АЖЕО» від 19.08.2019 ( а.с. 16).

З урахуванням наведених вище положень ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України даний акт не може бути належними доказами вчинення саме відповідачем дій з перешкоджання доступу позивача до належного йому на праві власності майна, оскільки в акті не зазначено яка саме приватна фірма займає спірне приміщення.

Під час судового розгляду позивачем так і не доведено суду, що саме відповідач взагалі займає зазначену квартиру та якимось чином чинить позивачу перешкоди у користуванні та володінні цією квартирою.

Посилання позивача на отримання відповідачем поштової кореспонденції, за адресою: вул. Паркова, 7/38 , як на підтвердження знаходження останнього у даному приміщенні, не є належним доказом, оскільки ПАТ «Укрроскомплект» дійсно займає приміщення за адресою м. Алчевськ, вул. Паркова, 7, однак дане приміщення не має ніякого відношення до квартири № 38 , яка розташована у цьому будинку, оскільки воно є окремим пристроєм.

В підтвердження цього ПАТ «Укрроскомплект» надано договір оренди від 01.05.2001 № 05-11 ( а.с. 22), укладений між ним та громадянкою Залевською В.В. та договір купівлі-продажу від 11.08.1999, відповідно до якого дане нерухоме майно належить громадянці Залевської В.В. ( а.с. 96-101) зі схематичним планом розташування приміщення.

За таких обставин у задоволенні позовних вимог слід відмовити, з віднесенням витрат по сплаті судового збору на позивача.

У судовому засіданні, 30.01.2013, оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

в и р і ш и л а:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України .

Дата підписання рішення - 04.02.2014.

Суддя О.О. Седляр

Суддя О.С. Фонова

Суддя М.О. Москаленко