Постанова

від 23.04.2014 по справі 913/2549/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

23.04.2014 справа №913/2549/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Склярук О.І. Богатиря К.В., Дучал Н.М. за участю представників сторін: від позивача:Жихар Н.І., довіреність від 22.04.2014р. від відповідача:не з'явилися від третьої особи :не з'явилися розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуАлчевської виправної колонії №13 управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області, м.Алчевськ Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 30.01.2014р. (повний текст рішення складено та підписано 04.02.2014р.) по справі№913/2549/13 (головуючий суддя: Седляр О.О., судді: Фонова О.С., Москаленко М.О.) за позовом:Алчевської виправної колонії №13 управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області, м.Алчевськ Луганської області до відповідача:Публічного акціонерного товариства "Укрроскомплект", м.Алчевськ Луганської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:ОСОБА_5, м. Алчевськ Луганської області проусунення перешкод у користуванні майном

ВСТАНОВИВ:

Алчевська виправна колонія №13 управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області, м.Алчевськ Луганської області звернулася до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Укрроскомплект", м.Алчевськ Луганської області про усунення перешкод у користуванні майном-квартирою АДРЕСА_1 (з урахуванням заяви позивача від 29.10.2013).

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.10.2013р. до участі у справі №913/2549/13 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено ОСОБА_5, м. Алчевськ.

30.01.2014р. господарським судом Луганської області прийнято рішення по справі №913/2549/13, повний текст якого складено та підписано 04.02.2014р. (головуючий суддя: Седляр О.О., судді: Фонова О.С., Москаленко М.О.), про відмову в задоволенні позовних вимог у зв'язку з недоведеністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Алчевська виправна колонія №13 управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області, м.Алчевськ Луганської області звернулася до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення по справі скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Заявник апеляційної скарги наполягає що рішення по справі прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права без врахування усіх обставин справи. Зокрема, посилається на те, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві державної власності Алчевській виправній колонії (№13) на підставі договору купівлі-продажу серії ВВА №746664, який посвідчено приватним нотаріусом Алчевського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_6 за реєстровим номером 4554. Вказана квартира зареєстрована за установою 21.02.2013 Реєстраційною службою Алчевського міського управління юстиції Луганської області, про що свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 31.03.2014р. було відновлено пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги та порушено апеляційне провадження по справі №913/2549/13.

В судовому засіданні (23.04.2014р.) представник заявника апеляційної скарги, вимоги викладенні в апеляційній скарзі підтримав в повному обсязі. Просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення по справі скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Крім того, звернувся до суду з клопотанням про залучення нових доказів по справі, які підтверджують знаходження відповідача у спірному приміщенні.

Судова колегія відмовила у залученні нових доказів, оскільки зазначені документи було складено після прийняття рішення по справі, та не оцінювалися місцевим господарським судом при прийнятті рішення по справі.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання (23.04.2014р.) не з'явилися, своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце судового засідання сторони було повідомлено належним чином.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 31.03.2014р., явка сторін не була визнана обов'язковою.

Враховуючи викладене та те, що апеляційна інстанція, відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними в ній доказами і не зв'язана доводами апеляційної скарги, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників відповідача та третьої особи.

Дослідивши обставини справи, апеляційну скаргу, вислухав пояснення представника позивача судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.12.2003р. між ОСОБА_7 (Продавець) та Алчевською виправною колонією Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області №13 був підписаний договір купівлі-продажу квартири ВВА №746664 (а.с.6), який посвідчено приватним нотаріусом Алчевського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_6 за реєстровим номером 4554.

За умовами п. 1 вищевказаного договору ОСОБА_7 продала, а Алчевська виправна колонія Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області №13 купила квартиру, що знаходиться в АДРЕСА_1

Відчужена квартира складається з 1 - коридора, 2- житлової кімнати, 3- комори, 4 - кухні, 5 - туалету, 6 - ванни, лоджії , житлова площа квартири 16,90 кв.м., загальна площа квартири 34,80 кв. м. (п.2 договору купівлі-продажу)

Вказана вище квартира на цей час є державною власністю та зареєстрована за Алчевською виправною колонією Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області №13 21.02.2013 реєстраційною службою Алчевського міського управління юстиції Луганської області, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ( а.с.9).

23.07.2013 за № 25/2995 позивачем, з метою встановлення зареєстрованих осіб за вищевказаною квартирою, направлено запит до КП «АЖЕО». (а.с.13)

З довідки КП «АЖЕО» про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщнні / будинку осіб від 25.07.2013 (а.с. 15) вбачається, що у квартирі АДРЕСА_1 ніхто не зареєстрований.

03.09.2013 позивачеві надійшов акт КП «АЖЕО» від 19.08.2013, в якому зазначено, що в результаті обстеження встановлено, що квартира приватизована, складається з 1-ой кімнати, знаходиться на 1-му поверсі 9-ти поверхового будинку загальною площею 35,10м.кв. Особовий рахунок відкритий на ОСОБА_8 1981г.р. У квартирі ніхто не зареєстрований. Із слів сусідів в квартирі за вищевказаною адресою ніхто не проживає, за даною адресою розташовується офіс приватної фірми. ( а.с. 16).

