Рішення

від 29.01.2014 по справі 910/21703/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 910/21703/13 29.01.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринославські меблеві

майстерні»,м. Олександрія

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Мебель стиль», м. Київ

Про стягнення 643 736,39 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

Від позивача Панченко Г.В. - пред. по довір.

Від відповідача Зеленська Т.М. - пред. по довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення 643 736,39 грн. заборгованості, пені та 3% річних за Договором поставки № 72 від 31.01.2011р., посилаючись на невиконання відповідачем, як покупцем, умов щодо оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2013р. порушено провадження у справі № 910/21703/13 та розгляд справи призначено на 03.12.2013р.

Разом з позовом позивачем було подано заяву про забезпечення позову, а саме, позивач просив суд вжити заходів до забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на розрахунковому рахунку відповідача у розмірі ціни позову та судового збору на загальну суму - 658 331,62 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2013р. було відмовлено в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

27.11.2013р. на адресу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги по суті визнав, а також, зазначив, що після отримання від позивача претензії, ним було погашено частину боргу у розмірі 9 000 грн., в підтвердження чого до відзиву були додані платіжні доручення на згадану суму. Також, відповідач просив суд позовну заяву задовольнити частково, стягнувши на користь позивача суму, зменшену на суму, яка сплачена відповідачем та розстрочити рішення суду на 15 місяців рівними частинами.

03.12.2013р. в судовому засіданні представники сторін надали документи витребувані ухвалою суду про порушення провадження у справі від 14.11.2013р. Також, відповідач надав відзив на позовну заяву, який ідентичний за змістом, що надійшов до суду 27.11.2013р., та клопотання про розстрочення виконання рішення суду на 15 місяців.

Крім того, позивачем в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України було також подано заяву про зменшення позовних вимог щодо основного боргу в зв'язку з частковим погашенням боргу відповідачем та збільшення позовних вимог в частині штрафних санкцій. Так, позивач просив суд стягнути з відповідача 613 685,87 грн. - основного боргу, 25 497,41 грн. - пені, 5 884,02 грн. - 3% річних та судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2013р. було продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів, відповідно до ст. 69 ГПК України за клопотанням сторін, та оголошено перерву до 15.01.2014р.

15.01.2014р. в судовому засіданні представник відповідача надав доповнення до відзиву, в якому зазначено, що відповідачем частково було погашено заборгованість на суму 3 500 грн. та надав платіжні доручення на зазначену суму.

В судовому засіданні 15.01.2014р. було оголошено перерву до 29.01.2014р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2014р. було припинено провадження у справі в частині стягнення - 3 500 грн., відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

В судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив уточнений позов задовольнити.

Представник відповідача по суті позовних вимог не заперечував та заборгованість за поставлений позивачем товар визнав в сумі зазначеній в доповненні у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні 29.01.2014р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.01.2011р. між сторонами було укладено Договір № 72, відповідно до умов якого, позивач, як постачальник, зобов`язується поставити матраци, пружинні блоки та супутні товари до них відповідачу, як покупцю, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно його оплатити на умовах даного Договору в асортименті та по ціні, вказаній у відповідних накладних на товар, поставлений за цим Договором.

Договір підписано уповноваженими особами, а саме, директорами товариств, від позивача - Логвиновим О.А. та від відповідача - Мединським Ю.В., які діяли на підставі Статутів, та скріплено печатками, у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним. Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 4.1. Договору, покупець оплачує кожну поставлену партію товару не пізніше 2-х календарних днів з моменту поставки кожної партії товару.

Позивач на виконання умов Договору, поставив відповідачу товар на загальну суму 622 685,44 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних (Том 1, ст.33-180), які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками без зауважень та приймаються судом, як належні докази виконання позивачем договірних зобов'язань.

Відповідно до п. 2. Наказу Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996р. "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей" сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Відповідно до п. 4 Інструкції довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві.

До матеріалів справи долучені довіреності на отримання товарних цінностей, які видані відповідачем своїм працівникам на отримання товару від позивача.

10.09.2013р. позивач направив відповідачу претензію, з вимогою погасити заборгованість в тридцятиденний строк з моменту отримання претензії. Факт надсилання позивачем претензії підтверджується описом вкладення, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та фіскальним чеком № 4155, належним чином засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи.

Проте, вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді на належного досудового реагування.

30.09.2013р. сторонами було проведено звірку та оформлено Акт звірки взаємних розрахунків, який підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками без зауважень. Відповідно до вказаного акту відповідач підтвердив заборгованість за отриманий товар у розмірі - 622 685,44 грн.

Позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у розмірі - 622 685,44 грн.

Після порушення провадження у справі (ухвала від 14.11.2013р.) відповідач перерахував позивачу грошові кошти у розмірі - 12 500 грн.

Позивач, враховуючи часткове погашення відповідачем заборгованості, зменшив позовні вимоги, а саме на суму 9 000 грн., подавши відповідну заяву.

Щодо стягнення 3 500 грн., то Господарський суд міста Києва ухвалою від 29.01.2014р. припинив провадження у справі в цій частині., відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар з урахуванням часткового погашення боргу, становить - 610 185,44 грн.

Відповідно до ч 1. ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 173 ГК України суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Порушення зобов'язань за договором тягне за собою застосування встановлених законом заходів відповідальності. Позивач, відповідно до п. 5.4. Договору, нараховує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що складає 25 497,41 грн.

Відповідно до п. 5.4. Договору в разі не оплати або несвоєчасної оплати за поставлені товари у строки передбачені Договором, покупець зобов'язується сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Суд, визнає вимогу позивача про стягнення пені обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, на суму боргу позивач нараховує три відсотка річних у розмірі - 5 884,02 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наявність прострочення з боку відповідача, вимоги позивача про нарахування 3% річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

Відповідачем було заявлене клопотання щодо відстрочення виконання рішення суду на п'ятнадцять місяців у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем

Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає клопотання необґрунтованим та недоведеним та не вбачає підстав для його задоволення, оскільки, відповідачем не надано доказів щодо підтвердження скрутного фінансового становища та не наведено обставин, які унеможливлюють виконання рішення суду.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та, у зв'язку з припиненням провадження у справі щодо стягнення - 3 500 грн., позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме, в частині стягнення - 610 185,44 грн. суми заборгованості, 5 884,02 грн. трьох відсотків річних та 25 497,41 грн. пені.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мебель стиль» (04210, м. Київ, пл. Дружби Народів, буд. 6, 04073, м. Київ, пр. Московський, б. 8, код ЄДРПОУ 37289837) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринославські меблеві майстерні» (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, пров. Бориса Йогансона, буд. 9, код ЄДРПОУ 33698667), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, заборгованість у розмірі - 610 185 (шістсот десять тисяч сто вісімдесят п'ять) грн. 44 коп., пеню у розмірі - 25 497 грн. (двадцять п'ять тисяч чотириста дев'яносто сім) грн. 41 коп., три відсотки річних у розмірі - 5 884 (п'ять тисяч вісімсот вісімдесят чотири) грн. 02 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі - 12 901 (дванадцять тисяч дев'ятсот одна) грн. 33 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 04 лютого 2014 року.

Суддя І.Д. Курдельчук