Постанова

від 28.01.2014 по справі 812/8208/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 8.2.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 січня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/8208/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді : Солоніченко О.В.,

при секретарі: Калашнікові Д.О. ,

за участю

представників позивача Єрмоленка Є.В. довіреність від 27.01.2014,

Антюхової Л.В. довіреність від 26.09.2013,

представника відповідача Некрасенко Т.Є. довіреність від 02.10.2013,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технотон-Луганськ» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.09.2013 № 0000072201, № 0000052201, та № 0000062201,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Технотон-Луганськ» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області, в якому позивач просив суд визнати протиправними податкові повідомлення-рішення від 25.09.2013 № 0000072201, № 0000052201, та № 0000062201.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що оскаржувані рішення є неправомірними, оскільки прийняті на підставі помилкових висновків акта перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства, які регулюють порядок та підстави формування витрат, які впливають на визначення податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Так, в акті перевірки зазначено, що підприємством невірно визначено дату доходу від експорту по операціям з компанією «OLEOS TREDING LIMITED», що призвело до заниження доходів за півріччя 2013 року на 3284259 грн. В акті податковий орган вказує, що датою визначення доходів є дата передання товару згідно з реєстром на термінал, а не дата митного оформлення вантажу. Позивач вказує, що сума 3284259 є доходами, що нараховані від продажу олії в липні 2013, що підтверджується відповідними митними деклараціями та інвойсами, та такі доходи мають відображатись у декларації на прибуток за 9 місяців 2013 року, строк подачі якої на дату проведення перевірки не наступив.

Також, відповідачем виключено зі складу витрат за 1 квартал та півріччя 2013 року суми, виходячи з аналізу діяльності підприємств, які не мають відношення до позивача чи постачальника позивача ТОВ «Корса Груп». Крім того, мотивом виключення зі складу витрат сум від придбання олії у ТОВ «Корса Груп» для податкового органу стала економічна недоцільність такої угоди, що виходить з того, що загальна торгівельна націнка складає 5,6%, що є сумою приблизно 100 тис. грн., що не входить в межі господарської діяльності позивача.

Стосовно висновків перевірки щодо податку на додану вартість позивач вказав, що наявність порушень, які стосуються завищення податкового кредиту з ПДВ обґрунтовано відповідачем неможливістю включення до складу податкового кредиту сум від господарських операцій з ТОВ «Корса Груп» через те, що продаж олії на експорт є нетиповою операцією для позивача, операції є транзитними, що не призвело до жодних змін майнового стану позивача. При цьому відповідач вказав на отримання прибутку від цих операцій.

Позивач вказав, що усі документи, які підтверджують здійснення господарських операцій оформлено в установленому порядку та було надано до перевірки. Проте, такі документи податковим органом враховано не було, а висновки акта перевірки ґрунтуються виключно на припущеннях.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на норми Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України, судову практику Верховного Суду України.

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені вимоги, просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, в яких, серед іншого, зазначено, що перевіркою позивача встановлено, що позивачем занижено доходи від експорту олії по операціям з компанією «OLEOS TREDING LIMITED», що впливають на визначення об'єкта оподаткування через те, що датою визначення доходів позивач вказав дату митного оформлення. Шляхом дослідження договорів з вказаною компанією, та враховуючи норми Податкового та Митного кодексів, податковим органом встановлено, що датою отримання доходів має бути дата передання товару згідно з реєстром Терміналу.

Також у запереченнях відповідач вказав, що дослідженням господарських операцій позивача встановлено, що позивач здійснював придбання олії соняшникової у ТОВ «КОРСА ГРУП». Здійснення цих операцій не підтверджено належними документами щодо походження та якості товару. При дослідженні ланцюга постачання з урахуванням висновків податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва встановлено, що ТОВ «КОРСА ГРУП» є посередником при постачанні товару. Виходячи з даних зустрічної звірки, не підтверджено постачання олії до ТОВ «КОРСА ГРУП» від його контрагентів ТОВ «Дніпр-4», ТОВ «АБАМЕЛЕК» відповідними видатковими та товарно-транспортними накладними. Досліджений під час перевірки рух товару олії соняшникової до 6 ланки встановлено відсутність постачальника - виробника олії.

Крім того, відповідачем зазначено про нерентабельність здійснення позивачем продажу продукції власного виробництва.

Відповідач вважає, що таким чином, не підтверджуються витрати позивача, що впливають на визначення об'єкту оподаткування з податку на прибуток, та не підтверджується правомірність включення сум за цими операціями до складу податкового кредиту з ПДВ.

За таких обставин відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін. дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Технотон-Луганськ», ідентифікаційний код 37178802, зареєстровано в якості юридичної особи, внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, перебуває на податковому обліку в ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська, зареєстрований платником податку на додану вартість (т.1 а.с.105-120).

Відповідачем - Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області у період з 12.08.2013 по 09.09.2013 проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства. валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2013, за результатами якої складено акт від 16.09.2013 № 347/12-34-22-01/37178802 (т.1 а.с. 13-94).

Підстави призначення та порядок проведення перевірки позивачем не оскаржуються.