Як стверджує позивач, що йому стало усно відомо що дану квартиру займає відповідач у справі.

У зв'язку з чим, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Як зазначалося вище, рішенням по справі в задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.

Рішення обґрунтовано недоведеністю позовних вимог.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь - які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. (ч.ч. 1, 2 ст. 319 та ч. 1 ст. 321 ЦК України)

Статтею 391 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як зазначалося вище, позивач просить суд зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Укрроскомплект", м.Алчевськ Луганської області усунути перешкоди у користуванні майном-квартирою АДРЕСА_1

За своєю правовою суттю зазначений позов є негаторним.

Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Предметом негаторного позову є вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою негаторного позову є посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.

Предметом доказування у даній справі мають бути обставини вчинення відповідачем перешкод у користуванні позивачем належним йому на праві власності майном.

Позивач є власником спірного майна, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири між ОСОБА_7 (Продавець) та Алчевською виправною колонією Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області №13 від 24.12.2003р. ВВА №746664, який посвідчено приватним нотаріусом Алчевського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_6 за реєстровим номером 4554 (а.с.6)

Позивач в обґрунтування доводів позову про наявність дій відповідача, за результатами яких позивач позбавлений права користування належним йому на праві власності нерухомим майном, надав суду акт КП «АЖЕО» від 19.08.2013 ( а.с.16) та від 02.01.2014 р. ( а.с. 121).

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що акт від 19.08.2013р. не може бути належним доказом вчинення саме відповідачем дій з перешкоджання доступу позивача до належного йому на праві власності майна, оскільки в акті не зазначено яка саме приватна фірма займає спірне приміщення. Крім того, в акті зазначена площа квартири - 35,10 кв.м., що не відповідає дійсності, оскільки площа квартири- 34,8 кв.м.

Акт КП «АЖЕО» від 02.01.2014 (а.с. 121) також не є належним доказом по справі, оскільки у ньому зазначено, що раніше в квартирі на 1-му поверсі 9-ти поверхового будинку загальною площею 35,10м.кв. розташовувався офіс приватної фірми «Укрроскомплект». Посилання, що на час складання акту (02.01.2014 р.) у приміщенні розташовується саме офіс відповідача в акті відсутнє. В акті також не зазначено, охоронець якої саме фірми повідомив, що офіс не працює. Площа квартири також зазначена не правильно - 35,10 кв.м, замість - 34,8 кв.м.

Посилання позивача на отримання відповідачем поштової кореспонденції, за адресою: вул. Паркова, 7/38, як на підтвердження знаходження останнього у даному приміщенні не є належним доказом по справі, окільки ПАТ «Укрроскомплект» дійсно займає приміщення за адресою: АДРЕСА_1 площею 148,2 кв.м. В той час як площа квартири складає 34,8 кв.м. Приміщення, що орендує відповідач не має ніякого відношення до квартири № 38, яка розташована у цьому будинку, оскільки воно є окремим пристроєм.

Власником приміщення площею 148,2 кв.м., яке розташоване за адресою АДРЕСА_3 є ОСОБА_5.

В підтвердження вказаних доводів до матеріалів справи надано договір оренди від 01.05.2011 №05-11 (а.с. 22), укладений між відповідачем та громадянкою ОСОБА_5 та договір купівлі-продажу від 11.08.1999, відповідно до якого дане нерухоме майно належить громадянці ОСОБА_5 (а.с. 96-101), а також схематичний план розташування приміщення.

Додана до апеляційної скарги копія акту від 29.01.2014 р., в тексті якого зазначено, що обстежити квартиру АДРЕСА_2 в якій раніше розташовувався офіс приватної фірми «Укрроскомплект» не є можливим, оскільки двері квартири ніхто не відчинив, а зі слів охоронця фірми офіс не працює, не може братися судової колегією до уваги, оскільки зазначений документ по-перше додано лише до апеляційної скарги та не оцінювався місцевим господарським судом. По-друге, в акті зазначено, що у цій квартирі «ранее располагался офис частной фірми «Укрроскомлект». Посилання, що на цей час в квартирі також розташовується офіс відповідача, в акті відсутнє.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна із сторін повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судова колегія вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами, що саме відповідач перешкоджає позивачу користуватися належним йому на праві власності майном.

З огляду на наведене, місцевий господарський суд прийшов до правомірного висновку щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Твердження заявника апеляційної скарги про порушення та неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим Донецький апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення місцевого господарського суду.

Результати апеляційного провадження у справі оголошені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Алчевської виправної колонії №13 управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області, м.Алчевськ Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 30.01.2014р., повний текст якого складено та підписано 04.02.2014р. у справі №913/2549/13 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 30.01.2014р., повний текст якого складено та підписано 04.02.2014р. у справі №913/2549/13 -залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя: О.І. Склярук

Судді: К.В. Богатир

Н.М. Дучал

Надруковано 6 примірників: 1- позивачу; 1- відповідачу; 1-третій особі; 1-до справи; 1- ГСЛО; 1 - ДАГС