В акті перевірки, відображено, що перевіркою встановлено порушення позивачем, серед інших, :

1. п. 44.1 ст. 44, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України. внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 338 911,00 грн., в тому числі, за лютий 2013 - 122822,00 грн., за березень 2013 - 216089,00 грн.;

2. п. 135.1 ст. 135, п.137.1 ст. 137, п.44.1 ст. 44, пп.138.1.1 п. 138.1, п138.2, пп. 138.8.1 п.138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 945653,00 грн., в тому числі за 1 квартал 2013 року - 336514,00 грн., за 2 квартал 2013 - 609139,00 грн.;

3. п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів на загальну суму 439944,00 грн. за червень 2013 року;

4. п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду за червень 2013 року на суму 58025,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 25 вересня 2013 року:

форми «Р» №0000072201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 182 066,25 грн., в тому числі за основним платежем - 945653,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 236413,25 грн.;

форми «Р» № 0000052201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 595404,00 грн., в тому числі за основним платежем - 396936,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 198468,00 грн.;

форми «В1» № 0000062201 про зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 439977,00 та застосування штрафних санкцій в розмірі 219988,50 грн. (т.1 а.с.98-104).

Зазначені обставини сторонами не заперечувались.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (надалі - ПК України).

За приписами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема,: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до пп.54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п.58.1. ст. 58 ПК України у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

В силу норм пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Як вбачається з акта перевірки, висновки податкового органу про порушення норм п. 135.1 ст. 135, п.137.1 ст. 137 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток, ґрунтуються на тому, що позивачем в податковому обліку доходи від продажу олії соняшникової на експорт за договорами з компанією «OLEOS TREDING LIMITED», що відображено в декларації з податку на прибуток, визначено по даті оформлення вантажних митних декларацій. При цьому, договорами з вказаною компанією передбачено, що право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту передачі товару у місці поставки, яким визначено ООО НП «Термінал УПСС» згідно з реєстром Терміналу (стор.6-10 акта перевірки).

Оцінюючи такий висновок відповідача суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог п.137.1 ст. 137 ПК України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Згідно з нормами п.п. 135.1, 135.2 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В розумінні наведених норм, до первинних документів слід відносити митні декларації (письмові заяви встановленої форми, що подається митному органу й містять відомості про товари, які переміщуються через митний кордон України, та митний режим, у який вони заявляються, а також інформацію, потрібну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів).

Як зазначалось, перевіркою встановлено та підтверджено позивачем, що саме відповідно до дат митних декларацій позивачем було визначено дати отримання доходів.

Крім того, як вбачається з додаткових угод до договорів позивача з компанією «OLEOS TREDING LIMITED» право власності на товар переходять до покупця з моменту передачі товару в місці поставки. При цьому угодами передбачено, що підтвердженням переходу права власності є належним чином оформлений інвойс та/або копія митної декларації.

Таким чином, висновки податкового органу про необхідність визначення дати отримання доходів за датою складення реєстрів спростовуються матеріалами справи. Тому суд погоджується з доводами позивача, що товариством правомірно визначено дати доходів за датами митних декларацій.

Як було вказано, акт перевірки містить також твердження про порушення позивачем норм ст. 44, пп.138.1.1 п. 138.1, п138.2, пп. 138.8.1 п.138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до завищення витрат за 1 квартал та 1 півріччя 2013 року.

За приписами п. 44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

Згідно з пп.138.1.1. п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

За нормами п.138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.8. ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Згідно з пп.138.8.1. п. 138.8. ст. 138 ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Висновки перевірки щодо порушення наведених норм ґрунтуються на тому, що позивач здійснював придбання олії соняшникової у ТОВ «КОРСА ГРУП» за договорами купівлі-продажу. При цьому для перевірки позивачем не було надано товарно-супровідних документів, актів приймання-передавання олії, документів на підтвердження якості отриманого товару, що надходив від постачальників вказаного контрагента. Крім того, при дослідженні ланцюга постачання з урахуванням висновків податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва встановлено, що ТОВ «КОРСА ГРУП» є посередником при постачанні товару. Виходячи з даних зустрічної звірки, не підтверджено постачання олії до ТОВ «КОРСА ГРУП» від його контрагентів ТОВ «Дніпр-4», ТОВ «АБАМЕЛЕК» відповідними видатковими та товарно-транспортними накладними. Досліджений під час перевірки рух товару олії соняшникової до 6 ланки свідчить про відсутність постачальника - виробника олії (стор. акта 17-28).

Суд вважає наведені висновки безпідставними, з огляду на те, що суть порушення полягає у діях, що вчинено контрагентом позивача. При цьому податковим органом не взято до уваги, що право платника податків на формування витрат, що впливають на визначення об'єкта оподаткування, у залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів. Законодавство України з питань оподаткування не зобов'язує платника податків перевіряти наявність у контрагента документальне підтвердження наявності у нього можливостей на виконання господарських зобов'язань.

Крім того, відсутність чи наявність документів щодо перевезення може свідчити лише про наявність чи відсутність порушень правил перевезення товарно-матеріальних цінностей та, відповідно, за наявності інших первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, що підтверджують виконання господарських зобов'язань з боку позивача, не може слугувати доводом щодо порушення саме позивачем вимог податкового законодавства щодо правомірності формування складу витрат чи податкового кредиту.

Суд виходить також з того, що акт перевірки позивача не містить посилань на відсутність будь-яких документів податкового чи бухгалтерського обліку або на порушення правил складання тих чи інших документів безпосередньо позивачем.

Твердження відповідача в акті перевірки на економічну недоцільність здійснених позивачем господарських операцій, та здійснення їх поза межами господарської діяльності позивача суд вважає безпідставними, оскільки надання такої оцінки підприємницькій діяльності позивача не віднесено до компетенції податкового органу.

Оцінюючи висновки відповідача щодо порушення позивачем норм ПК України стосовно формування податкового кредиту з податку на додану вартість, суд виходить з наступного.

Згідно з вимогами п.185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п.187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

П. 188.1 ст. 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Підстави формування податкового кредиту визначає ст. 198 ПК України. Відповідно до п. 198.1. цієї статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В силу п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу норм п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті до Державного бюджету визначає ст. 200 ПК України, відповідно до п.200.1, якої сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню до Державного бюджету України визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. 200.2. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

В силу норм п.200.3. ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4. ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з акта перевірки та пояснень представника відповідача, висновки про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за червень 2013 року у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних періодів ґрунтуються на висновках акта перевірки позивача від 07.08.2013 № 219/12-34-15-30/37178802, який, в свою чергу, містить висновки податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту за травень 2013 року, що призвело до завищення від'ємного значення за травень 2013 року на суму 498002 гр.

З урахуванням вказаного акта перевірки від 07.08.2013 відповідач також дійшов висновку, що завищення від'ємного значення за травень 2013 року призвело також до заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (рядок 25 декларації за червень 2013 року) на суму 58025,00 грн.

Такі висновки відповідача не підлягають врахуванню та не є підставою для прийняття рішень про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за червень 2013 року та про визначення суми зобов'язань з ПДВ, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами перевірки позивача, яку оформлено актом № 219/12-34-15-30/37178802 від 07.08.2013, податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.09.2013 № 0003891540 про зменшення суми від'ємного значення з ПДВ, № 0003901540 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ та № 0003941540 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2013 року у справі № 812/7818/13-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року вказані повідомлення-рішення скасовані, які такі, що прийняті протиправно на підставі непідтверджених висновків акта перевірки 07.08.2013 № 219/12-34-15-30/37178802 (т.2 а.с.120-140). Тобто судовим рішенням встановлено, що висновки акта перевірки від 07.08.2013 про порушення позивачем норм ПК України щодо підстав та порядку визначення податкових зобов'язань, сум бюджетного відшкодування та податкового кредиту з ПДВ не знайшли свого фактичного підтвердження.

В акті перевірки, що є предметом дослідження у цій справі, податковий орган також наводить висновки про відсутність підстав у позивача для формування податкового кредиту за рахунок податкових накладних від операцій по придбанню олії соняшникової з урахуванням обставин, викладених в акті перевірки щодо формування витрат, які впливають на розмір зобов'язань з податку на прибуток.

Як зазначалось, суд вважає ці висновки відповідача безпідставними, з огляду на те, що суть порушення полягає у діях, що вчинено контрагентом позивача.

Суд погоджується з доводами позивача, що твердження відповідача в акті перевірки про те, що такі господарські операції позивача є транзитними, що здійснювались з метою отримання податкової вигоди у вигляді мінімізації податкових зобов'язань, виходять за межі господарської діяльності позивача та не викликають змін майнового стану позивача, є за своєю суттю припущеннями, оскільки не знайшли свого підтвердження належними доказами.

Виходячи з вищенаведених норм для нарахування податкового кредиту та податкового зобов'язання з ПДВ є податкова накладна підтвердженням витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток є відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Акт перевірки позивача не містить посилань на відсутність будь-яких документів податкового чи бухгалтерського обліку, які є підставою для формування податкового кредиту, визначення суми бюджетного відшкодування або податкових зобов'язань з ПДВ, чи на порушення правил складання тих чи інших документів безпосередньо позивачем.

На думку суду, фактичне виконання угод позивача підтверджується відповідними договорами, видатковими та податковими накладними, платіжними документами.

За таких обставин, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі неправомірних висновків перевірки, підлягають скасуванню.

Платіжним дорученням від 20.09.2013 позивачем сплачено за подачу адміністративного позову судовий збір в сумі 2294,00 грн. Виходячи з норм ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства, документально підтверджені витрати позивача щодо сплати судового збору підлягають поверненню з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Технотон-Луганськ» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області від 25 вересня 2013 року форми «Р» №0000072201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 182 066,25 грн., форми «Р» № 0000052201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 595404,00 грн., форми «В1» № 0000062201 про зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 439977,00 та застосування штрафних санкцій в розмірі 219988,50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технотон-Луганськ» витрати зі сплати судового збору в сумі 2 294,00 грн.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів після її проголошення а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі складено 03 лютого 2014 року.

Суддя О.В. Солоніченко